13.05.1994 р.
Ми сьогодні починаємо цикл лекцій під загальною назвою «Езотерична картина світу». Слово «езотеричний» означає таємний, схований від стороннього погляду, внутрішній. Коли ми говоримо про езотеричні знання, езотеричну картину світу, ми маємо на увазі знання, доступні тільки тим, хто може осягти їхній зміст, зміст цієї картини світу. Звичайно езотеричні знання завжди зберігалися в таємниці від тих, хто не може правильно їх використати.
Насправді ми на кожному кроці зіштовхуємося з такого роду «таємними» знаннями. Наприклад, для непрофесіонала математика є езотеричним знанням – вона недоступна для нього. Але звичайно під терміном «езотеричні знання» маються на увазі цілком певні, «внутрішні» способи пізнання світу, які передаються від учителя до учня і які охороняються від стороннього погляду.
Чому я відчув необхідність прочитати ці лекції і для чого вони призначені? Я не буду вам переказувати те, що сам колись читав, або те, що ви можете прочитати в книгах. Їх зараз багато: і гарних, і не дуже вдалих, і тому заміняти цими лекціями книги я не хочу.
Скоріше – це пояснення до того, що ви можете прочитати в окультній, езотеричній літературі, що зараз з'являється на прилавках. Це – введення в тонкий світ. Певним чином ліквідація безграмотності, скажемо так, на рівні розуміння того, що там написано, і – насамперед – це опис того, що я бачу сам.
Тобто не переказ, а як би погляд у вікно, за вікно й опис того, що я бачу за цим вікном. Усі дійсно серйозні книги – ті ж «Упанішади», «Веди» – написані саме в такий спосіб. Тобто люди бачили щось, сприймали, і потім вони передавали це іншим без усякого обґрунтування, чому і як. Просто вони це щось бачили й розповідали про це.
Коли я кажу про щось, я це уявляю, згадую про це, і, якщо серед присутніх є ті, що бачать, ви можете перевірити істинність моїх слів, подивившись на те ж саме.
Хто не «бачить», прислухайтеся до своїх відчуттів, можливо, ви щось побачите, можливо, щось у вас ворухнеться, зрушиться, і ви почнете той довгий шлях, що зрештою приведе вас до розуміння й визнання того світу, який нас оточує, але недоступний фізичним органам почуттів.
Здавна люди зіштовхувалися з тим, що наш світ, фізичний світ – далеко не єдина реальність, що нас оточує. Зараз нам це здається дивним. Природно, набагато простіше повірити в камінь, що лежить у мене на руці, який я можу пощупати, ніж у те, що цей же камінь має ще якісь властивості, крім тих, які відчуває моя рука.
Але раніше, багато тисяч років тому, багато століть тому люди пам'ятали й почували світ набагато повніше, ніж людина нашої сучасної технічної цивілізації. Вони бачили різних істот, сутностей, вони бачили процеси, що далеко виходять за рамки того, що видно безпосередньо оком. І вони не замислювалися над тим, правильно вони бачать чи ні. Для них це було такою ж реальністю. Духи, яких вони бачили всередині дерев, внутрішнє життя цих дерев для них було таким же природним й нормальним, як і сприйняття цього дерева просто як фізичного предмета.
Люди бачили, що вся природа, матерія є живою, настільки ж живою, як і вони самі, їхні фізичні тіла. Вони бачили істот, божеств, гномів, ельфів – по-різному називають персонажів, які пізніше ввійшли в казки, – і для них це була реальність, дана їм у їхніх безпосередніх відчуттях.
Пізніше ми зустрічаємо цих же істот – уже в різних обличчях – у казках і священних текстах.
Якщо ви перечитаєте Біблію, то побачите, що там дуже часто мова йде про Глас Господень, про те, що до того або іншого персонажа з’являється ангел або, навпаки, демон- спокусник, який намагається передати йому якесь знання, наставити його на шлях щирий або збити із цього шляху. Зараз у сучасному нам світі ми зіштовхуємося з явищами полтергейсту, з так званими НЛО, іншими проявами того, що в езотеричній літературі називають тонким світом (відмінним від щільного (фізичного), який побудований з атомів і молекул).
Але в останні кілька століть, починаючи приблизно із сімнадцятого століття, люди стали відходити від такого безпосереднього сприйняття реальності, оскільки, з одного боку, дуже сильно почала розцвітати наука, логічне пізнання світу, пізнання його через прилади. З іншого боку – потоки, які пішли на Землю, вірніше, стани всередині нас, нашого організму (якщо говорити фізіологічною мовою) стали несприятливими для безпосереднього, настільки яскравого сприйняття тієї іншої реальності, про яку казали древні.
Якщо ми звернемося до терміна «метафізика» (який означає «те, що стоїть за фізикою»), то виявимо, що цей термін був уведений для позначення однієї із праць Аристотеля, у якій говорилося про безпосереднє, умоглядне сприйняття реальності без застосування почуттєвого досвіду, без застосування приладів. Тоді, якщо звернутися до часів Аристотеля, люди розуміли, що, крім почуттєвого пізнання світу, є ще позапочуттєве – те, яке дозволяє проникати в суть речей, не взаємодіючи з річчю безпосередньо.
Тобто знання про можливості позачуттєвого сприйняття існувало й у Європі, але пізніше було втрачено. В Індії це знання існує й донині. Воно добре представлено в йозі й дуже добре збереглося. Воно дає розуміння того, що речі можуть бути збагнені без безпосереднього фізичного контакту, без обмацування, оглядання, фотографування, а просто проникненням туди думкою.
Але коли почався бурхливий розквіт механіки, європейці повністю відмовилися від цього методу пізнання. Наукові завоювання у всьому їхньому блиску, у всій аргументованості, у всій їхній передвіщуваній(предсказательной) силі почали сипатися, як з рога достатку. Люди перестали опиратися на позапочуттєве пізнання, і прилади замінили нам безпосереднє сприйняття – умопізнання.
З одного боку, це можна розцінювати як велику трагедію людства, з іншого – як черговий крок уперед.
Тобто якби ми не забували про іншу реальність, то механіка і створений нею механістичний світ не заслонили нам її. Але стало дурним тоном говорити про щось, що не може бути обмірюване, що не може бути описане математикою. Наука звелася, по суті, до опису тих або інших явищ чисто математичним способом.
Але давайте згадаємо, звідки взялася математика? Насамперед – від простого перерахування, перерахування найпростіших предметів – від арифметики. Тобто вона почала свій розвиток від дуже й дуже простих явищ. І якщо ми зараз подивимося на чудо техніки – великий сучасний комп'ютер, то побачимо, що насправді це пристрій, який переводить усе різноманіття зовнішнього світу до простого рахунку на пальцях. Нуль і одиниця – от усе, що знає комп'ютер.
Таким чином, квінтесенція математики полягає в усвідомленні всього, що можна представити у вигляді формул, до рахунку на пальцях. Такий підхід дуже сильно спрощує світ.
Якби ми слідом за індусами, древніми мудрецями Сходу почали досліджувати світ з іншого боку, тобто як світ надзвичайно складних проблем і явищ, то, напевно, ми розробили б зовсім іншу математику. Нам би довелося відразу працювати на рівні інтегрального числення, диференціального числення. Але тоді якісь прості речі, можливо, описувалися б досить складною мовою.
Проте, розвиток науки пішов саме таким шляхом, і зараз ми знову стоїмо на порозі нового погляду на світ. Тобто той шлях, по якому нас успішно або не дуже успішно вела наука протягом декількох сторіч, логічно підходить до свого якісного стрибку.
Зараз активно виводиться нове уявлення про світ, про порядок у світі. Розвиваються нові напрямки в науці, такі, як синергетика, теорія хаосу… І всі ці сучасні наукові теорії підводять нас до розуміння того, що здавна знали древні мудреці. Зараз ми своєю сухою науковою мовою формуємо поняття, які дозволять нам описати чуттєво-поетичний світ древніх. Тобто ці знання допоможуть нам лише в одному – заспокоїти наш розум і прийняти те, що ми відчуваємо й знаємо безпосередньо, із чим зіштовхуємося щодня, але на що звикли закривати очі.
