БІСЕР СЬОГОДНІ! попередні сторінки:            ПРО БІСЕР ВЗАГАЛІ, ЩО ПІД БІСЕРОМ МАЮТЬ НА УВАЗІ ЛЮДИ, ЯК ВОНИ ЙОГО ВИГОТОВЛЯЮТЬ            ІСТОРІЯ БІСЕРНИХ ПРИКРАС
		З ЄГИПТУ – В ЄВРОПУ! ІЗ ВІЗАНТІЇ – У ВЕНЕЦІЮ БІСЕР У НІМЕЧЧИНІ Й ЧЕХІЇ РОЗКВІТ І ЗАНЕПАД МИСТЕЦТВА ПЛЕТИВА З БІСЕРУ БІСЕР В АМЕРИЦІ, АФРИЦІ, ОКЕАНІЇ
	БІСЕР В УКРАЇНІ ТА РУСI
		СТАРОДАВНЯ РУСЬ. КИЇВСЬКА РУСЬ  ПЕРЛИ. ЯК ВОНИ УТВОРЮЮТЬСЯ, ДОБУВАЮТЬСЯ, ОБРОБЛЯЮТЬСЯ  МИСТЕЦТВО ВИШИВАННЯ ПЕРЛАМИ  МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО. РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ  ІСТОРІЯ БІСЕРНОГО МИСТЕЦТВА. БІСЕР І СТЕКЛЯРУС В XVIII СТОЛІТТІ  МАТЕРІАЛИ Й ОСНОВНІ ПРИЙОМИ БІСЕРОПЛЕТІННЯ  ЩО ЗОБРАЖУВАЛИ АБО ПРИКРАШАЛИ БІСЕР І СТЕКЛЯРУС  БІСЕР І СТЕКЛЯРУС У XIX ст.   БІСЕРНА ЛІТЕРАТУРА  БИСЕР И БІСЕР І СТЕКЛЯРУС У НАРОДНОМУ ОДЯЗІ  ВИКОРИСТАННЯ БІСЕРУ Й СТЕКЛЯРУСУ В ПРЕДМЕТАХ ЦЕРКОВНОГО УБРАННЯ  БІСЕР НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ  ВИНИКНЕННЯ МУЗЕЇВ, МАЙСТЕРЕНЬ, АРТІЛЕЙ, ШКІЛ

    Після художнього передчасcя, яке панувало у світі в епоху, що минає, позначається пошук того, що насправді є цінним у будь-якому мистецтві, тобто – краси, гармонії, духовності. Очі, стомлені сірими буднями, начебто знову починають бачити якесь інше життя, з його сонячним блиском, веселкою тонів, яскравістю і різнобарвністю кольорів, – все те, що якимись фатальними долями люди вже розучилися зауважувати й почувати.
     Пошук прекрасного поріднює людей нового часу з епохами художнього розквіту в минулому. Тонке зачарування гармонії захоплює, веде глибше у свій світ, викликає картини забутого минулого життя, життя красивого, тому що витончений смак волів бачити гарним усе, що оточувало людину. Питання про непотрібність краси в повсякденному житті не могло виникнути при тих артистичних настроях, якими було овіяне життя наших прадідів. І дворянське гніздо, і селянська хата були тоді художніми майстернями, маленькими музеями, де все виготовлялося, вишивалося, розфарбовувалося й вирізьблювалося господарями самостійно! Будинок, одяг, невеличкі предмети побуту, прикраси – все це людські руки створювали з великою любов'ю, творчо, натхненно. Звичайно ж, всі казкові істоти із задоволенням їм допомагали! Потім ця добра традиція поступилася місцем безособовим й однаковим фабричним предметам. Вони були дешевими й не вимагали на своє виготовлення багато часу. Але з їхнім поширенням відійшла в минуле ціла епоха народного життя, коли навіть рукоділля потребувало зусиль духу. Тому й донині рідксніі предмети стародавнього побуту людей надихають художника, майстра й просту людину, що відроджує свій будинок або родовий маєток.
    
