ЛЕКЦІЯ 9 24.06.1994 р.         Ми вже розглянули кілька питань, пов'язаних із загальною картиною світу – від еволюції індивідуальної душі до етапів її втілень, припустимо, у нас на Землі. Ми подивилися, як у душі формується его, ми побачили, як індивідуальні дії душі формують її майбутнє. Так само майбутнє може впливати й на минуле, я вже казав про це; мимохіть, щоправда, згадував, що майбутнє й минуле взаємозалежні.         І я обіцяв трошки розповісти про те, як же підтримується порядок у тонких світах.         Зрозуміло, що якщо ми маємо такі механізми, які дозволяють нам проявлятися в різних світах, і в нас є такий інструмент, як его, яке намагається все поставити собі на службу – грубо кажучи, весь всесвіт змусити танцювати під свою дудку, – то жителі більш тонких світів повинні мати якийсь захист від нас, від нашого его, оскільки в них его набагато менше, якщо взагалі воно є. І, з іншого боку, вони повинні мати можливість якось управляти тими процесами, які відбуваються на більш щільних планах. Не нав'язувати свою волю, а допомагати нам еволюціонувати в напрямку духовного розвитку, згадувати свою щиру природу.         Тут нам потрібно згадати про те, що шарів багато – за тонкостістю й за якостями. Ми в нашому фізичному тілі перебуваємо практично аж унизу цього величезного океану різних якостей, і через власну необізнаність або добровільну оману вважаємо, що це – єдина реальність, що нас оточує. Тобто ми бачимо тільки те, що стосуєься нашого тіла, ми мислимо себе як фізичне тіло, і про все, що виходить за рамки цих уяв, ми стверджуємо: «Цього не може бути!». Ну, не може – і не треба – це наша проблема й нічия більше, поки ми нічого не робимо, крім фізичних дій.         Але припустимо, що ми в якийсь момент довідалися про те, що крім фізичного світу є ще й тонкі світи. І в нас виникає цікавість: а що ж там? Завдяки тому, що в нас є тонке тіло, ми можемо якусь інформацію одержати із цих тонких світів. Я говорив, що тонке тіло – це не тільки інструмент одержання інформації, але, як і фізичне тіло, це інструмент ще й дії, впливу.         І от ми відповідним тілом починаємо в цьому світі якось проявлятися, випускаючи якісь енергії із себе. Ми в цьому світі намагаємося подіяти на іншу людину, що там теж виявлена. Але їй це, припустимо, не подобається, вона починає діяти на нас, і ми в цьому світі починаємо вже досить активно один з одним взаємодіяти, навіть якщо ми нічого про це й не знаємо.         І там починаються процеси майже такі ж, як і на нашому щільному рівні, – ми починаємо махати кулаками, ми починаємо чогось хотіти, ми починаємо притягати до себе, ми починаємо від себе відштовхувати й таке інше. Як було сказано ще дуже давно: «Що вгорі, те й унизу, що внизу, те й нагорі». Тобто ті процеси, які ми тут породжуємо, так чи інакше починають передаватися в усе більш і більш високі, тонкіші світи й шари.         Як же вони передаються? Частково вони передаються через наші тонкі тіла. Діючи на якомусь одному рівні, на фізичному, ми тією мірою, у якій включаємо емоції й уяву, проявляємося на вітальному й астральному планах. Якою мірою включаємо свою свідомість і логічне мислення, ми проявляємося на ментальному плані, тією мірою, у якій безособово робимо дії, – на кармічному плані й так далі.         Природно, що в силу наших звичок ми можемо виявитися на ближніх планах набагато краще, ніж на далеких, оскільки більш явно відчуваємо себе на цих рівнях – вони досить близькі до тіла. І чим більше свідомості потрібно, чим вища духовна культура потрібна для прояву на тонкіших рівнях, тим менше ми там і виявлені. Відповідно, і неприємностей ми там робимо набагато менше. Це один механізм передачі станів: «знизу нагору», з фізичного плану на тонкі: через дії людей, людства взагалі.         Я ще раз підкреслюю – тільки люди на Землі мають настільки потужний механізм прояву на різних планах. Тварини проявляються теж, будь-який предмет проявляється на всіх планах одночасно, але камінь у буддхічному шарі має незначну енергію в порівнянні, припустимо, з людиною. Тварина – дуже маленьку енергію, та вона трошки краще виявлена. Але людина може виявитися однаково енергетично практично на всіх планах, це – єдина, напевно, жива істота на Землі. Про інших істот, які можуть так проявлятися, ми зараз практично нічого не знаємо.         Але, крім цього, є ще й природні потоки передачі «зверху вниз». Тобто границі ці між різними шарами насправді не такі вже різкі. Тут може допомогти аналогія границі між водою й повітрям. Насправді немає між водою й повітрям абсолютно чіткої границі. Десь поблизу поверхні води є пари, які одночасно є й водою, й повітрям. І йде взаємообмін станами. Тобто якщо у воді є якісь солі, то повітря довідається про це через молекули розчинених у воді речовин, які виходять разом з водою. І вода довідається про стан повітря, поглинаючи повітря й ніби усмоктуючи його в себе.         Аналогічно функціонують, скажемо так, границі між різними шарами, між просторами різних якостей. Вони не жорстко відділені один від іншого. Хоч якості різні, але між ними завжди є нехай вузький, але реальний перехідний шар, через який стани одного простору переходять у стани іншого. Припустимо, вода, нагріваючись, передає своє тепло повітрю й породжує тим самим вітер як переміщення великих мас повітря. Так само вітер як повітряний плин може породити хвилювання у воді, передати цей рух на досить глибокі шари вниз.         Така проста аналогія допомагає зрозуміти, як проходять процеси, що відбуваються в тонких шарах, наприклад у кармічному. От іде кармична хвиля – вона передається з відповідними виправленнями в шари, що містяться нижче. Тобто те, що там виявлено досить гарно, що можна побачити як окремий потік, при переході з карми в ментал уже буде виглядати як набір окремих ментальних структур, які просто взаємозалежні, взаємообумовлені, і обумовлені саме цією причиною.         Нижче (в астральному шарі) це вже буде проявлятися як набір різних психоемоційних станів, які можуть бути слабко пов'язані між собою, оскільки породжуються різними ментальними структурами й накладаються на індивідуальний досвід людей, проводяться й трансформуються різними егрегорами.         І на фізичному плані це проявляється у вигляді якихось соціальних процесів: у вигляді якихось культурних плинів, виникнення нових країн, нових народів, нових галузей знань і так далі.         Гарний приклад цьому – доля нашої країни (Радянського Союзу), яка ідеально ілюструє дію кармічних потоків. Коли вичерпалася енергія втримання стану, що привів до його виникнення, все просто зникло – без пилу, без шуму, без нічого...         Перед цим так само американці втратили Іран. І так далі. Тобто коли карма починає діяти, коли починаються ці процеси в тонких шарах, потім на щільних планах якось «саме собою» виходить, що те, що існувало століття й десятиліття й здавалося непорушним, «раптом» зникає.         Це – приклад передачі стану зверху вниз.                  Але так само може передаватися стан знизу нагору. Наприклад, люди починають хвилюватися. Навіть якщо вони в кармі ніяких кармічних дій не роблять, породження хвилювань в астральному шарі приводить до того, що ці хвилювання починають оформлятися в менталі у вигляді якихось ідей: національної, наукової або релігійної. Ці ідеї на менталі починають якось конкурувати між собою, вони приводять до породження потоків уже в кармічному шарі. І в такий спосіб іде зворотна передача «наверх».         І от такий процес взаємообміну енергіями йде постійно. Я повторюю, що ми безпосередньо проявляємося у всіх шарах і через себе, через свої дії ніби синхронізуємо, тримаємо взаємозв'язок між цими просторами. Але ці ж шари сполучаються один з одним і без нашої допомоги, не настільки ефективно, можливо, але сполучаються.         Таким чином, не треба думати, що якщо ми робимо щось тут на Землі, то ми це робимо тільки тут, і яка кому справа, що з нами відбувається. Із цієї картини можна зрозуміти, що цілком можуть знайтися ті, кому буде до нас справа. І ваше дуже сильне бажання тут на Землі, може, породжує десь там нагорі такі процеси, що жителям і мешканцям відповідного шару стає дуже й дуже незатишно.         Припустимо, що ви цього не знаєте, припустимо, що ви через незнання такі речі робите. Але якщо для них наші стани – це як для нас повітря, наш океан повітряний, то їхня зацікавленість може стати більш зрозумілою.         Уявіть аналогію з рослинами, які поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Відповідно до цієї аналогії, ми поглинаємо якісь одні енергії, а виділяємо деякі інші. Але в цьому ж «повітряному океані» живуть і інші істоти. І от у якийсь момент ми починаємо виділяти не ті гази, які потрібно, – наприклад, замість кисню починаємо виділяти озон – занадто отрутний для них газ або, навпаки, тільки поглинаємо, але нічого не виділяємо. І цим істотам починає не вистачати якихось енергій. Тобто в них починають виникати проблеми через наше поводження.         Що ми робимо, коли з'являються бур'яни? Ми їх висапуємо, правильно?         Насправді зовсім необов'язково нам їх висапувати. Ми можемо бачити, що рослина, припустимо, слабка – їй не вистачає якихось речовин. Ми можемо їх просто полити відповідними концентрованими добривами, додавши фосфору або азоту, або чогось, чого їм не вистачає, і рослини прийдуть у свій нормальний стан та почнуть функціонувати, як їм і покладено.         Так само в тонкому світі діють і ці істоти: вони не намагаються боротися з нами. Вони не будуть тут втілюватися, щоб ту чи іншу людину напоумити, сказати їй, що ти неправа – думай по-іншому. Вони просто почнуть у своєму шарі виправляти ситуацію тими засобами, які для них природні. Вони, наприклад, можуть породити якийсь кармічний потік, що не зараз, а через якийсь час, що їх улаштовує, призведе до того, що тут, на Землі, ті процеси, які породили перекручування, зникнуть. Причому для нас це буде зовсім природним процесом. Ми й не помітимо, що щось тут відбувається не за нашою волею.         Як діє карма, ми розглядали минулого разу. Тобто це сума дуже природних «випадковостей», які в цілому приводять до досить закономірного (для того, хто бачить) результату.         Якщо це відбувається в менталі, то можуть підкинути відповідну ідею, і, взагалі ж, усе нормально стане, ми знову почнемо думати в потрібному руслі.         Можуть породити в астральному плані відповідні бажання в нас, наприклад інтерес якийсь: до жінки, до ідеї, просто інтерес до подорожування. Ми відволічемося, просто забудемо думати про все інше, у тому числі – про те, що їх не влаштовує.                  Але це робиться не для того, щоб нами керувати, а для того, щоб ми їм не досаждали.         Я просто зараз пояснюю механізми, щоб ви розуміли, що насправді ніхто не сидить і не думає, як би вами або нами як людством покерувати, загнати його в ту або іншу ситуацію. Там справ цілком достатньо. Просто ми зараз являємо собою щось на зразок дитячого садка. Коли дитина занадто пустує, її потрібно якось акуратненько поставити на місце, щоб вона чого не розбила. І робити це найкраще методом відволікання, просто створивши відповідну ситуацію.         Але розглянемо інший варіант – дитина занадто вже грамотна стала. Тобто вона почитала десь книжки й довідалася, що якщо нажати ту й ту кнопочку, то можна двері відкрити. А за дверима – атомний реактор... От отут уже виникає інша ситуація. Це до питання про використання знань і про відповідальність за ті знання, які ви можете почерпнути з езотеричної літератури. Я вас не залякую – я пояснюю, що і як відбувається, коли ми надто захоплюємося.                  Наприклад, людина, яка розвивається в окультному напрямку, тобто отримує знання про тонкі світи, починає розуміти, що і як відбувається, починає свідоміше діяти на тонких планах. Вона починає працювати, припустимо, в астралі. Вона вже бачить, що робить, розуміє, що і як, і досить добре може прорахувати, побачити, передбачити результат своїх дій.         І якщо ця людина не позбулася вчасно свого его, то в неї виникає спокуса використати механізми цих тонких світів для реалізації своїх устремлінь. А цей механізм призначений зовсім не для цих цілей. Якийсь час це їй вдається, оскільки звичайно дається можливість зрозуміти свої помилки й виправити їх самій. Але якщо людина цього не розуміє, то рано чи пізно вона починає дійсно там шкодити досить сильно. Вона втручається в якісь кармічні процеси, вона починає за своїм розсудом міняти, ну, не карму, а стани інших людей, проектує свої бажання на навколишній світ і таке інше. Вона починає підбудовувати навколишній світ під себе, – благо, у неї для цього з'явилися можливості. Але тим самим вона втручається в дії інших сутностей, для яких ті рівні, на яких вона працює, усього лише більш нижні плани.         Наприклад, вони вважають, що тут має стояти дерево або, допустимо, ця рослина повинна ще 200 років рости, щоб певна людина через 200 років її викопала й вилікувалася. А цей маг побачив: «Ух ти – магічна рослина! Це саме те, що мені потрібно було», – вона її викопала і з'їла, щоб здобути силу.         А мешканець тонкого світу, який створив умови для виникнення цієї рослини, думає: «Чому, на якій підставі ця людина так зробила, що – вона мене запитати не могла? Це ж не її рослина. Вона ж знає, у принципі, що перш ніж взяти, треба запитати. Чому вона цього не робить?». Відповідно, робиться висновок, що треба цього мага поставити на місце. І от цій людині створюється така карма, що вона попадає в такі умови або в такий егрегор, що їй стає не до магії. Правда, якщо вона магією займається, вона і так уже під егрегором, але там уже егрегор починає з нею розбиратися. Їм пояснюють, що ваш товариш трошки пустувати починає, і егрегор його сам ставить у такі умови, що в цієї людини сила пропадає, їй стає не до магії – хвороби починають рости, вороги з'являються й таке інше.         Або якщо людина ще не настільки сильна, то великі сили залучати до неї не треба. Її его підсилюють, вона починає існувати тільки в рамках свого тіла й перестає влазити в усі інші процеси. Відповідно, на неї діє вже щільніша карма. Тобто її починає носити по всіх цих підйомах і западинах, і вона швидко забуває про те, що таке магія й що є що – аби тільки бути «нормальною, здоровою і щасливою».         