ЛЕКЦІЯ 7

15.06.1994 р.

        Ви можете порівнювати ваш стан до й після медитацій і відзначати ефект, який вони дають, відзначати десь у куточку свідомості той досвід, що ви здобуваєте при цьому.
        Ми з вами вже давно говоримо про людину, про її тонку структуру. Але в основному ми говорили про індивідуальний стан людини, про те, як вона себе почуває в процесі еволюції своєї душі, як у неї з'являється его й що воно їй несе. Сьогодні давайте поговоримо про егрегори – тобто про колективні утворення в астралі.
        Я сьогодні бачив на одному з лотків книжку Тухолки. Називається, здається, «Магія й окультизм – астральний план». Там досить докладно на багатьох сторінках описані різні представники жителів, мешканців цього астрального плану: щільного, тонкого, астрально- ефірного шару. Тому я на них зупинятися не буду, тим більше, що я в цьому шарі не дуже добре бачу. Якщо вас цікавлять саме ці речі, ви можете про них прочитати в окультній літературі, особливо початку століття – там це було дуже докладно описано.
        Але насправді астральний світ, астрально-вітальний і ментальний світи далеко не такі прості, як може здатися. Там є не тільки окремі сутності, але й утворення, створені вібраціями багатьох сутностей одночасно. За ними затвердилася назва егрегорів. Як утворюються егрегори і що це таке?
        Тут може допомогти аналогія з нашим фізичним світом. Ми знаємо, що в нашій атмосфері втримуються пари води. Тобто це окремі молекули, які у звичайному своєму стані досить розріджені, досить далеко одна від одної перебувають і не видні звичайним оком. Але якщо ці молекули піднімаються в певні шари повітря, вони починають конденсуватися, і в такий спосіб виникають хмари.
        Приблизно так само утворюються й егрегори.
        Тобто окремі люди, які живуть на землі, мають стан, що навколо них виглядає ніби хмарина, як якась еманація їхніх психофізичних, психоемоційних якостей. Цей стан піднімається або проектується в певний шар, що перебуває в приземному просторі. Умовно піднімається у вигляді такої елементарної молекули в цей шар. І якщо тут немає аналогічних молекул, ця хмаринка існує сама по собі. Це наше представництво, наше виявлення в цьому шарі.
        Але якщо поруч або в будь-якій точці Землі, але в тому ж стані перебуває ще одна людина, її стан теж проявляється на цьому тонкому плані, у цьому ж енергетичному шарі. І там уже з'являється друга молекула, другий елементарний стан, представлений у цьому шарі.
        Для астралу, взагалі для тонких світів, характерно те, що близькі, родинні стани мають тенденцію притягатися. Вони ніби містяться в одній області цього простору. Виходить, що ці два стани перебувають на тонкому плані досить близько один до одного, хоча на фізичному плані ці дві людини можуть перебувати на протилежних кінцях Землі. Чим ближче їхні стани один до одного, тим ближче ці енергетичні крапельки одна до одної перебувають. Точно, ідеально збігтися вони, природно, не можуть, оскільки абсолютно однакових станів не буває, але чим ближче стани, чим ближче вібрації за характером, тим ближче їхні проекції тут, на тонкому плані.
        А тепер уявимо, що багато людей одночасно потрапило в той самий стан. Наприклад, прочитали ту саму книгу, почули ту саму звістку й відреагували на неї однаково. Або спостерігають ту саму подію на стадіоні. Припустимо, що при цьому їхні стани були найбільш сильно виявлені в астрально-вітальному шарі.
        Ясно, що вібрації цих людей у цьому шарі будуть утворювати досить щільну хмару, оскільки вони всі в цьому плані виявлені однаковим або майже однаковим станом і енергетично досить близько перебувають один до одного. Ця хмара буде сформована ніби крапельками індивідуальних станів.
        Якби ці крапельки ніяк між собою не взаємодіяли, якби не було законів колективної взаємодії в тонкому світі, то ця хмара була б чисто геометричним проявом цих станів. Але в певний момент тут починаються колективні процеси. Ці краплі починають взаємодіяти одна з одною в рамках цієї хмари.
        Тобто тут, як і у випадку з молекулами води, між ними відбувається взаємодія, більш активні краплі починають ніби знаходити силу за рахунок взаємодії з більш пасивними й починають їм нав'язувати свій стан.
        У цьому середовищі – у цій хмарі – починаються активні процеси. Якась «найактивніша» крапля починає, умовно кажучи, нав'язувати свій стан усім навколишнім. Вони починають вібрувати досить синхронно, майже в унісон із цією краплею. Вона, підбудовуючи їх під себе, з одного боку, знаходить ще більшу силу, а з іншого – іде підстроювання всіх крапель. Тобто виходить ніби одна велика крапля, одна хмара – щось ціле, злите, яке перебуває в однаковому стані на рівні всіх своїх крапель.
        Це приводить до того, що в силу зв'язку тонкого світу із щільним у людей на фізичному плані з'являються теж досить подібні стани, аж до рівня фізіології.
        От так, властиво, і виникає егрегор.
        Ця хмара, будучи вже самоорганізованою, починає відчувати себе як єдине ціле, і ті, хто спочатку попадав сюди індивідуальностями, потрапляли сюди як окремі самостійні краплі, тепер уже не можуть виділити себе з неї, тепер тут немає окремих «я», а є одне велике колективне «ми».
        Якщо цей процес протікає недовго, як на стадіоні, астральне облако-егрегор також існує недовго – поки матч триває, хмара підтримується, організується, а коли матч закінчився – хмара розпадається. Люди виходять із цього стану, розпадаються на окремі «краплі», у них цей стан колективного «ми» тримається недовго, вони швидко про нього забувають. Але якщо є вболівальники, які «вболівають» за ту саму команду, вони в процесі «вболівання» утворили от такий егрегор і потім можуть захотіти продовжити своє «вболівання». Вони починають їздити з одного міста в інше, тобто підтримують цей стан, – хмара зміцнюється, вона вже починає жити при цьому своїм самостійним життям. У неї вже починає формуватися якась колективна свідомість, нехай у дуже слабкій формі. Це відчуття колективного «ми» стає ознакою приналежності саме до цієї хмари, і люди починають активно підтримувати цей колективний стан.
        Ви, напевно, часто могли це спостерігати й на фізичному плані. Люди для цього придумують різні пояснення: кажуть про почуття братерства, про те, що їм просто приємно бути разом, і таке інше. Але насправді, з погляду тонкого світу, на тонкому плані цьому є досить ясні пояснення й обґрунтування.
        Найчастіше егрегори – «хмари» – виникають на досить щільних енергіях, просто на такому рівні: «Ну, приємно посидіти разом». От три людини зібралися. Їм приємно посидіти разом. Якщо це чоловіки, то за кухлем пива, – у них утворився такий мікроегрегорчик «на трьох»... Великої колективної свідомості тут, природно, не вийде – це просто на рівні відчуттів, на рівні стану.
        Але якщо такий колективний стан виникає на рівні культу, тобто на рівні усвідомлення організуючої ідеї, то це усвідомлення починає явно проявлятися, і воно вже починає досить активно формувати й спосіб мислення. Тобто не тільки відчуття, але й рівень думки, характер уявлень людини про навколишній світ.
        Не виключено, що той, хто у свій час був найбільш активним представником у цьому егрегорі (не обов'язково зачинателем, але найбільш тісно ототожнював себе з ним, вважав себе найбільш прихильним цьому колективному стану), або після смерті, або в процесі життя настільки активно виявиться в цій хмарі, що на тлі егрегора можна буде побачити його індивідуальну свідомість як людини, що стежить за тим, щоб у рамках цієї хмари всі стани були досить близькими або щоб ця хмара існувала й підтримувалося як єдине ціле.
        Тобто в цього егрегора з'являється… (Р: Лідер.) – Не лідер, а якщо це досить висока сутність, то це індивідуальне божество, якщо ні, то ніби управитель егрегора. Тобто сутність, яка перебуває на самому верху хмари, найбільш активно підтримує стан егрегора, більше всіх знає про цей стан і ретельніше всіх стежить за тим, щоб він дотримувався.
        Кожний егрегор формується на основі якихось вібрацій, а вібрації, як ми знаємо, належать певному шару. Тому й сам егрегор, як хмара, буде перебувати в цьому шарі.
        Припустимо, є щільний астральний шар. У цьому астральному шарі ця хмарина існує, підтримує стан тих, хто з ним зв'язаний і плаває, як одне ціле. Уявимо тепер, що хтось на Землі попадає в аналогічний стан, припустимо, уболівальник якоїсь команди. От з'явився в астралі вболівальник за команду «Динамо». Якщо він дуже точно потрапить у стан уболівання саме за «нашу» команду, то він автоматично потрапить сюди, у цю хмару, і вже буде починати не з нуля. Тобто самостійності в його проявах у нього буде досить мало, оскільки колективний стан егрегора набагато сильніший, ніж індивідуальний. І якщо він хоче уболівати за цю команду, він – за законами цього світу – потрапить у цю хмару й буде жити за її законами. Якщо йому ця хмара не подобається – виходить, не уболівай за цю команду.
        Таким чином, люди, самі того не розуміючи, не знаючи що відбувається, найчастіше ходять під досить великим числом егрегорів. Припустимо, ви, професійний математик, вважаєте себе зобов'язаним дотримувати законів вашого наукового цеху – ви, відповідно, перебуваєте в егрегорі математиків. При цьому ви – полюбляєте ще й пиво – перебуваєте в досить дифузійному, невизначеному, але все-таки існуючому егрегорі прихильніків саме цього напою. Якщо ви полюбляєте класичну музику, досить ясно й чітко відчуваєте задоволення від спілкування саме із класичною музикою, ви попадаєте у відповідний егрегор тощо.
        Та ж сама людина, залежно від суми своїх схильностей, від того, наскільки вона прив'язана до цих схильностей, наскільки вона активно проявляє ці стани, може перебувати в десятку – і це не дуже велике число – егрегорів.
        Це все-таки досить безпечні егрегори. Що ж нам – не любити пиво, не любити музику, не займатися математикою? Природно, що ми цим займаємося й тією чи іншою мірою, побічно або досить явно пов'язані з відповідними егрегорами.
        Але можлива ситуація, коли ви з тим або іншим егрегором зв'язані лише остільки-оскільки. Вам потрібно, припустимо, теслярською справою займатися – ви ввійшли в стан розуміння, що потрібно робити, щоб добре зробити вашу роботу. Ви тим самим увійшли в контакт із егрегором тесль. Увійшли на певний час, рівно настільки, наскільки ви займаєтеся цією роботою, і в тому ступені, у якому ви відчули професійний стан теслі. Коли ви роботу закінчили, ви із цього стану вийшли, і в цей момент ви цей егрегор покинули.
        Але тепер припустимо, що ви ототожнюєте себе із цим станом. Тобто ви говорите: «Я – тесля, пишаюся тим, що я тесля, хочу бути теслею, вважаю, що тесля – це найкраще, що для мене є» тощо. Тут ви – вже досить свідомо, на індивідуальному рівні – вступаєте в цей егрегор, і може виявитися так, що ви станете його членом уже «цілком серйозно». Тобто він ніби займе над вами домінуюче положення, і увесь світ ви будете бачити через окуляри цього стану.
        От що стоїть звичайно за словами «входження в егрегор» або «приналежність до егрегору». Тобто, як правило, один якийсь егрегор є домінуючим, він буде «сидіти» над вами й визначати, по суті, картину вашого сприйняття світу.
        Але це не обов'язково. Це – якщо ви (я підкреслюю) досить інтенсивно, досить усвідомлено, від себе, з доброї волі, проявляєте відчуття приналежності до даного стану або даного егрегору.
        Я почав з того, що егрегори можуть перебувати в різних шарах. Припустимо, є досить щільний шар, у якому плавають, як хмари, свої егрегори. Над ними – більш тонкий шар, і тут теж свої якісь егрегори плавають. Над ним ще більш тонкий шар – так і є насправді, тут теж можуть плавати якісь свої – вже вищі – егрегори.
        І, починаючи з якогось шару, егрегорів практично вже немає, а якщо є, то це якісь дуже рідкі утворення, оскільки на ці рівні енергій пробиваються лише окремі люди. Одиниці доходять до таких висот духу, щоб бути тут у колективному стані. Тому тут егрегори – досить велика рідкість. Тобто вони плавають окремо, вони оберігають свою чистоту. Ну, не те щоб оберігають, а займаються своїми справами. Як і ті люди, які до них належать.
        От так виникає вже якась ієрархія егрегорів.
        Припустимо, що колись на Землі почав формуватися якийсь культ. Якась людина досягла високих станів, великих висот у дусі й почала розповідати іншим людям про ту картину світу, яку вона бачить. Вона почала якось із ними взаємодіяти й передавати їм свої знання. Вона сама та найближчі до неї учні перебували досить високо й утворили, по суті, егрегор служіння вищим початкам. Ця людина після смерті стала ніби керівником – доглядачем цього егрегора, перетворилася у свого роду божество, яке тримає зв'язок егрегора з вищими рівнями.
        Тобто безпосередньо на неї йде інформація з вищих рівнів, вона її приймає, передає всім, хто з нею пов'язані. У цьому досить високому стані перебуває вона, кілька найближчих учнів, які змогли правильно сприйняти й повторити її стан. Припустимо, це було на першій стадії формування культу і його егрегора.
        Потім ці учні почали передавати ці знання й стани іншим людям. І хтось сприйняв ці знання не зовсім так, як вони передавали. Тобто сприйняв їх уже на інших вібраціях. Природно, що таких людей буде набагато більше, оскільки на більш приземлених станах інформацію простіше й набагато легше зрозуміти.
        Ці люди починають утворювати егрегор свого розуміння того, що їм говорять, тієї ідеї, що ніс родоначальник, але вже на своєму рівні. Ясно, що ці два егрегори мають бути взаємозалежні, оскільки люди з більш низького егрегора хочуть одержати знання, яке було спочатку передане основоположником, але в силу поточного стану одержати його не можуть.
        Вони перебувають за своїм станом у зовсім іншому шарі, і їх егрегор – геометрично, у площині малюнка – розташований нижче, перебуває в більш щільних шарах. Але він пов'язаний якимось духовним зв'язком, єдністю станів із цим більш високим егрегором. І коли людина в нижньому егрегорі досягає певних висот, переростає у своєму розвитку рамки цього егрегора, то по променю цього зв'язку вона переходить у верхній егрегор, де її еволюція триває далі. Тобто вона буде одержувати знання вже на більш високому рівні, і розуміння її теж буде більше високим.
        Ці учні вже другого покоління можуть породити егрегори ще більш щільні. Припустимо, у когось із них з'явиться вже его. Він почне говорити від себе, почне ототожнювати себе з тим навчанням, що через нього передається, і формувати егрегори навколо себе на основі свого розуміння навчання. Але, може, все-таки з якоюсь шляхетною метою. Тобто там ще буде зв'язок із більш високим рівнем. Так утвориться цілий ланцюжок егрегорів, вірніше, набір егрегорних хмар.
        Таким чином, виходить, що людина вже на досить далекій у часі стадії може відразу потрапити в самий нижній, найближчий до її природного стану егрегор, тобто найбільш простий за рівнем розуміння й станами. Пройшовши еволюцію в цьому егрегорі, вона може далі рости як священик. Тобто в першій хмарі вона як парафіянин, у другій як священик, а далі вже як первосвященик працює у вищому егрегорі.
        От така ієрархія егрегорів – в астралі досить розповсюджене явище. Як правило, вони властиві різними релігіям. Якщо брати наше православне християнство, то зверху це, швидше за все, характерно буде для егрегора старців – найбільш високо розвинених у дусі представників даної течії релігії. Нижче – егрегор вищого духівництва, що розуміє ідею, але не досягло таких висот духовного розвитку. Нижче – егрегор або набір егрегорів простих парафіян, у кожного з яких своя ідея або своє уявлення про те, для чого йому потрібна церква або релігія. Ще нижче егрегори вже конкретних станів. Тобто станів, коли людина приходить у церкву для того, щоб позбутися від гріхів, або для того, щоб одержати допомогу, або щоб поспілкуватися з кимось зі святих – чи мало для чого люди в церкву ходять. Але проте, оскільки всі вони приходять саме в православну церкву, вони попадають в ієрархію саме християнського, православного світу.
        Католичне християнство напевно має свою ієрархію. Не виключено, що десь ієрархії православних і католиків поєднуються. Але, наймовірніше, оскільки ідеї в них уже досить відмінні, вони існують самостійно.
        Ті ж самі структури можна побачити в будь-якому культі чи будь-якій іншій релігії. Чим вище розуміння, тим вище ви перебуваєте в астральному шарі, тим до більш високого егрегора ви будете належати.
        Р: По ходу питання можна? Адже в християнстві є баптизм, православ'я, протестанти – це все...
        Ні, я спеціально відзначив, що маю на увазі умовну ієрархію. Оскільки я не є фахівцем і не знаю точно різниці між догмами або ідеями, які проводяться тими або іншими сектами, то я не можу точно сказати, наскільки далеко вони одне від одного відстоять.
        Припустимо, (нагорі) перебуває загальна ідея любові до ближнього й вищої любові. Від цього стану православ'я піде далі утворювати свій ланцюг егрегорів, а наприклад, баптисти, виходячи на ту ж ідею й входячи в остаточному підсумку в той же вищий егрегор, можуть на досить ранніх стадіях, тобто на рівні ідеї, відділитися й організувати свою ієрархію. Ієрархію, що буде вже підтримувати ту ідею, той стан, що характерний для даної течії.
        Я підкреслюю, що егрегори утворюються навколо стану. Якщо у вас є стан, припустимо, поклоніння Діві Марії, який виводить вас, в остаточному підсумку, на любов, виходить, ви будете в тій гілці християнства, що взаємодіє з поклонінням саме цьому образу.
        