На що ж ми закриваємо очі? На так звані явища тонкого світу або на тонкий світ як такий. Назва «тонкий світ» умовна, вона просто прийнята в езотеричній або окультній літературі для позначення того, що неможливо сприйняти приладами або майже неможливо відчути на фізичному рівні.
Але насправді ми практично постійно взаємодіємо із цими процесами. Наша уява – це вікно в тонкий світ. Коли ви подумки уявляєте щось яскраво, зримо, образно, то ви в цьому тонкому світі формуєте той або інший образ. Тобто ви там ніби створюєте якусь реальність, яку інша людина може сприйняти й побачити. Тому не треба думати, що це настільки далеко й доступно лише деяким.
У чому ж складності на шляху пізнання й сприйняття явищ цього тонкого світу? Чому деякі люди дуже впевнено й добре оперують цими процесами, прекрасно взаємодіють із ними, а для деяких (і насамперед учених) – це залишається таємницею за сімома печатками? Чому дотепер, незважаючи на багато десятиліть посиленого вивчення цих явищ, ми не маємо ніякого уявлення про те, як звести воєдино, як з'єднати наші європейські, наукові, як ми їх називаємо, знання, з тими знаннями, які здавна відомі на Сході?
Тут варто звернутися до інструмента, яким завжди користувалися східні мудреці у своєму пізнанні реальності і який настільки активно нехтують наші західноєвропейські вчені, принаймні, на сьогоднішній день. Тобто до нашого людського тіла, нашої нервової системи. Справа в тому, що всі процеси, які ми можемо сприймати в тонкому світі, настільки складні, настільки багатовимірні, що сприйняти їх можливо тільки при дуже точному й чуйному настроюванні на ці процеси.
Тут добре може допомогти аналогія з радіозв'язком. Якщо в нас є передавач, що випромінює хвилі, і є приймач, то, якщо між ними немає ніяких перешкод, приймач приймає ці хвилі в чистому виді, і ви можете добре й розбірливо почути те, що вам передають. Але уявіть, що навколо є безліч передавачів, кожний із яких випромінює такі ж хвилі. Для того щоб приймач зумів виділити хвилі тільки одного джерела, що він хоче сприйняти, йому потрібно бути дуже й дуже точно настроєним на цей передавач, на те, що він випромінює.
Це в нашому тривимірному світі.
А тепер уявимо, що ми передаємо не тривимірні коливання, не електромагнітну хвилю, а багатовимірні коливання – п'яти-, шести-, десятивимірні, які в нашому світі проявляються як ряд процесів, але які є зліпками або відбиттям того самого процесу, переданого цим передавачем.
Якщо ми настроїмося тільки на один із них, то нічого про інші сигнали не довідаємося. Для того щоб сприйняти весь сигнал як такий, ми повинні одночасно настроїтися на всі ці процеси відразу й одночасно їх усі виділяти, а для цього ми повинні знати щось про ці процеси.
Оскільки наш організм протягом мільйонів років формувався під впливом саме такого роду процесів, від народження ми маємо в собі здатність одночасно настроюватися на всі ці коливання відразу. Наша нервова система виробляє речовини, які дозволяють їй настроюватися на сприйняття такого роду процесів. І тільки тоді, коли вона настроюється одночасно на всі «потрібні» процеси, – отоді до неї починає надходити інформація про ці п'ятивимірнім або десятивимірні сигнали.
Отже, наша нервова система знає. Але як ми зможемо пояснити це приладу? Приладу ми зможемо пояснити це тільки тоді, коли зрозуміємо: щоб настроїтися на один якийсь сигнал, нам потрібно виділяти тільки ці процеси й сигнали – і ніякі інші.
Інший момент: ці сигнали дуже слабкі. Навіть якщо ми й з'ясуємо характер, з'ясуємо, що нам треба саме на такі сигнали настроюватися, то шуми зовнішніх джерел виявляються настільки сильними, що забивають цей процес. І якщо в нас тільки один приймач, він буде повністю зашумлений і забитий.
Як же працює наша нервова система? Вона формує безліч приймачів відразу. Із фізіології відомо, що на мембрані нервового закінчення є безліч рецепторів-молекул, які ніби захоплюють так звані ліганди (інші молекули). І потім ліганди можуть або падати всередину та передавати сигнали в нервові закінчення, які потім підуть у вигляді електрохімічного імпульсу в мозок, або можуть залишатися на цьому рецепторі і якийсь час бути з ним пов'язаними.
Ці молекули, досить складні самі по собі, з мого погляду, – тут я викладаю своє бачення – вони і є тими резонаторами, які дозволяють нервовій системі приймати ці багатомірні сигнали.
Але таких молекул у нашому організмі одночасно виробляється мільйони, причому виробляються вони різними. І якщо нам потрібно настроїтися на якийсь певний сигнал, то необхідно виробити десятки, а може, і сотні різних речовин. І тільки таке сумарне настроювання дає відчуття тих тонких процесів, які посилають імпульси в нашу нервову систему.
Я все це розповів, щоб ви хоча приблизно могли уявити, наскільки складна система криється за таким простим, здавалося б, актом, як сприйняття тонких полів. Коли екстрасенс говорить: «Я бачу ауру» – у нього відбуваються приблизно такі процеси.
І ще один момент. Існують речовини, що відіграють провідну роль у сприйнятті тонкого світу, певні біохімічні молекули – елементарні резонатори. У першу чергу я б відніс до них енкефаліни, ендорфіни та інші білкові молекули, що мають фізіологічну наркотичну дію й викликають, зокрема, приємний комфортний стан.
Тому не дивно, що люди, здавна помітивши таку властивість внутрішніх наркотиків – стимулювати вихід або підвищувати чутливість до процесів у тонкому світі, сталі шукати зовнішні речовини, які дозволяють одержувати аналогічні ефекти.
Але при цьому, коли людина одержує наркотики ззовні, їхні сполучки не гармонійні, не фізіологічні, і сигнал, на який вона настроюється, дійсно виводить в астральний світ, але при цьому відбуваються дуже грубі й некеровані процеси. Образно кажучи, замість багатопланового, багатобарвного сприйняття світу виходить дуже яскрава, сильна картинка, але в якихось двох або трьох фарбах.
Тепер стає зрозумілим, чому люди дотепер не створили приладів, які б дозволили побачити тонкий світ. Для цього нам потрібно зрозуміти, як працює наша нервова система, зрозуміти, які молекули «сідають» на нервові закінчення й що відбувається, коли на них впливають сигнали тонкого світу. Тільки коли ми зрозуміємо ці процеси, тоді зможемо так чи інакше змоделювати їх, і у нас з'явиться можливість хоч якось почати досліджувати тонкий світ за допомогою приладів. Але доти інакше як через наші почуття, наші внутрішні, настільки нелюб'язні серцю європейського вченого, суб'єктивні відчуття, ми не зможемо одержати ніякої інформації про ці процеси.
І отут потрібно тверезо подивитися на цей факт і визнати за суб'єктивним і особистимсприйняттям право на існування.
Хоча повинен підкреслити: зовнішні прояви впливу за допомогою «тонких полів» на фізичні об'єкти як на Заході, так і в нас у закритих відомствах давним-давно добре доведені й вивчені. На Заході цим уже навіть особливо не цікавляться. Там є багато парапсихологичних асоціацій, які роблять досить серйозні, з наукового погляду, дослідження. Тобто вони вивчають той же телекінез, вплив на прилади, на зміну параметрів генераторів випадкових чисел, на оптичні інструменти. Причому все це робиться на основі методу подвійного сліпого контролю, чисто статистичними методами. І статистика – уже наш європейський метод – надійно показує, що так, ефекти є, людина може неконтактно впливати на об'єкти навколишнього світу, але як вона це робить, дотепер ще ніхто не знає. І от на з'ясування механізму такого роду впливу спрямовано дуже багато сил.
Тепер, коли ми зрозуміли, що тонкий світ інакше як через наші почуття в найближчі 50– 100 років ми не відчуємо, не побачимо, і ніякий учений, як би йому не хотілося, нам його не покаже, ми повинні зробити наступний крок: подивитися, а як же його уявляють ті, хто давно й успішно працює з явищами цього тонкого світу?