Але звичайно персонально ні з ким особливо не розбираються – це дуже виняткова ситуація, коли когось персонально доводиться відволікати, персонально доводиться ставити на місце.         Насправді все ще простіше відбувається. Я вже казав, що на верхніх рівнях, тобто десь на рівні буддхи – того, що я називаю буддхи, – залишаються тільки стани не-діяння. На цих рівнях сутності нічого вже не роблять, не міркують, не емоціонують, а просто є стан як такий, і вони тримають цей стан. Уже потім цей стан у кармі трансформується в потік дії, у менталі породжується, якщо потрібно, потік ідей, який в астралі трансформується в потік необхідних психоемоційних станів.         Але у буддхи сама сутність просто тримає стан – від її йде потік стану, який потім уже трансформується по різних шарах.         І той, хто тут, на нижньому плані, взаємодіє із цим потоком, по суті взаємодіє з усією цією структурою й із цією сутністю нагорі. І намагаючись щось змінити за своїм розсудом тут (на тонкому чи більш щільному плані), він, по суті, намагається змінити стан цієї сутності. Але оскільки стан сутності стабільний, незмінний – вона його вже вміє добре тримати, раз вона досягла такого рівня, – то це однаково, що намагатися зрушити статую Свободи (в Америці) руками. Ну, рухай, рухай – будь ласка, ти можеш розігнатися й штовхнути її ногою – твоя справа.         Зворотний зв'язок існує – сутність відчуває, що щось там змінюється, щось виводить зі стану. І вона просто коректує свій стан – вона, ну, не напружується, а трохи міняє свою суму вібрацій так, щоб стан відновився. А далі вже все відбувається автоматично. Автоматично проявляється такий кармічний потік, що приведе до того, що ця людина буде відсторонена або скинута.         І тому, коли люди на хвилі інтересу виходять в астрал, починають захоплено говорити про ці речі, починають лізти скрізь куди не лінь, через власне нерозуміння, вони входять у всю цю систему відносин, і, як правило, це приводить до того, що в них дуже сильно збільшується компонента его.         Тобто коли вони виходять у тонкий світ, у перший момент у них з'являється можливість розвитку, але якщо вони цією можливістю не користуються й не починають забирати его, щоб рухатися далі, то сама структура потоку, сама структура тонкого світу призводить до того, що їх просто виключають із більш високих шарів. А раз виключають – ці рівні перестають проявлятися, – це приводить до того, що їх его залишається таким же, як і було. Але оскільки сила астрального тіла збільшується, то ця енергія йде на посилення его.         Проте з таким же успіхом та ж сила може йти на трансформацію, може йти на розвиток, на сходження до духу – якщо ви цього захочете. Якщо ви про це забуваєте, – енергія набирається, ви її від себе не відпускаєте, – вона йде на посилення вашого ж его.         Як правило, розвиток екстрасенсорних здатностей без духовного устремління призводить саме до цього результату. Це свого роду дитяча хвороба – поки людина не зрозуміла, що є що. Але на це може піти, природно, не одне життя.         Я вас не залякую, я просто пояснюю, як це все виглядає й що є насправді – як я це бачу. Це не означає, що потрібно взагалі закинути всю езотеричну літературу. Просто потрібно зрозуміти, чим ви сплачуєте за свій інтерес, і пам'ятати, що за кожний крок – у кожному разі – вам доведеться платити: або відмовою від свого его, або відмовою від інтересу до езотерики, або посиленням его...                  Тут, напевно, має сенс згадати про ті якості, які породжує его.         Про підтримку порядку й гармонії в тонкому світі я розповів, точніше, наполовину розповів (тільки про підтримку порядку). Про гармонію ми ще не говорили, але логічно поставити запитання: «А чому ж ми, виходячи в ці більш тонкі шари, одержуючи інформацію про такі прекрасні речі, відкриваючи свій обрій, в остаточному підсумку діємо так, що цей обрій самі ж своїми руками закриваємо й породжуємо навколо себе такі процеси, які ми б не хотіли породжувати?».         Усе наше лихо полягає в тому, що в нас є ряд станів, ряд якостей, які ще в давньому світі були досить добре досліджені й були названі відповідним чином: тамас, раджас, саттва.         Ми представлені, виявлені як комбінація цих трьох (насправді чотирьох, але про четвертий я трохи пізніше скажу) основних принципів, а саме принципу інертності – тамаса, принципу дії – раджаса і принципу стабільного балансу й гармонії – саттви.         Сам по собі принцип тамаса, стан тамаса, пов'язаний з нашими двома нижніми центрами – муладхара та свадхистхана чакрами. Середні три центри – від маніпури до вішудхи – це раджастичні центри, і два верхніх: у голові й на верхівці – аджна й сахасрара – саттвічні центри. Якщо всі центри працюють нормально, якщо всі центри добре підбудовані під вібрації Духу, то все гарно. Ці всі три принципи проявляються у взаємній гармонії, вони обумовлені й підтримують один одного, і людина проявляється як гармонійна й дуже сильна особистість.         Але в силу того, що наш світ за своїми вібраціями набагато насиченіша тамастичними станами, наш біологічний носій – тіло – дуже сильна тамастична структура, наші тваринні інстинкти теж орієнтують нас на ідеї тамаса: їсти, пити, поглинати, набирати в себе, і, більше того, та енергетика, що вже оточує Землю, достатньою мірою містить саме цей компонент, у нас наша структура свідомості й наше его значною мірою піддані саме впливу цього принципу.         А до чого приводить домінування тамаса? Тамас, як принцип інерції, принцип накопичення, принцип стабілізації через бездіяльність, приводить до того, що в нас з'являється прагнення все стягнути до себе. Тобто нічого не робити, а зробити якось так, щоб весь Всесвіт робив те, що ми хочемо, а ми залишалися на місці. Це – деяке ідеалізоване бажання тамаса: «От було б здорово, щоб я тут взагалі нікуди не ходив, нічого не робив, взагалі пальцем не ворушив, а все саме по собі відбувалося, саме б до мене притягалося, все саме робилося, а я тільки одержував задоволення від цього». І цей принцип у тій або іншій формі починає проектуватися на увесь світ.         Ми й науку розвиваємо заради цього, в остаточному підсумку, і зручності собі створюємо для того, щоб наше тіло могло одержувати комфорт і особливо не утрудняти себе при цьому. Властиво, цим, може, обумовлюється й те відношення індійської цивілізації до нашої європейської, коли вони говорять, що ви даремно розвиваєте науку. Тому що наука, даючи вам можливість одержувати високі знання, високі вібрації без витрат особистого зусилля, без розвитку в дусі, позбавляє вас компоненти духовного розвитку. Ви одержуєте знання в готовому вигляді, не докладаючи зусиль у дусі, і в результаті ваша тамастична компонента не трансформується, вона залишається такою, яка є, і ви ці знання починаєте використовувати фактично, для служіння цьому принципу тамаса.         Я зараз свідомо не говорю про класичний опис цих принципів – ви їх можете знайти в книжках: наприклад, у Бхагаватгиті є опис цих станів: тамас – темний стан, раджас – червоний (дія), саттва – білий (спокій). Їхні психологічні аспекти ви також можете цілком знайти в літературі, тому я тут нічого не говорю про це. Я їх описую в більш європеїзованому вигляді, тобто як принципи.                  Крім принципу інертності, тамаса, у нас є принцип дії – раджас.         Людина раджаса – це людина дії. Вона більше прагне виявитися як діяльний початок, одержує задоволення від прояву себе. Її влаштовує будь-який прояв себе – гумор, демонстрація іскрометного розуму, творчість, – аби тільки відчути себе як діючий початок. І це створює певні проблеми, оскільки дія як така, просто заради того, щоб одержати задоволення від дії, у тонкому світі теж не вітається. Тому що там, припустимо, йде процес – кристал якийсь вирощується. Уже 100 років вирощується й ще тільки через 100 років він доросте до правильної форми. Ви йдете, побачили кристал, у вас виникає імпульс – от те, на чому я можу виявити себе в дії – стукнути по ньому. Хапаєте молоток, б'єте – кристал розлітається. Ви одержали задоволення – побачили свою силу, відчули її. Але результат столітньої роботи розлетівся вщент.         Тому раджас як діяльний початок, просто як прагнення діяти, не знаючи навіщо, чому, – прагнути хоч кудись, але прагнути, призводить теж до таких наслідків, які в тонкому світі можуть бути досить негативними.                  Проте принцип саттви – принцип стабільності, принцип гармонії – саме те, що вітається, і те, що потрібно, оскільки всі процеси в тонкому світі базуються на балансуванні, гармонізації й на узгодженні того, що ви хочете, з тим, що відбувається навколо вас. Навіть енергетика в голови трошки інша, ніж у всього тіла. Якщо ви згадаєте – те, що малюють на іконах або буддистських танках, у багатьох йогічних текстах – навколо голови зазвичай малюють німб або додаткове коло випромінювань. Голова як вмістище центрів вищої свідомості має досить сильний компонент тонких вібрацій.         Я говорив, що є ще один компонент, про який індійська традиція умовчує, але який добре описаний у китайській традиції. Я називаю цей компонент Хаос, у китайській традиції це називається Дао.         Якщо подивитися більш пильно на тамас, раджас і саттву, то можна побачити, що ці гуни можна представити як статичні принципи, тобто незмінні тенденції. Тобто тамас – це незмінна тенденція до спокою, раджас – незмінна тенденція до дії, саттва – це незмінна тенденція до статичного балансу. А китайці працювали із ще одним принципом – принципом мінливості як такої, – Дао. І тому вони говорили, що «Дао – це те, що більше найбільшого, менше найменшого...», тобто те, що змінюється на всіх рівнях, те, що невловимо, тому що воно трансформується постійно від невловимо малого до нескінченно великого.         Доречі, поняття «хаос» я використовую в сучасному математичному змісті – це не деструктуруючий початок, що не має взагалі якогось позитивного фарбування, а принцип непередбачуваності, принцип постійної зміни, принцип нестабільності – принцип як такий.         Давайте ми цю четвірку принципів умовно зобразимо у вигляді хреста: саттва зверху – хаос (або принцип мінливості) – знизу. Тамас буде в нас ліворуч, а раджас буде праворуч. Якщо ми візьмемо нижню тріаду, ми одержимо, по суті, китайську систему. Тут буде Інь (тамас), Ян (раджас), Дао (Хаос). Якщо ми візьмемо верхній ряд, ми одержимо класичну індійську тріаду: саттва, тамас і раджас.         Індуси, відчуваючи наявність принципу мінливості, включили його в кожну із трьох гун. Можливо тому, що не вважали можливим «мінливість як таку» зробити самостійною, без матеріального початку. У класичних текстах пишеться, що тамас, раджас і саттва змінюються або мають природу самозмінюваності. Але якщо ми виділимо цей принцип мінливості в самостійну вібрацію, то система стає збалансованою. Тоді виходить баланс усіх принципів. І в ідеалі наш стан повинен перебувати в точці перетину цих чотирьох принципів, тобто бути повністю збалансованим, повністю стабілізованим. Тоді ми будемо перебувати в ідеальному стані й з духовної точки зору, і з погляду енергетики.         Звичайно ж люди зміщуються до якоїсь із ознак. І вони починають зміщатися все більше й більше. Це приводить до того, що навколо них проявляється все більше й більше відповідних станів, і в тонких світах навколо них ці стани теж починають домінувати.                  До речі, люди, які відповідають даоському психотипу, за самим принципом цього стану не мають нічого фіксованого, певного. Ідеал даоського стану – щось, що взагалі не оформлено ніяк. Тобто ніякої фіксації, ніякого чіткого ясного оконтурювання себе й ситуації навколо себе.         Тут можна порекомендувати почитати «Даоські притчі» – є така брошурка. У деяких притчах цей стан дуже гарно передається. Наприклад, коли якийсь князь їхав повз степову пожежу, раптом зі скелі вийшла людина й пішла по язиках полум'я, начебто по землі. Тоді князь послав за нею людей. До нього цю людину привели, князь запитує: «Як ти вийшов зі скелі й пішов вогнем?» А той відповідає: «А що таке скеля й що таке вогонь?» Йому кажуть: «Те місце, звідки ти вийшов, – це була скеля, а те, чим ти йшов, – був вогонь». А він говорить: «Я не розумію. Я не бачу різниці між ними».         Це один із проявів даоського стану. Тобто він невизначений, не розрізняє, не фіксує, не формує предмети.         Ми зараз коротко, штрихами позначили основні характеристики принципів, на яких будується матерія нашого світу.         Якщо говорити про психоемоційні рівні, зазвичай я користуюся такою мнемонікою станів:         Раджас запалює смолоскип, але залишає після себе попелище.         Тамас дає опору, але залишає після себе болото.         Саттва дає чисте світло й залишає після себе Храм.         Хаос змінює все.         У цьому чотиривірші відображені ті тенденції й імпульси, які породжуються відповідними початками, і ті наслідки, які неминуче випливають, якщо один із початків розвивається на повну силу, «відтискуючи» інші.         Раджас возжигає смолоскип – тобто дає устремління, імпульс дії, прагнення кудись до чогось рухатися. Але коли стан самореалізації вичерпується, як і у випадку, коли вогонь поїдає все дерево, – залишається тільки попелище – і вогонь на цьому вмирає.         Природно, коли раджас вичерпує свій імпульс руху, у людини починає домінувати тенденція підтримувати хоч якесь існування. Вона починає шукати опору в чомусь. І тоді вона опирається на тамас. Так, тамас дає опору, але в силу своєї якості він неминуче приводить до того, що людину засмоктує матерія, і коли ця якість проявляється повною мірою, то після неї залишається вже болото. А це створює умови для нового імпульсу устремління вирватися із цього болота.         І для того, щоб не було такого коливання між пожежею й болотом, потрібно намагатися перебувати в стані саттви, що дає чисте непалюче світло знання, світло розуму й залишає після себе прекрасний будинок (Храм).         Але крім усіх цих якостей ще існує хаос, який, хочемо ми того чи ні, приводить до зміни одного стану іншим у досить довільному порядку. Хаос змінює все. Яким би воно не було прекрасним або жахливим.                  І тут корисно згадати про зміну гун у планетарному масштабі. У текстах Махабхарати (наприклад у Бхагаватгиті й у Лісовій книзі – Араньякапарві) говориться, що зміна юг – космічних циклів – пов'язана зі зміною енергій, що домінують на Землі. (Точніше – космічного потоку, який представлений цим божеством.)         