|
24.05.1994 р.
Минулого разу ми говорили про проблеми душі, яка вже втілилася у фізичному тілі й живе в тому чи іншому фізичному світі. Перед цим ми розглянули, як душа виділяється з Нескінченності, як вона заробляє ті або інші оболонки, стани, які, ущільнюючись навколо неї, поступово приводять до її відділення від Всесвіту. Приводять до того, що вона перестає сприймати Всесвіт цілком, у нескінченному його прояві, а бачить обсяги, які все більше й більше звужуються, і меншу кількість просторів. І от, нарешті, душа, втілившись у фізичне тіло, сприймає світ тільки навколо свого фізичного тіла. Але пам'ять про стани, які вона проходила, пам'ять про минулі її втілення у фізичних тілах або без фізичних тіл приводить до того, що в поточному своєму житті душа породжує ті або інші вчинки, ті або інші стани навколо себе. Ці стани можуть приводити до посилення сприятливих або несприятливих тенденцій. Тобто до появи блоків або, навпаки, прибирання цих блоків. А також можуть приводити до проблем в інших душ, в інших людей, з якими ми спілкуємося, передаючись їм у вигляді наших енергетичних відбитків, передаючись через них їхнім дітям. Про це ми говорили минулого разу. Сьогодні я ще трошки поговорю про це, оскільки тема досить різноманітна, ми можемо робити досить велику кількість помилок. Усі їх перелічити важко, але про типові структури я хочу вам розповісти, і якщо хто бачить, то й показати. Ми минулого разу говорили, в основному, про блоки. Я виділяю три аспекти, три перешкоди, три типи помутніння центрів. Умовні, природно, перешкоди, оскільки все це енергетичні структури, які не більш ніж набір тих чи інших вібрацій, тих чи інших станів. Блок – це те, що перешкоджає протіканню енергії там, де вона повинна протікати. Як пробка, як закритий кран. Крім цього, є комплекс – структура, що не перешкоджає протіканню практично ніякої енергії, але спотворює цю енергію, щось додає туди. Третій тип енергетичного відбитка – вставка. Вставка може бути як у вигляді блоку, так і у вигляді комплексу. Але вставка – це, як правило, щось, що взагалі не ваше, вами ніяк не підтримується. Це не ваш стан, це щось, що перебуває у вас у незмінному вигляді й несе в собі відбиток стану зовсім іншої людини. Тобто якщо блок і комплекс можуть бути вашими, можуть бути не вашими, то вставка – це вже напевно не ваша структура. Блоки, я нагадую, можуть бути поставлені самому собі. Якщо ви не бажаєте чогось бачити, щось сприймати, то цей стан, ця частина світу для вас, у силу вашої ж власної волі, зникає. А зникає вона в силу того, що з'являється структура, що ніби фільтрує інформацію про навколишній світ, яка надходить до вас і відтинає від вас те, що ви не хочете бачити або сприймати. Ця структура є енергетичним блоком. Блок може бути поставлений кимсь. Тобто хтось не хоче, щоб ви щось бачили або сприймали. Блок може бути поставлений за щось, тобто як покарання. Або як напад, тобто ви нічим не були винуваті перед людиною, проте, ця людина напала на вас і поставила блок. Вона за це зазнає кари вже в іншім місці й часі, а ви у свій час будете розбиратися, звідки у вас цей блок узявся. Сьогодні я хочу поговорити про вставки й комплекси. Комплекс мало чим відрізняється від блоку, який ви самі собі поставили. Це стан, що ви самі в собі виробили і який породжує енергетичні імпульси. Якщо блок перепиняє шлях енергіям, то комплекс, навпаки, породжує ті чи інші стани, енергетичні імпульси, які вас штовхають на ті або інші вчинки. Наприклад, комплекс страху, комплекс провини, комплекс неповноцінності й таке інше. Комплекси проявляються в тому, що ви чогось боїтеся. Мені ще жодного разу не доводилося зіштовхуватися з комплексом, в основі якого б не лежав той або інший вид страху. Комплекс – це структура, побудована на страху, так чи інакше пов'язана зі страхом. Комплекси теж можуть бути як вашими, так і переданими вам кимсь, тобто існувати у вигляді вставок. Якщо ви подивитеся на себе, то напевно згадаєте, як у вас багаторазово проявлялися ті або інші комплекси. Комплекс остраху начальства, офіційних осіб, які у нас у свій час дуже активно