Якщо ми звернемося до літератури, особливо до літератури початку ХХ століття, коли йога і йогічні знання почали активно передаватися в Європу, у наш Новий світ, то побачимо, що там дуже часто вживаються слова: вібрація, енергія, коливання. І всі, що бачать, всі східні вчені кажуть: все, що ми бачимо або сприймаємо в тонкому світі, є тією або іншою формою вібрацій чи коливань. Більше того, вони за тисячі років до відкриттів квантової механіки стверджували, що наш фізичний світ – це не більш ніж сума вібрацій, але просто іншої якості.
І всякий, хто починає сприймати ці явища, дуже швидко переконується, що в просторах, які відкриваються його сприйняттю, нічого, крім «плинів», станів, що поширюються тим або іншим способом», звуків, потоків енергій або вібрацій, не існує й не видно. Тобто саме слово «вібрація» іде від чисто емпіричного сприйняття. Тобто це те, що ми бачимо в цьому світі, те, що ми там відчуваємо.
Інша справа, як цей стан, як ці сигнали можуть переводитися, перекодовуватися нашою нервовою системою. Вони – уже залежно від тих або інших здібностей екстрасенса або йога – можуть сприйматися як світло, як звук, як запах, як тиск, як якісь контактні відчуття. А це, уже в силу тренування, навички перекладу цих відчуттів у зміст, так чи інакше дозволяє судити про те, із чим він має справу.
Тобто йог може побачити, припустимо, велику світну куля. Фізично її немає. Але ця куля буде випромінювати енергію, промені, світло в різні боки, в усіх напрямках. Той, що бачить, буде знати, що він спілкується з живою істотою, яка тим або іншим способом до нього ставиться, з якою можна поговорити, і те, що вона казатиме, буде відображатися зміною світіння.
Природно, що коли людина вперше побачить цю кулю, то нічого не зрозуміє. Вона просто побачить неясну мигтючу пляму й ще тричі буде сумніватися в тому, чи дійсно вона її бачить. Але в міру того, як буде зіштовхуватися із цією плямою раз, інший, третій, вона раптом зрозуміє, що це сяйво значить саме те. Наприклад, вона надішле «привіт» і відчує відповідь. Тобто сама реальність, безпосередній прямий зв'язок з реальністю, почне підказувати, що ні, ти не помиляєшся, все нормально, і в якийсь момент людина перестає сумніватися й починає нормально взаємодіяти з тим, що вона бачить.
Отже, всі ті світи, про які ви можете читати, або той насправді різноманітний, багатовимірний світ, із яким ми зіштовхуємося в реальності, витканий з різного роду вібрацій.
Але що таке вібрації? Для нас, фізичних істот, – це звук, світло, електромагнітні хвилі, якщо в більш широкому розумінні. Окрім цього ми нічого не знаємо. Там же все далеко не так просто.
Коли починаєш розповідати про тонкі світи, відразу ж доводиться переходити на мову метафор. Це обумовлено тим «приладом», яким ми користуємося для сприйняття. Наше тіло, наша свідомість не пристосовані для відстороненого перекодування. Вони завжди дають осмислені, значимі сигнали. Тобто: «мені добре – мені погано», «мені подобається – мені не подобається» – інакше нема рації в тому, що воно сприймає. Тому воно завжди дає якусь оцінку тому, що сприймає, і ця оцінка в очищеному нашою свідомістю вигляді сприймається як та або інша якість. Наприклад, якість любові, якість знання, якість безстрасності, якість люті і таке інше. Тобто будь-які комбінації цих якостей, будь-який проміжний стан – от із чим вам доводиться мати справу в тонкому світі.
Скористаємося аналогією. Уявіть, що в нас є набір різних стрижнів. І тонкий світ утворений вібраціями цих стрижнів. Один простір утворений вібраціями одних стрижнів, другий – вібраціями інших стрижнів, третій простір – вібраціями третіх стрижнів і так далі.
Тобто є багато різних якостей, саме якостей, кожна з яких може створювати, породжувати те, що я назвав вібраціями. І власне світи – той або інший простір – утворені, виткані з різних наборів вібрацій цих якостей.
Наприклад, може існувати якість, яку ми сприймаємо як любов.
Виходячи в породжуваний нею простір, ви можете побачити, що цей простір утворений вібраціями любові. (Точніше того, що ми називаємо любов'ю.) Але поруч є – точніше в нього проникає – простір любові у сполученні з мудрістю. У цей же простір, у свою чергу, проникає мудрість у сполученні зі свідомістю й так далі. І цих переходів нескінченно багато, нескінченно багато просторів, і всі вони утворені вібраціями тих або інших станів.
Що ж відбувається, коли людина починає взаємодіяти з тонкими світами, коли ми в нашому фізичному тілі починаємо сприймати щось, що міститься за межами нашого фізичного сприйняття?
По-перше, ми самі є джерелом вібрацій у кожному із цих просторів. Тобто навколо нас постійно поширюються коливання тієї або іншої якості, залежно від того, на який план ми настроюємося. Якщо ми настроїмося на план вітального тіла, то побачимо, що навколо нас є еманації випромінювання життєвої основи. Якщо ми настроїмося на план свідомості, то побачимо, що ми виявлені в тій або іншій ступені як носії якихось ідей.
Тут дуже гарна аналогія з каменем, кинутим у воду. Якщо ми кинемо у воду камінь, то від нього почнуть розходитися кола. І чим більше коло, тим слабкіше його амплітуда, оскільки, з одного боку, загасає енергія хвилі, що йде, а з іншого – більша площа, яку він займає.
Так само, приблизно, і з нашими випромінюваннями: чим далі від фізичного тіла, тим виднішими («проявленішими»)стають тонкі енергії, тим далі вони можуть піти, оскільки при цьому відбувається взаємодія з більш тонкими світами, більш тонкими шарами. І тим більша там компонента вищих вібрацій.
Насправді от ці розбіжні кола, які йдуть удалину, – результат нашої взаємодії з відповідними шарами.
Уявіть, що наше фізичне тіло взаємодіє з різними шарами й породжує вібрації в кожному з них. Найбільш щільні, найбільш важкі вібрації будуть поблизу фізичного тіла. Більш далекі будуть взаємодіяти з іншим шаром.
Той простір, у якому ми перебуваємо, пронизаний, перейнятий безліччю різноманітних просторів, і в кожному з них ми представлені, у кожному з них ми «звучимо». Це «звучання» виткано із процесів, породжуваних нашими клітинами, обмінними процесами, імпульсами нервової системи, протіканням крові по кровоносних судинах і таке інше. Тому, природно, навколо себе ми породжуємо величезну кількість різноманітних вібрацій. Взаємодія цих вібрацій з багатьма (тонкими) шарами породжує навколо нас певні «сфери звучання».
Я кажу, і навколо мене створюється звукове поле. Так само навколо вашого організму в кожному просторі створюється поле «звучання» вашого організму. І ці навіть не поля, а вібраційні образи вас у цих просторах можна сприймати як ті або інші оболонки, ті або інші тонкі тіла, як їх прийнято називати, що оточують наше фізичне тіло.
Ці ж тіла або оболонки існують біля кожного предмета: навколо цієї дошки, навколо крейди. Але оскільки крейда не має настільки складної суми вібрацій, то й виявлення її, припустимо, у просторі свідомості практично нульова. Зате виявлення у фізичному світі дуже добра.
Ми – люди – породжуємо процеси не тільки біологічні, але ще й емоційні, вітальні – життєві. Ми мислимо – у нас є якісь ідеї, із нами пов'язані якісь процеси. І природно, у просторах, витканих з вібрацій ідей, думок, процесів, ми теж представлені. Причому деякі з нас дуже й дуже сильно та активно.
Чому ми говоримо «оболонки» або «тіла» і в той же час – «як сума вібрацій»? Наші звичайні уявлення трохи складно узгодити із цими речами, оскільки вібрації в тому або іншому шарі – це не просто коливання.
Якщо в нашому фізичному світі я щось промовляю – посилаю звукову хвилю, вона йде, поширюється, підкоряється законам відбиття, заломлення й таке інше. Але звукові коливання нічим іншим, ніж переміщенням атомів, не займаються.
Вібрації ж у тонкому світі багатопланові, багатоаспектні, і, умовно кажучи, вони живі. Вони володіють, нехай у зародковій формі, елементами свідомості. Із них можна виткати свідомість, із них можна виткати імпульс дії й так далі. Тобто в кожній із вібрацій можна побачити набір цих станів. Тому, коли наше тіло породжує безліч таких вібрацій із тим або іншим відтінком або акцентом, то вся ця сума вібрацій є вже цілком відчутним багатовимірним об'єктом.