Насправді ці зміни пов'язані зі зміною стану певного космічного божества – Вішну. Тобто коли Вішну має білі кольори – наступає Сатья-юга. Коли Вішну змінює свої кольори на жовтий – буде жовта юга – Двапара. Потім буде Трета-юга – червона. Потім буде Калі-юга – чорна. І всі ці стани пов'язані зі зміною стану зовсім певного божества – не Брахми, не Шиви, а саме Вішну.         Але в нас, на Землі, стан Вишну відповідає стану свадхистхани. Тобто цей стан насамперед вітального шару й відповідних аспектів нашого его. Коли змінюються потоки енергії, що йдуть на Землю (або коли Земля міняє свій стан від білого до чорного), стан усіх організмів на Землі теж змінюється відповідно до енергетики планети. І коли ми перебуваємо на Землі в білий період, усе навколо пронизано вібраціями саттви, вібраціями гармонії й краси, і ми самі теж можемо найефективніше відчути ці вібрації, вібрати їх у себе, зарядитися ними, вирішити ті питання, які в нас не можуть бути вирішені в інші періоди.         Але якщо ми будемо в цей момент думати, що так буде завжди, що життя на Землі буде завжди настільки ж прекрасним і гармонійним, як у цей момент, ми будемо глибоко помилятися. Про це свідчить вся історія людства, оскільки після цього періоду наступає зміна потоків, наступає зміна станів навколо нас, а ми намагаємося цей старий стан зберегти в собі й навколо себе намагаємося його втримувати. І тією чи іншою мірою, нехай підсвідомо, нехай на рівні станів, ми починаємо боротися зі змінами, що відбуваються навколо.         Тобто стан тут (навколо Землі) уже стає жовтим, а ми намагаємося утримувати саттву навколо себе, намагаємося створити куточок саттви, намагаємося якось в астралі виправити ці «неправильності». Але в якийсь момент стан потоку, планетарної енергетики змінюється настільки істотно, що ми не маємо сил його якось коректувати своїми індивідуальними енергіями.         І це може привести до того, що ми образимося. Тобто в нас виникає особистісне відношення до цих космічних процесів, породжене нашим нерозумінням того, що відбувається. І ми фактично можемо поставити собі блок, який буде відсікати нас від цих станів, ми можемо сформувати на основі цього блоку якийсь аспект свого его, який буде говорити: «Я цього не приймаю, я цього не хочу». І фактично ми не впишемося в нову енергетичну структуру, а будемо якось із нею воювати. Або навпаки – вона нас поглине, і ми ніби сформуємо его на основі цих нових енергій. Але стан нашого духу буде в кожному разі неправильним, тобто негармонійним.         До чого це я говорю – до того, що насправді для того, щоб ми кожну епоху, кожну югу були повністю духовні, повністю виявлені на всіх рівнях, нам потрібно міняти свою енергетичну структуру відповідно до тих потоків, які йдуть на Землю. І, знов-таки, у древніх текстах про це явно говориться.         У Махабхараті один із героїв-пандавів був сином бога вітру Вайю. І в нього був старший брат, і цар мавп (Хануман), син того ж бога вітру, але у вигляді мавпи. І от у одному з епізодів Махабхарати описано, як ці два брати зустрілися. І коли людина впізнала в мавпі свого брата, то попросила його: «Стань переді мною у своєму справжньому обличчі. Чому ти зараз виглядаєш як мавпа, яка менше мене, яка взагалі не відповідає своєму божественному стану?» І Хануман почав рости, у нього енергетика почала дуже сильно мінятися.         Він став вище гори й засвітився золотавим світлом. І в його брата людського від захвату все волосся стала сторчма, і він його запитав: «Чому ж ти, маючи можливість перебувати в такому могутньому стані, не залишаєшся в ньому?». І той відповів, що зараз наступає Калі-юга, і всі вищі істоти міняють себе, свою форму відповідно до нового потоку, відповідно до тієї епохи, що наближується. Тобто на цей рахунок уже за давніх часів існувало точне розуміння, що для кожної епохи, для кожної енергетичної обстановки найбільш оптимальним є зовсім певна структура і тіла, і стану.                  І виникає питання, а як же, яким чином для людини або для людства було б правильним підтримувати стан «найкращої убудованості» у кожному із космічних потоків?         З мого погляду, у Сатья-югу, природно, найкраще було б підтримувати ці білі, духовні вібрації. Тобто бути повністю відкритим наверх, духу, злиттю з тими білими потоками, які йдуть на Землю.         Відповідно, у жовту югу треба було б трансформувати себе, свідомо відпустити й не втримувати саттвічний стан, який є прекрасним сам по собі, але вже не відповідає тому стану, що йде на Землю. Трансформувати свою енергетику так, щоб через людину, через нашу енергетичну структуру дух найповніше й найгармонійніше міг проявлятися тут на Землі у своїх нових аспектах – почуттях, переживаннях, емоціях. І потім цю трансформацію провести аналогічним чином для червоної та для чорної юг.         Звичайно найбільше питань виникає у зв'язку з Калі-югою, із чорною. У цей період на Землю йде темний матеріально-орієнтований потік, і виникає запитання: «А як же правильно було б проводити вібрації духу саме в цю епоху, в епоху найбільшої прихильності до матерії?».         Відповісти можна досить просто: треба було готуватися до цієї епохи – Калі-юги – всі попередні епохи. Тобто почати підготовку до неї з моменту початку Сатья-юги – закладати на згадку тіла, на згадку культури, на згадку природи навколо нас вібрації духу настільки інтенсивно, щоб до того моменту, коли прийде темний потік, ці вібрації були порівнянні за своєю силою, за своєю потужністю з вібраціями темних енергій і не дали нам збитися із правильного шляху. І отоді для людства, для окремої людини Калі-юга була б не покаранням, як вона зараз є для нас (або як нам здається), а можливістю побудувати фундамент – міцний, сильний фундамент для Храму Духу. Тому що в Калі-югу, у цей темний період, відкривається можливість проникнення в найглибинніші, найпотаємніші стани матерії.         Властиво, такий сплеск розвитку фізики, квантової механіки, фізики атомного ядра – тому підтвердження. У цей період людство дуже швидко, за дуже короткий час так просунулося до розуміння матерії, як не просувалося за багато тисячоріч до цього. І якби при цьому ми увесь час пам'ятали, хто рухається до розуміння матерії – Дух, а не наше его, пам'ятали, для чого ми рухаємося, то ми б не стали використати ці знання для створення атомної бомби або створення хімічної зброї чи екологічно шкідливих виробництв. Ми відразу вибудували б це знання матерії у відповідності з усіма вібраціями духу й стежили б за тим, щоб дотримувалася ієрархія енергій, і підбудовували вібрації щільних рівнів, які відкрилися нам, під гармонію вищих початків, що були для нас природні 10–20 тисяч років тому.         Проте наше лихо полягало в тому, що ми не встигли до цього підготуватися, ще не було такого досвіду в історії людства. Тому, коли почалася зміна потоків, коли від Сатья-юги почався перехід до жовтої юги, а потім до червоної, мудрі люди постаралися хоч якісь знання зберегти, хоч окремими світлячками, але довести вогонь духу до Калі-юги.         Але більшість людей від сприйняття, спрямованого нагору, до духу, перейшли на сприйняття, спрямоване вниз, до матерії. І для нас, нинішніх людей, вийшло так, що нічого, крім от цього матеріального, фізичного, механічного рівня, неначебто й не існує. За цю довгу історію еволюції ми забули, хто ми є, забули, для чого ми живемо на Землі, забули взагалі, що таке Дух. Ми вважаємо: є тіло, є його потреби, потрібно ходити на роботу, потрібно стояти в черзі, і нічого іншого немає й бути не може. Особливо це було добре виявлене 30–40 років тому.         Але зараз уже починається перехід до наступної Сатья-юги, і цей висхідний імпульс починає домінувати. Ми знову зможемо добре бачити в навколишньому нас світі. Починає пробуджуватися інтерес до релігій, до езотеричних знань. Люди самі по собі починають розуміти, що добре не тільки тягти до себе, не тільки накопичувати, як диктує стан тамаса, але ще й потрібно віддавати, що є вже проявом духу, що потрібно піклуватися про природу.         Білі енергії гармонії й краси починають працювати, і душі, які відповідають цьому білому потоку, поступово теж починають тут втілюватися. Тобто діти, які вже ростуть і зараз народжуються, приходять у ту енергетичну обстановку, що для них найбільш природна. Потрібно просто давати їм дорогу, давати їм можливість правильно перебудовувати cвіт відповідно до вібрацій, якими вони добре володіють.         Але якщо ми забудемо про те, що було з нашою цивілізацією, то цей виток однаково повториться. Зараз іде відродження Духу, іде перехід до Сатья-юги, але якщо ми вирішимо, що наше життя завжди буде таким – завжди йти по наростаючій, по висхідній від хаосу до гармонії, від темного до світлого, то ми зробимо ту ж саму помилку, що на зорі людства зробили давні.         Нам уже зараз потрібно намагатися цей стан проведення духу від найтонких до найщільніших рівнів закладати в основу своєї цивілізації. Зробивши цей виток від білої юги до чорної, ми знову приходимо ніби до початкової точки, з якої можемо знову піти на той же самий виток, але можемо й розірвати це порочне коло й піти далі, не забуваючи своєї природи. Але для цього нам потрібно ніби оглянутися на той шлях, що ми вже пройшли, і зараз уже на іншому рівні закласти ці знання й розуміння. Зараз – дуже умовно «зараз» – це може тривати 200 років, 300 років. Але потрібно виробити в масштабах людства розуміння того, як же правильно погоджувати вібрації духу з вібраціями матерії, як потрібно будувати виховання, щоб навіть коли почнеться чергова Калі-юга, люди через вібрації традицій, за допомогою тамастичних вібрацій усе однаково змогли б утримати цей стан злиття з духом.         До речі, хочу нагадати, що тамас відповідає за інертність – тобто опирається будь-яким змінам. Якщо буде стан спокою – тамас буде прагнути втримувати стан спокою. Але якщо ви ухитритеся розкрутити маховик тамаса, то він буде внаслідок того ж принципу інерції підтримувати стан руху. Тобто він підтримує будь-які стани, які були дотепер, він чиніть опір будь-якій зміні стану. Але якщо ви зміну зумієте внести, то він уже буде опиратися зворотній зміні, хоча за своєю природою має тенденцію до нерухомості.         І якщо ми поставимо перед собою завдання внести в тамастичні «елементи пам'яті»: в архітектуру, у традиції, у структуру суспільства, у навчання – тобто в усі носії традицій, в усі носії стабільних статичних станів – ідею проведення духу, і тим самим закрутимо цей маховик, який буде крутитися ще за інерцією не одну сотню років (так само, як ми зараз живемо станами, які були закладені ще в лицарські часи, – любов, наші етичні канони значною мірою успадковані ще із середньовіччя), то от цей стан – устремління до духу на рівні тамастичних структур – дозволить нам успішно пережити наступну Калі-югу і ніби « проскочити» через неї на цій хвилі інерції, не втрачаючи зв'язку з духом. Але це буде можливо, тільки якщо ми поставимо таке завдання перед собою. Ми, знов-таки, – не ті, хто перебуває в цьому залі, а людство в цілому.                   ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ                  Запитання: Скажіть, будь ласка, якщо за все треба платити, то чим ми платимо за те, що користуємося потоком енергії з Космосу?         Ви платите тим, що стаєте винні Космосу. Тобто не мені, не комусь конкретному, а Космосу. А Космосу потрібно, щоб ви жили відповідно до його вібрацій. Тобто стаєте духовними – от і буде ваша «плата». Якщо ви нічого не хочете, не захочете ставати духовними – ну що ж, ні, так ні.         Власне, платою в цьому випадку вже є те, що ви чистішими стаєте хоча б у той момент, коли користуєтеся цими енергіями, що у вас зникають вібрації злості, суєти, роздратування й таке інше. Це теж є якоюсь «платою». Якщо хоча б це відбулося, – то ви вже фактично «розплатилися». Якщо ж ви почуваєте себе «до смерті зобов'язаними», то (мені таке питання задавали теж на початку занять, коли я групи починав вести) я відповідаю, що мені віддавати нічого не треба, оскільки я вам даю енергії Космосу, і віддавати ви її повинні Космосу. А оскільки він нескінченний, то й віддавати будете все життя... (Сміх.)                  Запитання: Займаюся навчанням і розвитком дітей, є успіхи, методики. Однак власної дитини не вдається навчити... Дитина заїкається, причини цьому не знаходжу. Що робити? Як ви ставитеся до домашнього, дитсадкового й дошкільного виховання?         На жаль, у нас виховання в переважній більшості випадків – це нав'язування чогось, що я як вихователь вважаю правильним, а не розвиток у дитині того, що їй найбільше природно, гармонійно й що дозволило б їй як вільному духу вписати в навколишній світ, не порушуючи гармонії. Тому, із цього погляду, зараз і дитсадкове виховання, і шкільне значною мірою обмежують людину, а не розвивають.         Що стосується виховання власних дітей, я вже говорив – виховують не слова, а стани. Якщо ви почнете до своєї власної дитини ставитися так само, як і до тих дітей, яких ви виховуєте, грубо кажучи, на стороні, думаю, що, можливо, щось і поміняється. Якщо ви поруч зі своєю власною дитиною будете увесь час поводитися так само, як ви поводитеся поруч із чужими дітьми, от подивитеся, може, тоді щось і поміняється.                  Запитання: Скажіть, будь ласка, чи залишається в душі любов, що ми знаходимо в земному житті, до батьків, друзів і так далі. Чи можлива там, у тонких світах, зустріч випадкова або навмисна? Любов до рідних часто не збігається з духовною близькістю, який зв'язок у родині?         Якщо ви дуже сильно були прив'язані до якоїсь людини, не виключено, що ви десь зможете переродитися поруч із нею. За умови, що ви не будете їй при цьому дуже заважати і якщо вона буде згодна. Якщо це буде духовна сутність і вона на це дасть згоду або, принаймні, не буде заперечувати, то ви, може, будете поруч із нею перероджуватися. Якщо потім протягом втілення ви створюєте їй проблеми, то ви зможете вже на якомусь віддаленні народжуватися. Наприклад, не її сином або дочкою, а просто начальником її або підлеглим, тобто людиною, з якою зв'язки набагато слабкіші.         