формувалися нашим соціальним оточенням. Комплекс остраху сильного, комплекс остраху спізнитися на роботу тощо. Виникає запитання: а що ж робити з комплексами? Наскільки вони серйозні і чи можна з ними якось упоратися? Найпростіша відповідь – забрати страх. Забрати те, на основі чого цей комплекс у вас тримається. Проблема в тому, що страх звичайно лежить глибоко в підсвідомості. Як правило, це імпульси енергії, що приходять до нас із не освітлених свідомістю просторів. І страх, як правило, не оформлений. Тобто ми боїмося чогось і, якщо ми розуміємо, чого саме ми боїмося, то й острах, як правило, зникає. Ми просто знаємо, що може бути небезпека, а може її не бути. Але коли ми не знаємо, що ж саме буде, то припускаємо найгірше. Уявіть таку ситуацію. Ви йдете на роботу й точно знаєте, що при вході в приміщення начальник вас буде лаяти рівно п’ять хвилин. Ви будете боятися чи ні? Якщо ви точно знаєте, що, незалежно ні від чого, навіть якщо ви прийдете секунда в секунду, начальник підійде до вас і буде лаяти за нібито зроблене запізнення – я не думаю, щоб хтось цього боявся. Вам може бути неприємно, що вас лають, це так, але остраху, що вас, можливо, вилають, у вас не буде. Ви точно знаєте, ви заспокоїлися. Усе. А от якщо ви не знаєте, буде він вас лаяти чи ні, у вас тоді виникає набагато більш неприємний стан. Комплекси, як правило, ми ставимо собі самі. Ми починаємо чогось боятися або нас хтось лякає. Припустимо, що ніхто нам цей комплекс не ставив, ніхто своїх страхів не передавав. Припустимо, що ми просто в якийсь момент злякалися великої сильної людини. Розглянемо таку ситуацію. Ви були в приміщенні. Раптом забігає якось агресивного вигляду людина (а ви – маленька дитина – ніяк не можете від неї захиститися), вона вас якось лякає, може, навіть без особливих причин і бажання. Вона не збирався вас лякати. Вона просто забіг, був роздратований і хотів з'ясувати, де батьки. І таким голосним грубим голосом кричить: «Де твої тато й мама?». А ви, оскільки не розумієте ситуації, що у вас запитують зовсім просту річ, лякаєтеся його, починаєте кричати: «Не знаю, не знаю!». Він, побачивши, що ніякої користі не доможешся, йде. Але у вас на емоційному плані, на астрально-вітальному рівні відклалася дуже сильна печатка, сильна вібрація страху перед тим, хто більший за вас, хто сильніший за вас, хто говорить гучним голосом. Причому, оскільки цей стан перебуває у підсвідомості, ви словами це не оформлюєте, не можете навіть зрозуміти. Адже ви – маленька дитина, не можете розповісти того, що з вами відбулося. Ви про це забуваєте. На словесному рівні – тім рівні, яким ми звичайно звикли користуватися, – ви забуваєте про цю ситуацію. Але тепер щоразу, коли ви будете зіштовхуватися з істотою або людиною, яка більша від вас, яка явно проявляє енергію агресії чи активності якоїсь підвищеної, причому не обов'язково спрямованої у ваш бік, ви будете лякатися. Тобто у вас буде спрацьовувати ця вібрація, відтворюватися ситуація переляку, і ви цю ситуацію будете щораз на рівні підсвідомості згадувати. Нехай ви вже будете дорослою людиною, нехай навіть уже на рівні свідомості зможете зрозуміти, що той, з ким ви зіштовхуєтеся, ніякої шкоди вам не принесе, але ви будете підсвідомо цього уникати. Підсвідомо ви будете намагатися піти подалі від цієї істоти або людини, звільнитися від її присутності. От так проявляється комплекс. Далі, вже на основі цього комплексу, можуть почати формуватися інші комплекси. Припустимо, ви не знаєте, чому ви уникаєте цієї людини. Ви починаєте пояснювати собі, що ця людина неправильно поводиться, ця людина – хуліган, ця людина – якийсь офіційний чиновник і так далі. Тобто ви вже на рівні свідомості формуєте собі пояснення, яким користуєтеся при зіткненні із цим комплексом. Цим ви переносите його на інший рівень, відкладаєте цю інформацію вже на рівні більш тонких вібрацій. Це може привести до того, що в якийсь момент до вас підходить велика людина із серйозним або сердитим виглядом, бажаючи запитати: «Котра година?». Тобто вона чимось збуджена або просто звикла так себе відчувати – великою