        І от тепер виникає наступний момент. Поки ми розглядаємо один якийсь егрегор, що існує сам по собі, – ніяких проблем немає. У його рамках усі люди ті самі, усі стани ті самі, ієрархія та сама. Людина, входячи, припустимо, у найнижчий рівень, рано чи пізно добирається до самого верху. Там вона починає бачити світ уже без перекручувань, одержує можливість самостійного розвитку. Цими сходами вона може спокійно переходити нагору й униз, добиратися до досить високих рівнів і починати рухатися як самостійна духовна сутність.
        Але буває, що на якихось рівнях одному егрегору не подобаються стани іншого егрегора. Ну, припустимо, якщо католикам протестанти не подобаються особисто, то й на рівні егрегорів цей стан буде підтримуватися.
        Причини цього – наше его. Тобто якби ці два егрегора бачили, що насправді вони, в остаточному підсумку, зливаються в єдине, то вони б просто сказали: «Ну яка різниця, ви рухаєтеся через цю ідею, ми рухаємося через цю, в остаточному підсумку приходимо до того ж самого. Давайте потиснемо один одному руки й будемо рухатися своїми шляхами».
        Але наше его не може примиритися з тим, що на нього, на його картину свыту хтось, як йому здається, робить замах. І отут невдоволення нашого індивідуального «я» переростає в невдоволення якогось колективного «я» – колективного «ми». І починається те, що представники одного егрегора вже не люблять представників іншого егрегора, ким би вони не були. Релігійні війни, етнічні конфлікти прекрасно ілюструють ситуацію, коли люди, об'єднані на рівні станів, усвідомлення себе приналежними до якогось етносу або релігії, починають ніби заперечувати право на існування інших, ну, може, не всіх, але близьких до них станів іншої гілки релігії або іншого етносу.
        У такий спосіб виникає взаємодія на рівні колективних станів.
        Я нагадую, що в рамках егрегора немає індивідуальних станів. Тут усе замито, тут є «ми», є статут, є, припустимо, правила поведінки, є неписані кодекси, але тут немає права на вашу індивідуальність. І чим глибше ви в егрегор входите, тим менше у вас цих прав на рівні станів або на рівні навіть формальних приписань.
        І в цьому випадку на астральному плані починається так звана астральна війна. Тобто ці егрегори – якщо вони досить близько сходяться і їхні стани наче несумісні один з одним – починають породжувати навколо себе збурювання в просторі. Це збурювання передається на людей, і люди починають уже воювати один з одним, на рівні знов-таки чисто колективних станів, як клітинки організму борються, наприклад, з вірусами.
        У первісних народів це особливо добре видно. Тобто якщо хтось із їхнього племені вбив чи завдав шкоди комусь із нашого племені, то ми тепер повинні помститися комусь із їхнього племені, неважливо, що це не саме той, хто образив, або не той, хто вбив, ми повинні когось із їхнього племені вбити. Тобто наше плем'я карає їхнє плем'я. Як одне ціле взаємодіє з іншим цілим.
        От класична егрегорна взаємодія, коли немає виділення індивідуальностей.
        Те ж саме можна побачити й на рівні наукових шкіл. Європа, здавалося б, цивілізація, але коли представникам однієї школи не подобається представник іншої, його карають, хоча в нього може бути дуже талановита, гарна робота. Його карають просто за те, що він представляє зовсім іншу течію в науці.
        Я вже казав, що егрегори можуть бути пов'язані з вищими планами. Якщо егрегори перебувають досить високо, у них може не бути божества-управителя, а кожний член егрегора безпосередньо сприймає вібрації вищих планів і передає їх кудись униз.
        Але на більш щільних рівнях необхідність у такому божестві існує. Тобто це сутність, яка розуміє істину без перекручувань і відповідає за те, щоб, принаймні, у рамках довіреного їй егрегора ця істина не сильно спотворювалася.
        Більше я нічого говорити про це не буду, тому що просять не говорити більше...
        Але є егрегори, які не мають такого зв'язку, а плавають самі по собі в цьому шарі. Тобто вони з вищим астралом і з вищими шарами ніякого зв'язку не мають, проте вважають себе знаючими геть усе й взагалі, що володіють всіма таємницями Всесвіту.
        Інше питання, що можуть бути егрегори, які мають зв'язок із глибинними рівнями матерії і черпають знання й мудрість відтіля. Тобто в такому випадку потрібно ще ретельно розбиратися, що є що, тому що ви можете вийти на егрегор і побачити, що в нього зв'язку з верхніми шарами нема, але в нього може виявитися досить глибокий і серйозний зв'язок із підсвідомістю, з тими шарами, де є мудрість, але просто в іншому вигляді.
        Але є егрегори, які ні з «верхом», ні з «низом» практично не пов'язані чи пов'язані дуже слабко. Умовно їх можна назвати «виділеними». Як правило, це ті, хто занадто зазнався. Хто переоцінює свої знання й вважає, що він знає все, тому йому не потрібно ні зв'язку з верхом – він і так собі хазяїн, ні зв'язку з низом, тому що просто не звертає на це уваги.
        Звичайно саме ці егрегори найбільш активно себе проявляють, найбільше активно поводяться. Оскільки це класичні егрегори, зав'язані на его. Люди, які належать до цих егрегорів, намагаються довести, що вони най-най... Як правило, вони працюють на нагромадження сили для того, щоб підтримувати це відчуття.
        Раніше ставили запитання про «чорних учителів». Як правило, навколо таких учителів формуються подібні егрегори. Тобто це ті, хто відтинає людині зв'язок із вищими шарами, підмінює цей зв'язок своїм власним знанням... Усі тоталітарні течії, фашизм, релігійний фанатизм, як правило, мають таку структуру. Вони якусь ідею, якийсь стан вважають вищим і не бачать зв'язку цього стану із ще більш високим. Це крайні течії, які, у принципі, присутні в будь-яких структурах. Я не хочу нікого з них скривдити, просто потрібно позначити й цей фланг астрального світу теж.
        Вони, у принципі, ні гарні, ні погані. Це для них природний стан – вони це не зі зла роблять. Просто представники цих егрегорів у переважній більшості своїй так мислять, так відчувають. Люди, які входять у ці егрегори, щирі у своїх відчуттях. І тому це не можна їм ставити за провину. Але потрібно це мати на увазі.
        (Р: Та не попадатися.)
        Від розуму ви навряд чи зможете їм не попастися. Оскільки люди попадають у ці егрегори на власному інтересі, на вібраціях свого его: на цікавості, на бажанні щось одержати, нічого за це не віддавши. А як правило, у тонкому світі за всяке знання доводиться платити. Платити відмовою від свого егоїстичного існування, якщо ви розвиваєтеся в дусі. Або платити своєю волею, якщо ви попадаєте в егрегор.
        