Добре це або погано, я не можу сказати – ані так, ані не так, оскільки всяке обмеження, з мого погляду, – це не дуже добре. У тому числі й обмеження прихильністю. Але, з іншого боку, якщо через цей контакт ви зможете одержати якийсь імпульс для розвитку свого духу, то це добре, це непогано.                  Запитання: (Було прохання записку вголос не читати.)         Довіряти «самому собі» ви можете, тільки коли ви бачите. Якщо ви не бачите того, про що пишеться, то ви змушені або сліпо вірити, або настільки ж сліпо не вірити. Наприклад, вам говорять, що є Бог, у якого німб навколо голови, а довкола нього ангели із крилами й таке інше. Ви їх не бачите, але, припустимо, ви вірите людині, яка про це розповідає. Тобто вона дуже переконано це говорить, з пафосом. Вона теж говорить: «Я цього не бачив, але от у книжці, що читав, цьому є підтвердження». Ви вірите людині, ви вірите книжці, – поки ви не побачите. А от коли ви самі побачите реальність, вона може виявитися зовсім не такою. Тобто ви побачите янгола, а він буде зовсім без крил, і взагалі не людиною, а сяючою кулею.         Є люди, які бачили вищих сутностей, і вони, властиво, і пишуть першоджерела релігійних текстів.         І тому любов до рідної людини може не збігатися з вашим духовним устремлінням, нічого тут дивного немає. Дух ваш абсолютно незалежний від духу ваших батьків. Як духи, як дві краплі Нескінченності, ви повністю є зліпками того ж самого Абсолюту. Тому ви ідентичні тільки одному цьому Абсолюту. А коли ми проявляємося вже тут, на Землі, виникають сполучення емоційні, тілесні й таке інше. Я не можу сказати, що це погано або добре. Для продовження роду це дуже добре, інакше мати не піклувалася б про дитину. Але якщо та ж мати починає своєю тілесною любов'ю обмежувати дух того, хто до неї з'явився (тобто її дитини), це вже не дуже добре, з погляду духу.         З точки зору матері – це природно, а як же інакше? Для неї найкраще – щоб дитина була поруч, завжди в неї під крилом, щоб вона завжди знала, що з нею відбувається, щоб дитина не робила нічого такого, що вона вважає неправильним, і таке інше. Для неї – це добре. Є величезна кількість матерів, які вважають так само. Є й егрегор відповідний. Тому все дуже відносно.                  Запитання: Поясніть, будь ласка, китайський принцип недіяння, з вашої позиції.         Це даоський принцип. Насправді це принцип будь-якого езотеричного навчання в його вищій формі. Тобто всі, хто піднімаються до певного рівня, починають розуміти, що все, що ви робите насправді, робите не ви, і все, що ви робите нібито від себе, насправді не є дією. Тобто «ваша» дія є насправді прояв вашого его, і тому найкраще, що ви можете робити, – це не робити нічого. І тоді через вас почне щось робитися.         Цей принцип ви можете знайти в Шрі Ауробіндо, цей принцип ви можете знайти в Бхакті-йозі, у Рамакрішни, у даосів. В індійській йозі – це злиття з Іштварою і так далі. Тобто всі ці навчання говорять, що краще, що ти можеш зробити, – це віддатися Богові. Зроби так, щоб ти як особистість абсолютно нічого не робив, і дай можливість тому вищому початку, що, властиво, і надає руху всьому Всесвіту, вільно й необмежено проявлятися через себе. От це і є недіяння – безособове недіяння.         При цьому ви можете діяти на фізичному плані дуже активно. Ви можете будувати храм, ви можете, якщо в бойових мистецтвах це застосовується, вести бій із супротивником, але ви особисто в цей момент абсолютно нічого не робите, через вас діє весь Всесвіт. І тією мірою, у якій вас немає, – ви успішно завершуєте будівництво храму, ви виграєте бій.                  Запитання: Поясніть, будь ласка, докладніше те, що ви говорили на лекції: «Якщо людина одержала можливість розвиватися, але не використовує цю можливість, то енергія від вищих планів не надходить до неї, відтинається, а енергія, яка надходить до неї, йде на розвиток її его».         Я говорив таке. Коли ми довідуємося про тонкі світи й починаємо більш-менш активно й свідомо користуватися своїми тонкими структурами, ми тим самим активізуємо ці структури, і вони, природно, починають залучати до себе енергію, оскільки вони трансформують енергію тонких планів для наших потреб. Вони від нас щось передають зовні, щось приймають для нас ззовні.         Чим більше ці структури розвиваються, тим більше будуть залучати енергії, оскільки ми цього хочемо, ми прагнемо до цього. От, наприклад, екстрасенси розвивають ауру, тобто своє астральне тіло накачують. При цьому, природно, як правило, свадхистхана дуже сильно активізується, оскільки вся або переважна більшість екстрасенсорних технік працює на свадхистхані.         Ми говорили, що свадхистхана – це тамастичний центр. Відповідно, у багатьох екстрасенсів сильно активізується вітальний план і астрально-вітальне тіло. При цьому неминуче й его буде активізуватися, якщо не приймати спеціальних заходів.         Але коли ми набираємо енергію тонкого світу, ми можемо використати її подвійно: для переходу в більш тонкий план, тобто для активізації тонкіших тіл, і тим самим прибирання свого его, або, відчувши, що там немає місця его, – а ми хочемо з ним залишатися, воно нам дороге, воно нам, може, дорожче навіть за життя, – ми говоримо: «Не треба, не будемо ми нікуди рухатися. Цього немає. Може, усе неправда. Може, хтось і згодний уважати це правдою, але не я». І тим самим ми відтинаємо для себе можливість руху нагору. Ми не розвиваємо вищий початок, вищі тіла, а йде посилене накачування астрального плану, астрального тіла. Воно може роздутися до таких розмірів, що поглине і ментальне, і кармічне тіла. Екстрасенс говорить: «О! Я сильний, я можу щось, це чудово». Але насправді вся ця енергія підживлює відповідні плани, які кажуть: «Ти гарний, ти сильний, ти можеш, ти так чудово проявляєшся», – і таке інше. Це є не що інше, як его.                  Запитання: Жінка досить благополучна об'єктивно, постійно почуває себе незначністю. Її п'ятирічна донька, тільки починаючи діяльність, із плачем повторює: «Я нічого не вмію, у мене ніколи нічого не вийде», – злиться й проявляє агресію до людей і предметів. Що ви порадите мамі, дочці?         Дочці ще рано щось радити, оскільки це маленька дитина і свідомість у неї ще недостатньо готова, щоб такі складні ментальні конструкції уявляти. А мамі я можу порадити спокійно ставитися до такої ситуації й постаратися спокійно, не емоціонуючи, не сюсюкаючи, а спокійно пояснити дочці: «Нічого страшного. Якщо ти не вмієш, то – навчишся, не знаєш – зможеш довідатися. Це не проблема». І от ця спокійна впевненість у тому, що не зараз, так пізніше, але однаково якщо ти бажаєш, то обов'язково зможеш, – от це постарайтеся їй передати. Стан упевненості у власних силах. Постарайтеся підібрати їй ряд таких ситуацій, щоб вона відчула цю впевненість. Щоб вона відчула, що вона може, що дійсно вона вміє, хоча й не так добре, як інші, у яких краще розвинуті навички.         І потім просто потрібно із цією дитиною посидіти і ніби повільно, крок за кроком, пройти весь процес самонавчання. Тобто показати, що насправді для того, щоб уміти, треба повчитися: раз повчитися, два повчитися й так далі. Якщо дитина хоче – нехай у неї немає для цього здібностей, але вона хоче – вона все це відчує прекрасно. Інша справа, що дитина може хотіти, щоб у неї виходило все відразу, й не хотіти нічого для цього робити. Отоді вам потрібно буде передати їй стан, що відразу не виходить, і просто пояснити, що не треба вередувати, а потрібно спокійно починати робити.         Ви можете говорити це, тобто ті ж слова можете повторювати, але при цьому на енергетичному плані показувати: «Так що ти там – це все дурниця, усе в порядку...» І тим самим ніби підтверджувати цій дитині, що проблем-то для інших нема, а для неї проблема однаково існує. Тому тут дуже важливо простежити за своїми станами й увійти в стан дитини, зрозуміти її, зрозуміти її проблему й підказати дитині, що з нею робити, показати способи її вирішення. Не відмахуватися, а підказати способи вирішення. І коли людина навчиться знаходити самостійно способи виходу із проблем, то в неї ця проблема, швидше за все, піде.                  Запитання: Як ви вважаєте, чому дитина бешкетує, не слухає старших і чи є обмеженням духу, коли змушують слухатися й поважати суспільство?         Привчання до норм суспільства – це одне, а нав'язування енергетичних станів – це інше. Я вважаю, що потрібно зробити так, щоб діти розуміли, чому краще робити так, а не інакше. Наприклад, люди просто домовилися, що в присутності інших людей вони будуть ходити одягненими. Ніякого логічного обґрунтування цього немає. Просто люди домовилися – от так їй і сказати.         І виховати повагу – це не значить задавити особистісний початок. Цю повагу ще потрібно й заслужити. При цьому потрібно пам'ятати, що якщо вас не поважають, то це не означає, що хтось поганий, це значить, що ми, можливо, теж не зовсім правильно проявляємося. А дитині потрібно пояснити, що до старших потрібно ставитися спокійно, і не тільки до старших, а взагалі до будь-яких людей потрібно ставитися доброзичливо й спокійно. Проявляйте це самі, і рано чи пізно цей стан виявиться й у дитини.                  Запитання: Як потрібно приносити дарунки божествам, які відповідають за чакри?         Тобто як можна ушановувати тих, хто відповідає за чакри. Я не знаю. Напевно, інформація про це десь є в шаманських техніках або якихось магічних техніках. А так – просто харчуйтеся нормально, дихайте – нічого більше не можу сказати. Я цих технік не знаю.                  Запитання: Як ви ставитеся до книги Лазерева: «Діагностика карми»?         Я відповідав уже на це питання на одній із минулих лекцій: ця книга написана, в основному, в астральних планах. Там щось є й правильне з погляду проекції на астрал, там багато, напевно, правильне з погляду астрального сприйняття, але оскільки це астральний план, то карма – дія як така – безособистісна, беземоційна, там ніяк не описана.                           Запитання: Настрадамус – з вашого погляду. І наскільки правильні його пророкування, зокрема про початок 3-ї світові війни у1994 або 1997 році?         Настрадамус був, безумовно, дуже талановитим ясновидцем, він, вочевидь, мав досить стійкі контакти з астралом, і багато його пророкувань надалі збувалися. Але насправді пророкування майбутнього носять все-таки ймовірнісний характер. Є ряд речей, інформацію про які ви можете одержати, і вона неминуче підтвердиться. Але є ряд речей, які сприймаються з минулого як якісь тенденції, як можливості, як дуже ймовірні, дуже яскраві образи можливостей. Тобто якщо ми зараз будемо довго думати про щось, то ми в нашому сучасному астралі сформуємо уявлення, стани, які з минулого можуть сприйматися як реальність. Вона практично не буде відрізнятися для ясновидця, який перебуває в минулому, від тієї реальності, що породжується нашими реальними станами в нинішньому часі.         Тому може бути таке, що деякі пророкування Настрадамуса виявляться просто відбиттям тих тенденцій, думок або станів, які в нас є в сьогоденні, але необов'язково реальних процесів. Тому питання про неминучість 3-ої світової війни, швидше за все, трохи підсилюється сучасними інтерпретаторами, оскільки самі по собі центурії Настрадамуса не є точними. Вони, по-перше, зашифровані самим автором, по-друге, вони ніби трохи змазані в силу самого способу одержання інформації. Тому давайте жити, як ми живемо, і все буде добре.         Дуже багато речей, дуже багато процесів залежать від того, як ми до них ставимося. Тобто ми можемо поміняти свій стан, і навіть те майбутнє, що було дуже ймовірним, може бути все-таки змінено.                  Запитання: Скажіть, будь ласка, чи не говорить про наш низький духовний рівень той факт, що ми займаємо (в залі) по 10 місць для «своїх» , а потім ці місця виявляються порожніми. А «чужі» нехай хоч і стоять, але ж однаково вони «чужі». Чим же ми відрізняємося від тих, які швидко заскакують у транспорт і бронюють місця для «своїх»? Спасибі за відповідь.         Ну, це питання, звичайно, уже про процес духовного розвитку слухачів – коли ви перестаєте ділити всіх на «своїх» і «чужих», коли перестаєте жадувати, перестаєте хапати більше, ніж вам дійсно потрібно, й таке інше.         Але тут я не ставлю своїм завданням вас виховати, навчити. Я хочу вам просто щось розповісти. Я на першій лекції казав, що це – екскурсія. Ясно, що на екскурсію по дуже стародавньому й шляхетному музею може зайти людина з морозивом, яка не те й те хоче сприймати, що їй кажуть, але їй цікаво просто послухати. Тому тут немає такого твердого імперативу, що роби тільки так, будь обов'язково духовним! Але якщо навіть комусь, хто не дуже настроєний на те, щоб пізнати цей світ, а тільки заради інтересу прийшов сюди, ця інформація допоможе потім почати по-іншому думати про себе, задуматися про те, що ж все-таки він почув і як це співвідноситься з тим, що він робить у повсякденності, – я буду вважати це дуже гарним результатом.                  Запитання: Які початкові знання необхідні для того, щоб медитувати? Маються на увазі знання про медитацію.         Для початку цілком достатньо знати, що медитація існує, і мати бажання хоч якось спробувати це зробити. А все інше прийде з досвідом. Природно, для того, щоб учитися, потрібний учитель, тому що самому вчитися дуже важко, якщо у вас не було досвіду в минулому житті.         Запитання: Чи треба тому, хто медитує, досягти якогось стану як мети або медитація сама по собі є й метою, і засобом?         Сам по собі процес медитації не є метою. Це швидше за все засіб. Просто в процесі медитації ви заспокоюєтеся, заспокоюєте свій дух, заспокоюєте всі імпульси, породжувані вашим его, вашою свідомістю, і на тлі цього спокою ви починаєте сприймати ту реальність, що маскується шумом, породжуваним цими імпульсами.         Уявіть, що ви захотіли послухати солов'я. Але для цього – як мінімум – потрібно виключити відбійний молоток, яким ви увесь час працюєте. І тоді на фоні тиші – ви, може, у перший момент нічого не почуєте, оскільки у вас слух був адаптований до дуже голосних звуків, – але пізніше, коли ви почнете звикати до тиші, ви почуєте голос солов'я. Це те, що Блаватська називає Голосом Безмовності.                  Запитання: При наявності яких складових процес можна назвати медитацією? У чому відмінність релаксації від медитації?         