й розсердженою. А у вас у кишені пістолет. Припустимо таку ситуацію. Вона до вас підходить, цей комплекс включається, відтворюється ситуація переляку, вона включає вібрацію пояснення: «Ця людина хоче мені зробити щось погане, вона хуліган, який більший за мене, який іде до мене з явно загрозливим видом». Ви можете вихопити пістолет і застрелити її. Ні за що, ні про що її вбити. Нехай про це ніхто не довідається. Ви спокійно доживете до кінця життя, потім переродитеся надалі, але несправедлива ця дія на вас ляже, як зв'язок із цією людиною. І поки цей зв'язок не буде вичерпаний, ви будете з ним взаємодіяти, віддавати йому енергію, якось реагувати на ті імпульси, які він вам буде посилати. Я зараз показав, як працює комплекс. Як така безневинна, здавалося б, неправильно сприйнята в дитинстві подія може породити ланцюжок наслідків, що йде досить далеко. Якщо блок не дає вам чогось побачити, то комплекс буде активно уводити вас від чогось. Припустимо, ви боїтеся оголюватися. Тобто у вас вихований нашою цивілізацією комплекс остраху оголеного тіла. Насправді нічого страшного тут немає. Якщо логічно ви почнете міркувати – що отут такого – діти всі бігають голими, в Африці теж усі бігають або бігали голими, у древній час це зовсім не вважалося соромним, але уявити себе в цій ситуації дуже важко. Правильно? Тобто уявити себе в юрбі нехай таких же, як і ти, оголених людей звичайній «цивілізованій» людині досить важко. Це теж прояв такого ж комплексу. Це те, що йде з вашої підсвідомості, те, що виключає яку б то не було логічну інтерпретацію. Але ви спочатку говорите «ні», а потім починаєте пояснювати, чому саме «ні». Комплекс спрацьовує раніше вашої свідомості. А тепер уявіть таку ситуацію: вам потрібно для того, щоб урятувати своє життя, пройти десь оголеним. Припустимо, десь у печерах. Єдиний вихід – через дуже вузький лаз, де навіть зайвий міліметр одягу робить цей лаз непрохідним. Якщо ви не знімете із себе все, то не вийдете, і ті, хто йдуть за вами, теж не зможуть вийти – ви всі загинете. І раптом у цей момент ви виявляєте, що не можете із себе зняти цей одяг. Це приклад прояву комплексу. Тобто навіть заради порятунку життя... Ну, можливо, заради порятунку життя ви зможете його переступити, вимушено зруйнуєте цю енергетичну структуру. Якщо ви правильно зрозумієте, що нічого в цьому страшного нема, і просто посмієтеся над цим забобоном, який у таких ситуаціях уже ніяк не повинен вас обмежувати, ви комплекс знімете. Але ви можете його переступити, не забираючи, – блок на нього поставити. Блок, що ставиться на комплекс. Тобто комплекс не прибирається – блок ставиться. У певних ситуаціях блок спрацює, у певних ні. Аналогічно: ви можете, наприклад, боятися смерті. І ви повинні пройти двома дорогами. Одна більш довга, але ви знаєте, що там немає розбійників, усе в порядку, є варта, але якщо ви підете по цій дорозі, ви напевно не встигнете передати потрібне повідомлення. Або не встигнете дійти до джерела їжі й води – можете загинути, практично напевно загинете. Або піти іншою дорогою, де можуть бути дикі звірі, можуть бути розбійники – можуть бути. Але вона коротша, і якщо ви пройдете цією дорогою, то напевно встигнете передати повідомлення або дійти до джерела їжі й води й залишитеся живі. Вибирати потрібно швидко. Наприклад, ви скачете на коні і якщо зараз, у дану секунду, не оберете дорогу, то далі, через мить-іншу, це вже не має сенсу. Дорогоцінний час буде загублено. Усе це миттєво у вас проноситься у свідомості, на рівні підсвідомості спрацьовує комплекс, і ви просто не зважаєте наіншу, коротшу дорогу, звертаєте на довшу, як на більш зручну. Для себе на свідомості пояснюєте: «По цій дорозі я не буду вбитий, виходить, зможу добратися до мети, є ймовірність того, що я досягну цього пункту призначення вчасно...». Ви їдете довгою дорогою й гарантовано гинете. Може, у момент вибору дороги вам щось навіть підказувало, що краще їхати короткою дорогою. Але ви цю підказку відкидаєте, користуєтеся своєю свідомістю. А в цей момент на короткій дорозі не було ані левів, ані розбійників – нікого. Тобто