|
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
Бхаджани є складовою частиною традиції Санатана Дхарма – основи всіх релігій. "БХА" – означає "те що є " бхавьям (сакральне або священне)" – Атма-таттва (принцип Атману), що є "див'ям" – самосвітний, променистий. "ДЖА" – означає "джапа" – оспівування імені Бога Бхаджани є однією із духовних практик, у процесі якої розум і серце привчаються розширюватися до вічних істин. Ціль бхаджанів, як спільного прославляння величі Бога через оспівування Його різних імен, відмінна від індивідуальної внутрішньої молитви. Це спільне погоджене зусилля, об'єднане взаємною підтримкою, спрямоване на подолання внутрішніх ворогів людини: страсті, гніву, жадібності, облудності, прив'язанности, ненависті. Бхаджани – це сатсанг. Сатсанг є духовне спілкування людей. У приміщенні споруджується вівтар: великий портрет Саї Баби, прикрашений квітами, ставиться на підвищення (наприклад, стіл, стілець або крісло), покрите ошатною тканиною, обличчям на схід або захід. Перед портретом запалюються свічі й пахощі. Чоловіки й жінки сідають на підлогу по обидва боки від вівтаря, окремо один від одного; жінки ліворуч, чоловіки праворуч. Служба починається трикратним (щонайменше) повторенням космічного звуку "ОМ", потім безпосередньо починається спів бхаджанів. Кожна строфа, як правило, повторюється не більше двох разів. Один із присутніх заспівує її, інші повторюють слідом за ним. Бхаджан у цілому співається два рази. Перший раз – у більш повільному темпі (кожна строфа повторюється два рази), другий раз – у прискореному темпі (кожна строфа повторюється один раз). Закінчується бхаджан спільним співом першої строфи в повільному темпі. Між двома бхаджанами, що йдуть один за одним, не повинно бути паузи, тому доцільно заздалегідь домовитися про черговість їхнього виконання (наприклад, за жеребом). У співі бхаджанів важливу роль відіграють ритм і темп. Для цього використовують музичні інструменти (барабан, бубон, брязкальця, дзвіночки, каратали тощо), а також у ритм плещуть в долоні. Саї Баба каже: "Бхаджани варто звертати до Бога в стані повної смиренності й покірності. Це не вправи з музичномго мистецтва й не змагання в майстерності виконання. Вони повинні робити приємність Богові, а не глядачам. Тому не слід турбуватися про те, який ефект на присутніх справляє ваш спів. Нехай ваше серце повністю відкриється для Бога, тоді й ритм, й темп, й мелодія вашого співу автоматично стануть правильними й приємними. Тільки тоді, коли у вашому серці виникає щире почуття радості, ця радість може сприйматися іншими серцями. Першими виконуються бхаджани, присвячені богу Ганеші. На цьому божестві варто зупинитися докладніше. Ганеша – слоноголовий син Шиви й Парваті, шанується як заступник мудрості, освіти, відомий також як божество, що усуває будь-які перешкоди на Шляху, має також ім'я Ганапаті (переможець ворогів Богів, захисник подвижників), Гананатха (владика божественних сил), Гаджанана (слоноголовий), Вінаяка (проводир). Ім'я Ганеша утворене сполученням двох слів: „гана” та „іша”. Гана – це всі істоти, що мають ім'я й форму, а іша – Господь. Таким чином, Ганеша – це бог усього сущого, усього створеного. Ганеша, напевно, найпопулярніший із усіх індуських божеств. Його повадають представники чи не всіх гілок індуїзму. Він відомий як божество усунення перешкод, і тому ніяка справа, будь вона духовною або мирською, не обходиться без звертання до нього. Саме тому на самому початку співається бхаджан, присвячений Ганеші-Ганапаті, – переможцеві ворогів богів, захисникові подвижників. Він вказує їм правильний шлях у житті, є заступником мистецтв, науки, владикою усіх знань. Потім йдуть бхаджани, присвячені Гуру. Далі співаються пісні, присвячені Божественній Матері. Потім всі інші бхаджани на ваш вибір і смак. Останній бхаджан присвячується богу Субраманьї. Субраманья – син Шиви і його дружини Шакті, брат Ганаші. Він є наставником всіх шукаючих духовного знання, втіленням доброти й цнотливості, проводирем духовного воїнства богів. Йому поклоняються, головним чином, у Південній Індії. Звичайно