БЕНКЕТ ПІД ЧАС ЧУМИ |
|
 |
Не дивуйтеся, побачивши відому Пушкінську назву «Бенкет під час чуми» на обкладинці дитячого спектаклю. Саме цей непростий твір чомусь надихнув дітей на його постановку. І хоча з «маленьких трагедій» великого поета тут пролунає тільки кілька фраз, герої спектаклю теж зіштовхуються зі споконвічною проблемою вибору – якими бути й чому наслідувати? Чому чума має над людьми таку владу? Як її перемогти?
Жанр спектаклю визначити дуже важко. Вірші Пушкіна тут змішалися з рядками нікому не відомих авторів, танці, що становлять більшу частину дії, виконуються й дорослими, й дітьми... Але для всіх учасників головним було натхнення, творчий порив, глибина.
Автори просять вибачення за недосконалості звукового ряду, що пов'язано з акустикою залу й застарілою апаратурою. Ми свідомо не пішли на повторне переозвучування, оскільки при цьому було б загублене головне – безпосередність, наївність і натхнення, що звучали в голосі акторів під час нечисленних репетицій і прем'єри, на яких, власне, і були здійснені зйомки.
https://youtu.be/BeOMji3E4Pk
1999 рік
|
|
ДАРУНОК |
|
Фільм-спектакль «Дарунок» познайомить Вас із новим дивним світом, де живуть дивні крилаті істоти «круазани», ростуть отрутні трави, виходять на полювання жахливі ненаситні Дихи, а десь у занебесних далечінях живуть примарні Птахи... і де всього один раз на тисячоліття з'являється нелегкий шанс відшукати Дарунок безсмертя для всіх істот...
Такий шанс зненацька випав зовсім звичайному жителеві народу Зелених, який відправився в путь, щоб зустрітися з важкими випробуваннями й постійними спокусами... Чим далі віддаляється круазан з новим ім'ям Обранець від рідного міста, тим глибше доводиться йому заглядати усередину себе, щоб відшукувати там таємні і явні пута й перешкоди. Тільки позбувшись іх, зможе він продовжити шлях. Крок за кроком, нитка за ниткою обриває він старе, змінюється, переступає через самого себе. Яким доведеться йому стати в самому кінці, при зустрічі зі Смертю, знає тільки Зелений бог...
Дитячий погляд на ці проблеми – завжди простий й світлий, віра в краще – сильна й правдива, а почуття – чисті й повні ще не забутої ними природної мудрості. Діти дають можливість дорослим глянути на найглибші духовні питання свіжим і щирим поглядом...
Спектакль поставлений за казою «Дарунок» геніальної російсько-української письменниці Оксани Понарошка, яка змолоду постійно балує людство новими неповторними шедеврами літератури.
http://www.probumerang.tv/video/4458/
https://youtu.be/jQBzoSfzlf0
2000 год
|
 |
|
МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ |
 |
"Чуйне одне лише серце.
Найголовнiшого очима не побачиш"…
Зворушлива й повна зоряної дитячої мудрості казка, що починаєш цінувати й розуміти вже дорослим... Чистий наївний світ, де радість і смуток щирі й глибокі...
Цей спектакль на час поверне Вас у світ дитинства, у світ мрії й віри в краще. Сюжет казки Сент-Екзюпері всім добре знайомий, а як змогли зрозуміти й передати його діти – ті, чий світ намагався відтворити письменник?..
Трохи сумний погляд дорослої людини в дитинство... Добра, світла, так необхідна всім нам Казка... Маленький Принц, який потрапив на Землю...
https://youtu.be/uOwFQUhFdhs
2000 рік
|
|
ЛІСОВА КАЗКА |
Танцювально-драматичний спектакль «Лісова казка» був навіяний юним авторам легендами про дива чарівної ночі на Івана Купала, коли в лісі збирається безліч чарівних істот: чорти, мавки, Лелль, Лісовик, русалки, болотні вогники... Вони виходять для того, щоб допомогти або перешкодити людям дістатися до Чарівної Квітки Папороті, що розквітає в цю ніч у самому серці Лісу.
…Кожен герой-шукач потай сподівається знайти цю Квітку, кожний зіштовхується з дивинами лісу, кожний виносить відтіля свій урок... Але що почуває сам Ліс? Для того, щоб краще це зрозуміти, глядачам пропонується подивитися на всю історію очима не людей, а самих казкових істот, іноді веселих і задерикуватих, іноді сповнених радості, а іноді – сумних і замислених… Пропонується відчути їхню любов і біль, коли частина їхнього Дому-Лісу згоряє в пожежі, їхнє бажання відновити мир і спокій у Лісі.
І звичайно, хто, як не казкові істоти, знає, як і коли розцвітає Чарівна Квітка… Але весь цей шлях Вам ще треба буде пройти…
Цікаво, чим усе скінчиться?
Спектакль був придуманий і поставлений спільно дітьми й дорослими, і показувався глядачам тільки один раз – саме напередодні свята Івана Купала.
У спектаклі пролунали пісні бояна всія Русі Олега Атаманова, що надихали нас у творчості.