вона була зовсім вільною. Перед лекцією було питання про те, як допомагають родичі або тонкі істоти з тонкого світу. Може, вам у момент, коли ви робили вибір, хтось із тонкого світу, той, хто про вас піклується – ваш ангел-хоронитель або друг, якій у цей час уже там перебуває, підказував: «Там все гаразд, ти напевно встигнеш, там буде краще». Але ви відмахнулися від нього – комплекс не дав вам почути цю інформацію – і в результаті ви загинули. От приклади роботи комплексів і всіх тих структур, які спотворюють наше сприйняття тонкого світу, не дають нам діяти в ньому. Але комплекс проявляється вже не шляхом блокування інформації, а шляхом породження вібрацій, що спотворюють, спрямовують нас не туди, куди варто було б. Тепер про вставки. Вставки – це теж енергетичні конструкції... …Я кажу енергетичні конструкції. Так, їх можна так бачити. Іноді я їх бачу як структури, які складаються з відрізків променів. Це якщо дивитися в менталі, де все представлено в кристалічній формі. Це може сприйматися як хмаринка. Тобто не обов'язково у вигляді якогось механоподібного утворення. Може, як сполох північного сяйва – все це я умовно називаю енергетичною структурою, або енергетичною конструкцією. Вставка – це сума вібрацій, яка перебуває в нас, усередині нас. Геометрично – у прив'язці до нашого тривимірного простору – вона всередині або на поверхні наших енергетичних центрів. Але якщо ви подивитеся на характер цих вібрацій, то побачите, що вони ніколи вам не належали. Ні в цьому житті, ні в минулому – за ними стоїть зовсім інша людина. Як же вони з'являються? Вставки, як правило, з'являються в результаті активного впливу на вас. Неважливо, буде це свідомий чи несвідомий вплив. Свідомий – це коли хтось, що знає, як це робити, – маг, або йогин, або якась духовна людина, яка розуміє, що вона робить, відповідає за свої справи, – вводить у вас ці структури для того, щоб вони працювали. Тобто вставка може бути з установкою й на щось доброзичливе, на якусь гарну дію. Або не дуже гарну. Уявити вставку доброзичливу, у принципі, можна, хоча це дуже рідко буває. Мають бути досить серйозні підстави для того, щоб порушити волю чужого духу й обмежити його або нав'язати йому щось, йому не властиве. У принципі, такі обставини можуть зустрітися. Наприклад, якщо вам потрібно щось зробити, а у вас немає для цього здібностей, немає знань для цього і ви добровільно готові до того, щоб у вас вставили щось, що допоможе вам виконати свою місію. У вас можуть ввести інформацію, яка не буде вашою, а буде чимось подібним до матриці пам'яті, яка потім у процесі вашої роботи працюватиме за вас. Тобто ви будете всього лише виконавцем тих станів, які закладені в цій матриці. Це приклад сприятливої вставки. Найімовірніше, така структура буде уведена у вас за умови, що коли завдання закінчиться, вона з вас повинна буде вийти. І якщо ви не прив'яжетеся до неї, дасте їй піти, то ваша воля від цього ніяк не постраждає. Якщо ви її в себе залишите, виявите свою волю, захочете, щоб вона у вас залишилася, то вона продовжить діяти, може, не так, як повинна була б, оскільки обставини її роботи змінилися. Але це такий гіпотетичний, умоглядний варіант доброзичливої вставки. Недоброзичлива вставка – коли від вас хочуть чогось домогтися. Цим ми практично всі поголовно займаємося, коли хочемо від іншої людини, щоб вона робила так, як нам хочеться. Ми постійно думаємо: «Роби так, роби так». Мати жадає від дитини: «сиди рівно», начальник від підлеглого: «виконуй роботу вчасно». Батько від сина, дружина від чоловіка, чоловік – від дружини. Тобто це відносини якогось силового керування, коли ми шукаємо спосіб впливу на іншу людину. Я тільки що перелічив вимоги методом грубої сили. Але це здійснюється не обов'язково силоміць, але будь-яким способом. Може бути вставка, коли ви дієте не підступництвом, а пещенням, підкупом, лестощами. Тобто людина відкривається, відкриває свої центри, у цей момент ви вкорінюєтеся в неї, одержуючи доступ до її енергетики, і там залишаєте своє бажання. Ви їй робите щось гарне, дуже приємне. Вона радується – ой як