НА БІЛОМУ ПОЛОТНІ ЛИСТЯ...
| |
Я зірку малював в холодних таємницях ночі…
І на світанку малював, і у пітьмі,
але не в змозі був мій безталанний розчерк
відобразити зірки сни.
Звертався я до Далечі Натхнення,
Із Зіркою пірнав в Космічну висоту…
Та, повернувшись до малюнку володіння,
не міг відобразити Глибину…
Я друзям на Землі відкрив про друга в небі
і показав порожній аркуш свій…
Та, мабуть, жоден з друзів у Польотах не був,
де повний зірок чистий аркуш мій.
…І знову я один з цією таїною,
що мені світить і в ночі, і в яснім дні.
Я знаю: друг небес – не випадковий,
і знову з’явиться, як листя навесні.
А поки що малюю безупинно
я друга світло на порожньому листі.
Хто каже, що тому не бути, що так дивно,
я відповім: «А намагались ви?»...
2004 рік
11 хв. 29 с.
|
|
|
МІЙ ДРУГ... ВАЛЬС...
|
|
Вальс душі, вальс мрії, вальс надій, вальс всеохоплюючих поглядів…
Невелика кіноновела «Мій друг…Вальс…» – це спроба зіткнення із чимсь легким, миттєвим і тендітним. З тим, що так важко побачити, але так легко зруйнувати. Мить чистоти, наївності й світла вальсує поруч із нами. Нам же тільки залишається бути відкритими, щоб не побоятися й не упустити його...
2004 рік
12 хв. 29 с.
|
|
ПОЛІТ
| |
…Що таке любов? Це політ нашої душі? Або дарунок, що не кожний розрізнить? Або це увесь світ?
Чи приходить вона?.. Або завжди поруч із нами, тільки ми часто цього не бачимо, заглушаючи її тихий звук голосним шумом своїх бажань…
Серед звичайного шуму життя, прикростей, сумів, творчих злетів і невдач про що душа людини запитає в першу чергу? Про Любов… Це почуття зв'язує увесь світ і веде нас… Від душі доноситься тихий голос: «Любов – це Все…»...
Жити у творчості, бачити й шукати красу, переживати зльоти й падіння, шукати в миттєвому те, що приносить світло й надію, зуміти не злякати це невловиме… Це – шлях питань, на який ступила героїня фільму – наша сучасниця, молодий режисер Аделя… І Життя відкриває перед героїнею нові дверцята – кохання…
2003 р.
22 хв. 08 с.
|
|
|
BELLE
|
|
У передранковому тумані почулася пісня – чистай і щира, немов перший подих квітки, що просипається по весні. Напевно, колись така ж пісня надихнула відомого французького письменника Віктора Гюго на написання зворушливої й сумної історії любові дзвонаря Квазімодо до циганки Эсмеральди.
Пристрасті й поривання героїв «Собору Паризької Богоматері» торкали серця й душі людей різних епох. Відомий однойменний французький мюзикл подарував цій історії нове життя, зробивши її джерелом співтворчості для наших сучасників.
Фільм-танець-поема «Belle» теж народився під враженням цієї історії. Це зовсім щирий живий порив перевести мову почуттів героїв у вірші й танець. Жанр цього фільму-кліпу визначити досить складно. Він більше звернений до почуттів людини й не занадто вписується у звичні рамки кіно.
2002 рік
12 хв. 29 с.
|
|
КАЗКА БЕЗ ПОЧАТКУ...
|
«Я хочу розповісти Вам казку, гарну казку, у якій немає ні початку, ні кінця. Вона народжується з Нічого й пронизує Все. Щось, більш широке й глибинне, ніж ми можемо собі уявити, бачить нас й охоплює Буттям...
Ми не помічаємо цієї Сили, але Вона воістину велика! І ми йдемо по тонкій нитці законів, які Вона – ця Сила – руйнує і створює. Ми відчуваємо почуття радості, болю... кохання... суму... щастя й розчарування... робимо помилки... звертаємо зі Шляхів на стежинки..., а Вона прозоро розтікається серед нас. І в просторі звучить нечутний голос: «Почуй...».
Цим епіграфом закінчується незвичайний фільм-замальовка, що розповідає про звичайного підлітка з великого міста, якого саме Життя підводить до рішення таких непростих і вперше заданих собі питань: «Що відбувається? Як жити? Яким мені бути?..».
2003 рік
19 хв. 57 с.
|
|
|
"ПОЕТИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ВИПАДКОВО..."
|
 |
Фільм-реквієм «Поети не народжуються випадково...» сколихне пам'ять і, можливо, торкне у Вашому серці найяснішу й чисту струну. Наше недавнє минуле нагадає Вам про себе іменами й образами великих поетів, співаків, акторів, людей непідкупних принципів, повних віри в людину. Володимир Висоцький і Сергій Єсенін, Андрій Миронов і Олег Даль, Віталій Соломін і Георгій Віцин, Булат Окуджава й Ігор Тальков...
Данина пам'яті їм – цей фільм. Пісня Ігоря Талькова «Пам'яті Віктора Цоя» стала музичним лейтмотивом фільму.
2003 рік
4 хв. 26 с.
|
|
ЧАС СОБОРІВ
|
Струни душі Поета зачіпають кожне серце... Пісня його розливається в просторі. Вона несе світло й надію… Радість і любов… Мудрість і красу…
Звернено цю пісню не тільки до звичайних людей, але й до тих, хто не може чути музики й слів. У ній використана мова глухонімих, що передає зміст слів за допомогою міміки й жестів. За музичну основу фільму взятий пролог «Час Соборів» з музичного спектаклю «Notre Dame de Paris»...
Відчути, про що співає Поет, може кожний, тому що ця Пісня здатна споруджувати Собори… – Собори наших Душ...
2002 рік
4 хв. 18 с.
|
 |
|
ЛИХОДІЙ
|
 |
Звичайно найперші фільми талановитих режисерів залишаються за кадром… Ми вирішили не повторювати цю помилку, тим більше, що цей фільм просто не можна забути – у його наївності й чистоті стільки дійсного живого гумору й життя!
Пропонуємо Вам разом з головною героїнею фільму розібратися із зовсім непростим завданням – перемогти Лиходія! Як підходить до цього людина нового покоління? Подивитеся – довідаєтеся!
2001 рік
11 хв. 51 с.
|
|
ПРОМІЖОК...
|
У півторахвилинній замальовці «Проміжок» умістилося ціле життя...
2001 рік
1 хв. 19 с.
|
 |
|
СПОВІДЬ
|
 |
В основі цього фільму лежить реальний лист дівчини Олександри Курносової до великого російського письменника – Федора Михайловича Достоєвського. Вражена глибиною його проникнення в людські душі, вона просить його ради в такій непростій особистій справі, як втрата віри в Бога. Намагаючись зрозуміти філософію й світогляд терористів-революціонерів, героїня усвідомлює, що не може дотримуватися традиційних релігійних принципів. Однак її душа прагне Віри, почуває, що без неї життя не має сенсу.
Історія О. Курносової, як її побачила авторка фільму О. Калашникова, торкається багатьох куточків людської душі й серця, змушує задуматися про те, на що у нас звичайно найменше часу, – про Вічне…
2002 рік
14 хв. 20 с.
|
|
|
 |
|
|