        
        Продовжуємо лекцію. У перерві поставили гарне запитання. Припустимо, п’ять або десять людей утворили якийсь колектив або фірму. Хочуть працювати разом, якось заробляти собі на життя. Чи виникає в них егрегор і що потрібно робити, щоб егрегор у такому гіршому своєму варіанті, заснований на законах его, у них не виник?
        Поки ви будете думати «ми» і «весь інший світ», ділити на «нас», які займаються цією справою, і на «тих, хто цій справі може перешкодити або сприяти», у вас егрегор неминуче буде виникати, нікуди ви від цього не дінетеся.
        Це не дуже погано, оскільки це природний робочий стан, можна сказати, якась дитяча хвороба. Я умовно говорю «дитяча хвороба», тому що для високодуховних людей навіть робота в якомусь колективі, швидше за все, не призведе до утворення такої форми егрегора. Їх ми можемо назвати дорослими, а нас, які не вміють поводитися так високодуховно, – відносно, умовно, можна назвати дітьми. Тому егрегоризація для нас – це природне явище.
        Припустимо, ми вдвох із товаришем захотіли займатися якоюсь справою. Ми думаємо: «Є ми – наша фірма, що цією справою займається, і є хтось (якась третя людина), хто нам, нашій справі може перешкодити». Усе – навколо нашого «ми» утворився маленький егрегорчик.
        Він може бути дуже слабким. Він сильний рівно тією мірою, у який ми думаємо, протиставляємо себе всьому навколишньому світу. Якщо ми постараємося не дуже виділятися із цього світу, якщо ми пам'ятатимемо, що вся ця робота робиться не для нас, а все-таки для духу – у цій мірі ми вбудовані в навколишній світ, і границя цього егрегора стає дуже слабенька. А в якийсь момент може виявитися так, що ми взагалі перестанемо виділяти себе зі світу й почнемо розуміти, що те, що робимо ми, нехай разом, рука об руку, є насправді проведення якихось вищих початків, якихось вищих ідей, які просто через нашу діяльність спокійно, без перекручувань передаються в цей світ.
        У цей момент наш егрегор, заснований на протиставленні нас навколишньому світу як єдиного цілого, зникне, і ми повністю зіллємося з Природою.
        Може бути так, що, займаючись якоюсь професійною діяльністю, люди не утворять такого фірмового егрегора, а, увійшовши глибоко в стан роботи, можуть з'ясувати, що потрапили теж у якийсь єдиний цілісний стан. І цей стан якимось чином пов'язаний із великим егрегором людей, які в різні часи, у різних країнах займалися аналогічною діяльністю.
         Ця ситуація пояснює користь егрегорів. В егрегорах, як правило, зберігається інформація. Тобто тут перебуває колективне знання про те, що робилося в даній галузі. Якщо це егрегор столярів, то ви, увійшовши в цей егрегор, можете довідатися про все, що будь-коли будь-хто робив на Землі у столярній справі. Якщо ви – професійно, досить глибоко сюди ввійшли й особливо якщо ви можете звернутися до нього за допомогою на тонкому плані, ви одержите від нього необхідну інформацію.
        Якщо ви цього не можете зробити, але є висококласним столяром, тобто перебуваєте досить високо, практично майже духовно вже працюєте, якщо для вас робота – не прояв себе, не твердження свого его, а проведення досить високих вібрацій, – то вам хтось із егрегора може підказувати, пояснювати, передавати інформацію. Там ви її сприймаєте, але на фізичному плані цього не знаєте. Тут до вас це буде надходити у вигляді ідей: уночі ви можете побачити щось у сні або подивитеся на шматок дерева, побачите там статуетку, яку потім виріжете. Усе це може бути наслідком роботи з вами на тонкому плані.
        У цьому контексті нічого поганого в егрегорах немає, ви просто ніби підключаєтеся до спеціалізованого банку знань. Звичайно, може бути так, що вас не зовсім влаштовує такий спосіб підключення, адже тут ви повинні стати членом цього егрегора... Можуть бути варіанти, коли ви не є членом цього егрегора й одержуєте знання, але це досить специфічні речі. Тобто для людей досить просунутих таке можливо. Але звичайно, якщо ви знизу йдете, вам неминуче потрібно спочатку сюди ввімкнутися, потрудитися на благо цього колективу, а вже потім ви одержите право щось отримати від нього або, може, попросити.
        Якщо вас не влаштовує така доріжка, вас, властиво, ніхто не змушує, ви вільні одержати всю ту ж інформацію з Космосу – будь ласка. У вас є чакровий промінь, у вас є сахасрара, що дозволяє сприйняти абсолютно будь-яку інформацію. Але при цьому всю роботу з перекодування цієї інформації, з космічної ідеї в конкретний образ ви повинні будете здійснити самі.
        У першому випадку вам допомагає це проробити егрегор, але при цьому ви будете обмежені формами бачення даного егрегора. А в другому ви зовсім вільні, але всю роботу будете здійснювати самі.
        І ще одне питання – це життя, ріст і вмирання егрегорів. Як і хмари, егрегори можуть розростатися і якийсь час існувати, жити як живі істоти. Якщо вони не підтримуються енергією людей, тобто якщо немає людей, які перебувають у стані підтримки егрегора, то егрегор рано чи пізно починає розсіюватися, розпадатися, як будь-яка система, як будь-який акумулятор – він просто розряджається, розчиняється в просторі.
        Наприклад, егрегор виготовлювачів лампад уже, напевно, практично зник. Тобто якісь його сліди в астралі ще існують, але оскільки він ніяк не підтримується, то рано чи пізно він зникне. Якщо є хоч одна людина, що виготовляє ці лампади або хоча б пам'ятає про цю справу, прагне до чогось такого інтуїтивно, намагається ці лампади робити, бо їй подобається це, – їй енергія підтримує егрегор. Тобто вона, може, була пов'язана з ним колись і якось підтримує його тепер. Але якщо жодної такої людини нема, то цей егрегор рано чи пізно висохне, розчиниться й зникне з обличчя землі.
        Р: А от банк знання цього егрегора – він тоді куди (що з ним трапиться)?
        Відповідно, і банк знання цього егрегора теж зникне. Тобто всі знання, які були в ньому, якось теж розпадуться, розсіються або перейдуть до якихось інших егрегорів, якщо ті встигнуть їх підхопити, або взагалі розчиняться, зникнуть, як види рослин або тварин.
        У перерві задавали ще одне запитання: «А чи мають тварини свої егрегори?». У свій час, коли мене про це запитували, я подивився, що так, дійсно, є загальний на всю Землю егрегор кішок, є загальний на всю землю егрегор тигрів... І оскільки стан для всіх кішок практично однаковий, то й егрегор на всіх один... От зараз показують... Зараз прийшов якийсь егрегор ще якихось особливих кішок, ну, припустимо, диких кішок і свійських кішок. Виходить, що вони там трохи відрізняються... Наприклад, кішок, що живуть у певних умовах, – гірських. Ну, досить такий – не грубий, а широкомасштабний розподіл – за умовами існування.
        А так усі кішки, які живуть у тих самих умовах існування, наприклад, свійські кішки, практично однакові. Можливо, не окремі хмарини, а куточки єдиної хмари займають сіамські кішки, перські й такі інші, але всі вони, я от зараз дивлюся, у тій самій хмарі існують.
        У людей набір психоемоційних станів дуже різний. Мешкаючи навіть у тому самому будинку, вони можуть вважати себе ідейно або психологічно несумісними. Навіть живучи в одній і тій же кімнаті, належати зовсім різним егрегорам. От ці люди, до речі, і відрізняються від тварин. Тобто якби люди жили за законами чисто біологічного світу, то вони б усі теж утворювали один або десяток егрегорів, існували в єдиній ієрархії.
        Припустимо, був би егрегор євразійців, егрегор евенків, тобто людей, які живуть в іншій географічній обстановці, був би егрегор східних народів, егрегор людей, що живуть в умовах, близьких до екватора. Вони б усі входили в єдиний егрегор людства, яке б теж десь у дусі проявлялося, і була б така струнка, дуже гарна система різних духовних станів. Тобто це – за ідеєю – те, що мабуть буде, може, у досить далекому майбутньому.
        Зараз цього навіть і близько немає. Усе людство розбите на найрізноманітніші егрегорчики або егрегори, егрегорищі, які воюють один з одним, кожний із яких на досить щільному плані вважає себе (там, де его виявлене) єдиним, хто має право на існування.
        Але я підкреслюю, що це, скоріше, прикрі виключення. У більш високих шарах це все відбувається більш культурно.
        А наше его, як правило, коли воно проявляється, нас негайно включає в той або інший егрегор.
        