Медитація – це все-таки процес без вимикання свідомості. Є відхід у самадхи, де й свідомість відключається, там, де взагалі процеси неможливо описати в категоріях свідомості, і там, де свідомість у нашій звичайній формі не присутня. Там є просто знання, що ти десь побував. Але це як одна з вищих форм медитації. А медитація як така, як звичайно розуміється цей термін, – це все-таки робота зі свідомістю. Тобто ваша свідомість не відключається повністю, а залишається якийсь спостерігач, який фіксує, що відбувається.         Якщо ви медитуєте на процес відключення думок, то, принаймні, відзначаєте, що ці думки у вас з'являються, і дивитеся, як вони повз вас проходять, спливають і розчиняються в Нескінченності.         Але ви не берете участі в процесі мислення. Тобто медитація, з одного боку, – процес, у якому свідомість присутня, з іншого – це процес, у якому присутні лише певні форми свідомості – вищі форми, що не припускають міркування як такого. І цим вона відрізняється від релаксації, яка припускає просто розслаблення тіла без контролю з боку свідомості. Релаксація, можна сказати, – це перший етап, перша сходинка входження в медитацію.                  Запитання: Чи існують якісь методики, спрямовані на знищення его? Які поради щодо цього ви можете дати?         Я постійно на своїх заняттях учу саме цього. Тобто тим людям, які до мене приходять, приходили, я говорив, що тут відбувається саме знищення его. Те, чим ви є зараз, у якийсь момент зникне, якщо ви будете тут займатися. Якщо люди хотіли, вони залишалися. Хто не хотів – вільні йти.         Як цього досягти? Знайти людину, що вчить цього. Тому що самому навчитися можна, але, знов-таки, якщо у вас є досить стійкий імпульс пам'яті про стани без его або дуже сильне прагнення від нього звільнитися. А породжувати бажання звільнитися від его, як правило, буде саме ж его. Як правило, це навіть не стільки бажання звільнитися від его, скільки прагнення звільнитися від тих неприємностей, до яких воно призводить, зі збереженням тих задоволень, які воно дає.                  Запитання: Що ви можете сказати про НЛО?         Я можу сказати, що, найїмовірніше, це реально існуючий феномен. Тобто я не можу заперечувати самого факту й можливості існування інопланетних цивілізацій, оскільки неодноразово нам доводиться із цим зіштовхуватися. Починаючи від астральних проявів і закінчуючи якимись незвичайними фізичними фактами.         Що стосується наукового підтвердження цих явищ, то тут, на жаль, достовірних даних або дуже мало, або практично немає. Є речі, які неможливо пояснити чисто природними процесами – так, такі речі є. Є речі, які, з погляду екстрасенсорики, виглядають, ну, як певно неземні – теж є. Але стверджувати при цьому, що ці процеси, речі, явища є наслідком прильоту інопланетян на літаючих тарілках, от цього я як учений затверджувати не можу.         Якщо ви почитаєте Кастанеду, ви побачите, що є способи потрапляння на Землю або із Землі в якісь світи, зовсім минаючи якісь фізичні засоби транспортування. Тобто ніякі тарілки там можуть виявитися не потрібні. Досить зосередитися, і ви вже зовсім в іншому світі. Із цього погляду, НЛО – взагалі ж незрозуміло, що це таке.                  Запитання: Полтергейст непояснений земними законами. Що породжує це чудовисько?                  По-перше, це не чудовисько, це – природний прояв процесів, просто незвичних для нас. Полтергейст дуже часто зустрічається, наприклад, у присутності дітей, які перебувають у перехідному віці, коли в них включається свадхистхана-чакра й виробляється багато енергії – начебто запускаються механізми накопичення й вироблення тонких «силових» енергій.         Явища полтергейсту можуть супроводжувати людей досить сильних енергетично, у яких нижні центри досить сильні й активізовані. Тому це зовсім необов'язково «чудовисько». Це просто, скажемо так, не дуже звичні прояви нашого фізичного світу. Крім того, полтергейст може викликатися сутностями тонкого світу, тими ж людьми, які недавно вмерли, але які зберегли достатню енергетичну силу.         Полтергейст може мати місце, коли мешканці тонкіших світів знаходять спосіб впливати на фізичний. Як правило, якщо мова йде про тонкі сутності, вони використовують посередника, тобто людину, медіума, у присутності якого полтергейст, як правило, і відбувається.          Випадки, коли полтергейст відбувається без участі людини, дуже рідкі, хоча теж є. Тому тут не треба давати такі емоційні оцінки: «Чудовисько, погано або добре», – це просто те, що ми ще не знаємо, не розуміємо й тому боїмося. Коли ми розуміємо, що це, ми вже перестаємо боятися, ми просто знаємо, як із цим взаємодіяти.         Ті випадки полтергейсту, з якими мені доводилося зіштовхуватися, як правило, дуже мирно вирішувалися. Це були випадки, коли сутності чогось треба було, а її не розуміли. Але коли з нею поспілкуєшся нормально, усе заспокоюється – ніяких проблем не залишається.                  Запитання: Що таке Дух і життя в Дусі?         Дух, Абсолют, Нескінченність, Бог – для мене це все суть те саме. Може, такий синонімічний ряд вам допоможе зрозуміти, що таке Дух. Словами це пояснювати безглуздо, оскільки це треба бачити, відчувати. Це однаково, що пояснювати, що таке ананас, людині, яка ніколи цього не бачила. Або якщо людина сліпа, пояснювати їй, що таке веселка. Вона свої уявлення з ваших слів складе, але наскільки воно буде схоже на реальність, на те, що ви їй намагалися передати?         Тому, якщо ви не почуваєте, але захочете відчути, рано чи пізно це відбудеться. Якщо ви не захочете почувати, – того, що я вам сказав, повинно бути вже цілком достатньо.         Інтелектуально дух зрозуміти неможливо. Його вібрації перебувають набагато вище, ніж той ментальний шар, яким ми користуємося для інтелектуального пізнання. Хоча, якщо ви слухали лекції, були на всіх лекціях, можете знати, що в кожному шарі проявляються вібрації духу, тільки «відносна вага» їх досить різна у різних шарах.         Тому «життя в Дусі» – це такий образ існування людини або інших розумних сутностей, при якому вібрації цього духу ніяк не спотворюються на жодному з рівнів, на яких ви проявляєтеся. Починаючи від вищих, де він є у своїй невиявленій формі, і закінчуючи фізичним планом, де ми живемо, де ми народжуємо, їмо, радуємося, кохаємося й таке інше. От це я називаю життям у Дусі.                  Запитання: Як співвідносяться духовний ріст людини й матеріальних жертв – оплати, яку потрібно віддавати Вчителеві? Якщо не сплачуєш матеріально, то чи правильно, що Вчитель вампірить твою енергію?                  Ну, якщо вчитель хоче від вас щось одержати, то він буде вампірити в будь-якому разі – платите ви йому чи ні. Якщо він думає про те, щоб йому платили, він буде з вас вимагати плату. У тому числі й енергетичну – самим фактом свого бажання, щоб ви йому щось давали. Тому даєте ви йому гроші чи ні, великої ролі вже відігравати не буде.         Отут незрозуміло: мова йде про духовний ріст учня – плата, яку він платить за те, щоб мати можливість спілкуватися з учителем, або мова йде про оцінку вчителя, який вимагає плати.         Оскільки питання неоднозначне, я можу дати два варіанти відповіді: з погляду учня й з погляду вчителя.         Припустимо, ви прийшли до людини, що вимагає за навчання плату, і не просто тому, що такі умови соціуму (тобто треба платити аренду за зал), а також тому, що вона живе за рахунок занять – тоді це вже не вимога, а прохання, змушене прохання, оскільки їй треба якось утримувати себе, родину. І за рахунок того, що ви їй платите, вона вирішує ці проблеми. Тобто тут це – змушений стан людини. Вона в обмін на те, що дає вам можливість розвиватися, одержувати знання, просить вас допомогти їй підтримати себе так, щоб вона могла вам же допомагати. Ви допомагаєте їй, вона допомагає вам. Це насправді просто взаємодопомога. Звичайно в таких випадках учитель не бере більше, ніж йому реально потрібно. Тобто рівно стільки, скільки йому потрібно, щоб вирішити ці проблеми. А за саме навчання, за сам факт передачі знань, які йому власно не належать, дійсно духовні люди нічого не беруть.         Раніше, коли були храми, коли люди пам'ятали, що таке Дух, це все дуже чітко вирішувалося: всі подарунки, підношення робилися не жерцям, не вчителям – не тому, хто передає знання, а храму. Тобто тій структурі, що потім могла якось це використати. Наприклад, для придбання матеріалів, якихось інших матеріальних речей. А людина, яка передавала знання, передавала їх не те що безкорисливо, а навіть саме питання про оплату не могло стояти з дуже простої причини – ці знання не продаються, їх не можна купити. Не можна ці знання купити, не можна ці стани купити – їм можна тільки відкритися й самому відкрито й щиро ступнути в цей світ.         Тому що якщо ви ніби купуєте, платите за сам факт передачі знань (насправді їх ніхто не передає – вам допомагають їх узяти), то у вас створюється ілюзія, що ви маєте право вимагати більше за ці гроші, або щось, що ви «купили», уже ваше, і ви маєте право цим розпоряджатися. Це дуже важкі ілюзії, які потім для вас породять досить серйозні проблеми. І тому хоча б з погляду тих, хто вчиться, у жодному разі гроші брати за ці речі не можна.         Тому, що в Дусі не можна вимагати. Там не можна говорити: «Я хочу!» – там его немає. Якщо ми говоримо вже про реальний дух, а не про ті шари, де его є присутнім, то там – его немає. І якщо ви хочете допомогти людині піднятися на ці рівні, то із самого початку потрібно створювати такі умови, коли его не стимулюється. А ще краще, якщо поступово сходить нанівець. Тому вчитель, якщо він дійсно духовний, постарається момент ілюзії покупки знань повністю розвіяти в учнів і зробити так, щоб у них ні на секунду цього стану не виникало.         А з іншого боку, – з погляду вчителя, – теж дуже шкідливо думати, що він продає знання. Оскільки якщо в нього це виникає, якщо він хоч на секунду припустить, що має право розпоряджатися знаннями, що ці знання йому належать, що це він ніби їх породжує й тому має право брати або вимагати, просити за передачу знань оплату, то в нього теж формується его і йому своя карма за це йде.         Раніше ці питання все однозначно вирішувалися – всі знання передавалися абсолютно безкоштовно. Плата, тобто навіть не плата, а це були добровільні жертвоприносини, приношення храму – від чистого серця, приймалися для підтримки чисто матеріальних рівнів, щоб жерці могли нормально виконувати свої функції. І люди розуміли, що їм же краще, якщо храм буде функціонувати нормально, якщо в храмі буде багато духовних людей, – які будуть допомагати тим, хто приносить ці дарунки, жити нормально, жити в гармонії із Природою, хто дає мудрі поради або просто своїм станом підтримує в навколишній природі гармонію, чисту енергетику.         Храми самі по собі за рахунок тих процесів, які там відбувалися, за рахунок медитації жерців, за рахунок спілкування в дусі з тонкими світами були дуже сильними енергетичними резонаторами, які підтримували енергію на досить значній відстані. Тому, поки ще люди бачили, розуміли ці речі, для них питання про оплату не стояло взагалі. Вони знали, що потрібно підтримувати цю структуру в нормальному функціонуванні й тоді через її функціонування їм же буде й добре. І це не було платою. Це було просто природним взаїмообміном для загального добра.                  Запитання: У чому складається розходження між сутністю людини і її індивідуальним его?         Якщо під сутністю мати на увазі душу, то сутність – це те безсмертне, що по суті не виникало або виникло разом з народженням Всесвіту й умре (начебто розсіється) або на якімсь із етапів її існування, або разом із Всесвітом. Тому вона (сутність) переживає безліч різних его.         Его – це те, із чим ця сутність помилково в якийсь момент себе ототожнила, те, що думає «я» від імені цієї сутності, хоча цією сутністю насправді не є.         От різниця між ними.         Тобто его – це те, що міняється, те, що смертне, те, що може помилятися, бажати того, що неправильно. А сутність або душа – це щира наша суть, злита з Абсолютом, вона цих недоліків позбавлена.         Просто звичайно під сутністю або суттю людини мають на увазі якусь частину его й протиставляють її іншій частині. Виходить, що є дві нібито протилежні структури, а насправді вони є різними рівнями того самого его. Для мене ж є просто душа – те, що є часткою Абсолюту, і все інше, що цю частку Абсолюту відокремлює від Нескінченності, – тобто от це «все інше» я називаю его. А воно може нести як дуже тонкі й досить духовні аспекти, так і дуже грубі – чисто матеріальні.                  Маленьке доповнення. Постійно йдуть питання про виховання. Я можу сказати, що вже два роки «виховую» 50 людей, – тобто тих, хто до мене приходять займатися, – фактично я їх виховую. Причому, люди хочуть мінятися – не всі, але більшість із них поступово прийшли до того, що мінятися потрібно. От за два роки в них тільки почали відбуватися якісь зрушення в розумінні цієї необхідності. А ви хочете від дитини, яка ще не хоче мінятися, яка ще ваші стани тримає, щоб вона відразу змінилася? І як же виховувати її? Тому оцініть самі необхідний період зміни стану.                  Запитання: Скажіть, а простір і час в езотеричному розумінні як співвідносяться?         Простір і час – це поняття, характерні для певних рівнів прояву, тобто для близьких до нашого фізичного світу. Для фізичного світу, для астрала вони мають досить чіткий зміст. Але далі час стає вже відносним.         Тобто ви з більш високих шарів можете взаємодіяти як із минулим, так і з майбутнім. Там усе вже визначається станом.         Якщо ваш стан, коли ви вмерли, змінився так, що більше відповідає станам у минулому, то ви переродитеся в минулому. Тобто це було життя № 1, а це – № 2, але в нашому фізичному світі це друге життя буде передувати цьому першому, хоча воно було після.         Тому там час відносний.                  Запитання: Скажіть, будь ласка, світові соціально-економічні структури цивілізації якимось чином регулюються за Космічними законами чи ні?         Соціально-економічні структури, як і всі егрегори, мають механізми керування зверху. Тобто вони можуть бути жорстко пов'язані з більш високими рівнями, якщо це дійсно якісь духовні ієрархії – культи, релігії. Якщо вони навіть не зв'язані прямо, то мають свою ієрархію. Я говорив про це, коли розповідав про егрегори.         