Тому, з одного боку – це процес, потік, з іншого – це об'єкт, щось. Тобто це виглядає, наприклад, як сферична оболонка навколо тіла, яку, умовно кажучи, можна пощупати, можна побачити. Можна побачити перекручування на цій оболонці, які мають зовсім реальні якості. Ці оболонки навколо тіла є, з одного боку, нашим представництвом у цьому світі – тим, через що ми впливаємо на процеси в тонкому світі, а з іншого – ці самі оболонки сприймають впливи, які йдуть ззовні – з тонкого світу – на нас. Це, умовно кажучи, ближня зона нашого випромінювача – фізичного тіла. І все, що діє на поле цього «випромінювача», позначається й на нас.
Тобто, якщо хтось захоче настроїтися на вібрації нашого тонкого тіла й подіяти, змінити їхній характер, то ми, наше фізичне тіло відчує це так, начебто на нього подіяли безпосередньо. Тобто тонкі тіла – це як приймач і передавач сигналів одночасно: від нас і до нас.
Тому ці тонкі оболонки, проекції нас у тонкі світи можна назвати нашими тонкими тілами. Саме в тому розумінні, що ми через них впливаємо на цей світ і через них же одержуємо інформацію про світ, який оточує нас у тому або іншому його аспекті.
Отже, наше біологічне тіло (фізичне, щільне тіло), з одного боку, породжує суму вібрацій, які представляють його в тонких світах. З іншого боку, воно через ці вібрації, суму тонких тіл, переводить процеси, що відбуваються в тонких світах, у наші фізичні відчуття.
Тому ми можемо сказати, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо тонкий світ. Ви можете прочитати в езотеричній або окультній літературі, що коли людина виходить до астралу, вона починає відчувати щось незвичайне. Вона починає бачити незвичайні фарби, відчувати незвичайні пахощі й смаки, починає чути незвичайні звуки, які ніколи не чула у нашому звичайному світі.
Коли відбувається взаємодія з тонким світом, то завдяки тим або іншим тонким тілам ми одержуємо почуттєву рецепторну інформацію про те, що ж там відбувається. Ця рецепторна інформація якимось непрямим чином передає нам ту реальність, яка викликає ті або інші відчуття. У цьому змісті можна наше фізичне, біологічне тіло назвати приймачем- перетворювачем сигналів, які надходять із більш тонких світів.
Насправді досить багато процесів відбуваються не у фізичному тілі. І навіть те, що ми традиційно відносимо до діяльності нашого фізичного тіла, далеко не завжди пов'язане саме з ним і з тими структурами, з якими ми звикли співвідносити ті або інші процеси. Але про це ми поговоримо пізніше.
У нашому тілі є багато тонких структур – так званих чакрамів, чакр, енергетичних центрів. Я не знаю, чи є в залі люди, які взагалі не чули цього слова. Про всякий випадок нагадаю, що так називаються енергетичні центри, розташовані в тій або іншій зоні тіла, пов'язані з діяльністю органів і які виконують ряд функцій на різних планах.
На фізичному плані це будуть якісь фізіологічні функції, на тонких планах – функції відповідного тонкого плану: психічні, вітальні, ментальні тощо. Якщо говорити про фізіологічний рівень, діяльність цих центрів насамперед пов'язана з діяльністю нервової системи.
Класично згадується про сім основних чакрамів. Нижній – муладхара-чакрам – міститься у людини в зоні промежини.
Наступний, знизу – це свадхистхана-чакрам – міститься приблизно на рівні лобка або на рівні матки у жінок і простати у чоловіків.
Далі маніпура – приблизно рівень пупа. Насправді отут є ще ряд чакрамів від пупа до сонячного сплетіння. Але всі вони звичайно поєднуються маніпурою-чакрамом, або, як його ще називають – сур'я-чакрамом. Хоча насправді це різні центри. Сур'я належить більше до сонячного сплетіння.
Анахата-чакрам у зоні серця – приблизно середина грудної клітки.
Вішудха-чакрам – на рівні горла. Пов'язаний з діяльністю щитовидної залози.
Великий чакрам – це сахасрара-чакрам.
І трошки зрушений щодо осі симетрії й інших центрів – це аджна-чакрам – вольовий центр.
Це класичні сім центрів. Чому сім? Може тому, що сімка – це сакральне, священне число, яке ви можете знайти в будь-якій окультній літературі.
Насправді такого роду утворень у тілі людини набагато більше. Практично всі біологічно активні точки, які ми сьогодні знаємо (наша європейська наука їх визнала), є великими або маленькими чакрамами.
Тобто це величезна кількість точок-чакрамів, кожний із яких виробляє той або інший вид енергії, взаємодіє з іншими центрами. Ці центри обмінюються між собою енергіями, які протікають надями, або каналами, що пов'язують ці центри один з одним, і забезпечують енергообмін і життєдіяльність організму в цілому.
Кількість надей, або меридіанів, величезна, вона не менша, ніж кількість кровоносних судин, нервових відгалужень або лімфатичних судин. Індуси кажуть про 72 тисячі наді. Але насправді ніхто їх точно не рахував, просто кажуть, що це дуже багато.
Нас буде цікавити не вся меридіанно-чакрова система. Я розповім тільки про функції основних чакр.
Сахасрара-чакра. Цей центр пов'язаний із діяльністю головного мозку. Природно, що вся фізіологія нервової системи зав'язана саме на цей чакрам. На психічному плані – це стратегічне мислення, центр мудрості; мудрість знання, розуміння.
Аджна-чакрам – центр волі. Класично пов'язаний із діяльністю гіпофіза, шишкоподібної залози. Теж дуже сильно впливає на діяльність всієї фізіологічної структури організму. Психічно – я казав – це воля, абстрактно-логічне мислення, знання.
Вішудха – область горла, щитовидної залози. Я називаю її сонячною чакрою – життєрадісність, піднятий настрій, дитяча нічим не мотивована радість, як правило, пов'язана із цим центром. Центр витрати енергії, тих запасів, які в нас нагромадилися. Працює в парі зі свадхистханою-чакрамом.
Анахата – центр інтуїтивного знання, інтуїтивного пізнання світу, духовного сприйняття світу. У цій зоні міститься серцево-судинний центр, імунний центр. І лімфатичне серце – тут же, у цій зоні.
Маніпура-чакрам – це дія, сила. На рівні фізіології – це шлунково-кишковий тракт, усе, що належить до цього району. У психічному плані – це може бути лють, тверде поводження, рішучість. Працює в парі з аджною – сила й воля.
Свадхистхана-чакрам – це центр накопичення взагалі й накопичення енергетики зокрема. Відповідає за функції накопичення в тілі. Резервуар, основне завдання якого брати в себе якнайбільше й потім, коли настане лихоліття, віддавати. При цьому відповідає за функціонування тіла в цілому, нашого біологічного, вітального плану. Працює в парі з вішудхою. І якщо свадхистхана накопичує, то вішудха – витрачає. Свадхистхана відповідає за сечостатеву систему, печінку, гінекологію.
І останній нижній чакрам – це муладхара. Центр стійкості, стабільності, фундамент, що тримає на собі всю нашу енергетичну структуру. Разом із сахасрара-чакрамом здійснює зв'язок із зовнішнім простором, забезпечує проточність всієї структури. Якщо сахасрара приймає енергію зверху з Космосу й передає наверх енергію, що йде знизу, то муладхара-чакрам приймає енергію ніби із Землі для трансформації її в енергію інших центрів і віддає вже ущільнену енергію свідомості вниз, у матерію. Фізіологічно – це нижні відділи кишечнику, частково – зовнішні статеві органи. І, скажемо так, стан ефірного тіла.
Де ж містяться ці центри? Звичайно в літературі вказується, що вони перебувають на сушумні. Тобто меридіані, який проходить через спинномозковий канал. В одних джерелах вказують, що на перетині іди-пінгали, в інших – між ними. Я не буду ніяк коментувати цю інформацію, оскільки я працюю з іншими «варіантами» цих центрів.