        І ще один маленький нюанс: я говорив про щільні шари. Але насправді ці ж шари – різні рівні щільного астрала – зв'язані й із вібраціями центрів.
        І отут ви можете зрозуміти, чому я так довго й завзято говорив вам про его, чому я так насичував вас інформацією про цю структуру. Як правило, всі егоорієнтовані егрегори працюють на свадхистхані. Є егрегори маніпурчні, але це більш войовничі егрегори, тобто їхні члени – воїни, воїни за ідею. Але переважна більшість егрегорів, що населяють щільний астрал, свадхистханного, або его-плану. Тому все, що так чи інакше пов'язане з проявом наших бажань, приводить нас у той або інший егрегор.
        Коли егрегор починає розсіюватися, тобто до нього перестає надходити енергія, він, як і всяка жива істота, починає вживати заходів щодо свого порятунку.
        Якщо є умови для відтворення станів егрегора, то цей егрегор постарається в астралі вловити всіх, хто хоч якось зможе підпадати під його вібрації, хто перебуває хоч приблизно в близьких до нього станах. Він постарається – знов-таки не насильно, але використовуючи будь- які можливості, – цих людей підвести до того, щоб вони зайнялися підходящою для нього діяльністю, почали з ним взаємодіяти й увійшли в нього. Тобто там будуть і обіцянки, припустимо, цікавої діяльності... ну, ображаються трошки...* (репліка у відповідь на енергетичний імпульс, що прийшов з тонкого плану). Не обов'язково вони будуть от так на его давити. Як правило, якщо егрегор досить високий, то будуть діяти через розкриття можливостей, якийсь аспект духу там однаково буде присутній. Тобто це не на вібраціях его, не на гордині людині будуть говорити, що «ти цікавою діяльністю будеш займатися», а «прилучатися до духу старовини». На цьому інтересі можуть зіграти, можуть зіграти на відновленні знань, колись забутих. Тобто людині це буде цікаво. Якщо вона була колись із ними пов'язана, можуть розбудити, підсилити ці стани, щоб вона по старій пам'яті, за обов'язком своїм зробила щось для тих, хто колись їй допомагав. І егрегор буде прагнути підтримувати своє існування, активно шукаючи й формуючи в людях близькі йому стани.
        Але може бути й інше, що якийсь рідкий магічний егрегор – для нього зараз енергетична обстановка несприятлива – працює на одних енергіях, а енергетика Землі вже інша, не відповідна йому. Цей егрегор починає під видом якихось інших станів (наприклад релігійних) – через свого представника – формувати систему підтримки себе.
        Ця людина може, ніяк не маскуватися, а навіть, не підозрюючи, що вона робить насправді, говорити, що вона діє від імені йоги, від релігії, від чого завгодно – слова при цьому ролі не відіграють. Відіграє роль тільки стан. І він тоді буде всіма доступними йому способами залучати до себе людей, замикати їх, може, на себе або відразу на егрегор. Що при цьому з людьми буде – його мало хвилює, оскільки він працює для тих, хто його послав.
        Люди, потрапляючи під вплив такого егрегора, виявляються в певній системі відносин. Уже потім, може, через кілька тисяч років, коли вони відтіля вийдуть, вони зрозуміють, що не варто їм сюди попадати, й витягнуть із цього урок. Але на той час, поки вони тут перебувають, людина, що затягла їх в егрегор, своє завдання виконала – вона забезпечила підтримку егрегора, що надіслав її.
        Егрегор може навіть спеціально послати одного зі своїх представників на Землю, щоб той тут втілився й організував нехай невелику групу підтримки егрегорного стану. Зараз такі речі теж спостерігаються, оскільки йде зміна енергетичних потоків, що йдуть на Землю. І ті речі, які робилися в попередні часі легко й вільно, зараз буде робити набагато складніше. Тому ті егрегори, які бачать уперед, намагаються забезпечити собі хоч якесь підживлення надалі.
        Це не добре й не погано. Оскільки кожна людина, потрапляючи в такий егрегор, діє своїми руками й ногами, її туди ніхто насильно не затаскує, її не присвячують насильно в ці культи, у ці стани – умови тут (на Землі) уже не ті – людина діє від себе, за своєю власною волею, то, відповідно до законів етики, про які ми ще трошки потім поговоримо, ніяких претензій до егрегору за долю даної людини бути не може. Їй запропонували – вона прийняла. Усе. Це її право.
        Р: Ну, а якщо я, припустимо, за станом своєї душі або свого его вже була близька до якогось егрегору, але якимось чином виросла, зрозуміла, переросла – я вільно виходжу. Яким чином він мене відпускає?
        Питання про вихід з егрегора. Я про це трохи пізніше скажу. А зараз ще один момент. Припустимо, ви в минулому були пов'язані з егрегором. У вас був зв'язок із ним досить сильний, і навіть ваше втілення в це життя направлялося цим егрегором – може бути й таке.
        Тобто ви багато років або життів були пов'язані з якоюсь релігією, з якимось магічним культом або не магічним, а якимось містичним культом, у якомусь із життів ви досягли досить високих рівнів присвяти. Тепер ви направляєтеся на Землю й, ідучи на переродження, уже автоматично користуєтеся підтримкою цього егрегора. Природно, що при цьому ви будете ним ніби охоронятися, підтримуватися. Ви будете, самі того не знаючи, працювати на нього, тобто підтримувати в людях ті стани, які характерні для даного егрегора. Гарні або погані – це не важливо.
        Якщо ви були в духовному егрегорі, ви будете духовні стани підтримувати, якщо в егрегорі, орієнтованому на якісь негативні стани, – ви будете підтримувати негативні стани. Цей механізм працює зовсім однаково.
        У поточному житті ви ніколи в цей егрегор спеціально не входили, але вже з народження або з якогось моменту життя ви входите з ним у безпосередній зв'язок і далі вже направляєтеся цим егрегором, і тепер він уже вас веде по життю.
        Тільки що було задане запитання: «Припустимо, я переріс рамки егрегора. Тобто я був у якомусь егрегорі, дійшов до його границі й почуваю, що далі цей егрегор починає мене обмежувати». Отут кілька варіантів може бути.
        Перший варіант: ви занадто прив'язані до цього егрегору. Тобто свідомо зв'язуєте свою долю з ним.
        Припустимо, ви були священиком у релігійному егрегорі, і ви робите якусь жертву заради нього. Тобто ви кажете: «Так, я можу далі рухатися самостійно, але в силу моїх обов'язків перед моїми товаришами по цьому стану, по цьому культу я не хочу їх залишати. Я буду всі свої заслуги, які одержую, тобто всю енергію духовного росту, яку накопичую, віддавати сюди». І ви продовжуєте духовно рости. Але рости ви будете в цьому випадку рівно настільки, наскільки цей егрегор буде підніматися вашими, ну, і не тільки вашими зусиллями все вище й вище. У даній ситуації ви зовсім вільні у своєму виборі, і це ваше вільне право.
        Може бути й інший варіант. Ви відчуваєте, що егрегор досить довго буде розвиватися, а часу для виконання вашого завдання, щоб ви могли розвиватися, у вас мало – ви повинні з нього вийти. Як з нього вийти?
        Із різних егрегоров доводиться виходити по-різному. Є егрегори, які дуже сильно не відпускають, є егрегори, які дуже спокійно можуть до цього ставитися. Залежно від рівня й характеру самого егрегора.
        Розглянемо найпростіший випадок. Егрегор досить високий, і до вас більших претензій немає. Єдине, що вам говорять: «Добре, ти виходь, тільки коли ти там будеш рухатися, ти нам, будь ласка, посилай якусь частину енергії, щоб ми могли теж розвиватися для прогресу, заради якого ми, властиво, і живемо». Після цього вас відпускають, ви далі йдете, рухаєтеся, розвиваєтеся все вище й вище як самостійна сутність. Але ви повинні будете вмонтувати в себе ніби пам'ять про те, що, що б ви не робили, частину енергії ви просто віддаватимиме їм для того, щоб вони теж робили гарну, корисну справу. І чим вище ви піднімаєтеся, тим стаєте все більше й більше енергетичні. І нехай ви віддаєте їм якийсь відсоток, пів відсотка своєї енергії – егрегор одержує все більше й більше енергії. Тобто для нього це насправді корисна процедура виявляється.
        Але це дуже простий випадок. Варіантів дуже багато, я тут про них говорити не хочу.
        Р: А якщо не відпускають?
        А якщо не відпускають, тоді потрібно індивідуально домовлятися. Там уже потрібно з'ясувати, чому не відпускають, і таке інше. Тобто «торги» там не допоможуть. Там потрібно розбиратися спеціально.
        Тому в тім, що стосується духовного розвитку, егрегори, з одного боку, можуть бути корисні. Тому що, коли ви перебуваєте десь тут (унизу), ваш рівень відповідав от цій стелі. Ви входите в егрегор, припустимо магічний, відразу піднімаєтеся до цього рівня – як мінімум – ви починаєте відповідати мінімальному рівню цього егрегора. І потім за рахунок сили цього егрегора, за рахунок його колективного досвіду, його колективного стану ви можете затвердитися на цьому рівні й почати досить швидко еволюціонувати в межах цього егрегора. Але коли ви доходите до його вершини, вам тоді нагадають про ваші борги, і отоді, якщо ви довго користувалися станами егрегорі, вам можуть сказати: «Шановний, ти ж сюди потрапив не просто так, ти потрапив нашими силами. От давай відпрацьовуй за все, що ми для тебе й за тебе робили». І 300 років ще ви можете працювати на цей егрегор. Після цього ви станете вільними. За все платити доводиться.
        Або, навпаки, ви знаєте про ці закономірності, і ваше прагнення до духовного росту буде не гальмуватися, а виливатися в те, що ви будете тягти на собі весь егрегор, поки ви не побачите, що подальше перебування в егрегоре занадто сильно гальмує ваш духовний ріст. Тоді ви теж можете порушити питання про вихід і вирішити його індивідуально.
        Тобто поки ви нижче егрегора – егрегор для вас потужна підпора й сила, що дозволяє рости. Як тільки ви доростаєте до його стелі, ця ж сила – ця ж – стає для вас обмеженням. От сила й слабість егрегора.
        
        
ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

        
        Запитання: Як правильно поводитися з людиною, яка перебуває в егрегорі, щоб самому не потрапити в цей егрегор?
        Не виявляйте інтересу. Дуже гарний опис егрегора поданий у 9-й книзі Кастанеди, там, де він описує свої контакти з неорганічними істотами, і як його заманювали, по суті, у якийсь егрегор у якомусь із світів. Тобто перед ним розписувалися всі ті переваги, які він може одержати, за єдиної умови – «стань одним із нас».
        Там усе описано чорним по білому, як це відбувається. Просто там це відбувалося на рівні свідомості. Звичайно це відбувається на рівні підсвідомості. Тобто людина до вас приходить: «Ой, я займаюся екстрасенсорикою – це так цікаво, це так здорово. Я от почав усе відчувати, я почав людьми управляти...» А у вас інтерес давно до цих речей, у вас его, гординя: «Як це так – він управляє, а я не управляю?! Ой, а мені теж хочеться, мені теж цікаво поуправлять кимсь, якось...» – і все: ви попалися на цьому інтересі: «Ой, як це, розкажи, як» – усе, мишоловка зачинилася. Егрегор дивиться – от рибка, ну, на гачочок. Тоді тій людині кажуть: «Піди відведи». Вона: «Так це запросто. Пішли покажу. От у нас саме новий клуб екстрасенсів відкрився. Або школа набирає якийсь новий набір». Ви пішли. От так ви й попадаєте у відповідний егрегор.
        Уся цікавість до екстрасенсорики дуже сильно егрегоризована, так само, до речі, як і соціальне життя. Якщо ви подивитеся на західний світ, там у них приналежність до егрегорів ледве чи не в обов'язок поставлена. Якщо ви не в клубі, якщо ви не належите до якоїсь партії, якогось суспільства, то з вами ніхто працювати просто не буде. Тобто там це доведено до повного прояву вже на фізичному плані. Правда, це в достатній мірі формалізовано. Тобто «не потрапити» ви можете досить легко – просто не ходите в цей клуб.
        А як тут, на побутовому рівні, «не потрапити під вплив егрегора» – тримайте свої емоції під контролем: на них ви, властиво, і в'їжджаєте в усі ці «інтереси».
        
        Запитання: У мене проблема з наручними годинниками. Усі годинники поспішають на 2 години. Перемінила не один механізм, думаючи, що попадаються недоброякісні. Годинникові майстри говорять, що сильно намагнічено волосок – треба міняти. Через якийсь час усе повторюється. Чи можна змінити ситуацію?
        Може, дійсно, у вас якесь сильне біополе, у результаті чого волосок здобуває намагніченість. Спробуйте електронні годинники, тобто не механічні. Тому що міняти біополе – який сенс?
        Або ще один варіант. Постарайтеся заспокоїти свій стан, переведіть ті енергії, які зараз у сконденсованому, стислому вигляді вимагають виходу назовні – і породжують навколо вас такий напружений стан, який може виражатися в поспіху годинників, – у більш духовні плани, у більш високі рівні усвідомлення, у більш чисті й тонкі рівні розуміння. Тоді ці речі можуть зникнути самі собою.
        