Навіть, припустимо, економічний якийсь егрегор – скажімо, бізнес-егрегор, має над собою напевно якісь егрегори більш високого рівня, де домінують уже духовні уявлення про ідею бізнесу. Навіть не бізнесу, а про нормалізацію матеріальних відносин у суспільстві. А тут уже (присутні) досить високі сутності, які прекрасно розуміють, що таке Дух і як це має виглядати.         Якщо якийсь егрегор занадто на себе замкнутий – ним звичайно керують зверху через стан простору. Не всі егрегори організовані в ієрархію, можуть бути егрегори, які існують самі по собі. Але вони відповідно просто в певному шарі перебувають, як купчасті хмари, тобто на певній висоті.         Р: Ну, для розвитку цивілізації ці структури теж роблять свій внесок – формуються світові співтовариства тощо. Вони ж теж забезпечують зміни в будові суспільства?         Так, якщо ви згадаєте те, що я говорив про егрегори, – що ці структури утворюються в результаті єдності станів багатьох людей, коли люди починають себе мислити певним чином. Наприклад, починають мислити, що ми повинні додержуватися законів Духа, ми повинні зблизитися з природою, ми повинні породити гармонічні вібрації, які підуть на Землю. Вони тоді спробують ці потоки знайти, вони спробують якось їх у собі втілити. Отоді вони й будуть утворювати ці егрегори. До цих егрегорів будуть підходити ще вищі егрегори, які будуть утворені вібраціями істот уже чисто в тонкому плані, або якихось дуже високих сутностей, про які ви, може, і не знаєте. І там це все буде відбуватися само собою за законами – зовсім певними законами – цього тонкого світу. До речі, тонкий світ має зовсім чіткі закони, які працюють так само добре, як і закони фізики, просто вони не збігаються із законами нашого фізичного світу. Тобто хоча б те, що я говорив про простір і час, може цьому бути свідченням.                  Запитання: Наукою це буде зафіксовано?         Те, що ми сьогодні маємо на увазі під наукою, це, з мого погляду, – ерзац (груба заміна) яснознання. Раніше люди могли дивитися на щось і знати, із чим вони мають справу, простежити всі його зв'язки з Нескінченністю. Потім ця здатність була втрачена, а потреба в передбачанні майбутнього, потреба в прогнозуванні залишилася. Наука заміняє цю здатність. Добре чи погано – це вже інша справа. Але оскільки наука в нашій історії розвивалася як продовження сприйняття чисто фізичних якостей, то і ті прилади, ті наукові засоби, якими людина намагається пізнати тонкий мир, просто не пристосовані для вивчення цих процесів. Це однаково, що вимірювати пахощі – вагами. Тобто ваги можуть бути надчуттєвими, так, – до міліграма або тисячної частки міліграма, але запах вони не зможуть розрізнити. От точно так само й наука підходить до цих процесів.                  Запитання: Вибачте, скільки разів душа може втілюватися в цьому світі?         Скільки їй потрібно для її розвитку, стільки вона й буде втілюватися.         Р: А який критерій розвитку душі, ну у вашому розумінні, як поняття розвитку відрізнити? Адже одній людині треба зовсім небагато, а іншїй цього недостатньо?         Що треба й що значить не треба? Тобто що таке розвиток душі? Для мене, з мого погляду, розвиток є розуміння усе більше й більше тонких рівнів прояву світу. В ідеалі – коли ви включаєтеся в усі потоки, які вам колись були доступні, знімаєте всі перешкоди між собою й Нескінченністю. От це я називаю розвитком.         Природно, що якщо у вас, допустимо, 1000 цих перешкод і ви зняли 50 з них, то ви розвилися на якийсь відсоток від свого повного потенціалу. Якщо для того, щоб зняти наступних 50 перешкод, умови Землі вже не підходять, то ваші втілення тут вичерпалися. Якщо умови на Землі дозволяють вам зняти не 50, а 100 перешкод, ви будете тут втілюватися доти, поки ці 100 перешкод не знімете. Вам просто не має сенсу кудись переходити, якщо ви можете це тут зробити. Це по-перше.         А по-друге, коли я розповідав про реінкарнації, я говорив, що саме місце втілення відповідає вібраціям душі – тобто тому стану, у якому ви перебуваєте, потрапляючи в це місце. І якщо ваш стан зараз, після цього переродження, буде більше відповідати умовам, що спостерігаються, припустимо, на планеті в районі Веги – ви там і втілитеся. Там вичерпаєте умови, а ваш стан буде найбільш адекватний земному – ви знову на Землі втілитеся. Тому тут немає арифмометра такого, що тільки 7 разів або 52 рази – це не механічний процес.         Р: Переродження душі йде тільки в людській оболонці?         Необов'язково ви тільки в людській формі перероджуєтеся – за станом. Якщо ваш стан дуже близький до тварини, то ви переродитеся твариною – у моєї кішки людська душа. Тобто вона в минулому житті або в якомусь із минулих життів була жінкою, якій схотілося побути веселим кошеням. І перед смертю це гостре бажання стати настільки ж вільною від умовностей суспільства, як маленьке кошеня, визначило її нинішнє народження.                  Запитання: А чому Біблія заперечує заняття йогою, медитацією й тощо?         Біблія не може заперечувати заняття йогою, оскільки сам Ісус Христос був йогином дуже високого рівня. Просто коли почався розвиток християнства, то ті, хто займався підтримкою цієї релігії, забули із часом свої джерела, і тому вони просто відітнули все, що виходило за рамки їхніх уявлень.         Якщо ви згадаєте, там (у християнстві) були гностики, які займалися медитацією. Якщо ви почитаєте, що вони писали, то вони просто іншими словами говорили про те ж саме – це опис тих же світів і тих же сутностей. А потім, коли йшов потік Калі-юги, орієнтований до матерії, у людей вщухло це розуміння перводжерел християнства.         Р: А от до нас отут приїжджав американський проповідник, і він говорив, що ті, хто спілкуються з Космосом, займаються медитацією – це все від диявола?         «Від диявола», як правило, все те, що нам не подобається. Знову – не нам, а нашому его не подобається. Воно, природно, буде намагатися довести, що «я – гарний!». Адже одна з функцій его – це ваш психологічний захист. Якщо ви зіштовхуєтеся з обставинами, у яких улаштовується замах на вашу картину світу, то ваше его обов'язково постарається зробити так, щоб воно залишилося гарним, а всі інші при цьому – нехай вони стають поганими, але я буду «гарним».         От це одна з функцій его – захист вас, підтримка вашої цілісності й вашого самовідчуття. Тому, коли ми чогось не розуміємо, то в нас два виходи – визнати, що ми цього не розуміємо, отже, щось у нашій картині світу неправильно, або сказати – це погане, а наша картина світу правильна. Це не означає, що ті, хто так стверджують, погані, тобто давати їм якісь оцінки. Це просто природна реакція. І якщо ви почитаєте ту ж Біблію, твори всіх дійсно духовних людей, то незалежно від того, яку релігію вони представляють: іслам, індуїзм, християнство, інші течії, йогу, – вони всі говорять те саме: що коли ти починаєш бачити Бога, то ти починаєш бачити, що все в Бозі, усе суть те саме – Бог в усіх.         І тому оуджувати когось, що він іде не тим шляхом, який природний і гарний для мене, – не є зовсім правильно: це значить закривати йому дорогу до того ж Бога. Головне, щоб він прийшов туди, а от там ми зустрінемося й обговоримо, чим кращій або гірший той чи інший шлях. Але різниці там для нас не буде.                  Запитання: Чи можна сказати, що Земля – це та ж душа, але оточена більш щільною оболонкою?         Так, у Землі теж є своя індивідуальна душа. Вона просто – я от зараз дивлюся – вона по-іншому трошки виглядає, ніж у нас. Але теж є.                  Запитання: Чи існують ієрархії в тонких світах? Чи є там найрозвиненіші за духовним розвитком?         За визначенням сама духовно розвинена сутність – це Абсолют, який стоїть на чолі всіх ієрархій. Якщо ієрархія будується за якимись принципами, зовсім не обов'язково, що там нагорі повинен бути розвтілений дух. Може бути розвтілений, але цей дух може втілитися тут у вигляді людини (є таке поняття Аватар) для того, щоб тут якось нормалізувати процеси.         Припустимо, є потреба якось підкоректувати процеси на нижніх планах. Він може втілитися, передати якісь знання. Великі Вчителі так втілювалися – багато хто для того, щоб тут у потрібний момент і потрібний час підкоректувати, підштовхнути розвиток.         Тому така людина на тонкому плані буде працювати, продовжувати робити потрібну справу у своїй тонкій формі, а при цьому ходити тут у фізичному тілі.                  Запитання: Як ви ставитеся до тези, що всі хвороби й неприємності від нашої карми?         Це тавтологічно правильне твердження. Воно правильне, тому що правильне. Тому, що все, що ми робимо, – це за визначенням є наче ниткою долі, що сплітається в карму. Усі наші дії – суть карма. Усе, що ми закладаємо зараз, – відгукнеться нам у майбутньому. Інше питання, як відгукнеться. Ви можете вичерпати якусь дію, припустимо, розрахуватися з людиною, і карма вичерпалася. Але на фізичному плані у вас хвороба залишиться, тому що для цього треба просто вилікуватися.         У вас десь вискочив пухир. Ви подивилися, з'ясували, що це через те, що когось там скривдили. Зараз у вас енергії мало, образа змогла до вас дійти і виявилася в тому, що у вас у цьому місці заблокувалася енергія, і організм відреагував запаленням. Ви перед людиною вибачилися, розрахувалися з нею повністю – усе у вас розв'язалося. Але якщо ви не знімете на фізичному рівні пам'ять про цей енергетичний процес, то у вас пухир буде ще довгий час, поки тіло саме з ним не впорається.         Тобто від карми ви одержали поштовх, який дозволив розвитися захворюванню. Якщо ви зуміли якось забрати кармічну причину, але не зробили так, що хвороба зникла й на фізичному рівні, то вона вже буде існувати за своїми законами, за законами фізичного світу.         Запитання: Як правильно звертатися із сутностями в астралі – етикет?         Ритуалів я ніяких не даю – я не займаюся ритуалами, а якщо вас цікавить стан, – то з повагою й готовністю прийняти те, що вам дають. Не вимагати: «Дайте мені, я хочу», – а з повагою й розумінням того, що вам можуть і відмовити, якщо ви не так щось попросите.         До речі, багато технік, у тому числі і йогічні, припускають прохання й звернення. Але там це роблять для того, щоб більш ефективно, більш швидко одержати якийсь стан. Йогин звертається спочатку до якогось божества, або будди, або ангела залежно від самої техніки. І потім, якщо до нього дійсно ця сутність приходить, то він якось вступає з нею в контакт і просить у неї, припустимо, здатності або стани якісь. Але якщо ви це робите для себе, у вас буде розвиватися его. Тобто вам, можливо, щось і дадуть, але після цього у вас можуть початися проблеми з его. Тому, зокрема, у буддизмі після кожної медитації звичайно йде присвята добутої заслуги всім живим істотам. Тобто одержав сам – поділися з усіма.                  Запитання: Чи є в Землі душа? Яка передісторія цієї істоти – Землі? Куди вона піде?         На перше питання я вже відповідав.         Може бути таке, що та або інша сутність ототожнюється з планетою або із зіркою – яка різниця? Усі визначаться попереднім досвідом і станом. І коли в планети з'являється душа, тобто якийсь дух ототожнюється з планетним тілом або зоряною системою, він буде існувати в рамках цього «тіла», поки його вібрації будуть відповідати вібраціям цієї системи. Або поки планета не вмре, або поки в нього не виникне бажання піти в інше місце. Але тоді потрібно буде підшукати собі заміну, напевно...         Розумієте, нехай вас це не хвилює. Це саме питання з галузі цікавості.                  Запитання: Ваше відношення до колеса Сансари?         Це однаково, що запитати, як я ставлюся до Природи. Воно є – як я до нього можу ставитися? Є й усе – ніяк я до нього не ставлюся.                  Запитання: Скажіть, будь ласка, чи може людина пам'ятати свої колишні перевтілення й передбачати майбутнє? (Із залу)         Чи може людина пам'ятати свої попередні інкарнації й передбачати майбутнє? Так, може.         Р: Але не кожний, напевно?         Не кожний, звичайно.         Р: А від чого це залежить?         Це залежить від того, наскільки добре в нього виявлені вищі вібрації. Наскільки добре він може сприйняти вібрації, близькі до душі, де зберігається пам'ять про минулі реінкарнації і є присутнім знання майбутніх.         Вібрації щільного світу створюють багато перешкод. Адже ті механізми, якими ми користуємося для внутрішнього бачення, для духовного зору – ті ж самі механізми функціонують при сприйнятті фізичних сигналів. І тому якщо спеціально не вчитися цього, то фізичні сигнали, які набагато щільніші, насиченіші, просто заслоняють тонкі. І, сприймаючи сигнали тонкого світу, ми вважаємо їх галюцинацією, тобто думаємо, що бачимо те, чого немає. Навіть коли бачимо. А звичайно ми навіть і не бачимо, тому що на цьому фоні важко щось і розрізнити. Тому якщо спеціально не вчитися або якщо у вас не буде дуже сильної пам'яті того, як це робити, то ви нічого й не побачите, природно.                  Запитання: (Із залу, галасливо) ... в Агні-йозі говориться про ієрархії Світла й ієрархії Тьми. Що це таке?         Спасибі. Добре, що ви нагадали. Це ідея боротьби в тонкому світі – я хотів сказати й забув.         Ідея боротьби характерна тільки для певних шарів, де є поділ, де є можливість розділеного існування. Тобто коли є інтереси одних станів і інтереси інших станів, і вони не бачать єдності цілого, сприймають один одного як щось розділене, щось протилежне за знаком, за виявленням й тощо.         Але уявіть, що ми дивимося на Землю з Космосу. От Сонце. Ми знаємо, що всі процеси, які йдуть на Землі, обумовлені енергією Сонця, що всі фізичні процеси тут живляться цією енергією. І тому якщо в якийсь момент Сонце нагріло частину Землі більше, а тут менше, то ось тут виникає вітер. Цей вітер породжує хвилювання й бурю. І от тепер уявіть, що тут, на поверхні моря, є істоти, які ототожнюють себе з водою. Вони бачать, що вітер дме й збурює їхній світ. Вони бачать, припустимо, сутностей повітря, які рухаються разом із вітром: «Вони винуваті, вони проти нас, вони погані, вони привносять смуту в наш світ, вони роблять неправильно – не те роблять». У відповідь вони теж починають «боротися». І вони сприймають процес бурі, що є об'єктивним, – як особистісний процес взаємодії цих двох початків і як боротьбу. І ясно, що поки є вітер – ця «боротьба» буде тривати. Коли вітер заспокоїться – хвилювання зникне. Так само, як і «боротьба».         