Уявіть, що по осі симетрії спинномозкового каналу в нас розташовані вершини конусів. Ці конуси перетинаються з променем, який проходить через вісь симетрії тіла. Якщо на перетинанні цих конусів із променем уявити ряд сфер або куль, то ми одержимо ряд центрів. І коли я вам буду казати про центри, то матиму на увазі насамперед ці структури. Тобто кулі, або енергетичні утворення, які перебувають усередині тіла, по осі його симетрії. У натуральну величину – приблизно з кулак, якщо центр не дуже розвинений, і трохи більший, якщо він розвинений або енергетизується. І немов світиться тим або іншим світінням.
Я не пам'ятаю, щоб у літературі зустрічався саме такий опис центрів, і тому акцентую на цьому увагу.
Які ще функції цих центрів? Насправді, крім чисто фізіологічних, психологічних функцій, вони виконують також чисто енергетичні функції з перетворення, переробки тих або інших видів енергій, прийому їх ззовні, віддачі в тіло, іншим центрам або в навколишній простір.
Як я вже казав, у нас є два особливі центри – сахасрара й муладхара. Ці два центри організують у нашому тілі проточну структуру, яка в ідеалі функціонує безперебійно. Вона дозволяє нам приймати енергію з Космосу – енергію свідомості, трансформувати її через свої центри в енергію матеріального плану й віддавати її далі тому світу, у якому ми перебуваємо. Або, якщо нам не вистачає енергії для свого існування, ми можемо прийняти, ніби зачерпнути енергію знизу, з матерії, потім трансформувати її до вібрацій свідомості й віддати у вигляді підтримки в Космос.
Наш чакровий стовп, тобто система центрів, яка міститься в нашому тілі, являє собою ряд приймально-передавальних вузлів або пристроїв.
Якщо ми розглянемо два прилеглі центри, то побачимо, що їхня єднальна ділянка представлена такою конструкцією. На нижньому центрі зверху є утворення, що переводить енергію нижнього центру в більш тонкі вібрації й віддає її наверх. Унизу другого центра є вже прийомний вузол, який приймає цю більш щільну енергію й трансформує її безпосередньо в енергію цього центру. Далі енергія трансформується в ще більш тонкий варіант і передається вище.
Таким чином, якої б щільності енергія не ввійшла до муладхари, вона трансформується, сублімуючись, возгоняясь через систему центрів, і видається через сахасрару вже у вигляді вібрацій свідомості. Тобто вібраціям, повністю відповідним цьому центру. Так само енергії трансформуються – ущільнюються – при їхньому зворотному русі зверху вниз.
Це якщо в людини все функціонує нормально.
Людина – єдина істота на Землі, яка здатна до такого роду процесів. Тобто ми маємо повністю сформовану структуру, яка дозволяє нам брати будь-яку енергію й трансформувати її в енергію будь-якого іншого плану. І тим самим нести свідомість в усі плани світів, які нас оточують.
Але всі ми цим практично не користуємося.
Оскільки вищеописана структура далеко не завжди працює належним чином – у людей може бути безліч перешкод: вставок, блоків між центрами, які перешкоджають нормальному протіканню енергій, але тілу-то жити хочеться, тому існує резервний механізм, резервні можливості одержання енергії кожним із центрів окремо.
Уявіть, центр перебуває у двох просторах одночасно. Один простір – це «рідний» тонкий, з яким цей центр природно взаємодіє, на який він настроєний. І другий – наш фізичний простір. Таким чином, центр однією своєю половиною може зачерпувати енергію з першого простору й через свою фізичну частину передавати її в наш фізичний простір. Наприклад, організму на його потреби.
Якщо у вас той або інший центр перестане функціонувати, перестане поставляти енергію потрібної якості, ви неминуче почнете хворіти.
Тобто якщо у вас «задавиться» свадхистхана, то в чоловіків будуть проблеми із простатою, у жінок – із статевими органами. Якщо у вас задавиться маніпура – у вас виникнуть дуже серйозні проблеми зі шлунково-кишковим трактом. І таке інше.
Хоча всі аналізи можуть показувати, що органи працюють нормально. Лікарі називають це функціональними хворобами, функціональною недостатністю.
Тому організм дуже мудро вирішив: нехай у мене є система проточна, але про всякий випадок нехай і кожний центр може працювати сам по собі.
І тепер кілька слів про те, як функціонують ці утворення на клітинному, фізіологічному рівні.
У нас є, як я вже казав, чакрами. Це нервові утворення, тобто нервові вузли з органами, які їх оточують, з якимись клітинними структурами, сумарна вібрація яких і утворює той або інший тонкий енергетичний центр. Цей центр представлений у різних тонких просторах і може перекачувати енергії відтіля в наш фізичний центр.
Так само організована й біологічно активна точка – маленький чакрам, що є, припустимо, на поверхні тіла. Тільки до неї підходить не багато, а одне нервове закінчення. Довкола нього є група клітин, які, синхронізуючи свої фізіологічні процеси, породжують навколо себе певне коливання в тонких просторах і черпають або віддають потрібну їм енергію.
Як саме відбувається передача цієї енергії від одного чакраму до іншого, від однієї біологічно активної точки до іншої? Крім каналів у тонкому світі, які утворені вібраціями, на фізіологічному, на клітинному рівні вони підтримуються ще й такою структурою. Між точками розташовується ланцюжок клітинок, що мають на своїх поверхнях певні закінчення – рецепторні молекули. Вони дозволяють приймати чисто біохімічні сигнали, які виходять із цієї біологічно активної точки, запускати цими сигналами певні біохімічні процеси в клітинах.
Так само вони передають аналогічні сигнали далі й за рахунок біохімічних процесів забезпечують передачу енергії й на тонкому рівні. Підтримують необхідну суму вібрацій у тонкому світі.
Так я собі уявляю меридіан на фізичному й тонкому рівні. На тонкому рівні – це просто світна лінія – там особливо розмірковувати нема про що. Проблема, коли ми намагаємося погодити це бачення з нашим європейським знанням.
Уявіть, що ви надавили на біологічно активну точку, ввели в неї голку або остудили її. Це породжує, з одного боку, нервовий імпульс, що йде до відповідного органа, а з іншого – породжує хвилю змін стану по всьому цьому меридіану. І ця хвиля починає циркулювати за своїми законами: вона тече повільно, у відповідності до швидкості передачі біохімічних сигналів. Потім – набагато пізніше – вона дійде й до цього ж органа. Таким чином та ж сама інформація вже чисто біохімічним способом буде передана органу, але по інших каналах.
Цікаве таке спостереження: якщо ми сьогодні о 6-й годині ранку щось з'їли, то завтра, приблизно в той же час, наша печінка чи навіть уже весь організм буде готуватися до прийняття такої ж самої їжі. Про це була опублікована наукова стаття в журналі «Наука й життя».
Це ж підтверджується канонами східної медицини – обіг енергії, проходження інформації каналами йде за 24 години. Таким чином, меридіанно-чакрова система (чакри разом із поєднувальними меридіанами) є свого роду біохімічним процесором, біохімічним обчислювальним комплексом, який зберігає, підтримує й одержує інформацію про зовнішнє середовище.
Харчування, склад повітря, електромагнітні й тонкі випромінювання – усе, що нас оточує, тим чи іншим чином через різні канали надходить у цю структуру й там обробляється.
За рахунок того, що енергія ніби проштовхується через всю систему меридіанів, інформація проходить всіма органами за 24 години, організм встигає адаптуватися, відреагувати й до наступного дня готовий до роботи з новим станом навколишнього середовища.
Тобто меридіанно-чакрова система є найдавнішим засобом адаптації нашого організму. Засобом, за допомогою якого він сприймає стан навколишнього середовища.
Запитання: Як ви ставитеся до ідей Лазарєва, що будь-яка емоція проявляє себе негативним чином? Варто з'явитися негативній думці – негайно з'являється й результат.
У нас буде тема про взаємодію людей на тонких рівнях, і там про емоції ми поговоримо докладніше.
Але якщо ви відчуваєте негативну емоцію, сильне емоційне бажання зробити щось погане або гарне, то це, природно, породжує у вас суму вібрацій. Це, по-перше, змінює ваше астральне й вітальне тіло, а з іншого боку, чисто на нервовому рівні викликає стрес, викид у кров певних біохімічних речовин, які блокують або стимулюють діяльність нервової системи, що, природно, буде призводити й до фізіологічних наслідків. При сильних стресах ці наслідки явно негативні.