        Запитання: Скажіть, будь ласка, чи завжди Зло може бути переможено Добром, Любов'ю? Наприклад, як можна було перемогти фашизм любов'ю? І як до питання добра й зла ставляться йоги?
        По суті, питання ставиться про кармічну відплату. В остаточному підсумку, любов або, скажімо так, гармонія як більш загальний стан перемагає, проявляється завжди й скрізь, навіть якщо локально в цей момент тут є дисгармонія. Але це зовсім не означає, що от так механічно можна взяти й сказати: якщо я буду дуже всіх любити, якщо в мене буде дуже велика сила любові, я обов'язково, неминуче, з великою вірогідністю буду перемагати всі стани зла. Це зовсім необов'язково. Тому що моя індивідуальна сила може виявитися менше, ніж сила потоку, що у цей момент визначає не зло як таке, а відсутність розуміння гармонії, тобто прихильність до щільних рівнів, більш активний прояв механізмів его, станів людини, зав'язаних на глибинні інстинкти. Як правило, ці стани – у сполученні з нашими тваринними устремліннями й з можливостями нашого духу, на який ці устремління ніби переносяться, – утворять не дуже гарну суміш, що проявляється як зло, як фашизм тощо.
        У чистому вигляді ці компоненти самі по собі не більш шкідливі, ніж земля або нафта. Але якщо нафту розбавити навпіл з молоком, те вже ні нафтою, ні молоком не можна користуватися. Тому любов, як, припустимо, світлоносний стан, в епоху, коли домінують більш темні вібрації, орієнтовані на відсутність любові, ніякої сили практично мати не буде.
        Про це написано в древніх індійських текстах. Коли ми будемо говорити про юги – космічні періоди, там цього питання теж торкнемося трошки.
        
        Запитання: Чи можна сказати, що в Гітлера й Сталіна був однаковий егрегор за рівнем?
        Практично так. І це зараз визнається, як і те, що в нас, як і в Гітлера, був тоталітарний режим... Просто було два тоталітарних егрегори, які «особисто» не дуже добре ставилися один до одного. Інше питання – що стояло за одним егрегором і що стояло за іншим, і яка була причина, що саме так пішов розвиток людства.
        
        Запитання: Наведіть, будь ласка, приклад вампіричного донорства і який механізм цього явища?
        Що значить «вампіричне донорство»? Це, найїмовірніше, віддача енергії тим людям або сутностям, які її споживають від людей, замість того, щоб брати її із природи або з Космосу. Як правило, донорами для вампіра є ті, хто залежить від них, або ті, хто любить їх незважаючи на те зло, яке їм вампіри приносять. Але насправді вампір – це, скажемо так, поглинач енергії. Причому енергії не дуже високої якості. Йому потрібно багато енергії емоцій, тому що сам їх витрачає дуже сильно. Тобто він постійно спалює енергії емоцій, він породжує негативні стани в собі, йому не вистачає якихось релаксаційних механізмів, йому не вистачає розслаблення організму. Він не може або не хоче, швидше за все, розслабитися самостійно й взяти енергії з Космосу – із чистих нескінченних джерел. Він їх не бачить, цих джерел, а людей живих перед собою він бачить і почуває, що від них можна теж взяти ці енергії. От він бере відтіля, звідки може, – від людей.
        
        Запитання: Чоловіки й жінки належать до різних егрегорів чи ні?
        На рівні біологічного виду є ніби окремо узагальнений егрегор чоловіків і окремо жінок. Як у кішок, припустимо. Є егрегор кішок, є егрегор собак.
        Але оскільки ми практично не мислимо себе як «чоловік узагалі» або «жінка взагалі», то й виявлення наше в цих егрегорах дуже слабеньке.
        
        Запитання: Знайти свого вчителя – чи значить це потрапити під вплив певного егрегора й у такий спосіб втратити індивідуальність і, відповідно, творчий початок?
        Рівно тією ж мірою, якою ваш учитель належить до цього егрегору і якою він вас орієнтує на втрату цього початку.
        Скажімо так, практично всі школи навчання тією чи іншою мірою жадають від учня відмови від індивідуальності. Але в духовних школах – це відмова, що веде до блага. Тому що насправді, коли ми виходимо в дух, ми повинні цю індивідуальність у якийсь момент зняти, як одяг, і залишити за порогом. Подітися там нікуди, інакше ви просто не перейдете на відповідний щабель духовної еволюції. Тому «відмова від себе» на одному з початкових щаблів, нехай малою мірою – є не зло, а благо.
        Якщо ж мова йде про входження в егрегор, то так – усі течії, усі школи: і йоги, і релігії, і буддизму тією чи іншою мірою егрегоризовані. І це просто змушена міра була, оскільки в Калі-югу – у той період, наприкінці якого ми зараз живемо, – підтримка зв'язку з вищими духовними планами була практично неможлива.
        Тобто тут на певних планах ішов дуже потужний потік енергій, які приземляють й орієнтують на зв'язок з матерією, але з досить щільними рівнями. Я бачу це як темні енергії. Хоча ще раз підкреслюю: ці енергії – самі по собі – не гарні і не погані. (Р: Енергії природи.) – Так, це природні енергії, що існують у природі, безособові, нормальні енергії. Але пробитися через них індивідуально було дуже складно. І для того, щоб мати все-таки канал, що зв'язує із цими більш високими, духовними рівнями, просто необхідно було створювати егрегор як колективну силу. Цей же егрегор дозволяв людям в умовах темних потоків підтримувати пам'ять і культуру зв'язку із цими вищими шарами свідомості. Він же підтримував і накопичував знання, передачу знань від тих учителів, які ці знання колись одержували, аж до дійсного моменту.
        Недаром у буддизмі, якщо хто з ним зіштовхувався, дуже ретельно й докладно перелічують лінію передачі того або іншого навчання, тієї або іншої техніки. Тобто вони говорять: «Була людина, що вперше одержала це знання звідкись, від якогось божества або від відповідного будди. Ця людина передала іншій людині, та передала тому, той передав мені, а я вже передаю вам». Тобто вони показують усю лінію зв'язку, починаючи від першоджерела, щоб ви були впевнені, що цей зв'язок ніде не переривався й дозволить вам вийти на першоджерело, звідки інформація була отримана.
        Тому не дивуйтеся, що всі езотеричні школи, як би високо вони не були, – всі вони егрегоризовані. Це була вимушена міра.
        З мого погляду, зараз наступає період, коли необхідність, об'єктивна необхідність в егрегорах буде відпадати, і позаегрегорний стан буде більш правильним, більш духовно вигідним, якщо можна це сполучення вжити в цьому контексті.
        Колись був час – ще в попередню Сатья-югу, ще в ранній Атлантиді, – коли кожна людина була прямо зв'язана з усім Космосом. Тобто нормально проходила через усі шари й була повністю самостійна у своєму духовному існуванні. Вона могла одержувати будь-яку інформацію, могла бачити все, і їй не треба було входити до якогось егрегору, щоб одержати те, що їй потрібно. І люди, знов-таки в силу свого включення в усі рівні, розуміли один одного на всіх планах.
        Пам'ятаєте, що я говорив минулого разу про любов, – якщо, припустимо, зустрічалися чоловік і жінка в цих станах, у них резонанс відбувався по всіх рівнях, аж до фізичного. І це було щирою любов'ю, а зараз у людей резонанс на рівні свадхистхани чи вішудхи, у найкращому разі – на рівні астрального тіла...
        
        Запитання: У книгах із сексології досить уваги приділяється такому розповсюдженому явищу, як мастурбація, більш характерному для підлітків, але й певною мірою для дорослих людей. Йоги про це явище не згадують, хоча правильному харчуванню, травленню, наприклад, приділяють багато уваги. Як виглядає цей процес із погляду взаємодії з тонким світом, чи шкідливо це в духовному плані? Що можна порадити підліткам, щоб свадхистхана не давила на мозки? Чи є помірність нешкідливою для чоловіка й жінки і чи не загрублюється кров сіменем? Якщо це не стає звичкою, чи перешкоджає це садхані?
        У йогічній традиції виверження сімені вважається досить сильною втратою енергії. Тому йоги говорять, що краще дотримуватися брахмачар'ї (сексуальної помірності). При цьому мається на увазі не взагалі відсутність контактів із протилежною статтю, а саме запобігання втрати, втрати енергії в процесі цієї взаємодії.
        Тому в тантричних практиках сексуальні стосунки не забороняються, а навпаки, навіть є спеціальні сексуальні техніки. Але там це, у першу чергу, пов'язане з набором енергії, гармонізацією чоловічого та жіночого початків, взаємним енергетизуванням партнерів і спрямовано не на досягнення задоволення, а на гармонізацію й посилення тих, хто бере участь у ритуалі.
        Із цього погляду, втрата сімені, тим більше без контакту з жінкою, – це вже просто безглуздий акт. Інша справа, що енергію, вироблювану сексуальним центром, звичайно, важко втримувати, і для цього потрібний досить високий духовний розвиток у людини, уміння користуватися спеціальними техніками, уміння переводити ці енергії на більш високі рівні. Крім того, при певних станах і це дуже важко зробити, коли в тілі накопичуються сірі енергії, тваринні енергії.
        Тобто для того щоб можна було цими речами нормально користуватися, потрібно ще й дотримувати правильного харчування, підтримувати правильну енергетичну обстановку навколо себе й не одержувати ці сірі енергії навіть у вигляді чисто енергетичних відбитків. Тобто ви, припустимо, нормально жили півроку в печері, і у вас усе було із цим процесом нормально. Ви приїхали сюди, сіли десь у трамваї на сидіння й одержали від цього сидіння заряд сексуальної енергії чисто тваринного плану від людини, що сиділа перед цим. І вам уже від цієї енергії буде нікуди подітися, тобто її потрібно буде спалювати дуже довго й інтенсивно.
        А підліткам що порадити? Більше фізичної активності, тобто переводити цю енергію в план маніпури, спалювати її у вигляді фізичної дії. Що ще – почитайте сексологічну літературу – там практично ці речі давно відомі.
        Щодо шкоди – так, енергетично це не дуже корисно, оскільки якщо у вас десь із нижнього центру відбувається викид, то всі центри, у силу їхнього взаємозв'язку, починають перерозподіляти енергію для того, щоб відновити роботу цього центру. Природно, що при цьому у вас може знизитися рівень свідомості, імунітету тощо – поки все не відновиться.
        У когось це відновлюється швидко, у когось не дуже... А інших наслідків у зростаючого організму це практично не викликає – якщо це не занадто часто і немає перевитрати енергії, і немає надлишкового викиду.
        
        Запитання: Чи є духовне пробудження й спрямованість явищами, що піддаються цілеспрямованому впливу людини, розвитку зусиллями самої людини, – або це від Бога? Тобто відбувається гра Бога самого із собою?
        В остаточному підсумку ми всі є частками Бога, безумовно. Це тавтологічно правильне твердження – правильне, тому що правильно. Усе, що ми робимо, в остаточному підсумку робиться волею Бога, Абсолюту, Нескінченності – слова можуть бути різними. Але на деяких планах, починаючи з деяких планів, воля вашої індивідуальності – явище зовсім реальне. У вас є відповідні оболонки душі, на яких ви, уже будучи не повністю злиті з Богом, можете говорити: «Я прагну до чогось. Я хочу звільнитися від якихось впливів або я хочу, припустимо, придбати якісь якості», – і це буде наповнено достатнім змістом. Зрозуміло, на цих планах. І в цьому розумінні «устремління», «пробудження устремлінь» є згадування вашого духу, тобто активізація відповідних рівнів, усе більш і більш глибоких оболонок, які пам'ятають стан злиття з Богом, стан злиття з Нескінченністю. І в цьому сенсі ви зовсім самостійні.
        Хтось згадає раніше, хтось згадає пізніше, і, залежно від того, наскільки сильна у вас ця пам'ять, ви в конкретному даному житті вже згадаєте або раніше, або пізніше, або взагалі в цьому житті можете не згадати, а лише через кілька життів про це задумаєтеся...
        Хоча, в остаточному підсумку, все це робиться в рамках гри Бога самого із собою...
        