приємно, а в цей момент ви ніби вкорінюєтеся, одержуєте доступ до її внутрішніх структур і залишаєте в ній своє бажання. Суть цього бажання: «Якщо тобі приємно, якщо хочеш, щоб тобі було завжди приємно, роби, як я хочу». Якщо ви подивитеся, люди, слабкі духовно й фізично, але які мають дуже сильні бажання, шукають саме такі способи впливу. Вони силою взяти не можуть, і для них нічого іншого не залишається, як діяти от у такий спосіб. Сама по собі вставка, тобто впровадження у вас тієї або іншої конструкції, можлива тільки за однієї умови – якщо ви відкриєтеся цьому впливу, якщо ваш центр у цей час буде відкритий. Він може в цей момент працювати на прийом енергетики, усмоктувати в себе стани, одержувати емоції, одержувати задоволення. Або страх якийсь за себе буде. Тобто буде якийсь поворотний компонент від світу до тіла, відчуття світу, втягування в себе енергетики. Або якщо той, з ким ви взаємодієте, буде сильніший, ніж ви. І навіть якщо ви нічого не намагаєтеся від світу взяти – віддаєте, але його енергія, спрямована на вас, сильніша, то його стан впровадиться, і ви одержите цей відбиток. Отже, ми, з тієї чи іншої причини, у силу емоційного стресу або просто переживання тієї або іншої емоції, розкрили свій центр. У цей момент у нас увійшла енергія іншої людини. Увійшла у всьому комплексі станів, які пов'язані із цією енергією. Ми не будемо розбирати вставку спеціальну, як напад. Розглянемо, як це відбувається по життю з кожним із нас, із нашими дітьми або з нами в дитинстві відбувалося або могло відбуватися. От батько, припустимо, хоче, щоб його син був великою людиною. Причому сам батько цього бажає тому, що боїться, що коли дитина виросте, то не зможе заробити собі на життя, утримувати родину, ну, може, і його (батька) теж не зможе нормально прогодувати в старості. І от батько увесь час думає, думає, нагадує про це дитині, каже: «Учися, рости, ти повинен увесь час працювати, ти повинен учитися...». І в якийсь момент може виявитися так, що дитина відповідає: «Та не хочу я, я хочу погратися...» – «А ти повинен!». Виникає скандал. Батько лає дитину, дитина плаче, емоційно переживає, через це центри її розкриваються. У цей момент енергія дорослого одержує доступ до центрів дитини й втискає у неї стан-програму. У неї ніби вбудовується стан: «Ти повинен!». Дитина вже не може нікуди із цього гачка дітися, і тепер дорослий у будь-який момент має енергетичний зв'язок зі своєю дитиною, через ту енергетичну структуру, яку впровадив у неї. А дитина тепер починає боятися тим страхом, яким боявся її батько. Тобто її стан придбав новий компонент, якого у неї ніколи раніше не було. Вона сама собі його не виробляла, а це в неї з'явилося в готовому виді. Тепер вона дійсно почне вчитися, почне активно працювати, заробляти гроші. Але потім у якийсь момент вона задумається: «Чому я увесь час метушуся, чому я увесь час хочу тягти все більше й більше в будинок? Чому начебто б усе є, начебто б можна було б зайнятися духовними завданнями, а мені хочеться піти ще щось заробити, ще щось придбати». Вона почне розбиратися й побачить, що в ній працює структура, яка змушує її здобувати або шукати новий прибуток своїм знанням. Не тому, що це потрібно духу, а тому, що батько цього хотів або боявся, що без цього нічого гарного не буде в його дитини. Ці комплекси в нас є у великій кількості. Ми могли їх заробляти не тільки в цьому житті, а й у минулих, не тільки на Землі, але й на інших планетах. Тому немає нічого дивного в тому, що в залі, а може, і на Землі, немає людини, у якої не було б жодного комплексу. Хіба що ця людина спеціально із собою працювала і забрала із себе все-все-все. Якщо вона цією роботою не займалася, рано чи пізно вона натрапить на щось схоже. Вона може побачити, що була дикуном на якійсь планеті, і там їй її тато-дикун або мама-дикарка вставили цей острах. Або вона може побачити себе царем, якому його візир передав щось у ранні роки. Він може згадати своє нинішнє дитинство тощо. І все це будуть ланки одного ланцюга, які визначають ваше існування як окремої сутності. Це те, що я хотів вам коротенько