2001 рік |
 |
|
LOKA SAMASTHA (індійська казка) |
 |
Індія – легендарна країна мудрих притч, епосів і співучих легенд. Запрошуємо Вас познайомитися із ще з однією з них, Легендою, що добули із глибини століть діти й дорослі.
Отже… В Індії…У безоднях часу жила-була звичайна дівчина зі звичайною долею… Але відрізнялася вона від інших людей – зовсім інші питання займали її. Вона намагалася відповісти собеі на питання про сенс життя й людського буття. Природа говорила з нею про це… А богині древнього Храму оживали, щоб повернути їй спогади про її власні забуті минулі життя…
Хто знає, що знайде вона там… Із чим зіштовхувалася колись… Які випробування пережила…
І хто знає, яку відповідь дадуть на такі нелегкі питання діти – творці спектаклю…
2001 рік |
|
О ЖИВА АТЛАНТИДА |
|
«…У незапам'ятній Далечіні з нічого з'явилися Простір і Час. Слідом за ними зародилося Життя. Воно складалося Землею, Вогнем, Повітрям, Водою...
Наша Земля була молодою і буйною, і одного разу із далеких зірок її помітили дивні істоти, яким були підвладно дуже багато чого, – Атланти. Деякі з них вирішили жити на Землі, щоб допомагати їй і користуватися її незвичайною силою. Так Атланти прийшли на Землю.
Змінювалися Епохи, змінювався Всесвіт й Атлантам стало важче опиратися на свій зв'язок з рідними ім далекими зірками. Їм довелося залучати й освоювати сили Земних стихій. Так, в Епоху Води вони створили Храм Води, а в Епоху Вогню – Храм Сонця. Було створено ще кілька великих Храмів, які довгий час жили у мирі й гармонії, доповнюючи й підтримуючи один одного.
Але з настанням Темної Епохи Атланти зовсім відокремилися від Космосу й не могли вже черпати силу зірок і чути їхні поради. Вони усе сильніше прив'язувалися до щільної Земної сили. Але їм доводилося дорого платити за це – Атланти втрачали Волю...
Їхня магічна сила росла, але вела тільки до руйнувань і нових лих. Чорні маги, що заправляли усім у пізній період життя цієї цивілізації, почали ловити Душі інших Атлантів, щоб потім використати їхню Силу! Вони залишалися сліпими до провісників майбутніх лих і нещасть, які посилали їм зірки...
І зрештою Земля не змогла більше терпіти Атлантів – вона підняла з Океану величезні хвилі й зруйнувала весь материк, на якому розташовувалася Атлантида…
Людям усе довелося починати заново...»
Ця легенда лягла в основу спектаклю й фільму-спектаклю «О, жива Атлантида», поставленого в 2002 р. дітьми й дорослими Дитячого Акціонерного Об'єднання найвідкритішого типу.
Як і більшість наших фільмів-спектаклів, фільмів-свят, він не знімався спеціально. На декількох останніх репетиціях і на прем'єрі працювала камера. Знятий матеріал став основою фільму.
https://www.youtube.com/watch?v=WC62TEDVc0U
2002 рік
110 хв. 00 с.
|
 |
|
СОРО МУСІМЕ (Дочка Неба) |
 |
Перші краплі дощу тривожать сон маленької пришляхової квітки, качають гілочки трепетної сакури, змушують метелика ховатися під листком подорожника.... Величезний розкидистий в'яз спокійно качає гілками, приймаючи краплинки дощу на своє листя й іноді скидаючи його на землю. Вся Піднебесна зараз прислухається до світлої музики крапель. Єдине, що не намокне під цим дощем, – зірки...
Під час такого дощу зустрілися двоє чоловіків, мандрівників, що йшли із різних кінців Піднебесної.
Перший – веселий проноза, син пристрастей і натхнень, другий – той, що з'єднав у собі прохолодний спокій ранку й глибинну мудрість тьми.
Кожний з них ішов власною дорогою... поки дощ не схрестив їхні шляхи... Про що повідають один одному подорожани? Які таємниці й легенди відкриють?...
2002 рік |
|
СНИ ЄГИПТУ |
|
Пам'ять про тії часи збереглася у кожній піщинці твоїх неозорих пустель, о Єгипет, у Великих Душею! Погляди славних людей віддзеркалюють води священної річки, їх пам'ятає кожна краплина твоя, благоводний і люблячий Ніл! Те, що траплялось у Часі, навіки застигло в очах…
…Велика сила споконвічно всім дана.
Ми творимо Світи, Ми – діти Вічності, Ми – Боги.
І, обираючи свої Земні дороги,
Забули: Сила – для чого вона?
Ми відповідні за страждання всій Землі,
Та, позабувши Всесвіту благання,
Ми пливемо по течії Бажання,
Та душі каламутимо свої,
І від джерел живих ми йдемо,
Щоб зміцнювати бруднолику владу.
Ще більш міцніють наші марні вади,
Та за собою молодих Богів ми ведемо…
Де душі, що співтворили світи?
Прокиньтеся й розвійте сни Землі!
Тропою Вічності колись Ви тут з'явились,
Згадайте – задля чого народились!
http://www.probumerang.tv/video/4457/
https://youtu.be/OjatOrLSnkE
2003 рік
|
 |
|
|
|