        Запитання: Відомо, що Ісус Христос помер на хресті й воскрес через три дні з мертвих. Як йому це вдалося? Де вчать таких навичок?
        Насправді, я вважаю, що Христос не вмер, а пішов у самадхи. Тобто повного відходу з тіла не було, був лише частковий вихід із тіла зі схожими на смерть явищами, а потім він просто в це тіло повернувся. Тобто смерті в нашому розумінні не було – тому не було й відродження. Це звичайне явище відходу в самадхи.
        Саме це дозволило обдурити стражників, і потім, коли він повернувся, у силу того, що в нього були досить великі здібності, він, може, дійсно, якось зміг відсунути камінь своєю енергетичною силою й піти з печери, куди його поклали, або телепортуватися відтіля, прийти до своїх учнів, сказати їм: «От він я в плоті й крові, подивіться, вкладіть пальці свої в мої рани, щоб переконатися, що я – не привид». І після цього він їх покинув, сказавши: хлопці, я краще піду духовно розвиватися, ніж з юрбою взаємодіяти...
        
        Запитання: Чи є об'єктивними ті світи, простори, потоки, у яких ми виявлені, чи вони є вільною грою єдиної свідомості, бачення єдиної свідомості? Тобто ці явища подібні, кажучи мовою математики. Чи є ви прихильником моноїстичної Веданти, і якщо так, то чому?
        Краще такі питання задавати індивідуально, оскільки отут суть питання, може, цікава для всіх, але термінологія, може, не для всіх зрозуміла.
        Ці світи, з мого погляду, – щира реальність, оскільки їх можна сприймати, взаємодіяти, і вони коректують вас, якщо ви щось робите неправильно. Тобто ви можете подумати: «А там має бути так» – а вам надходить сигнал: «Ні, так там не відбувається, неможливо». Тобто вони мають зовсім чіткі закони, за якими влаштовані.
        Іноді, наприклад, доводиться читати якусь фантастику, де зовсім явно порушуються закони цих світів. Звичайно такі фантазії дуже чітко відрізняються від тієї фантастики, що написана на основі якихось реальних контактів із цими світами. От Желязни, наприклад, у багатьох своїх книгах явно описує якісь шари або процеси в якихось шарах, із якими йому вдалося якось проконтактувати. І там, де він описує ці процеси реально, – те, що він міг пощупати, – це одне, а там, де він починає фантазувати, – це відразу починає відчуватися.
        Що стосується «гри свідомості» і таке інше – ці питання існують лише доти, поки ви не почали практично працювати, поки ви не почали відчувати це, поки ви не почали там жити. Із таким же успіхом можна сидіти дома на дивані й запитувати: «А навколишня реальність – це плід моєї уяви чи ні?». Але це рівно доти, поки вам не схотілося їсти. Після цього ви повинні вийти в цю реальність, відкрити зовсім реальний холодильник, відкусити зовсім реальний шматок ковбаси або хліба й проковтнути у свій зовсім реальний шлунок. Хоча ви можете при цьому себе переконувати, що це все – моя уява. Але оскільки ця уява зовсім закономірним чином вас посуває з дивана до холодильника, і ви невільні в цьому стані – виходить, вона більш реальна, ніж ваш стан уяв про навколишній світ як про гру свідомості.
        Природно, можна перейти на більш тонкі плани, щодо яких наша реальність уже не настільки детермінована, але там точно такі ж закони, і вони поставлять вас у свої рамки.
        Що ж стосується моністичної й дуалістичної Веданти, тобто єдиного або ніби двоєдиного божества, то природно, що Абсолют один, просто в нього є особистий і безособовий початки, які є насправді тим самим. Це ніби два боки однієї й тієї ж медалі. І, властиво, всі проблеми виникли, коли ці питання почали розрізняти інтелектуально. Коли люди бачили, не було ніяких проблем. І Веданту писали ті, хто бачили. А потім, коли вже перестали бачити те, про що пишуть, або почали бачити трошки з інших шарів, от там почалися ці всі проблеми.
        
        Запитання: П'ятнадцятирічна дівчинка росте грубою, із хлоп'ячими замашками. Енергетично сильніша за матір. У даті народження – одні чоловічі цифри. Особливої духовної близькості немає, чи можна ще щось виправити або все упущено?
        Якщо ви зараз уже не взаємодієте з нею досить щільно – 15 років втратили, – далі це вже доросла людина, зовсім вільна, самостійна, і вплинути на неї ви вже реально не можете. Крім як більшою цілісністю. Тобто станьте більше цільним, станьте більше духовним, станьте більш близьким до Бога або до Духа, і тоді, у тій мірі, у якій вона готова прийняти ці вібрації, ви зможете на неї вплинути.
        Минулого разу була порушена тема виховання. Звичайно дорослі або батьки розуміють виховання як якесь оцеглювання або оквадрачування. Тобто дитина має якусь форму таку ( показує овал), що насправді тяжіє до чогось от такого (показує коло), а дорослий вважає, що його дитина повинна бути от такою (показує квадрат). І він підходить до мене або до когось іншого й запитує: «Скажіть мені, будь ласка, що, як мені найкраще зробити, щоб її виховати?», мислячи при цьому от це (показує квадрат)... І що такому дорослому відповісти?
        Тобто насправді виховання дитини – це доведення її до саме її гармонійного стану. Нехай зараз він, звичайно, не гармонійний. У силу своїх попередніх народжень, у силу мало ще чого. Але для цього дорослий сам повинен бути у своєму гармонійному стані. Він повинен бути більш цілісним, він повинен бачити далі, повинен почувати глибше. Дитина повинна переконатися, що те, що їй говориться цим дорослим, дійсно відповідає реальності. Вона повинна переконатися, що цей дорослий не намагається здійснити над нею свого роду агресію – нав'язати їй щось, а дійсно терпляче, спокійно веде її по життю. Тоді він захоче вас слухати.
        Ідеальне виховання – коли вас хочуть чути. Отоді ви, дійсно, можете дитину виховати. Відповідаючи на її питання й показуючи їй ту реальність, що стоїть за вашими відповідями, ви й здійснюєте процес виховання. Усе інше – це гра розуму або нав'язування якихось уявлень – соціальних, своїх особистісних, класових, егрегорних, чи мало яких ще...
        Р: Тобто поки питань не надходить, не повинно бути й відповідей?
        В ідеалі – так. Поки немає питання, не лізьте зі своєю відповіддю. Нехай ви тричі бачите. От дитина тягнеться до праски. Можете сказати: «Не лізь, боляче буде». Один раз сказали – тягнеться, другий раз – тягнеться, третій раз – усе: відверніться й чекайте, поки вона закричить. Закричить, от тоді ви допоможіть їй вгамувати біль і скажіть: «От я тебе попереджав?» – причому беземоційно, спокійно, дружелюбно: «Я тебе попереджав? – Попереджав: „боляче буде”. Ти мені не вірив. Переконався?» Після цього, коли наступного разу ви їй скажете: «Не лізь до розетки», вона вже подумає, вона не дурень, вона нітрохи не дурніша за кішку.
        
        Запитання: Як розцінити загибель Пушкіна – як передчасний відхід у наступну цивілізацію, період, шар або рівень?
        Пушкін був, звичайно, людиною геніальною. Якби він не робив помилок, він би не загинув настільки безглуздою смертю. Він, може бути, помер би від нещасного випадку – скажемо так, природно. Але не було б такої емоційно пофарбованої загибелі. Це свідчить про те, що людина може бути в деяких аспектах дуже високо розвиненою, але якщо вона не відпрацьовує інші аспекти, тобто его десь у неї є, то на цьому (соціальному) плані вона може бути нітрохи не кращою за будь-якого смертного.
        
        Запитання: Ви чоловіків відносите до собачого егрегору, а жінок до котячого чи навпаки? (Сміх.)
        Я говорив «ніби». Якщо хтось уважає, що я не пожартував, то я підтверджую – я пожартував у цей момент, і це була метафора. Якщо ваше питання – жарт, то – ха– ха– ха (сміх).
        
        Запитання: Чи є можливість вибрати егрегор, перш ніж у нього потрапити або від нього відмовитися. Наскільки це здійсненно?
        Якщо ви свідомо вибираєте егрегор, у вас така можливість є, якщо ви бачите, куди ви попадаєте, і розумієте, що за цим станеться. Якщо ви попадаєте туди на інтересі, то ви можете про це довідатися років через 300, а то й більше. І відповідно про «здійснення» ви довідаєтеся, коли побачите.
        Запитання: Чи існують егрегори різних хвороб, наприклад шизофренії, гіпертонії й так далі, і якщо існують, то як вони впливають на людей?
        Я не можу сказати, що саме егрегори хвороб... Егрегори хворих – цілком можливо. Тобто людей, які перебувають у такому стані... Наприклад – хворих на грип. Але оскільки ніхто свідомо не мислить себе, що от ми, хворі на грип, хочемо відстоювати свою самостійність і в цьому протистоїмо всім іншим людям, то цей егрегор перебуває десь на підсвідомому рівні...
        Напевно, це егрегором навіть складно назвати. Це, може, навіть інше слово треба було б підібрати, ну, наприклад, просто група – астральна група, оскільки класичний егрегор має самоусвідомлення, немов почуття приналежності до даного співтовариства. Тут це почуття якщо і є, то дуже в дифузійній і розмитій формі, так само, як і у тварин і – от запитували минулого разу – чоловіки й жінки. Тобто ми як біологічне утворення належимо до таких речей у дуже дифузійній, невизначеній формі. А класичні егрегори пов'язані з розумінням, що я, припустимо, тесля або математик. Це більш чітке усвідомлення себе й свідоме відстоювання своїх інтересів.
        Те, що я звик називати егрегорами, і те, що звичайно називають егрегором, припускає усвідомлення колективного «ми» – що є «ми» і є всі інші.
        
        Запитання: Якщо читати книгу, у якій автор вступає в бій із якимось егрегором, то чи не відіб'ється це на нашому власному самопочутті?
        Якщо ви будете мислити так само, як і автор, якщо будете посилати на цей егрегор якісь негативні енергії, будете думати: «От вони які погані!», то, природно, за законом зворотної дії ви одержите відповідну реакцію від цього егрегора. Тією мірою, якою ви будете точно уявляти саме цей егрегор і якою будете думати про нього негативно.
        
        Запитання: Якщо читати Кастанеду, чи може це негативно вплинути на того, хто читає? Чула про багато нервових розладів у людей через читання цих книг.
        Не тільки через ці книги можуть виникати нервові розлади. Через інші магічні книги або техніки, що належать тим чи іншим школам, магічним зокрема.
        Перші три книги Кастанеди написані в досить специфічному стані, коли він описував своє входження у світ неорганічних істот, – у стані «захопленого ідіота». Ці книги, по суті, – запотяг у цей світ. Але його затягали дуже акуратно, ніби мимохідь. Тобто його проводили через цей світ для того, щоб показати його особливості, його небезпеку. І нагваль, який стежив за розвитком Кастанеди, дуже строго дотримувався певних правил техніки безпеки. А ті, хто читають, – читають на інтересі, – на свадхистхані, по суті, читають. Тобто вони, як правило, і попадають у ті сіті, повз які Кастанеду, поза навіть його свідомості, проводили більш досвідчені товариші.
        Тому не дивно, що читачі попадають саме в ті ситуації, які описані в 9-й книзі Кастанеди.
        Тобто краще починати читати книги Кастанеди з 9-ї книги, потім ще 6-ту, 7-му, де описані його стани й дії після того, як його нагваль пішов із цього світу. А потім, коли ви знаєте, що от те неправильно, це неправильно, тут йому пояснюють, що тобі, грубо кажучи, забивали баки, щоб ти не дуже звертав увагу на щирі процеси, отоді ви з розумінням, що ж, властиво, з ним робили, можете почитати перші три книги.
        