він зображується у вигляді юнака зі списом і павичем, що топче змію. Символічно це означає перемогу над чуттєвістю (змій) за допомогою аскетичної сили стриманості – брахмачар'ї (павич). Його також зображують із шістьома головами й дванадцятьма руками, звідси його ім'я Шанмукха (шестиликий). У своєму основному аспекті прояву – як Субраманья – він предстає як, "той, хто любить брахманів", або ж як "той, хто сприяє знайденню духовного знання" – брахмаджняні, символізуючи найвищий стан, якого може досягти учень, прагнучи до духовного збагнення. Залежно від аспектів прояву він має безліч імен: Шараванабхава (породжений у стріловидній траві), Девасенапаті (проводир Богів), Скавда (безстрашний воїн), Картикейя (нащадок Критики – сузір'я шести зірок –– Плеяд, якими він був вихований) та інші. Після закінчення бхаджанів співається "Шанті-мантра": ОМ! ШАНТІ, ШАНТІ, ШАНТІхі! (Мир тілу, розуму й душі!), після якої йде коротка медитація. Медитація починається з концентрації на полум'ї свічі. Далі подумки полум'я переноситься в міжбрів'я й опускається в духовне серце, де Божественним світлом омиваються всі почуття, думки й емоції, витісняючи темряву й неуцтво. Світло сильнішає і яскравішає, воно омиває руки, перетворюючи їх в інструмент світла й любові, очищує язик, очі, вуха й голову, щоб неправда, злі думки й слова покинули їх. Світло виходить за межі тіла, охоплюючи поступово всіх близьких, родичів, друзів і ворогів, незнайомих людей, всі живі істоти, увесь світ, Всесвіт... Після завершення медитації Читається "Загальна ведична молитва" – АСАТО МА САД ГАМАЙЯ ... Потім співається "Молитва всіх релігій": ОМ TAT CAT ШРІ НАРАЯНА ТУ ... Сатсанг закінчується здійсненням ритуалу "Арати", який супроводжується співом (вже стоячи) "Гімну Богу Вселенної" ОМ ДЖЕЙ ДЖАГАДІША ХАРЕ... Під час Арати учасники сатсангу здійснюють певні дії, які символізують повне віддання себе Богу. При цьому запалюється вогонь (камфора, лампадне масло, палички пахощів), який три рази обводиться за годинниковою стрілкою навколо зображення Саї Баби. Потім освячене полум'я пропонується присутнім для здійснення очищення: кожний, простягаючи руку, символічно бере в долоні вогонь і ніби обмиває себе ним. Священний вогонь, очищаючи від хвороб тіло й від дурних якостей розум, наповнює душу чистим божественним світлом. Далі співається "Молитва про загальне Щастя": САРВЕ ДЖАНА СУКХІНО БХАВАНТУ ... або ЛОКА САМАСТХА СУКХІНО БХАВАНТУ. Після цього хтось із присутніх голосно вимовляє: ДЖЕЙ БОЛО БХАГАВАН ШРІ САТЬЯ САЇ БАБАДЖИ КІ! CAT ЧИТ-АНАНДА МУРТІ КІ! (Слава Бхагавану Шрі Сатья Саї Бабі! Втіленню Сат-Чіт-Ананди!) ДЖЕЙ! (хором)– Слава! На закінчення проводиться ритуал "Вібхуті". Вібхуті – це священний попіл, який часто матеріалізує Саї Баба і який символізує мінливість і минущу природу всіх речей. Згоряючи, всі речі, незалежно від їхніх різних якостей, перетворюються в попіл. Священний попіл, що матеріалізує Баба, має властивість виліковувати хвороби й відвертати нещастя й лихо. Один із присутніх роздає всім учасникам сатсанга вібхуті, і кожний причащається. Ритуал супроводжується співом "Вібхуті мантри": ПАРАМАМ ПАВІТРАМ БАБА ВІБХУТІ М ... Після закінчення сатсанга звичайно пропонують невелике частування – прасад (фрукти, печиво тощо), який на початку, бхаджанів ставиться перед зображенням Баби. Така їжа вважається освяченою. "Ніщо не приносить Мені таку ананду, як спів бхаджанів", – каже Шрі Сатья Саї Баба. Бхаджани це садхана, духовна практика для всіх, хто в них бере участь. Я задоволений тільки тоді, коли любов є головною тональністю, коли почуття єднання переважає, коли мелодія ллється з очищених, люблячих Бога сердець. Люди повинні повертатися додому після співу бхаджанів у піднесеному настрої, тому треба розходитися спокійно, без шуму й суєти, у мовчанні. У цьому випадку радість і умиротворення, отримані від співу бхаджанів, затримаються й залишаться у вашому серці. "Де восславляється Моє ім'я, там Я й перебуваю". При проведенні сатсaнга необхідно дотримуватися деяких правил: - приходити точно в призначений час, не спізнюватися, підтримувати