Хто ж такі ши? Слово це перекладають по-різному: "служиві чоловіки", "учені служиві люди". У будь-якому разі ши являли собою найбільш утворену частину суспільства. Звичайно вони були хоронителями архівів або комор, адміністраторами нижнього рівня. Зустрічалися серед них професійні воїни й радники правителів областей.
     Ши відрізняла одна досить істотна риса - надзвичайно розвинене почуття соціальної відповідальності. Для них не існувало питання, хто винуватий у тих або інших суспільних лихах або недбайливості жорстокого правителя. У всьому винуваті вони, ши, саме вони відповідають за все. Порукою тому їхня щирість і віра - синь - у силу Неба й духів, у чесність правителя й навіть у власні духовні здатності. Ця віра подібна до релігійного переживання, коли людина не може словами пояснити, чому вона вірить у те або інше начало, але лише почуває, що без цього переконання втратить найголовніше - повноту свого духовного миру. Ши відчували тісний зв'язок з усім що відбувається й навіть із майбутнім.
     Служиві чоловіки мали прекрасний літературний дар, уміли писати не тільки добірно, з дотриманням всіх канонів, але й "об'ємно". Вони навчилися показувати не тривимірну реальність, а куди складніший простір містичного досвіду, який виходить за рамки логічного осмислення миру.
     Як це зрозуміти? Кожна людина зіштовхувалася з неможливістю пояснити яке-небудь відчуття або явище - слів не вистачає, відчувається їхня обмеженість... Як, наприклад, передати смак апельсина або аромат квітучого весняного саду? Але ж це речі цілком повсякденні, чи не повсякденні. Так що ж міркувати про людей, які намагаються тлумачити глибоко особистий містичний досвід, котрий багатьом, можливо, не дано пережити ніколи. Тут потрібно або особлива майстерність, або, як говорили китайці, "неприкрашені слова", коли тільки за визначенням або оборотом мови відкривається глибина духовного світу.
     Умів це робити й Конфуцій, причому найнесподіванішим чином. Він ніби "базікав ні про що", міркуючи то про одне, то про інше, не випливаючи якійсь постійній темі, і одночасно створював цілий будинок філософії. Таким даром володіли багато ши того часу: хто говорив афоризмами, хто пояснював усе через притчі й давні легенди, а інші, як Конфуцій, ухопившись усього лише за одне поняття, наприклад "борг" або "ритуал", вишиковували цілісний світогляд.
     Нерідко правителі запрошували цих людей служити при дворі (гарним тоном уважалися багаторазові відмови ши). З боку влади це був скоріше знак поваги до піднесеної мудрості, ніж бажання скористатися радою ши: по суті їхня служба мало впливала на політику. А от у період царств, які боролися, соціальний престиж ши різко зріс. Ні, вони не стали чільним класом у суспільстві, не правили справами у державі - вони концентрували у собі мудрість, знання про таємне, внутрішнє, ним приписують таємне правління Піднебесної. Цим людям відомі способи керування державою й виховання людини. І одним з перших у їхньому ряді стояв Мудрець Кун - Конфуцій.
    
    
    
     У даосизмі здавна існували докладно розроблені приписання щодо того, що і як можна робити. Даоська дієта й сьогодні активно застосовується в китайській медицині як для лікування різних хвороб (у тому числі діабету або гастриту), так і для загального оздоровлення організму. Багато сучасних китайців використовують даоські рецепти, навіть не здогадуючись про їхні джерела.
     Характерною частиною релігійної практики майже усіх даоських шкіл стало чжай (дотримання поста). Даоси розуміли пост не тільки як утримання від деяких видів їжі, наприклад від м'яса, але і як утримання від багатьох бажань, спонукань, думок і слів. У даосизмі розроблена складна й велика система обмежень. Один із давніх трактатів називав пост умоваю досягнення Дао: "Для того, хто вивчає Дао, немає нічого важливішого за помірність. А це значить, що зовні він не забруднюється пилом суєтного світу, усередині ж зберігає в чистоті п'ять органів, прагне до істини й осягає істину, завдяки чому його дух і Дао єднаються". Отже, рецепт ясний - необхідно дотримувати особливого даоського поста.
     У даосизмі немає єдиних правил поста, тому що даосизму як єдиної релігії з єдиним каноном ніколи не існувало. У зв'язку із цим під словом "пост" розумілися всілякі приписання: обмеження в їжі, строге дотримання ритуалів і, нарешті, "обмеження серця", тобто робота з емоціями й страстями. Примітно, що саме "обмеження серця" у всіх даоських школах довгий час уважалися найважливішими. Однак згодом все більша роль стала приділятися саме приписанням, які стосувалися їжі. Вони залишаються головними й дотепер .
     Традиційне даоське харчування включає багато незвичного, а часом і загадкового. Насамперед воно передбачає особливе "харчування ци" і має на увазі не стільки загальне оздоровлення організму, скільки психофізичне очищення. Одним із живильних соків організму в даосизмі вважається слина, тому її варто зберігати, тобто не спльовувати дарма, а як можна чаші ковтати. Даоси навіть розробили спеціальні вправи й масаж горла для посилення слиновиділення.
     Класичним є метод дев'яти форм харчового поста. По суті ці форми являють собою дев'ять етапів удосконалювання, через які проходить даос на шляху злиття з Дао. Перші етапи пов'язані із чисто фізичними обмеженнями, інші - з досягненням спочатку "цілісних властивостей", а потім і єдиного Дао. Отже, перша форма - це харчування зерном і злаками (в основному пшеницею) і відмова від м'ясної їжі. Потім передбачається харчування овочами й травами. Третя форма пропонує строгу дисципліну, що стосується як кількості їжі, так і часу її прийому (існують, наприклад, особливі "голодні" дні). У будь-якому разі варто дотримуватися в харчуванні принципу "серединності" і не насичуватися повністю.
     Важливий навіть посуд. Даоське блюдо часто прикрашене квітковими символами інь. За повір'ями даосів, сила інь може переходити в їжу, покладену на це блюдо, а потім - до того, хто її вживає.
     Усі наступні методи харчування пов'язані з даоською теорією. "Харчування насінням" означає прийом усередину заговореної води, у якій може бути розчинений попіл від спаленого паперу із зображенням магічних ієрогліфів. "Харчування світлом", або "сяйвом", - поглинання світла сонця, місяця й зірок, які насичують організм людини могутністю й нетлінністю, властивим цим світилам. "Харчування ци" - передбачає оволодіння різними дихальними вправами й прийомами поглибленої медитації. На передостанньому етапі адепт як би підходить до споконвічному стану миру, прилучається до Великої Споконвічної Порожнечі, як пояснювали це самі даосы. Він починає харчуватися "споконвічним ци", тобто енергією, з якої формуються першооснови миру.
     І, нарешті, вищий етап - "зародкове харчування". Ембріон у череві матері - це ідеал існування для даоса. По традиційних даоських поняттях, зародок в утробі нічим не харчується, але росте й розвивається, не дихає, але живе. У цьому змісті він перебуває в граничному недіянні, фактично нічого не вживаючи для підтримки власного життя. Таким чином, "зародкове харчування" для даоса означає "заповнення від Дао", без додатка до цього будь-яких зусиль.