        Запитання: Якщо перебуваєш у гарних особистих стосунках із якоюсь людиною, але з егрегором, у якому людина, у поганих відносинах, наприклад, він в іншій політичній партії, чи може це зіпсувати наші особисті стосунки?
        Я думаю, що на рівні ваших особистих стосунків ви відповідь давно вже одержали. Тобто дружба – дружбою, а служба – службою. Я читав, що Черчілль і хтось із його опонентів були дуже лютими політичними супротивниками, але у звичайному житті вони дружили родинами й часто ходили один до одного. Тому одне іншому не заважає. Інша справа, що звичайно на досить високих рівнях чітко розділяються ділові відносини й особистісні. А на більш низьких рівнях люди, що не володіють відповідною, хоча б ментальною, культурою – я не говорю вже про духовний рівень, змішують особистісні стосунки й відносини ділові. Часто це відбувається на роботі.
        Наприклад, коли мені не подобається людина і я переношу своє відношення й на ту роботу, яку вона виконує. Вона робить прекрасну роботу, а я її валю – лаю, взагалі ж, гарну роботу. Або, навпаки, мені не подобається робота, що робить людина або яку я разом з нею роблю, – я переношу це відношення до роботи й на людину.
        
        Запитання: Чи існують егрегори – і далі у записці наводиться величезний список егрегорів: культуристів, сиріт, боягузів, хамів, вродливих людей... і таке інше?
        Так, у принципі – ви будь-який стан можете назвати, і, напевно, під цей стан можна знайти егрегор. Він, я ще раз це повторюю, буде настільки оформлений як самоусвідомлення, наскільки люди свідомо відносять себе до цього стану. Наприклад – хама. Тобто людина розуміє: «Я – хам. Я хочу бути хамом, і я чітко відокремлюю себе як хама від усіх інших як не- хамів!». І якщо знайдуться, крім цієї людини, що настільки свідомо вирішила поставити себе в таку позицію стосовно навколишніх, інші – такі ж люди, – то вони утворять егрегор.
        Зазвичай молодіжні банди теж такий маленький егрегорчик створюють. Але, звісно, ці стани не дуже стійкі. Вони пов'язані з віком, вони пов'язані із соціальним становищем, зі здоров'ям. Тому що коли людина просто лежить хвора з великою температурою, їй уже не хочеться нікому грубіянити – не до цього, то й ці егрегори досить нестійкі.
        
        Запитання: Ваша думка про Сахаджа-йогу?
        Усі йоги гарні, якщо ними правильно користуватися, якщо не перетворювати їх у милицю, за допомогою якої ви сподіваєтеся зійти на вершину. Це не милиця – це завжди праця. Якщо ви шукаєте систему, яка б дозволила вам, грубо кажучи, проковтнути пігулку й стати Махатмою, то такої системи не існує. А Сахаджа-йога – як каже Шри Матаджи, створювачка цієї йоги, – це досить легка йога, яка дозволяє через поклоніння або просто через контакт із фундаторкою цієї течії одержати якісь комфортні стани й, може, навіть вирішити якісь свої проблеми зі здоров'ям. Але без глибокої внутрішньої праці жодна йога не працює.
        Якщо ви завдяки тому подарунку, який вам дає та ж Шри Матаджи, зможете трошки опорядитися, а потім рушити далі на своїх ногах – це добре. Виходить, вам ця Сахаджа-йога допомогла і в якийсь момент була саме вашим шляхом. Якщо ж ви це перетворите в пошук індульгенції за свої гріхи духовні або соціальні, то на якийсь час у вас буде відстрочка, а потім ви однаково будете змушені платити по боргах.
        
        Запитання: Якщо почуваєш, що людина, яка займається творчістю, пов'язана з егрегором, то як можна, не зв'язуючись із егрегором, користуватися інформацією, якою користується ця людина, – про в'язання, вишивання і таке інше?
        
        Тут знову все залежить від вашого ставлення до тієї інформації, що ви одержуєте. Якщо ви хочете отримати її даром, тобто не вклавши власної праці, не вклавши свого розуміння в те, що ви одержуєте, тобто не виводячи це зі свого власного досвіду, то ви, природно, увійдете в егрегор і будете із цим егрегором так чи інакше зв'язані.
        Припустимо, що ви, одержавши знання через цю людину, яка, природно, буде пов'язана з егрегором, потім візьмете якийсь принцип вишивання. Природно, що сам принцип затягання нитки в голку й шиття голкою виводити не обов'язково. Мова йде про ті візерунки, ті прийоми, які ви від нього одержите, нехай уже в якомусь готовому вигляді. Так от, якщо ви зможете вивести їх зі свого досвіду, то ви від егрегора залежати вже ніяк не будете. Але тут ще, звичайно, дуже багато чого залежить від вашого духовного рівня.
        Припустімо, ви досить високо перебуваєте в дусі, на досить високому рівні розвитку, і вступаєте в контакт із егрегором, який перебуває щодо якихось планів на більш високих рівнях, але насправді ви – більш висока сутність, ніж цей егрегор. Природно, що ви в принципі можете легко й вільно одержати ці знання самостійно, але для них ви – як почесний гість.
        Це все одно, що в школу прийшов міністр освіти. Природно, що йому будуть тільки раді, покажуть усі методики, взагалі все покажуть. Просто для того, щоб зробити людині приємність чи отримати від неї відомості про нові методики, що взагалі існують у світі, іншу якусь інформацію, що для цієї школи є дуже важливою. Вам у цьому випадку всі знання будуть дані просто так, даром, за сам факт того, що ви з ними поспілкувалися. А ви самим фактом свого перебування тут дасте їм користь тим, що якась частина ваших вищих енергій, більш високих, ніж енергії даного егрегора, у нього потраплять. Тобто тут теж відбувається взаємообмін, але кожний одержує те, що йому більш потрібно в цей момент. Вам потрібні конкретні знання – ви їх відразу одержуєте. Егрегор одержує високі енергії, які йому довелося б довго набирати.
        Тому все залежить від конкретної ситуації. Якщо ви не перебуваєте на такому високому рівні, вам потрібно ці знання заробляти тривалою працею.
        
        Відповіді назапитання після лекції 7. (Галасливо. Частина питань, реплік нерозбірливі.)
        
        Запитання: Що значить «платити»?
        Платити, тобто коли ви починаєте розвиватися, вам потрібно відмовитися від его...
        Р: Ні, ну, там, як я розумію, є дві альтернативи...
        Або ви відмовляєтеся від его, або не відмовляєтеся й попадаєте під дію егрегора.
        Р: Тобто егрегор – це завжди его?
        Так. Я не виключаю, що вищі егрегори можуть не містити вібрацій его. Але якщо рухатися «униз», починаючи з якогось рівня, вони всі практично містять у собі цю вібрацію...
        
        Запитання: Скажіть, будь ласка, а от у тварин взагалі є егрегори, н, от у кішок, наприклад?
        Цілком можливо, тобто, схоже, що дійсно є егрегор, або, скоріше, співтовариство кішок, є співтовариство собак і таке інше. Але в них немає співтовариства кішок, які люблять м'ясо, співтовариства кішок, які люблять ловити мишей…
        Р: А чому вони от, як люди, за знаками зодіаку відрізняються? Це таки має значення?
        Це не так уже й важливо – вони всі почувають себе кішками. От якщо, припустімо, православний не почуває, не хоче й намагається не почувати себе католиком, він каже: «Це – не я», то кішка завжди відчує іншу кішку...
        Р: А вони можуть якось розуміти зміст – не слова, а?..
         Можуть. Не думки, а психоемоційний стан, це вони дуже добре відчувають.
        
        Запитання: Я працюю в приватній фірмі. Мені здається, що в нас є свій егрегор?
        Правильно, у вас егрегор неминуче буде виникати, тому що ви починаєте протиставляти себе як групу усьому світу. От у вас є, припустімо, інтерес до фінансів. Ви неминуче почнете говорити – «ми» та «увесь інший світ».
        Р: Ну, так – нам щось потрібно...
        І як тільки з'являється це «ми» – усе: егрегор може бути слабенький, може існувати, тільки поки існує ваша фірма або ваш колектив, але він однаково буде. Поки ви думаєте «ми» – ви вже в егрегорі. Тобто можна думати «ми» і не бути в егрегорі, тільки коли вас немає, а є колективний прояв потоку, який іде з духу, а дух – нескінченний, там не може бути егрегора.
        
        Запитання: Чи можна вважати, що ідея «Великого вибуху» (народження Всесвіту) описана в Біблії?
        Так, ідея Великого вибуху насправді перегукується з ідеєю виникнення з нічого, з Бога, з Абсолюту й так далі. Але оскільки ці рівні дуже складні й у священних текстах описані метафорично, то трактувати їх буквально не можна. Треба буде ще дуже багато витратити зусиль для формування самих термінів, за допомогою яких ці метафори можуть бути переведені досить точно на мову нашої науки...
        Р: Ще одне таке маленьке питання: чи є, скажіть, якісь експериментальні наукові докази того, про що ви розповідаєте – про тонкі всіти, про тонкі тіла?
        Телекінез уже зафіксований, телепатія – зафіксована, телепортація – не знаю, але от левітацію – будь ласка – Девід Копперфільд літає. (При перегляді відеозаписів чудес Д. Копперфільда виникає відчуття, що він свідомо комбінує демонстрацію зверхздібностей із простими й складними фокусами, щоб глядач не міг визначити, що ж він бачить насправді... ) Скажемо так: ті грубі, щільні прояви, які є наслідком володіння тонкими рівнями, уже науково зафіксовані.
        Р: Ну, а ці тонкі світи...
        Ні. Оскільки їхня об'єктивна реєстрація вимагає вимірів фізичними приладами, а це зробити поки що практично неможливо. Я на перших лекціях пояснював чому.
        
        Запитання: Будьте ласкаві, ви не вважаєте, що безсмертя душі полягає в тому, що є сімейний дух або перехід в інші тонкі світи?
        Безсмертя полягає в тому, що наш індивідуальний дух незмінний. Оболонки при смерті розкладаються, а безсмертя – за визначенням – є те, що не змінюється й не вмирає. От безсмертя духу й полягає в тому, що в нас є щось, що з моменту виникнення Всесвіту й до моменту його руйнування – відходу в небуття – залишається практично незмінним.
        Р: Тобто разом із Всесвітом смерть відбувається?
        Так.
        Р: Але взагалі ж ця душа не має свідомості, не має думок, контактів...
        У нашому розумінні – так. Тобто це все функції більш далеких щільних оболонок. Там уже виникає свідомість, думки й таке інше. А тут цього практично нічого немає – у нашому розумінні.
        Р: А переселення?
        А переселяються групи оболонок. От ця вся група – вона переселяється з одного тіла, коли воно вмирає, в інше.
        
        Запитання: Елементарні частинки будови тонких і щільних світів однакові?
        Не зовсім однакові. Але знов-таки, якщо ви запитуєте на науковому рівні, я не можу вам відповісти, тому що немає мови, на якій це можна було б описати.
        Р: Ну, от іноді слухаєш і думаєш: «От хто вам розповів про цих егрегорів, про спілкування з тонким світом?».
        Це все видно. Це все – реальність, яка може бути сприйнята безпосередньо.
        