Тобто тут зв'язок досить ясний, причому відомий навіть на європейському, чисто матеріальному рівні.
Запитання: Ви сказали, що якщо людина напружено думає про щось одне, з'являються мислеформи. Якщо людина нічого не бачить, не відчуває й не чує, але хоче навчитися медитувати, відчути чакри, і ти їй детально описуєш образ медитації, і якщо людина день у день займається, уявляє яскраво, образно це все, то в неї відкриються чакри?
Через уявлення – навряд чи. Є певні техніки розкриття центрів....
Через уявлення можуть відкритися верхні центри, де робота йде з думкою, свідомістю. На більш щільних рівнях більшу роль відіграють відчуття. І ми можемо дуже багато уявляти, але процес уявлення не приведе до розкриття центру. Активізується те, чим ви уявляєте, тобто аджна-чакра. Саме вона й буде розкриватися. А всі інші центри будуть розкриватися лише остільки, оскільки енергія цього центру буде в них передаватися.
Запитання: Виходить, якщо перед тобою переконаний матеріаліст, то краще його змусити відчувати нижніми центрами, так?
Найнадійніший спосіб – накачати його наркотиками, як накачували Кастанеду. Але для цього (щоб це було насправді духовною дією) треба мати дуже велике мистецтво, бути Майстром.
Тобто навчання цих речей – дуже серйозна процедура, яка вимагає великих витрат сил і часу вчителя, вимагає великих зусиль від того, кого навчають, і мистецтва в процесі навчання. Тому на Сході кажуть, що знайти гарного Гуру – це дуже велике щастя для учня.
Запитання: Ви сказали, що працюєте з іншими аспектами чакр, ніж традиційно розглядаються. Докладніше, будь ласка, як це так?
Традиційно маються на увазі центри, що розташовані на спинномозковому каналі. Вони перекривають цей канал чи охоплюють його. І коли по сушумні піднімається енергія кундаліні, вона не просто повинна ввійти у центр, а ще ніби розчинити його в собі. Тільки після цього центр активізується, розкривається, з'являються сиддхи, надздібності, пов'язані з роботою цього центру, і таким чином повною мірою проявляється класичний варіант функціонування цього енергетичного центру.
Я не знайомий із цією сумою технік, тому нічого розповідати про неї не буду.
Я працюю з тими аспектами чакрамів, про які казав перед цим, тобто чакровим стовпом, як я його називаю. Там активізація, енергетичне накачування центру не приводить до появи здібностей, про які мені доводилося читати в книгах, але зате там проявляються трішки інші аспекти, більш психологічного, духовного плану.
Я, в основному, працюю в галузі духовного розвитку. Не екстрасенсорики, не розвитку якихось здібностей, а в галузі розуміння й слідування тим законам, які відкриваються, коли ви починаєте бачити цю тонку реальність. Тому що бачити й не робити – значить рано чи пізно перестати бачити. І ті, хто із цим зіштовхувався, мали можливість у цьому переконатися.
Запитання: Можна сказати, що це інша проекція чакр?
Можна сказати, що: класично весь конус уважається структурою, яка належить до чакраму. Це – одна з його підструктур. Так можна сказати.
Запитання: Як включити волю?
Воля пов'язана з маніпура-чакрамом і аджна-чакрамом. Якщо у вас гармонійно, природно будуть включені ці центри, у вас проблем з волею не буде. А як активізувати ці центри – звертайтеся до вчителя. Знайдіть учителя, щоб він почав вас вести, і тоді ця проблема рано чи пізно розв'яжеться.
Запитання: Яким чином можна швидше розкрити чакри?
Чим «швидше» – тим повільніше, і чим повільніше – тим швидше.
Тобто чим більше ви хочете, тим менше ви одержуєте. А якщо ви, не дай боже, одержуєте так само швидко, як хочете, то невідомо, чим вам доведеться розплачуватися надалі. Тому моя вам рада: не кваптеся. За все доводиться платити; за входження в ці світи теж доводиться платити. Причому плата іноді виявляється зовсім не такою, на яку ви очікували. Я мав можливість переконатися в цьому на своєму досвіді, на досвіді тих, хто в мене вчиться. Не кваптеся.
Запитання: Чи вважаєте ви себе особисто Присвяченим Адептом і чому? Чи маєте ви досвід спілкування з тонким світом?
Я відповім на друге питання.
Досвід спілкування з тонким світом я маю, інакше б нічого вам не розповідав. Я на самому початку лекції казав, що буду розповідати лише про те, що я бачу. Про те, чого я не бачу або не знаю точно, якщо не можу відіслати вас до джерела, я волію не говорити. Тому не дивуйтеся, якщо ви почуєте тут таке, що ви ніде не чули й не читали, або не почуєте того, про що читали багато.
Запитання: Чи пов'язана наука теософія з вашою лекцією?
Теософія – це частково адаптована індійська філософія. По суті варіант індійсько- буддистської традиції, який прийшов у Європу через Блаватську.
Чи можна це назвати наукою? По-моєму, вони самі не називали теософію наукою. У перекладі «теософія» – це богомудріє. Скоріше, це рух, який займався просвітительською роботою. У наш європейський світ передавалися знання, отримані з рук індійських учителів.
Якщо казати в більш широкому розумінні, то всі духовні течії тією чи іншою мірою пов'язані одина з одною. Можна з тим же успіхом запитувати, наскільки пов'язана Аліса Бейлі та її трактати з тим, про що я говорю, наскільки це пов'язано з Агні-Йогою тощо. Усі ці речі пов'язані, як різні річки, що витікають із того самого озера й упадають у той самий океан. Просто це різні ріки, що течуть по різних руслах, але вода в них та сама.
Запитання: Якщо організм – це організація тіл, то чи є меридіанно-чакрова система одним із тіл цього організму чи меридіанно-чакрова система – це щось інше?
Меридіанно-чакрова система – це структура, яка підтримує функціонування всієї цієї системи тіл. Чакрами в основному виявляються на ефірному, вітальному, астральному, ментальному плані. На кармічному вони менш виявлені. Тобто це структура, що підтримує наші життєві функції, цілісність на найбільш близьких до фізичного тіла планах.
Запитання: Чи можна сказати, що бачення тонкого світу закривається в людини з дитинства?
Так. У нас буде лекція, присвячена спілкуванню з дітьми, вихованню. Але зараз можна сказати, що звичайно діти бачать. Вони всі прекрасно бачать, прекрасно все можуть сприйняти, і якщо дитині показати: – Дивися, от бачиш? – Бачу! – усе, вона вже пішла гратися із цими структурами. Для неї це реальність. Інша справа, коли дитина прибігає, говорить: «Я бачу...». А їй у відповідь: «Ні. Цього бути не може!», – і ви зі своєю енергією цілком їй це бачення закриваєте... У нас буде розмова на цю тему.
Запитання: Систему зміни на клітинному рівні створила, проробила Мати й тим підійшла до проблеми безсмертя фізичного тіла...
Поясню, хто така Мати, якщо хто не знає. Це співробітниця Шрі Ауробіндо, найближча його учениця, сподвижниця, яка розвивала його ідеї й працювала зі свідомістю на клітинному рівні. Тобто з тим, що я називаю вітальним шаром.
Я докладно не знайомий із тим, що вона зробила. Проте фізичного безсмертя вона не досягла. Хоча Сатпрем був упевнений, що її поховали ледве чи не живою. Але європейські лікарі бачили, що процеси розкладання все-таки йшли.
А щодо самої ідеї синхронізації процесів на клітинному рівні – дійсно, вона була знову перевідкрита Ауробіндо і його школою. Це з давніх часів відома ідея.
Запитання: Чим ви пояснюєте різноманіття навчань і куди вони ведуть?
Кожне навчання – це як кольори у веселці. Кольрів багато, але всі вони ведуть до єдиного білого світла, з якого всі вони виходять. Просто комусь легше сприймати інформацію в одному вигляді, комусь – в іншому.
Комусь – через любов, комусь – через активну дію, комусь – через волю... І тому різним людям доводиться одне й те саме казати з акцентом на різні аспекти того самого.