Приблизно так само виглядає ситуація з розподілом на світлих, темних, злих, гарних тощо. Так, є темна ієрархія, є світла ієрархія – це все об'єктивно є. Доти, поки ми не побачимо, що вони виходять коріннями з тих самих шарів, проводять енергії того самого Абсолюту, ми будемо вважати, що вони повинні боротися, що вони несуть різні початки, що одні кращі, а інші гірші...         Але насправді, виходячи із цієї аналогії, можна зрозуміти, що завжди існує рівень, на якому ці ієрархії ніби замикаються й далі йдуть як єдине ціле. Мені ще жодного разу не вдавалося знайти ситуацію, коли б цього не було. Усе залежить від того, на якому рівні це відбувається. Спершу вони йдуть як одне ціле, потім вони можуть розходитися як два промені, які можуть рухатися різними траєкторіями. Але в момент їхнього проходження поруч вони можуть «тертися» один об одний, викликати якийсь «гуркіт». Якщо ви не бачите єдності цих двох променів – для вас цей момент їхньої взаємодії буде боротьбою, війною й так далі. Якщо ви все бачите, то розумієте, що це – прояв у дії того самого початку.         У першому випадку ви вважаєте, що ви повинні боротися, усіх змітати, ізолювати. А отут ви розумієте, що вам потрібно просто спокійно розійтися, відступитися, щоб пройти один з одним поруч без збурювань і затирань. Але для цього ви обоє повинні бачити це єдине, правильно? Тому що якщо ви цього не бачите, для вас буде існувати тільки ідея боротьби, оскільки ви будете сприймати світ тільки в певному діапазоні станів.         Р: А якщо один бачить, а інший не бачить?         Виходить, той, хто бачить, буде діяти більш гармонійно. Він не стане боротися, він просто поспілкується з відповідним рівнем ієрархії, у яку входить той, хто «не бачить», і ті самі розберуться. Проблем там не буде.         Коли людина бачить усі ієрархії, коли вона бачить єдність у дусі досить високо, а там починаючи з якогось рівня єдність стає очевидним і тотальним фактором, то вона бачить і те, як біле, припустимо, пов'язане із чорним. Темне для мене – це не негативне. В астралі – так, чорні енергії, чорні кольори відповідають негативним емоціям, але в менталі це просто кольори фізичної матерії, не освітленої світлом свідомості. Тобто, припустимо, темна ієрархія – це ті, хто працює на чисто матеріальних планах, не опираючись на свідомість. Тобто вони в основному зосереджені на матеріальному аспекті світу.         І якщо в них виникають проблеми, якщо вони починають робити щось не так, то сприймається це не як напад, не злість якась, а просто як перекручування, як забування справжнього свого призначення, тобто як забування того, що вони повинні робити, властиво, на цьому плані. І представник ієрархії свідомості бачить своє завдання не в тому, щоб їх покарати або ізолювати, а в тому, щоб у першу чергу постаратися їм допомогти правильно зрозуміти, що ж вони, властиво, повинні робити, і допомогти їм почати це робити. Хоч вони й іншого кольору. І якщо якась духовно розвинена людина перебуває в темній ієрархії, то вона буде так само допомагати білим – тому що вони бачать єдине. От коли вони не бачать цього єдиного, отоді в них виникає ідея протистояння.                  Запитання (із залу): Можна ще одне питання, будьте ласкаві, скажіть, чи є елементарні частинки в тонкому світі, із чого вони складаються, з…         Я не знаю, які є елементарні частинки в тонкому світі. Напевно, там щось є, але наскільки це схоже на наш фізичний світ, я не можу сказати. Мабуть, якісь субатомні стани...         Р: ...кварки...         Ні, не кварки – щось зовсім інше. Але я думаю, що людство підійде до розуміння того, чого воно не розуміє, ну, може, років через 50.                  Запитання (із залу) :...законів тонкого світу ми не знаємо. Як їх сформулювати?         Ці закони носять більш якісний характер, ніж кількісний – це єдність станів, це резонанс станів. Це закони гармонії, закони духу тощо. Тобто те, що ви починаєте бачити, коли туди входите.         Р: ... а які енергії вібрацій... чим вони відрізняються від наших енергій фізичного світу?         Питання про, скажемо так, наукове вивчення, наукове подання тонкого світу – просто неадекватні цим речам. Це однаково, що намагатися запитати: «Скільки важить кольор? От червоний кольор – він якого розміру?» Модель уявлення об'єкта неадекватна самому об'єкту.         Усі, хто виходить у цей світ, усі, хто говорить про нього, по суті стверджують те саме – про неможливість описати його в категоріях фізичного світу. У категоріях духовних, у категоріях відчуттів – можна: любов, радість, творчість, гра... Можна побачити простір, де весь наш Всесвіт виглядає як гра, де весь наш Всесвіт виглядає як замкнутий об'єкт – можна такий простір побачити – але запитувати, із яких частинок складається цей простір – ну просто неадекватно. Просто неможливо на це відповісти.                  Запитання: Скажіть... філософське й релігійне розуміння Бога – як ви розумієте?         Філософія, я не знаю, як Бога розуміє. Тому що всі міркування про Бога належать містиці, теософії. Скажемо так, у матеріалістичній філософії просто немає місця Богові, а там, де є міркування про Бога, – це вже не зовсім філософія. Узагалі ж про Бога нема чого міркувати – його треба бачити.         Якщо ви кажете: «Я вірю в Бога», – то це однаково, що ви – «вірите в телевізор». Ну от уявіть: щовечора ви поклоняєтеся телевізору, – бажаєте здоров'я, молитви створюєте й так далі. Коли ви не розумієте, що за цим стоїть, – для вас це чудо, для вас це вищий початок – незрозуміле, якому потрібно догоджати – ви можете так вважати, що потрібно додержуватися рекомендацій, які з екрана несуться, тощо. Коли ж ви розумієте, що за цим стоїть, ви спокійно користуєтеся цим інструментом. У цьому випадку ми розуміємо, що маємо справу не з екраном, а з тим, що стоїть за екраном, – тобто з людиною, яка сидить у студії. І ми нормально сприймаємо всі процеси.         Р: Але вони реальні?..         Вони настільки ж реальні, як і ми з вами.                  Відповіді на питання після лекції 9. (Частина реплік, запитань і відповідей нерозбірливі.)                  Запитання: Скажіть, а як колективні дії людей під керівництвом людини, що там, припустимо, на якімсь рівні перебуває, відбиваються на стані Землі й таке інше?         Тим, що проведені їм потоки починають проходити сюди, проявлятися тут. Тобто підсилюється енергетика, що відповідає цим станам.         Р: Але ж кожна людина, що бере участь у цій дії, по-різному очищена, припустимо, і відповідно…         Просто вона займає свій рівень в ієрархії – і все. Вона займає ту сходинку, що визначається її енергетикою, її станами.         Р: А як це вплине на сумарні дії людей? Воно ж там ніяк нічого не змінить. Якщо тут забруднений рівень, а ми хочемо чогось на високому, то це ж просто бажанням залишиться й усе? Бажанням того, хто організує, так?         Зрозуміло, якщо ви не бачите, що ви реально можете зробити, не бачите реальність, вам так буде здаватися... Там, «угорі», ви знаєте, що ця дія займе 200 років, ви її й робите 200 років, хоча б вам і хотілося її зробити років за 20. Але реальний інтервал її виконання – 200 років. Не тому, що ви не можете, а тому, що не склалися обставини. І просто для того, щоб ці обставини створити, потрібно як мінімум років 150.         Р: А перехід від Калі-юги дов Сатья-юги почався в 1982 році?         Припустимо.         Р: А яка швидкість цього руху?         Це зовсім не важливо... Адже це визначається нашим станом. Якщо ви все чисто будете робити, для вас завжди Сатья-юга буде. Якщо ми не будемо спотворювати Дух, то ми будемо просто зміщати акценти. Я ж говорив на минулій лекції.         Р: Про домінанту?         Так, буде просто інша енергія й інші можливості будуть розкриватися – й усе. Будуть можливості як для пізнання духу, так і для пізнання матерії. Але й дух, і матерія будуть у гармонії перебувати, якщо ми будемо в гармонії...         Р: Але зараз важливо все-таки розуміння, а не знання?         А це суть те саме. Якщо ви розумієте – ви знаєте, якщо ви дійсно знаєте, то ви й розумієте. Я не бачу різниці.                  Запитання: У Біблії було сказано так: «Просіть, і вам буде дане», так? Так якщо людина буде перебувати в цьому шарі, то, по-перше, дуже важко довідатися, де твоя стеля, а по-друге, які критерії – чого можна просити?         Коли ви почнете реально все бачити, тоді ви почнете реально розуміти, де ви перебуваєте, і що вам можна або потрібно запитати або попросити.         Р: Тільки після бачення?         Природно.         Р: А ментальними побудовами…         Ніяк цього не візьмеш. Ніякими ментальними побудовами ці речі не взяти. У найкращому разі ви в ментальному плані будете щось конструювати, щось там робити, а далі ви не підете.         Р: Але ці конструкції – вони реальні чи мильні бульбашки, які лопаються?         Ну так, свого роду мильні бульбашки. Тому що істина не визначена чітко ментальними побудовами. За ними починається вже карма, яка зовсім не визначена, яка не фіксується, не формулюється ніяк – просто дія. Тому всі ці конструкції, що йдуть від розуму, гарні лише для того, щоб стимулювати ваше розуміння, але коли ідея розуміння у вас проникла, вони вже повинні відійти.         Р: Зрозуміло...                  Запитання: От я хотіла запитати вас... захворювання... людей якось поєднують, ну немов стискують... От як піти... Я не можу.         Зрозумійте, що душа ваша цим захворюванням не обмежена, і перестаньте соромитися. Адже інваліди на Заході нормально живуть, не соромляться, що вони на колясках їздять.         Р: Ну, от якщо поруч із вами, припустимо інвалід – воно для вас неприємно буде...         Я не зважаю на це взагалі. Я не думаю про це.         Р: Але ви будете на нього дивитися скоса, з підозрою.         Ну чому ви думаєте, що на вас будуть дивитися? Ви не думайте – і рано чи пізно й люди навколо вас перестануть. Ви почувайте себе нормально – і все. Це як кольори шкіри, ріст, як якість волосся. Ви б соромилися, що у вас було курчаве волосся, а у всіх пряме. Усі проблеми починаються у свідомості й свідомістю визначаються. Заберіть проблему у своїй свідомості, у собі, і вона рано чи пізно зникне у вашому оточенні.         Р: Але ця ж, допустимо, хвороба залишиться...         Хвороба залишиться, а страх перед нею піде й піде прояв її як форми обмеження вашої свідомості. А сама хвороба залишиться. Ну й що?         Р: Це просто западіння?         Так, ви просто спокійно до цього віднесіться, заспокойтеся – і все.                  Р: Як ви бачите пекло, рай – от всі ці шари...         Я говорив: це – наші уяви. Насправді є реальність, є енергетичні шари. А ви, якщо, були приналежні до якогось релігійного егрегора...         Р: У минулому?         Так, були виявлені там, то ви будете сприймати ці шари у відповідності до своїх уяв. Але насправді, коли починається проходження через шари більш тонких енергій, шлаки, всі негативні емоції, які ви накопичили, починають «горіти». Ви могли фізично відчувати – коли вищі енергії проходять – як тіло фізичне нагрівається. Згадали? Якусь частину потоку ви фільтруєте, не пропускаєте, тобто ви тільки якийсь дуже маленький відсоток цих енергій сприймаєте.          А тепер уявіть, що ви повністю туди ввійшли. Оскільки тонке тіло не має такого потужного захисту, як фізичне, там все починає згоряти – всі наші емоції просто несумісні із цими тонкими шарами..         Р: І тому говорять: «Горіти як у вогні»?         Так, тому там це сприймається як дуже жаркий, пекучий, неприємний стан. І доти, поки людина тримається за свої стани, вона буде горіти. А коли вони згоряють – вона піднімається вище.                  Запитання: У мене таке запитання: стала дилема така: виходить, людина, що займається єдиноборствами – чи не суперечить це духовному розвитку?         Це один зі способів духовного розвитку, – тільки якщо ваш Учитель дійсно духовний.         Р: А якщо чисто автономно, самостійно йти цим шляхом? Деякі бачать у цьому агресію. А якщо агресія відсутня й це йде у вигляді чисто...         Ну, автономно ви просто не зможете майстерність придбати, якщо у вас не було досвіду, який ви згадуєте.         Р: Ну, припустимо, були вчителі, тренери, але зараз це триває самостійно?         Перешкоди тут немає, щоб розвиватися так, але просто це тривалий шлях у кожному разі. Тобто коли мова йде про розвиток від тіла. Далеко не всі стають майстрами, далеко не всі стають духовними майстрами, правильно? Хоча багато хто з тих, хто стали майстрами, стають потім ще й духовними. І вони потім говорять, що це дійсно вище знання.         Р: Але я не говорю, що це саме Шлях – через це. Це просто паралельно.         Так, це, скажемо, не перешкоджає, але і якщо ви не орієнтовані саме на духовний розвиток, воно й не сприяє особливо.         Р: А якщо орієнтоване на духовний розвиток, але паралельно із цим?         Воно не заважає, якщо ви не мислите це як засіб нападу..         Р: Агресії, зрозуміло.         Тобто це – гармонія тіла й духу, і воно не заважає, якщо..         Р: перебуває в гармонії з духовним, зрозуміло. Спасибі велике.                  Запитання: У мене мама дуже важко занедужало, я от, по-перше, не можу сама відірватися від її станів, тобто зовсім нічого, абсолютно.... А по-друге, я не можу їй ніяк допомогти. От намагаюся й ніяк не можу. І от не знаю, яким чином, на якому рівні, як це можна зробити?         А може, ніяк ви не зможете зробити.         Р: Видимо, мені це однаково треба робити.         Ні, спробувати ви можете, але можна «робити» і можна «зробити».         Р: Зрозуміло, кінцевий результат не може бути так обумовлений.         От тому робіть те, що ви можете, тобто максимум того, що ви можете, і не западайте на те, зробите ви чи ні. Сприймайте реальність такою, якою вона є.         Р: Я її якось навіть погано сприймаю, цю реальність.         Уявіть, що ви дивитеся на природу: от сонце встає й заходить, от так само й все інше навчитеся приймати. Ви не думайте, добре це чи погано, потрібно це чи не потрібно. Просто ви знаєте, що воно встає й заходить – і все.         