розповісти про вставки, блоки й комплекси. Блок – це те, що перешкоджає проходженню енергії. Комплекс – те, що породжує імпульси, бажання, стани, які засновані переважно на вібраціях страху. Вставка – це те, що в нас є, але не породжено нами самими. Те, що виявилося в нас у готовому вигляді від когось. До чого ж приводить наявність таких структур? В Індії для прояву таких структур є спеціальні терміни – самскари й кльоші. Тобто перекручування в енергетичних центрах, перекручування у свідомості, які перешкоджають ясному, правильному розумінню реальності. Для мене ці структури є частиною великого й складного механізму, що я називаю его. Це слово вживається для позначення різних процесів або різних станів, різних структур. Але для мене его – це сума всього, що відокремлює нас від Нескінченності. Те, що нескінченну по своїх потенціях душу відокремлює від того, чим вона колись була, і не дає їй з'єднатися зі своєю першоосновою. Тобто все-все-все, що відокремлює нас від Нескінченності, я називаю его. По ходу лекцій ми познайомилися з різними механізмами виникнення его. Це може бути комплекс, який визначає ваше ставлення до світу, породжує ваші власні вчинки, формує пам'ять і блокує сприйняття світу вже на рівні оболонок душі. Якщо ви все життя проживете в стані остраху чогось, у стані прояву цього комплексу, це відкладеться на оболонках душі й буде вже досить довго визначати ваші прояви в інших переродженнях. Це може бути стан, який виник дуже давно на дуже тонких рівнях, коли ви були майже Абсолютом, духом, але трошки десь зробили не так, трошки помилилися у своїх станах. І це «трошки» потім уже обросло безліччю вібрацій і стало зримим і грубим проявом. Це може бути щось, подароване вам від інших людей, від егрегорів – скупчень інших людей, що живуть у якомусь єдиному стані. Але все це спотворює ваше сприйняття світу, не дає бачити його таким, який він є, і відокремлює вас від Нескінченності. Давайте більш пильно, більш докладно розглянемо процес формування его як самостійного утворення, яке намагається підтримувати свою цілісність, своє існування й навіть захищати себе за допомогою тих або інших прийомів або структур. У своєму нескінченному стані душа одночасно й особистісна, й безособистісна. Тобто вона одночасно, як і Абсолют, має розуміння себе, розуміння того, що вона є, так само, як і розуміння того, що її ніби й немає. Так само, як наш Всесвіт розуміє й відчуває себе в просторі, що вміщує його – Всесвіт, – і розуміє, що цей простір набагато більший, нескінченніший, ніж власне цей Всесвіт. Ця дуальність: „я” й „не я”, особистого й безособового, буття й небуття, виявлена в кінцевому варіанті, приводить до того, що в нас починає формуватися неправильне уявлення про те, що ми – це щось самостійне, щось, що існує саме по собі, що володіє волею волі, волею бажань. Те, що може сказати: «Я хочу, я буду робити, я змушу...» тощо. Як же виникають такі стани, коли ще тіла немає й коли дух ще не знає, що він є «я»? Як я казав, Всесвіт одночасно, одномиттєво пронизаний вібраціями особистого й безособистісного початків. Хоча навіть особистий початок у своєму нескінченному виявленні не прив'язаний ні до чого конкретного. Це – свідомість себе, не прив'язана до жодного конкретного предмета, свідомість себе як така. Уявіть собі, що повітря в цьому залі почало розуміти, що «воно є». Але при цьому воно повинно розуміти, що якщо зал забрати, то його як «повітря в цьому залі» не стане. Тобто воно розуміє, що насправді воно є частиною повітряного океану, який розлитий над Землею. Просто воно усвідомлює, що «повітря в залі» – якась частина «повітря Землі», що його існування як виділеного обсягу не те що короткочасне, а дуже й дуже відносне. Тому воно не прив'язується до цього свого стану, не намагається цей стан підтримати. Воно взагалі не вважає це чимсь цінним, значущим і що потребує подальшого існування незалежно від зовнішніх умов... ...