Усі щирі навчання, тобто навчання, які передаються людьми, які бачать, звідки вони беруть інформацію, що стоїть за цією інформацією, ведуть до одного й того ж. Можна назвати це Богом, можна Абсолютом, можна Нескінченністю, Матір'ю космічною – як завгодно, але суть від цього не змінюється.
Запитання: Я хотіла запитати: свідомість і підсвідомість із чакрами координуються чи ні? Чи можна віднести підсвідомість до нижніх чакр, а свідомість до верхніх? І друге питання, теж із цим якось пов'язане: кажуть «лівопівкульне мислення, правопівкульне» – чи не мають люди Сходу якісь переваги в порівнянні з нами у зв'язку з тим, що в них інший тип мислення?
З мого погляду, те, що ми звикли називати свідомістю, енергетикою пов'язане з діяльністю в основному зони маніпури, а також із діяльністю центрів від вішудхи й вище. Вішудха – це ніби механічний аспект свідомості. За моїми відчуттями, це те, що в Індії називається читта. Хоча оскільки в мене не було втілених учителів – явних носіїв традиції, то я не можу відповідати за точність того, що я говорю відповідно до тієї або іншої традиції: індійської, буддійської й так далі. Я можу говорити тільки про те, що бачу безпосередньо, тільки про те, що я пізнав на своєму досвіді.
Тому свідомість – те, що ми звикли називати свідомістю, тобто більш-менш логічна переробка інформації, – пов'язана з трьома верхніми чакрами й, в основному, з маніпурою.
Але насправді ми думаємо всім тілом. Тобто вся нервова система, всі центри так чи інакше беруть участь у тому процесі, який ми звикли називати свідомістю.
Це й підсвідомі – не виведені на рівень розуміння – імпульси, що йдуть із нижніх центрів, тобто свадхистхани-муладхари. Це й механічна, скажімо так, абстрактно-логічна робота, здійснювана в основному зв'язуванням аджна-маніпура, манас-чакра й аджна в сполученні з вішудхою. Це – асоціативне мислення, мудрість, уміння одномиттєво сприймати велику кількість деталей, бачити картину цілком, пов'язане з діяльністю сахасрари.
Традиційний розподіл приблизно такий: аджна й сахасрара – надсвідомість, умовно кажучи, божественні плани свідомості. Вішудха і манас-чакра – це просто повсякденна наша свідомість – механістично-логічна, конкретна переробка інформації.
Що стосується діяльності правої й лівої півкуль – так вони розділяються за своїми функціями. Права півкуля, згідно з останніми фізіологічними і медичними, клінічними даними, більше відповідає за переробку емоційної інформації, інтуїтивно-цілісне сприйняття світу. Ліва півкуля більше відповідає за переробку конкретної інформації, за сприйняття деталей, послідовне відтворення й сприйняття інформації.
Наша європейська цивілізація більше орієнтована, як ви можете зрозуміти з того, що я сказав, на роботу лівої півкулі. Це закладено в її традиціях. Тоді як цивілізації Сходу більше орієнтовані на переробку інформації, на сприйняття світу через праву півкулю.
Але насправді ліва й права півкулі головного мозку – це не постачальники інформації, це не центральні процесори, які її переробляють, а всього лише приймачі інформації.
Як я бачу цей процес, справжня переробка інформації відбувається зовсім по-іншому. Не в голові у всякому разі.
Розум або ті механізми, які закладені в нас у голові, – це найпростіші механізми. Скажемо так, засоби на крайній випадок, коли перекриті всі зв'язки із зовнішніми, справжніми засобами для переробки інформації – тобто польовими. Коли це трапляється, тільки тоді людина вимушено користується головою.
Кожному з вас, напевно, доводилося зіштовхуватися зі станом, коли у вас зовсім ніяких думок у голову не приходить – нічого. Ви навіть дивитеся й намагаєтеся зрозуміти: «Скільки буде двічі по два?» – але навіть це зрозуміти вам украй важко. От приблизно в цей час ви думаєте тільки головою. От на що вона здатна.
Усі більш-менш серйозні аспекти – образні, інтуїтивне сприйняття й тощо – пов'язані вже не зовсім із головою або зовсім не з головою. А голова тільки приймає інформацію.
У цьому розумінні можна сказати, що права півкуля більш пристосована для прийому образної інформації, пов'язаної з мисленням всім тілом, а ліва півкуля пов'язана із прийомом конкретних деталей і загального логічного плану побудови й переробки інформації.
Запитання: Якщо образи тонкого світу синтезуються в мозку за допомогою безлічі рецепторів-датчиків, а неточна робота хоча б одного з них призводить до перекручування інформації, то чи не дивно, що взагалі є люди, які сприймають щось, або абсолютно здорових людей немає?
Я не знаю, чому склалося враження, що порушення в роботі хоча б одного з датчиків повинне обов'язково призвести до перекручування інформації. Насправді, навіть виключення великої ділянки поля цих датчиків не призводить до таких катастрофічних наслідків. Так, будуть перекручування, якась частина інформації буде, безумовно, втрачена, але в цілому щось до вас дійде, щось ви сприймете.
Тут дуже добре спрацьовує принцип голограми. Якщо ми сфотографуємо об'єкт на цілу фотографічну пластинку, він буде відтворений у всіх деталях. Якщо ми від цієї пластинки відламаємо половину, той же об'єкт буде відтворений, але вже з меншою кількістю деталей, вони будуть більш розмиті. Якщо ми залишимо одну чверть, теж можна буде побачити той же об'єкт, але із ще меншою кількістю деталей і так далі.
Приблизно так само працює й сприйняття інформації мозком: якщо якась частина його вимикається, у вас губляться ті або інші деталі, але образ у цілому ви не втратите. Тому це (втрата та перекручення інформації) не так вже чітко пов'язане зі здоров'ям. Більше того, деякі медичні дані вказують на те, що сам мозок, навіть якщо залишиться якась дуже незначна його частина, може повністю здійснювати процеси переробки й сприйняття інформації. Наприклад, є хвороба, коли йде розчинення й втрата всіх функцій клітин мозку. Проте в останній період перед смертю людина, коли в неї фактично вже нема чим думати, сприймає світ, бачить людей, впізнає їх... Тобто їй, за логікою, вже нема чим це робити – ніякої інформації в голові в неї не залишається – вона перебуває просто в інших шарах простору.
Коли я казав про рецептори й сприйняття інформації із простору, я приводив, з одного боку, аналогію, а з іншого, пояснював, чому в нас немає пристроїв, приладів, які могли б робити те ж саме.
Перша лекція була свого роду спробою наукового введення в цей світ, спробою спілкування з людьми наукового складу розуму, які сидять і критично настроєні проти всього, що я міг би розповісти про цей світ. У мене перед цим була така зустріч, саме за день (у «Будинку вчених»).
І, звичайно, виникає таке питання: «Добре, якщо цей світ реальний, якщо це не ваші вигадки, то чому я як учений не можу сприйняти це, не можу пощупати засобами, які є в моєму розпорядженні. Якщо я можу одержати, прийняти сигнали від зірок, що перебувають від мене на колосальних відстанях, то невже я не зможу одержати ті ж самі сигнали від людини, що сидить поруч?».
Попередні пояснення, як відбувається одержання інформації про тонкий світ, наскільки складний цей процес, повинні були пояснити, чому в нас це не виходить. Тобто це вимагає знань, яких у нас ще немає. Ми практично не знаємо, як працює наша нервова система. Ми знаємо, як працює тільки дуже невелика кількість її елементів: нервових закінчень, відростків, передача хімічних сигналів тощо. Але як працює система в цілому, ми тільки починаємо розуміти. Тільки виникають науки про такого роду процеси: це теорія нейронних середовищ, теорія автохвильових засобів, теорія хаосу...
Виявляється, ці строгі й незрозумілі теорії можуть наблизити нас до розуміння настільки далеких від жорсткого наукового європейського мислення образів тонкого світу. От де замикаються крайнощі.
Запитання: Дайте, будь ласка, відповідь: простори свідомості – це тонкі плани?
І тонкі в тому числі. Переробка інформації, процес мислення відбувається на рівні тонких тіл: у ментальному, буддхичному, може, трошки ще в голові. І оскільки ці тіла в нас повністю перебувають у просторах того, що я називаю тонким світом, то можна відповісти позитивно – наша свідомість, простір свідомості, – це простір тонкого світу.