Р: А якщо я однаково увесь час оцінюю ситуацію, увесь час намагаюся щось зробити...         Це момент вашого розвитку. Якщо ви бачите можливість зробити, допомогти людині – допомагайте. Якщо такої можливості не бачите, тоді спокійно чекайте, поки вона з'явиться. Уміння спокійно чекати – це момент вашого розвитку. Тому що якщо ви будете метушитися й бігати, шукати цю можливість, ви можете проскочити, втратити той момент, коли вона реально з'явиться – тому що ви будете неспокійні в цей час. А може, вона й не з'явиться, але однаково вам потрібно прийняти й цю реальність теж.         Р: А якщо я звертаюся до когось із проханням допомогти – мені можуть допомогти, можуть не допомогти?         Ну так, залежно від того, як ви просите, для чого. Якщо можна, то допоможуть (якщо хтось відгукується), якщо не можна, немає такої можливості, якщо те, що ви просите, ніяк вам не виходить зробити, то зроблять те, що можуть, що в їхніх силах. А сили можуть виявитися набагато нижче тієї стелі, про які ви просите. І це теж потрібно прийняти. Далеко не завжди cвіт дозволяє нам зробити те, що б нам хотілося.         Р: Зрозуміло, а от якщо я, якщо людина, от якщо я намагаюся з мамою поговорити, ну не так – не особисто, а з духом і ніяк не можу – ніякого контакту немає?         Ну, значить вона не хоче вашої допомоги.         Р: Просто не хоче…         От бачите, якщо людина не хоче – ви продовжуєте думати, як же її вилікувати. Тобто ви їй ліки в рот вливаєте, а людина їх випльовує – ніяк не допомогти.         Р: А якби хотіла допомоги, виходить, то намагалася б якось...         Ну так, вона б шукала щось... Це звичайна ситуація, стандартна, коли людина хоче, щоб їй було гарно, але не хоче нічого заради цього робити. Тобто вона хоче, щоб не вона мінялася, а мінявся світ.         Р: Так.         От увесь Всесвіт нехай змінюється під мою дудку. Ну, Всесвіт потерпить. Він вміє чекати.         Р: Зрозуміло. Спасибі.                  Запитання: У мене таке пекуче питання. От у нашому колі зараз з'явилося дуже багато людей, які займаються різними езотеричними техніками, – астрологи, наприклад, усякі екстрасенси – ну, загалом, різні люди. Багато хто з них бачать. Ну й люди, з якими ми близькі, – це наші приятелі, друзі, і часто виникають питання, заковика в тому, що деякі бачать, а деякі ні. І от виникає спокуса задавати питання всякі про себе, отож знаєте...         За це ви платите.         Р: Так? От я саме про це й хотіла запитати – чим і як?         Тим, що ви попадаєте, з одного боку, у залежність від них, з іншого – на вас ідуть потоки їхніх енергій, тобто ви прив'язуєтеся до того шару, у якому вони працюють, бачать, і починаєте жити приблизно в цьому шарі. І, властиво, ви платите тим, що ті речі, які б могли побачити самі, а отже повніше, чистіше й вірніше – саме для вас, – ви втрачаєте можливості побачити.         Р: Тобто стаю нахлібником?         Природно, ваше его паразитує просто на цій інформації. Замість того, щоб взяти самому те, що ви можете самі, – ви просите когось. Самі ви, може, візьмете післязавтра, а вам хочеться зараз. Ну й от ці сірі вібрації цікавості – «хочу» у вас і розвиваються. Тим більше не відомо, як ви будете ставитися до того, що ви в тонкому світі почули б, що вони вам скажуть або могли б сказати через ряд етапів вашого розвитку.         Р: Але ж самій до цього йти можна ще дуже довго ...         Ну от, бачите, вам знову хочеться швидше.         Р: Так... Зрозуміло.         От із цим і розбирайтеся.         Р: Так, так, так. Я зрозуміла.                  Запитання: Одну секунду тільки, тому що ви вже утомилися. (– Я не утомився.) – Як от спокійно ставитися. Я все життя працювала на педагогічній роботі. Адже ми якось повинні реагувати на поводження, наприклад, підлітка, або якщо при тобі щось відбувається – ну, жалко людини, припустимо, ну впав, потрібно допомогти.         Усе правильно, допомагати потрібно. Але потрібно розуміти, що ти при цьому робиш. Тому що ви можете змусити його зробити, як ви вважаєте правильним, а найвірніше – допомогти зрозуміти. А для цього ще потрібно вміти правильні слова вчасно сказати. От це – будь ласка. А домагатися від нього негайної реакції – це звичайно далеко не найкращий варіант.         Р: Звичайно, ні. Але все-таки бути зовсім спокійним і байдужим якось от...         Ні, розумієте, бути байдужим – зовсім інше. Адже байдужість припускає, що ви можете щось зробити, але кажете: «Моя хата скраю». А коли ви бачите, що ви нічого зробити не можете...         Р: От я не можу, щоб «моя хата скраю»...         Справа не в тому, щоб «хата скраю», тобто можете – зробіть. От у кожній ситуації ви можете найкращу дію зробити – максимум того, що ви можете зробити... Якщо ви менше зробите, ви недопрацюєте, якщо ви будете намагатися зробити більше – ви надірветеся або зламаєте. Мистецтво педагога й полягає в тому, щоб знаходити цей максимум. І десь у його районі завжди діяти.         Р: Але все-таки він зобов'язаний знаходити?         Якщо ви духовна людина, ви просто відчуєте, що саме ви можете зробити. В одній ситуації ви можете просто сказати слово, в іншій – розняти забіяк, у третїй – не просто розняти, а ще й міліцію викликати. А якщо ви там, де слово повинні сказати, почнете міліцію викликати – це буде не те, правильно? А от що, де, як...         Р: Так...                  Запитання: Можна когось по фотографії очищати?         Можна, якщо він не заперечує.         Р: А якщо заперечує, не вірить в усе це?         Виходить – ні, навіщо насильство над ним робити?         Р: От моя мама... мені хотілося б їй теж допомогти.         Так, але чи хоче вона цього?         Р: Може, вона й хоче, але не вірить.         Ви ж робите це від себе. А ці енергії можуть виявитися для неї неприємними. Об'єктивно вони можуть бути й гарними, але відчуття викликати неприємні, оскільки вони несумісні з її станами.         Р: А якщо її вмовити якось повірити, що це добре?         Ви спочатку розберіться, чому вам хочеться її вмовити. Кому хочеться – вашому духу або вашому его?         Р: Духові.         А ви впевнені?         Р: ... Так… Добре. Спасибі.                   Запитання: Вибачте, що я так нахабно ввірвалася, просто я думаю, знаєте, я хотіла запитати: ви сказали, що ті, хто бачили це все, і вони написали книги…(–Так, Веди.) Скажіть, а чи можна вважати, що те, що вони бачили, – достовірне, що це – не галюцинації?         Вам що, ангела сюди муміфікованого привести потрібно?         Р: Ні, ну, це ж не ангели писали. Наскільки достовірні ці знання?         А де критерій вірогідності?         Р: Які критерії?         Ви запитуєте: «Наскільки достовірні ці стани», – це значить: підтверджені чимось...         Р: Наукою. Досвідами, експериментом – от це вірогідно, а не тільки логікою.         Ну, якщо вас цікавить такий статистичний підхід, так я вам відповім, що якщо люди протягом тисяч років – різні люди, у різний час бачать те саме, описують його одинкаво – це що, не вірогідно?         Р: Так, у цьому, звичайно, ви праві... Але ви читали книги «Життя після смерті»? (– Моуді?) Не тільки, дуже багато хто пишуть. Тобто смерть клінічна – це ще не біологічна. Адже ніхто не оживав через добу, коли це не летаргія, а дійсно смерть.         Ну, артист Євген Леонов пробув шість діб невідомо де...         Р: ... Але науці невідомо... ( нерозбірливо).         Насправді це абсолютно несуттєве питання – доведено чи не доведено. Допустимо, завтра я принесу найпереконливіші докази. Що це поміняє у вашому внутрішньому стані?         Р: Ну, бачите, якщо є якась безсмертна сутність, яка щось буде усвідомлювати без мозку – з мозком, що розклався, і буде спілкуватися з близькими, як ви сьогодні говорили, то це дуже багато значить... але ж от через 5 хвилин гине мозок, гинуть клітки.         Ваш мозок – усього лише приймач інформації про навколишній світ.         Р: А де його дійсна (суть)?         А дійсна навколо або всередині тіла – це однаково.         Р: Але всередині не знайдений цей матеріальний носій.         Вибачте, а що значить «матеріальний носій»? – це складений з атомів, з відомих нам полів. Насправді всі наші прилади – це продовження наших фізичних органів почуттів. А те, про що ви запитуєте, – нефізичне. Ми ж ніколи не створювали приладів для його вивчення. Ці речі поза фізичним світом, поза атомарним світом перебувають.         Р: Правильно, але вони ж мають себе проявляти?         Вони проявляються.         Р: Ну, американці їх вивчають, є спеціальні інститути парапсихології...         Я про це розповідав. І можна зрозуміти, чому їм не вдається вивчити – вони це все роблять для его.         Р: Не для вдосконалювання?         Ні, вони хочуть за допомогою цього більше заробляти грошей, вони хочуть за допомогою цього переулаштувати світ, щось витягтися заради власного інтересу.         Р: Не тільки, щоб заробити гроші, не тільки. Американці – вони не такі вже прагматичні. Вони – по-справжньому.... науку... і духовну...         Ну, є свідчення, всі ці парапсихологічні дослідження дуже серйозно фінансуються військовими відомствами. Так само, як і в нас. А їхній інтерес зовсім чітко визначений.         Р: У Чикаго є інститут, там був один професор: саме там зараз мало займаються воєнними питаннями, а саме доказом цих вічних субстанцій духовних.         Ну, це неважливо. Насправді, якщо вам нададуть доказ якогось одного явища, ви з таким же успіхом можете запитувати: «А далі, а далі, а далі?...». Будь ласка, по телевізору показують, як Девід Копперфільд літає. Він літає – уже всі бачать. Але ви починаєте сумніватися: «Це – відеотрюк, я особисто цього не бачив».... – правильно? Тобто насправді людина приходить із таким питанням: «Я особисто хочу переконатися в цьому. Дайте мені докази!». І відповідь їй може бути дуже проста: ну, добре, тобі покажуть. Що це в тобі змінить? Адже того, що відбувається насправді, ти однаково не побачиш, ти повіриш у це, а тут треба стати таким, щоб побачити.                  Запитання: Скажіть, будь ласка, принципи недіяння й інертність... вони як?         У розумінні недіяння? Ні, інертність – це не є недіяння, розумієте, це просто лінощі або тамас.         Р: Тобто це цілком різні поняття?         Так, це різні стани.                  Запитання: У мене от теж маленьке питання. От ви говорили – не робити – про принцип недіяння й у той же час говорили – будувати Храм або бойовими мистецтвами займатися, але це будете робити не ви, а будуть робити ті, вищі сили. Але як зрозуміти: що моє, а що не моє?         Те, що йде від вас, грубо кажучи, від вашого тіла, зсередини тіла – це ваше.         Р: Зрозуміло.         Для початку цього буде цілком достатньо.                  Запитання: Скажіть, будь ласка. От поняття «чистоти» і «бруду» – взагалі ж, це часто вживається. Але поняття ці досить розмиті й відносні. Розумієте, що я хочу сказати. Я бачив художній фільм – Велика Вітчизняна війна йде, один офіцер наш пробирається по болотах, і от він на купині відпочив, очищається – чи ледве не чоботи натирає хусточкою. І – наступний крок робить по пояс у болото. Отож він теж – так чиститься? Тобто це начебто б як, з одного боку, абсурд, а з іншого – не абсурд, розумієте. Тобто якийсь парадокс виникає...         Я не зовсім розумію питання. Тобто ви привели приклад дуже гарний, правильний, ну а далі що? (У чому запитання?)         Р: Тобто він реально чиститься?         Можна сказати, що приводить себе в якийсь певний стан, наприклад внутрішньої дисципліни, відновлює форму...         Р: Як ритуал чи що?         Можна назвати це й ритуалом – приведення зовнішньої форми у відповідність із внутрішньої, щоб почати нову дію в повній відповідності зовнішнього й внутрішнього.         Р: Тобто він це тамастично робив.         Я не знаю, можна ряд варіантів запропонувати: просто як рефлекторна дія, нервово міг робити; просто, щоб підтримати дисципліну – воїн повинен бути в порядку, виходить, все повинне бути в порядку, а може, просто як прояв его – тобто різні варіанти, і в кожному свій стан.                  Р: А от таке поняття: «любов з першого погляду» – як його можна зв'язати, я не знаю, там, із чакрами або якось...         Коли зустрічаються чоловік і жінка, то між їхніми тонкими тілами й відповідними енергетичними центрами виникають певні енергетичні зв'язки. Те, що називають «любов'ю з першого погляду» – це виникнення інтенсивної взаємодії між вішудхами чолові        Р: Але це ж може по будь-якій чакрі йти?         Тоді це не зовсім любов. Якщо по анахаті – це буде духовне єднання; якщо по маніпурі – це спільна діяльність...         Р: А якщо в дусі?..          А в дусі коли – це дуже рідко. Ці ситуації майже не зустрічаються.                  Запитання: Я, властиво, про екстрасенсів. Якщо вони працюють тільки, як ви сказали, в астралі, а от я думаю, що вони хоча б і в менталі... Що ж вони лікують?         А що їм у менталі робити? Вони тіло лікують – астрально-вітальні плани.         Р: Ну там же, я не знаю, в астралі ж не видно причин, не можна їх виправити?..         Не можна, звичайно. Вони латають діри, вони ніби дають свою енергію на відновлення тіла пацієнта.         Р: Ну, так, а причина залишається й буде наростати знову?         Тому й говорять, що звертання до екстрасенса не вирішує проблем.         Р: Так що ж виходить – навіть шкідливо ходити?         Тілу – корисно. Вони ж, бачите, дають якусь користь.         Р: Ну, це вимагання грошей виходить?         Для пацієнта – так. Хоча все залежить від конкретної людини.         Р: Як не порушувати закони етики при взаємодії з тонким світом?         Якщо ви не будете прагнути в щось втрутитися й будете досить чуйні, щоб відчути, якщо вам хтось каже: «Сюди не лізь або це не роби»,– то ви нічого неправильного й не зробите зі свого боку. Якщо ви комусь дійсно почнете заважати й втручатися, то вас обов'язково сповістять про це. Якщо ви на це не відреагуєте, вас «міцніше» сповістять. Якщо й на це не відреагуєте, ну, тоді вас або на фізичному плані якось дістануть, або енергетично поставлять на місце. Тому робіть усе спокійно, гармонійно, з орієнтацією на те, що поки не дають от таких сигналів – усе нормально. Але якщо сигнали будуть, ви повинні їх почути. Тобто якщо я неправий – мені скажуть, якщо не говорять – усе нормально...          ЛЕКЦІЇ  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   Зміст