     Однак в наш час ми прийшли до того, що нових робіт з бісеру – ні поганих, ні гарних – не робить уже ніхто. Ви скажете: але ж це неправда – безліч виробів – намист, браслетиків і прикрас для одягу – можна бачити на базарах і сторінках модних журналів усіх країн, сучасні майстрині із щирою вірою виплітають просто дивні ікони й навіть цілі іконостаси...
     Це так, але тільки всі ці роботи СТАРІ – бісер у них почуває себе незатишно... Старі малюнки, візерунки, методи, підходи... Людський розум і дух уже багато століть тому перестав проникати вглибину мистецтва, граючи із матеріалом з несерйозністю дитини й удосконалюючи його з мудрістю дорослого. Люди шукають у творчості заробітку або, ще гірше, «самовираження»! Майже всі сучасні умільці намагаються виражати лише себе! Ніхто не прагнуте виразити Істину, Життя, Красу, Казку. Ніхто не намагається відтворити живе зоряне небо.
     Сьогодні люди набагато більше, ніж у минулі епохи, використовують свій інтелект і здібності для жорсткого поводження з усім навколишнім світом: природою, один з одним... Як показує історія, тільки за останні 5300 років відбулося більше 15000 війн! І немає ознак, що це жахливе часопроводження припинитися, поки людське серце залишається жорстим й нечутливим! (Однак зверніть увагу на те, що бісер у жодній війні не брав участі!) Революції, війни, розпад старих і створення нових держав розтрачували творчі сили народів, роз'єднували й несли розбрат. Лише поодинокі мудреці розуміли, що люди – це, в першу чергу, людство, а вже потім – представники тієї або іншої країни, релігії або національності. І дотепер мало хто може зрозуміти, що світ сьогодні потребує не нового порядку, зводів законів, системи освіти, суспільства, союзу держав або релігії, світ має потребу в нових НАС – у розумах і серцях, наповнених любов'ю й святістю, у руках, чарівна майстерність яких гармонійно поєднується з відкритим чуйним серцем, ясною свідомістю й чистою доброю душею!
     Саме тому про «бісер сьогодні» можна говорити тільки в майбутньому часі!
    
     Людство, на думку фей, зробило велику помилку в спілкуванні з бісером – воно з ним не познайомилося! На протязі багатьох століть і тисячоліть змінювалися лише способи вишивки, малюнки візерунків, але підхід до бісеру залишався однаковим – люди використовували бісер, та ніхто не хотів з ним дружити! Всі майстри й майстрині, намагаючись урізноманітити зовнішні форми бісеру, забули заглянути в його сутність. Можливо диво-бісеру, який перетворився в панно з видами маєтку, хотілося стати різнобарвною об'ємною Жар-птицею, щоб одного чудового дня зірватися з картини й полетіти до себе на батьківщину – у Простір Бісерних Чудес? Я чула від кольорових бісеринок тисячі таких скарг: «Я була б такою чудесною Жар-птицею ~ зайчиком ~ слоником ~ кораблем ~ Червоненькою квіточкою ~ гірською вершиною ~ сонечком ~ світанковим небом ~ Бабою-Ягою ~ зіркою ~ та чи мало ще чим... – сумно казав бісер. – Я так сіяв, так світився, так натякав, шепотів і кричав... Але зі мною навіть не віталися вранці й не бажали надобраніч. Господарка бісеру, виплітаючи свої візерунки, не слухала моїх тихих підказок, навіть не намагалася». У результаті в бабусі-історії є сотні панно з виглядами мертвих маєтків – і жодної живої Жар-птиці чи комети...
     Людство забуло свої казкові коріння й із величезною силою намагається, щоб ніхто і ніколи не нагадував йому про це. І з бісером, і з кистю, і з пером та ще багатьма іншими видами мистецтва людство працювало тільки руками й розумом, спрямованими на зовнішнє, забуваючи про головне – внутрішнє. Щоранку бісеринки вітали людство з надією повторюючи: «Здраствуй, чарівна істото! Цього чудесного дня ми створимо безліч прекрасного! Давай дружити, адже ми з тобою рівні! Ми обоє – казкові!». Але людству було так важко повірити, що воно може бути дорівняне із маленькими бусинками, що воно надулося Букою і занекало: «Ні, не буду помічати! Не буду спілкуватися! Не хочу, не вмію, не буває!»...
    
     Та хочу вас порадувати, ще не пізно все виправити! Адже варто Вам тільки побажати потрапити в Казкову країну, і Її відчинені Двері негайно ж опиняться перед Вами! Я дуже чекаю вас всіх за порогом цих Дверей, щоб допомогти подружитися хоча б із малюсінькою часточкою нескінченності – із бісером! Адже кожна бісеринка, яку ти оживиш, стане твоїм другом і буде з'являтися поруч, щоб підтримати тебе у важку хвилину. Кілька таких бусинок можуть скластися в маячок або ліхтарик і освітять шлях твого життя! А безліч бісеринок можуть навіть утворити місток, щоб ти міг пройти над безоднею.
    
     Ну що ж – підійшла до завершення наша подорож по туманному лабіринтові історії з його несподіваними поворотами, тупиками й помилками. Давайте виходити з нього разом, адже шлях, нарешті, прокладений, і ми стоїмо вже на самому його початку!
     Адже Наш шлях тільки починається!
    
     Перед кожним з нас лежить Дорога, і цього разу вона веде не в тупик і не до порожнього фальшивого міражу, якщо, звичайно, ми знову не створимо їх самі!
     Ця Дорога відкрита, й у Неї немає меж!
    
    
 

Інші сторінки:	ПРО БІСЕР ВЗАГАЛІ    ІСТОРІЯ БІСЕРНИХ ПРИКРАС    БІСЕР В УКРАЇНІ ТА РУСІ