чистоту як фізичного тіла, так і приміщення, у якому співаються бхаджани; - намагатися настроїти свої почуття й розум на божественне - чоловікам бажано одягати білий одяг. Найбільш сприятливими днями для проведення бхаджанів вважаються четвер і неділя. Саї Баба каже: "Бхаджани варто звертати до Бога в стані повної смиренності й покірності. Це не вправи з музичного мистецтва й не змагання в майстерності виконання. Вони повинні робити приємність Богу, а не глядачам. Тому не слід турбуватися про те, який ефект на присутніх робить ваш спів. Нехай ваше серце повністю відкриється для Бога, тоді й ритм, і темп, і мелодія вашого співу автоматично стануть правильними й приємними. Тільки, коли у вашому серці виникає щире почуття радості, ця радість може сприйматися іншими серцями". Як показує досвід, коли бхаджани співаються в гармонії й ритмі, із щирою любов'ю в серці, Баба в тонкій формі відвідує сатсанг, залишаючи сліди на прикрашеній квітами доріжці, що веде до вівтаря, або скидає одну-дві квітки, які прикрашають його портрет, демонструючи тим самим свою духовну присутність. "Не шукайте задоволення в співі бхаджанів, не розглядайте його як вільне проводження часу, як моду, як щось тимчасове або як неприємний обов'язок щоденного розпорядку. Розглядайте цей спів як частину духовної практики, яку необхідно серйозно виконувати з метою зменшення прихильності до минущих об'єктів, з метою очищення й зміцнення себе, з метою звільнення від круговороту народження й смерті й від їхнього наслідку – страждання. Цей засіб може здатися занадто слабким для такої важкої недуги. Проте, це панацея. Організовуйте бхаджани якнайчастіше, принаймні, раз на тиждень. Кращий час для бхаджанів – четвер і неділя, увечері, хоча в решті решт важливий не день, а ваше щире відношення. Збирайтеся десь у центрі, щоб усім було зручно добиратися, але не в тих будинках, хазяї яких негостинні. Проводьте бхаджани просто, без конкурентного шику. Скоротіть витрати на їхнє проведення до мінімуму, тому що для Бога важливо ваше внутрішнє прагнення, а не зовнішні атрибути. Ні під яким приводом не пускайте по колу блюдо для збирання грошей або щось подібне. Бог всюдисущий. Він живе в серце кожного, і всі імена – це Його імена. Тому ви можете називати Його будь-яким ім'ям, яке приносить вам радість. Ви не повинні шукати недоліки в інших іменах і формах Бога, також не повинні фанатично й сліпо поклонятися вибраним вами. Коли ви співаєте бхаджани, звертайте увагу на зміст кожного імені й кожної форми Бога, красу й зачарування яких ви оспівуєте. Рама: це ім'я має нагадувати вам про дхарму праведності, втіленням якої Він був. Радха: це ім'я має нагадувати про надрозумну, надмирську любов, що випробовувала Вона, будучи однією із самих великих Гопі (пастушок, відданих Богу Крішні). Крішна: це ім'я має нагадувати про ніжність й любов, яка підтримує та притягає до Нього всіх. Шива: це ім'я повинне нагадувати про вищу жертву, про смертельну отруту, яку він випив заради благополуччя всього світу, про стриману граціозність, яка підкреслюється каскадом священної ріки Гаїті й сяйвом півмісяця. САЇ РАМ означає "Божественні Мати й Батько". "САM" означає "Божественний". "АЇ" – "Мати", "РАМ" означає той, хто перебуває в серці як чиста радість. ОМ – скрізь: у розумі, мові, у серці тощо. Спочатку Ом промовляється, а потім звучить у розумі й серці. Звучання ОМ 21 раз дуже важливо. Це 5 зовнішніх почуттів, 5 внутрішніх почуттів, 5 життєвих струмів(5 елементів), 5 оболонок(кіш) і Джива. Повторюйте постійно ім'я Бога, і ви побачите, як заздрість і ненависть зникнуть із ваших сердець. Якщо ви виявите хоча б найменший інтерес до свого власного духовного вдосконалювання, я стану поруч із вами й увінчаю ваші спроби успіхом. Отже, не витрачайте часу. Нехай ваше життя щомиті стає бхаджаном. Уникайте будь-яких марних розмов. Усвідомте мету бхаджанів і віддайтеся їм всім серцем. Намагайтеся отримати максимум користі з відпущених вам для життя років"...
|
||||||||||||||
|
http://library.sathyasai.ru/mantras/asathoma.html Світові релігії |
||||||||||||||
сторінка
