ДОМБРОВСЬКА НАТАЛЯ
|
|
Перше враження від цього миру – було світло й тепло, і нескінченна радість від усвідомлення, що існуєш.
|
|
Потім з'явилося відчуття, що це тіло, яке почуває світ навколо, і те, що насправді почуває не одне й саме. І з'явився страх нерозуміння, що ж я є насправді. Потім пройшло багато безбарвних років у спробах довести собі й світу свою значимість і придатність. Це дуже стомлювало й фізично виснажувало, тому спогади шкільних років залишилися чорно-білими.
|
 |
|
І раптом у якийсь момент виявилося, що нікому немає до мене ніякої справи. І що є сонце й небо, і дерева, і вони існують самі по собі, нікому нічого не доводячи. І що можна жити й радуватися теплу й посмішкам і світлу, і дарувати тепло й посмішку всім і кожному. Світ нескінченний і прекрасний і якщо живеш у гармонії з ним, то немає місця страху, заздрості й злості. Єдине бажання, що залишилося у цієї душі – це щоб всі живі істоти у світі усвідомили, що вони щасливі, вільні й світлі.
|
|
 |
|
 |