Запитання: Чи передавати усвідомлення радості Землі, планеті, на якій перебуваємо, і людям?
Чим більше ви будете передавати цієї чистої, безкорисливої радості, тим краще буде й для вас, і для навколишніх.
Для вас – тому, що будь-яке позитивне відчуття пов'язане з нормалізацією діяльності організму. Якщо ваші відчуття пов'язані з причетністюдо світу, з відкритістю, то ви інтенсивніше включаєтеся в обмін енергією із зовнішнім світом, природою й, відповідно, більше від неї одержуєте.
Приведемо аналогію: чим більше, чим інтенсивніше ви дихаєте, тим більше виділяєте вуглекислого газу, що йде на підгодівлю рослин. Але тим більше ви одержуєте кисню для своєї життєдіяльності.
Запитання: Чому постава впливає на роботу енергетичних центрів? Чи допоможе медитація?
Наш хребет, як ви знаєте, проходить через усе тіло. Через нервові закінчення, що замикаються на хребетний стовп, іде керування практично всією фізіологією наших внутрішніх органів, організму. І якщо у вас пережимаються якісь ділянки цього стовпа, то порушується, збивається робота й відповідних нервових тонких центрів, розташованих у цій ділянці. Наприклад, якщо у вас є грудний остеохондроз, то, швидше за все, у вас нелади з анахата- чакрамом. Велика ймовірність проблем із диханням, захворювання бронхіальною астмою й так далі. А по меридіанних зв'язках можуть бути проблеми з печінкою тощо.
Тому прямий хребет, тобто ненапружений стан усіх його ділянок, є запорукою нормального протікання енергії по чакровому стовпі, по всіх каналах. І тому настільки велика увага в Індії на заняттях йогою надається прямій поставі. На Сході дуже широко розповсюджений феномен плоскої спини. Тобто якщо на Заході вважається, що S-подібний вигин – це добре, то на Сході, у силу звички їх утримувати хребет у здоровому, прямому стані, усі ходять із прямою, здоровою, гарною спинкою.
Чи допоможе медитація? Краще та швидше, якщо ви будете займатися фізичними вправами. Оскільки енергія фізичної вправи, енергія напруги м'язів набагато більша, ніж той потік тонкої енергії, який ви можете організувати. Особливо на початку, коли у вас немає навички роботи з тонкими енергіями.
Якщо відповідати чисто теоретично, то – так, може допомогти. Якщо ви зумієте правильно вибудувати енергетику всіх своїх центрів, наповнити їх потрібною кількістю і якістю енергій, то ваша енергетична система змусить вас сидіти правильно відповідно до тих станів, які ви придбаєте. Але щоб дійти до такого стану, буде потрібно дуже багато часу.
Тобто це речі взаємозалежні, але швидше це можна зробити за допомогою фізичних вправ.
Запитання: Ми можемо зачерпнути енергію з матерії, трансформувати її до вібрацій свідомості й віддати у вигляді підтримки в Космос. Чи потребує цього Космос, чи це потрібно для нашого розвитку?
Космос, як нескінченний океан, може легко прожити без нашої підтримки. Якщо ми виллємо додаткове цебро води в океан, то йому це мало чим допоможе, мало що зміниться в ньому. Але для нас це зайве цебро чистої гарної води (з того океану) може виявитися дуже до речі.
Ми, люди, дуже сильно забруднили ту «водойму», у якій живемо. Якщо подивитися енергетично на простір навколо Землі, то там спостерігається далеко не райдужна картина. Причому 99 % цього забруднення внесли саме люди. Своїми неправильними вчинками, неправильними емоціями, неправильним мисленням, неправильним харчуванням і так далі. Тими виділеннями, які ми викидаємо в навколишнє середовище, просто не знаючи, що ми робимо.
Так само, як раніше, вважали, що дим – це просто дим. А зараз ми розуміємо, що це забруднення атмосфери, і розуміємо, що відбудеться, якщо виробляти цей дим у великих кількостях.
Запитання: Якщо порівнювати класичну схему подання чакрамів із тою, що пропонуєте ви, то в класичній схемі на фізичному плані чакрамам відповідають нервові сплетіння, розташовані в певних ділянках хребта. Що відповідає їм на фізичному плані у схемі центрального розташування чакрамів?
Те ж саме, що й у класиці. Я спеціально вам малював весь «конус», щоб у вас була відповідність між тим, що кажу я, і тим, про що ви можете прочитати в книжках. Якщо ви уявите тіло людини у вигляді плоских зрізів, то, грубо кажучи, анахата-чакрам буде відповідати грудному нервовому вузлу, його проекції на хребет і, відповідно, на нервовий вузол, який у цьому місці розташований. Хоча насправді нервова система є лише підтримуючою енергетичною структурою. Вона виникла в результаті підтримки певних енергетичних станів і розвивалася в історичному плані й розвивається, може, у плані окремого індивідуального організму в ході його росту. Тому тут ніякої різниці немає.
Я говорив трошки про інші прояви тих же центрів.
Запитання: У класичному варіанті підняття енергії кундаліні, розширення свідомості, розкриття чакр відбуваються по відповідних каналах, і це знов-таки має аналог на фізичному плані. Наприклад, сушумна – канал у хребті, тобто спинному мозку. Чи можна щось сказати про канали на фізичному плані в схемі центрального розташування чакрамів, адже в центральній частині тіла розташовані всякі органи?
Насправді жодне джерело (древній текст, просвітлена людина чи тонка сутність) не говорить, що нервові закінчення, нервові стовбури є фізичним носієм цих тонких меридіанів. Усі джерела стверджують, що тонкі канали пролягають в астрально-ефірному тілі; і тому їх неможливо виявити.
А нервові провідники є ніби структурами, які підтримують функціонування цих каналів- меридіанів.
Тобто нерви не є провідниками тієї тонкої енергії, про яку говориться в книгах. Якщо ви мали на увазі роботи Едвардса Венса, що писав про фізіологію йоги й намагався знайти паралелі між тим, що говорять йоги, і європейським знанням, то це були саме спроби. І індуси стверджують, що чакраму відповідає на фізичному плані той або інший нервовий вузол чи той або інший орган. Але вони не говорять, що цей орган є носієм цієї якості, джерелом цього астрального або тонкого утворення. Мова йде саме про відповідність, тобто грубу аналогію.
Про «підйом енергії кундаліні й розширення свідомості». Аналогія є. Але виглядає вона по-іншому... Розкриття центрів у «моїй» схемі пов'язане з природним, незаблокованим плином енергії по всіх центрах.
Якщо ви згадаєте джерела, то там говориться, що навіть коли центр розкривається, здібності, пов'язані з ним, ще не виникають. Просто нормалізується струм енергії через це місце, цей центр. Те ж саме, аналогічні процеси спостерігаються й при роботі із центральним стовпом.
Запитання: Якщо чакри центрального стовпа пов'язані із чакрами на хребті у вигляді конусів, то чи аналогічні стани підняття кундаліні з очищенням й розкриттям чакрамів центрального стовпа?
Мій досвід показує, що це не зовсім так. Коли я спілкувався з людьми, які працювали на астральному плані з підйомом кундаліні, вони вважали, що в мене кундаліні не піднята. Тобто я не можу однозначно відповісти, що обов'язково відповідає.
Хоча можна знайти цю відповідність. Якщо на певних планах і певним чином активізувати центри, то це викличе їхнє розкриття й на хребті й відповідно стимулюватиме підйом кундаліні.
Запитання: У книгах Шри Ауробіндо також говориться про розширення свідомості шляхом спадної сили, тобто розкриття духовних центрів зверху вниз, хоча докладні техніки не наведені. Принаймні в тих книгах, що мені зустрічалися. Чи можливо, що робота з космічними енергіями в Ауробіндо й у вас подібна?
Так, судячи з того, що я бачив у книгах Ауробіндо, із тих станів, які можна вгадати за ними, у нас достатня подібність, але вона не буквальна.
Якщо ви знайомі з Ваджраяна-Тантрою, то ви можете побачити аналогії й із цими техніками, з Дзог-ченом. У всякому разі, коли я читаю ці тексти, бачу, що роблю приблизно так само. Повної відповідності я ніде не знаходив. Але це й не обов'язково.
Наш час на сьогодні вичерпаний. Спасибі за питання, на все добре.
|
|
|
