|
|
||||||||
|
Вайшнави поклоняються Дурзі як йозі-майї Вішну, а шайви вшановують її як дружину Шиви. Вайшнави й шакти називають її також Умою або Парваті. Шакти вірять у те, що вона є Мат-майєю, корінною причиною світу імен і форм. У "Дурга-саптшаті", священному тексті прихильників Дурги, наводяться її 108 імен; це означає, що вона являє собою всі обличчя Божественної Матері, тобто саму Божественну Матір.
В "Маркандейя-пурані" розповідається історія про вияв Дурги. Один раз із рота розлютованих Вішну, Шиви й Брахми спливла величезна світна куля. У ту ж мить такі ж кулі виникли із вуст інших розлютованих богів і напівбогів. У результаті всі випущені богами й напівбогами світіння злилися в одне: сяйво поширилося в усіх напрямках, а боги й напівбоги побачили сліпучу й променисту полум'яну кулю непереборної сили й енергії. Вогонь повільно перетворився в богиню. Її обдиччя було виткане зі світла, яке спливло з вуст бога Шиви. Світло Рами наділило її довгим темним волоссям, а лучезарність Вішну – двома руками. Місячне світло дало їй двоє грудей, а світіння Індри – середню частину тулуба. Стегна були породжені сяйвом Варуни (бога води), а сідниці – теджасом (огнем, жаром, світлом; енергією) Прітхіві (Землі). Світло Брахми стало її ступнями, а кінчики пальців ніг виникли із променів Сонця. Світло Васу (охоронця восьми сторін світу) перетворилося в пальці її рук, а сяйво Кубери – у її ніс. Три ока богині виникли із блиску триглавого Агні (бога вогню). Вуха були породжені світлом Марути (бога повітря), а інші частини тіла з'явилися із сяйв Вішвакармана й інших напівбогів. Всі боги наділили Дургу могутнього зброєю. Шива створив із власного тризубця ще один і подарував його цій богині. Вішну створив диск зі своєї чакри (метального диска). Варуна дав їй копію своєї раковини, Паван (Марут) – лук і стріли, а Індра зробив зі своєї ваджри (громової стріли) ще одну стрілу. Яма, бог смерті, подарував їй данду (жезл), а Брахма – камандалу (посудина для води). Сонце наповнило своїм світінням всі пори тіла богині, а Калу (бог часу) наділив її мечем і щитом. Вішвакарман підніс їй бойову сокиру й непробивну збрую. Так Дурга отримала найрізноманітніші засоби нападу й захисту. Ця історія з "Маркандейя-пурани" показує, що Дурга являє собою узагальнений символ усіх божественних сил. Вона виникла із сяйва всіх богів і тому несе в собі сутність кожного з них. Ця узагальнена сила проявляє себе тільки в тих випадках, коли злі сили загрожують самому існуванню сил божественних. Із цієї причини Дурга уособлює собою об'єднані зусилля Божественних Сил, призначені для привнесення й відновлення всесвітньої гармонії. Ця богиня з'явилася на світ для того, щоб затвердити закон Дхарми (чесноти). У "Сканда-пурані" Дурга ототожнюється зі Споконвічною Пракриті й Шакті. У "Бхава-упанішаді" вона возвеличується як Брахмарупіні (подібна Брахмі). У "Курма-пурані" вона ототожнюється з Ніргуна-Брахманом (Богом-Абсолютом). Вона виникла на самому початку часів, ще до того, як почалося Сотворіння. Розповідають, що Вішну спав, і під час цього йогичного сну з його пупка з'явився Брахма-Творець. Брахма не усвідомлював мети свого народження й тому прийнявся медитувати на Вішну, який спав. У цей час із бруду у вухах бога Вішну були породжені два могутніх асура, Мадху й Кайтабха; вони кинулися до Брахми, щоб убити його. Брахма був недостатньо сильний, щоб знищити демонів і звернувся з молитвою до Шакті-Махамайї, сили Вищої Свідомості (Брахмана). На заклик Брахми перед ним постала Божественна Мати; вона розбудила Вішну й показала йому нечестиві наміри Мадху й Кайтабхи. Вішну боровся із цими асурами протягом п'яти тисяч божественних років, однак теж не зміг їх знищити. Тоді Божественна Мати зачарувала їх і змусила вимовити такі слова: "Вішну, ми досить довго билися з тобою. Проси чого хочеш". Будучи зв'язаними власним словом, асурам довелося виконати бажання Вішну – тим часом сам бог Вішну вихопив свій метальний диск і відсік їм голови. У "Дурга-саптшаті" розповідається інша історія. Давним-давно на світі жив цар Суратха – у повній безпорадності він жив у лісі, тому що вороги відняли в нього царство. Залишаючись у лісі, він став одержимий безперестанними думками про втрачені царство, скарби й палац. Одного разу цар Суратха зустрів торговця на ім’я Самадхі. Цей торговець був обманутий і пограбований власними дружиною й дітьми, які вигнали його з будинку. Торговець теж постійно згадував про втрачене багатство; цар відчув до нього співчуття, і вони здружилися. Цар і торговець разом побудували у лісі ашрам і оселилися в ньому. Одного чудового дня їм довелося приймати як гостя великого святого на ім’я Медха Ріши – він повідав їм історію Божественної Матері й розповів про те, що належне поклоніння їй припинить їхні нещастя. Існує ще одна історія про могутнього демона на ім’я Махіш, або Махішасура; його дар полягав у тому, що ніхто не міг убити його, за винятком прекрасної жінки. Володіючи таким даром, він був невразливим, переміг Індру (бога небес) і скинув його із престолу. Демон скорив всі три світи й вигнав богів з їхньої обителі на небесах. Боги й напівбоги на чолі із