|
|
Розділ розробляється...
|
|
|
«…У незапам'ятній Далечіні з нічого з'явилися Простір і Час. Слідом за ними зародилося Життя. Воно складалося Землею, Вогнем, Повітрям, Водою...
Наша Земля була молодою і буйною, і одного разу із далеких зірок її помітили дивні істоти, яким були підвладно дуже багато чого, – Атланти. Деякі з них вирішили жити на Землі, щоб допомагати їй і користуватися її незвичайною силою. Так Атланти прийшли на Землю.
|
|
Змінювалися Епохи, змінювався Всесвіт й Атлантам стало важче опиратися на свій зв'язок з рідними ім далекими зірками. Їм довелося залучати й освоювати сили Земних стихій. Так, в Епоху Води вони створили Храм Води, а в Епоху Вогню – Храм Сонця. Було створено ще кілька великих Храмів, які довгий час жили у мирі й гармонії, доповнюючи й підтримуючи один одного.
Але з настанням Темної Епохи Атланти зовсім відокремилися від Космосу й не могли вже черпати силу зірок і чути їхні поради. Вони усе сильніше прив'язувалися до щільної Земної сили. Але їм доводилося дорого платити за це – Атланти втрачали Волю...
Їхня магічна сила росла, але вела тільки до руйнувань і нових лих. Чорні маги, що заправляли усім у пізній період життя цієї цивілізації, почали ловити Душі інших Атлантів, щоб потім використати їхню Силу! Вони залишалися сліпими до провісників майбутніх лих і нещасть, які посилали їм зірки...
І зрештою Земля не змогла більше терпіти Атлантів – вона підняла з Океану величезні хвилі й зруйнувала весь материк, на якому розташовувалася Атлантида…
Людям усе довелося починати заново...»
Ця легенда лягла в основу спектаклю й фільму-спектаклю «О, жива Атлантида», поставленого в 2002 р. дітьми й дорослими Дитячого Акціонерного Об'єднання найвідкритішого типу.
*
Як і більшість наших фільмів-спектаклів, фільмів-свят, він не знімався спеціально. На декількох останніх репетиціях і на прем'єрі працювала камера. Знятий матеріал став основою фільму.
|
Слайд-шоу
|
 |
…Велика сила споконвічно всім дана.
Ми творимо Світи, Ми – діти Вічності, Ми – Боги.
І, обираючи свої Земні дороги,
Забули: Сила – для чого вона?
Ми відповідні за страждання всій Землі,
Та, позабувши Всесвіту благання,
Ми пливемо по течії Бажання,
Та душі каламутимо свої,
І від джерел живих ми йдемо,
Щоб зміцнювати бруднолику владу.
Ще більш міцніють наші марні вади,
Та за собою молодих Богів ми ведемо…
Де душі, що співтворили світи?
Прокиньтеся й розвійте сни Землі!
Тропою Вічності колись Ви тут з'явились,
Згадайте – задля чого народились!
|
 |
|
Пам'ять про тії часи збереглася у кожній піщинці твоїх неозорих пустель, о Єгипет, у Великих Душею! Погляди славних людей віддзеркалюють води священної річки, їх пам'ятає кожна краплина твоя, благоводний і люблячий Ніл! Те, що траплялось у Часі, навіки застигло в очах…
|
|
*
У спектаклі використані мотиви
книги Е.Хейч «Посвячення», добрих
книг серії «Звенящие кедры России»
В. Мегре, пісні Баяна всєя Русі О.
Атаманова.
|
|
Слайд-шоу
|
|
|
Розділ розробляється...
|
|
ДОДОМУ
|