        Запитання: За східними традиціями, завдання Вчителя – рятувати учня від власної думки... Краще мати «свого Вчителя», але знайти його в нас неможливо. І чи не вважаєте ви, що в наших умовах краще індивідуальне становлення, чисто індивідуальне: дотримуючись заповідей, читаючи Біблію, – тобто рухатися цим шляхом? І це – найбільш правильний шлях?
        Насправді – найбільш правильний шлях той, який для вас найбільш природний.
        (Р: Природний для мене?) Так, для кожного, тому що для когось природніше через любов – через Крішну, через Христа, для когось природніше через дію – йому, можливо, простіше десять скель розбити, ніж полюбити когось, але через це розбивання він прийде до Бога швидше, ніж шляхом любові. Є ж карма-йога, є йога знання й так далі. Тобто це – просто варіанти руху.
        А щодо «огородження від впливу Вчителя», я можу вам навести інший момент, що коли учень приходить до вчителя, він насправді повинен повністю злитися з ним. Це теж з індійської традиції. Тобто він ніби віддає свою індивідуальність учителеві доти, поки той не сформує учня, не підніме його до свого рівня. І коли вчитель відчує, що учень уже досить самостійний, щоб самому почати йти на своїх ногах, тоді він каже: «Усе. Ти сам став на ноги, тепер іди вже самостійно». Там є й такий шлях. І насправді вчитель повинен із цього моменту простежити, щоб учень забув про нього, про вчителя, щоб самостійність учня ніяк не обмежувалася тією пам'яттю, що у нього буде зберігатися про спілкування з учителем. Тобто він може заборонити йому із собою бачитися, він може послати його на інший континент і так далі. Ось чому тут, у наших умовах, важко знайти такого Вчителя, який би зміг чисто, неперекручено довести до таких висот, особливо таким шляхом – тобто через злиття.
        Я, наприклад, нікого так не навчаю... Я кажу: «Хлопці, ви дивіться на мене, але робіть самі».
        Р: Тому що будь-яка форма, так, будь- яка форма – це форма, яка веде Шлях убік?
        Необов'язково. Якщо джерело чисте і вчитель має зв'язок із досить високими рівнями, то тут ваш канал, припустімо, ваша лінія от така, але тут ви – до якогось рівня – користуєтеся от цим каналом.
        Користуєтеся, тільки щоб набрати силу, а потім Учитель вас відпускає, і ви однаково повинні будете сюди ввійти самостійно. І він постарається простежити, щоб ви все-таки стали на свій шлях. Але це якщо, дійсно, учитель чистий.
        Р: Якщо, дійсно, учитель – Учитель, так?
        Так, от це – «маленький» нюанс...
        Р: Так, маленький, але виходить, у нас Учителів практично немає?
        Ну так, у доступних нам умовах цього практично немає. Але це не означає, що так буде вічно. У Калі-югу Вчителів мало залишається, вони тільки у високих шарах десь перебувають...
        Р: Справа в тому, що якщо постійно зливатися зі станом Учителя, то тоді людина буде на Землі постійно перероджуватися, втілюватися увесь час на Землі…
        А чому? Якийсь час їй, може, і на Землі корисно. Він отут буде набиратися досвіду в рамках земної картини світу, а потім вона і сама може вибирати собі місце. І взагалі переродження визначається не жорстко. Я ще буду на лекціях розповідати про карму. Тобто ви не обов'язково увесь час на Землі повинні бути. Ви на Землі рівно в тій мірі, у якій ваші відчуття близькі до земних, тобто в якій ви прагнете одержати саме ту суму відчуттів, яку поставляє Земля.
        Якщо ви хочетео одержати дуже схожу суму відчуттів, але якої на Землі немає, то ви втілитеся десь в іншому світі, де цей стан у цей момент найбільш реалізований.
        Р: Скажіть, вибір народження залежить від нашого бажання?
        Від бажання – ні, але від прагнення, тобто від тяги до станів, – так.
        Р: А тяга обумовлюється тим, у якому стані людина перебуває?
        Загалом, так. Ви все життя жили в прагненні до духовного розвитку, а отут іде такий період – 300 років, – коли це прагнення реалізувати не можна. Але воно у вас досить сильне, і ви попадаєте в інший світ, де це прагнення може реалізуватися. А потім відтіля ви можете знову сюди потрапити вже як місіонер. Або, коли тут цей період проходить, складаються умови для вашого подальшого нормального розвитку, а у вас пам'ять більш про земні стани виявлена, ви знову сюди будете вертатися. Може бути величезна кількість варіантів.
        
        Запитання: А де ці світи перебувають і скільки їх?
        Ой, їх там нескінченна кількість. І де вони? Скрізь. Як мені показати вам п’ятивимірний простір? Двадцятивимірний? Як я руками махати повинен?
        Запитання: Ви не скажете, чому генії так швидко йдуть із життя? Чи не тому, що не можуть себе реалізувати?
        Може, і у зв'язку із цим. У тій мірі, у якій вони виконують своє завдання, вони й ідуть... Але ще, може, і тому, що якщо вони занадто геніальні для цього світу, вони не зживаються зі світом, і світ їх виживає. А якщо їхнє завдання тут не вичерпується, тоді вони будуть приходити, але вже з багажем того досвіду, який набирають у попереднім житті, і, може, геніальність свою проявляти теж, але вже по-іншому. Тобто дуже часто геніальність може привести до того, що в людини гординя провокується. Хоч вона і двірник, але вона бачить, і для неї це очевидно. І вона говорить: «Ти що, не розумієш?» А її опонент, дійсно, не розуміє, і плюс у нього сильне его. І до того ж він, може, займає вище становище за своїм соціальним статусом. І він починає злитися – і піф-паф – і немає цього двірника, хоч він і геніальна людина
        
        Запитання: Скажіть, от після вашої лекції склалося таке не дуже гарне враження, що розплачуватися незрозуміло якось треба? Але от людина шукає чогось, іде в одну школу, іншу, третю, десяту міняє. Що ви можете із цього приводу сказати?
        Що він чіпляє на себе десятки цих егрегорів. От екстрасенсорні товариші, які екстрасенсорикою займалися, приходять, говорять: «У мене такий диплом, такий, такий...». Я дивлюся – там такий егрегор сидить, такий, такий. От мені довелося розмовляти з жінкою, і вона говорить, що я й там була – ті на мені відбиток залишили, і цей зі мною працював – я від нього позбутися не можу.. І дійсно – усе на ній висіло, усе на ній було видно.
        Р: І що ж у цьому випадку треба робити? Треба ж щось робити?
        А це – плата за бажання... Розумієте, за все треба платити... Як американці кажуть: «Не буває безкоштовних сніданків... »
        Р: А якщо треба було побігати, щоб навчитися? Хіба це нормально (підпадати під таку залежність)?
        Що значить «нормально»? Це – природний закон. Якщо ви кидаєте камінь нагору й дивитеся, не дивуйтеся, що у вас ґуля в якийсь момент з'явиться. Тобто це – наслідок законів світу. І от ці наслідки є природним і закономірним результатом дії законів тонкого світу. А що робити – я пояснив. Якщо ви не хочете одержувати негативні наслідки – не породжуйте цей зв'язок. Тобто вам цікава екстрасенсорика – от ваша свадхистхана не знає спокою, вона хоче себе виявити, вона хоче показати, який ви геніальний, який ви всемогутній, шукає спосіб, як це зробити, так? Отут егрегор посилає вам представника, той каже: «Я можу тебе навчити». – «Ну, прекрасно – учи». Егрегор вас навчив – дав вам якийсь стан, після цього він вами управляє. Потім ви в якийсь момент помітили, кажете: «Не хочу!». Він говорить: «Віддавай, що одержав». А ви: «Не хочу, мені цей стан подобається, я з його допомогою можу іншими людьми управляти або пророкувати, який трамвай прийде. А що я таке без пророкування номера трамвая?».
        Р: А що значить «віддавай»?
        Віддавай – це значить: «Добре, якщо тобі не подобається цей стан, ми забираємо цей стан разом із тими знаннями й можливостями, які ти мав, будучи з нами в контакті». А ви відразу починаєте волати: «Не хочу, я хочу вміти пророкувати номер трамвая!»
        Р: Тобто всі от ці речі – це проблема з его?
        Звичайно, а із чим же ще?
        Р: Зрозуміло, спасибі.
        Тобто его вас і тягне сюди. І от у людини на одній свадхистхані може сидіти десяток егрегорів... або над головою хтось сидить і перекриває їй верх, щоб вона не вилізла вище вчителя. Тут хтось сидить, їй свадхистхану перекриває, тут хтось анахату перекриває. І людина в цих блоках і вставках, як лицар в орденах (сміх). А техніка виходу з егрегорів – це, вибачте, не одну лекцію треба розповідати, це по-перше. По-друге – індивідуально кожному. Тому що людина підходить, каже: «Я хочу вийти з егрегора», – а насправді вона просто хоче ввійти в якийсь такий егрегор, де б можна було тільки одержувати й не віддавати. Не буває такого. Як їй допомогти? Ну так, я їй розповім, вона з одного вийде – у три вступить відразу ж. Я не проти егрегорів, я просто пояснюю закони цього світу, які діють незалежно від того, хочете ви чи ні.
        Р: Ні, ну, я просто читав про такі речі, що людина по якихось там магічних школах походила, потім ці школи якось там нею намагаються маніпулювати…
        Зрозуміло..
        Р: Не зовсім це, може, етично, не знаю, якось...
        Ну як не етично? Вона їм належить? Хоч якусь користь вони від неї повинні отримати.
        Р: Ну, людина ввійшла у якусь магічну школу, що, там, скажемо, не дуже гарна, там, чорна якась або якась там ще...
        Це неважливо. З її погляду – негарна. З їхнього погляду – вона найчудовіша (сміх).
        Р: ... Ось вона поумнішала й вирішила, що вистачить із неї....
        А вони кажуть: «Не вийде». Вийти можна, але треба знати як. Насамперед потрібно бути готовим заплатити ціну, яка там за це покладена буде. І, по-друге, потрібно буде прагнути позбутися того, що вас привело туди. От цього, як правило, люди не хочуть позбуватися – свого его дорогого. Тому що его ж їх сюди привело, і воно каже: «Як це? Щоб я себе своїми руками та зруйнувало? Не бувати цьому! Краще я його ще там триста років протримаю, але я буду собою...».
        Р: Зрозуміло, спасибі...
        Будь ласка.
        
        Р: Скажіть, а з вішудхою у мене нічого?
        А що вас цікавить?
        Р: Ну, може, активізувати, активізувати інші центри?
        Що значить активізувати? У якому розумінні?
        Р: Ні, я розумію, у якому – щоб вони працювали і їхня міць не перекривала один одного. Так?
        Вибачте, це всього лише один аспект – силова домірність, а є ще рівень тонкості, щоб вони по спектру енергій працювали узгоджено й так далі – там багато параметрів, за якими гармонізувати центр можна, але за яким камертоном? На що орієнтувати ці енергії, за яким принципом гармонії їх вишиковувати?.. От бачите, я задаю питання, а де ваші відповіді?
        Р: Ну, от я скажу, що, припустімо... мені здається, що в мене слабенька маніпура, щоб я могла собі мрії намітити, а щоб у дію привести, мені здається, слабенька маніпура намічене здійснити.
        Здійснити яку дію ви хочете?
        Р: Ну, допустімо, хоча б духовну, ну, ще...
        Для духовної, розумієте, ще силу бачення потрібно мати. Звичайно людям у такому стані, як у вас, і з такими питаннями я рекомендую по-перше – заспокоюватися. Я кажу: спочатку ви повинні добре й глибоко заспокоїтися, щоб на тлі свого спокою ви почали бачити те, що саме вам належить робити...
  (Обрив запису).



ЛЕКЦІЇ  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   Зміст