Брахмою і Вішну відправилися до бога Шиви й розповіли йому про жорстокість і підступництво Махіша. Почувши про ці злодіяння, Шива роз'ярився, однак він розумів, що дар демона робить його таким же безпомічним, як і всі інші боги. Тільки Божественна Мати змогла покласти кінець цій жахливій драмі. У люті Шива викинув з вуст промінь світла, після чого такі ж промені породили всі боги й напівбоги. Промені світла з'єдналися й втілтилися у вигляді прекрасної богині. Від її ревіння здригнулися всі три світи; почувши його, Махішасура відправив своїх полководців, щоб ті знищили новонароджену силу. Всі великі полководці Махішасури – Чікшур, Чамар, Удагра, Махахану, Асілома, Вашкал і Відалакша – один за одним з’являлися зі своїми арміями на битву, однак були знищені Божественною Матір'ю Дургою. Після смерті його вірних полководців Махішасура особисто з'явився на бойовище, і бій почався – він обертався то биком, то левом, то слоном. Він то стояв на землі, то піднімався в простір і вів битву відтіля. Потім Божественна Мати зійшла зі свого лева, стрибнула на плечі Махішасури й відітнула йому голову. Його смерть викликала серед богів хвилю радості, і всі вони вшанували Дургу. Таким чином, про Дургу розповідають безліч історій, які є одночасно й дуже схожими, і досить різними, однак всі вони нагадують нам про найважливіше: якого б вигляду не набувала Божественна Мати, вона завжди проявляє себе як злиття світіння всіх богів і напівбогів. Вона являє собою об'єднану Божественну Силу. Ця Божественна Сила втілюється у формах, щоб установити рівновагу й гармонію, спокій і благополуччя. Всі історії про Дургу й інші втілення Божественної Матері пов'язані з безперестанною боротьбою між божественними й демонічними силами, вічними парами протилежностей. Існування світу імен і форм неможливе без такої боротьби. Демонічні сили саморуйнівні, однак надзвичайно могутні, тоді як Божественні Сили творчі й діючі, однак уповільнені. Спочатку перевага на боці демонічних сил, тому що вони об'єднуються разом, а Божественні Сили виявляються роз'єднані. Однак після того, як демонічні сили викликають порушення рівноваги, усі боги об'єднуються, перетворюючись у єдину Божественну Силу Шакті – вона проявляється у вигляді богині або бога, щоб знищити зло й відновити втрачену рівновагу. Демонічні сили опираються на егоїстичність, користь і знущання над іншими, а Божественні – на самопожертву, покаяння, самовіддане служіння, любов, загальне братерство й здатність бачити Божественне в будь-якій частці існуючого. Давні легенди про богів і богинь підкреслюють перемогу добра над злом у тій боротьбі, що протікає усередині кожної людської істоти. Прагнення до розкоші, матеріальних благ і фізичних зручностей являє собою демонічну силу усередині нас; вона проявляється у формі гніву, ненависті, жадібності, гордині, ревнощів, омани, марнославства, заздрості й прив’язаності. Ці сили піднімаються на поверхню, як тільки у людини виникають корисливі інтереси. Але на противагу їм усередині людини пробуджються Божественні Сили – відданість, милосердя, любов і думки про Загальне Благо людства.т Вони проявляються як дисциплінованість, ненасильство, віра, упевненість, справжня самовідданість і відчуженість від будь-яких особистих знаходжень. Дурга символізує недвоїсте існування наповненої енергією свідомості, або енергії, що володіє свідомістю. Як Божественна Матір, вона знищує дисгармонію, яка викликає порушення рівноваги у феноменальному світі. Вона бажає добра всім і кожному – навіть тим, кого знищує, тому що вона є матір'ю й для цих створень. Після того, як вона знищила Махішасуру, боги запитали: "Мати, ти могла б спопелити Махішасуру і його полководців своїм божественним випроміненням. Чому ж ти брала участь у цьому жахливому бої?" Божественна Мати відповіла: "Якби я просто спопелила їх, вони виявилися б у пеклі, і тоді їм важко було б удосконалюватися й розвиватися. Однак завдяки бою зі мною й загибелі від моєї руки вони потрапили в рай, де зможуть перетворитися в добрих істот". Таким чином, Дурга прагне не просто знищити зло, але перетворити його в благу енергію. Найчастіше Дурга зображується восьмирукою, хоча іноді число рук може дорівнювати десяти, а у вигляді Махадурги вона має двадцять рук. Їй рівною мірою поклоняються й боги, і демони, і люди всіх каст і переконань.
Дев’ятикутна зірка в центрі, утворена чотирма перехресними трикутниками, уособлює дев'ять шакті (нава-дурга). Три трикутники звернені вершинами вверх і означають три споконвічні сили: творчу (Брахма), зберігаючу (Вішну) і руйніву (Шива). Вони перебувають у такій гармонії, що зливаються один з одним – а це означає, що творіння, збереження й руйнування також поєднуються в часі. Ці три трикутники символізують сяйво, світло, що виходить із вуст трьох богів індуїстської Трійці. Четвертий трикутник, звернений вершиною вниз, уособлює тілесне втілення світла, об'єднаної Божественної Сили. Накладення всіх чотирьох трикутників породжує ще один трикутник у центрі. Він звернений вершиною вверх й означає саму Божественну Матір; кожна сторона цього трикутника належить одній із трьох Божественних Сил.
|
||||||||
