Число форм богинь-деві у великому індуїстському пантеоні незчисленно. Серед них є богині, відомі й шановані у всій Індії, а є й такі, чия популярність не переступила меж невеликого сільця.
     Шанування богинь, особливо богинь-матерів, сходить до найдавніших часів. Жителі протоіндійських міст і селищ уподібнювали жінку землі-годувальниці. Ритуалами й різними магічними заклинаннями вони намагалися збільшити родючість полів і садів.
     З тієї пори незліченні лики Богиня-Матері осіняли гірські вершини й річкові долини Індії, пишні храми й келії пустельників, хвилювали душі юнаків і старців, допомагали й загрожували хліборобові, охороняли й захищали жінок, полювали за дітьми, насилали на них хвороби й у той же час охороняли від них.
    
     Осягти всі лики богині, здається, неможливо. Вона може бути і милостивою, і умиротвореною, і гнівною, і застрашливою. У гнівній формі вона відома як Чанді (Люта), Калі (Чорна), Дурга (Неприступна) і схожа на демоницу з вискаленими іклами, з кривавим язиком, що звисає, з намистом із черепів на шиї. Як вітер, мчиться вона верхи на леві, і біда тому, хто зустрінеться у неї на шляху. Але в милостивому виді богиня надзвичайно чарівна й доброзичлива до людей і виступає то, як Саті (Доброчесна), то як Парваті (Горянка), то як Гаурі (Біла), то як Аннапурна (Дарувальниця їжі), то як богиня багатства, щастя й краси Шрі*, або Лакшмі*. Сповнена принадності й зачарування, вона всюди супроводжує свого божественного чоловіка або навіть зливається з ним у єдиному образі Ардхапаріпшари.
    Образ індуїстської деві увібрав у собі риси різних богинь. Подекуди вона зберігає свої давні імена. На півдні Індії, наприклад, популярна богиня Мінакши (Рибоокова). Їй присвячений величезний храм у місті Мадураї (штат Тамілнад), у якому збирається безліч прочан. За переказом вона була дочкою давнього тамільського царя Пандья, який прославився військовими подвигами. Після смерті батька войовнича богиня сама стала робити військові походи. Дійшовши до гори Кайласи – обителі Шиви, – вона вступила в бій з його армією. Але трапилося чудо: Мінакши побачила Шиву й із грізної войовниці перетворилася в тиху, соромливу діву. Шива став її нареченим, а після весілля божественна пара оселилася в Мадурае.
     Норовлива й примхлива інша дравидськая богиня – Бхавані. Вона насилає на людей різні хвороби й нещастя. Для того щоб уникнути лиха, її треба піддобрювати кривавими жертвоприносинами. Ця богиня віддає перевагу півням, козлам і баранам, а пальмове вино їй подобається набагато більше, ніж свята вода.
     Побачити Матір можна всюди. Деві воістину всюдисуща, і не тільки у своїй невидимій формі, але й у зримій, втіленній. Відлиті в бронзі, викарбувані в металі, відтворені в камені, написані на полотні, виліплені із глини, богині супроводжують кожного індуїста від народження до похоронного багаття.
     У всій Індії ці богині шануються спеціальними ритуалами в храмах, у домашніх вівтарів, у спеціально відведені для цього місцях. Ритуали різноманітні: від простого покладання квітки до ніг богині до складних і врочистих свят, які тривають багато днів. Як Шива шанується у формі лінгама (фалоса), так об'єктом поклоніння деві служить її символ – йоні (жіночі геніталії). Він є майже у всіх святилищах її культу.
     Саме культ Богині-Матері лежить в основі тантризму.

Світові релігії.  Шляхи духовного розвитку

Езотерична  картина світу