|
Народилася я на заході дня, у ніч напередодні свята Івана Купали, що завжди становило предмет моєї таємної гордості. Люблю Ранок і Ніч, Місяць, Зірки й Сонце. Намагаюся частіше згадувати що Земля – маленька планета, яка загубилася в міжзоряному просторі, серед тисяч космічних об'єктів, що володіють величезною міццю, але не несуть тягар обмеженого життя на своїх "плечах".
У Дитинстві дуже любила читати казки, найрізноманітніші – у нас у сім'ї була велика бібліотека. А щовечора я придумувала собі казку, і вона снилася мені всю ніч. Тепер, коли я стала дорослою й несерйозною, я не можу відскіпатися від відчуття, що казка колись повернеться до мене знову.
|
|
Із самого дитинства моя мама найбільш цінувала подарунки до свят, зроблені своїми руками. Я багато чого складала й робила, поки не захопилася плетивом бісерних квіточок. Мені здається, я "обплела" всіх маминих знайомих, а ще я могла подарувати частку казки людям, яких я любила. Першим моїм кумиром була моя тітка, мамина сестра, другим – моя вчителька по музиці.
|
|
 |
Потім, через багато років, я зустріла А.Г. і побачила його сірникові будинки. Не можу сказати, що тоді вони мене вразили, хоча всі мої друзі були щиро піднесені ними. Поступово, образ цих будиночків увійшов у моє серце, і мені схотілося зробити щось подібне самої. От тут я й згадала про бісер. У моїй голові невідомо звідки виникли ідеї й конструкції, і щоб переплюнути Майстра, я зважилася на величезну червону квітку з бісеру. Вона валяється дотепер у моєму будинку, нагадуючи мені, що гординя – не може бути шедевром. Проте, це дало мені великий поштовх уперед, і зараз я не бачу обмежень у тому виді творчості, яким займаюся. |
|
|