Ні, я не заплутався. Я просто не знаю, як вам показати ні до чого не прив'язаний особистий початок у Нескінченності. Для його безпосереднього сприйняття потрібний досить високий рівень усвідомлення, тому я шукаю метафори, які допомогли б вам зрозуміти, про що йде мова. Можете собі таке уявити? Якщо так, тоді я піду далі. Можете? Добре. Отже, у Нескінченності є вібрація, що нами може сприйматися як особиста, але вона ні до чого не прив'язана, тому, на наш погляд, вона безособова. У цій же Нескінченності є вібрація, стан неприхильності ні до чого, стан безособовості – нескінченна безособовість. Коли ми попадаємо із простору, де ці два стани повністю одномиттєві, злиті воєдино, у простір, де вони існують окремо, у нас у якийсь момент може з'явитися пам'ять про однин із них, зокрема, пам'ять про особистий стан. І розуміння, що цей особистий стан присутній у нас, прив'язування його до свого буття породжує з'єднання самовідчуття й самоусвідомлення. Що таке самовідчуття? Це – коли ви розумієте, що процеси, які відбуваються в якомусь обсязі простору, припустимо, в обсязі нашого фізичного тіла, мають відношення тільки до нас і ні до кого іншого. Правильно? От ви почуваєте себе таким способом. Те ж саме може бути із сутністю без фізичного тіла. Вона може зрозуміти, що процеси, які відбуваються, припустимо, у цій галактиці, мають відношення тільки до неї й ні до кого іншого. Тобто сутності, які займають інші галактики, – це інші сутності. У неї виникло самовідчуття, але вона ще не розуміє, не усвідомлює це як свої дії. Тепер у якийсь момент ця сутність починає усвідомлювати, що її думка, її рух приводять до того, що зірки починають вибухати або переміщатися з однієї ділянки Всесвіту в іншу. Тоді вона почне розуміти, що відбувається. Крім того, що вона себе відчуває, вона ще й починає усвідомлювати себе. Якщо ця сутність у цей момент скаже: «Ну, добре, я знаю, що я є, я усвідомлюю себе – чудово» – то его в неї ще не виникне. Але якщо ці два моменти з'єднаються разом і виникне бажання підтримки самовідчуття й самоусвідомлення одночасно, тоді в неї починає формуватися его, починає формуватися «я». «Я» як атрибут конкретного об'єкта, який розуміє, що він відрізняється від інших об'єктів і не хоче від цього відчуття й розуміння звільнитися. Тоді ця сутність відділяється від Нескінченності, втрачає з нею тотальний зв'язок, і її подальше існування буде визначатися тим, що вона набере на свої оболонки. Таким чином, его виникає на дуже й дуже ранній стадії існування душі. Формується його основа з дуже тонких вібрацій, практично з вібрацій Абсолюту, але прив'язаних до певного обсягу й скріплених бажанням існування, бажанням «бути». Це бажання «бути» теж існує в Космосі в безособовій нескінченній формі, не прив'язаній ні до чого. Але як тільки це бажання плюс самовідчуття, плюс самоусвідомлення збираються разом, усмоктуються в оболонки, у вібрації окремої душі, вона здобуває его. І ця сутність починає далі існувати як щось усвідомлююче себе, такою, що володіє особистими бажаннями, особистими устремліннями, спрямованими на реалізацію цих бажань. І, в остаточному підсумку, вся проблема розвитку в дусі полягає в тому, щоб звільнитися від цього набору станів. Звільнитися від его. Доти, поки в нас є его, поки в нас існує бажання бути, бажання відчувати себе, ми рано чи пізно починаємо ці бажання реалізовувати. Ці бажання будуть зіштовхуватися з бажаннями інших людей, породжувати в нас ті або інші перекручування, змушувати робити нас ті або інші вчинки й втілюватися в усе більш і більш щільних станах. Запитання: У що ж ми тоді перетворимося, якщо це все забрати? Запитують, у що перетвориться людина, якщо забрати его. Якщо забрати его, напевно, усі богами стануть. Тобто ви перестанете відокремлювати себе від Нескінченності. А що може людина, яка перестала відокремлювати себе хоча б від частини Нескінченності, ви могли побачити в суботу, коли дивилися передачу про Девіда Коперфільда. Ви могли прочитати про чудеса, які творить Сатья Саї Баба в Індії. Тобто така людина може практично все. Чому вона може – тому що бачить все, з усім злита, з усім перебуває в контакті. Вона не відокремлює себе ні від чого. І якщо їй, навіть не їй, а якщо цьому всьому потрібно через її структуру щось зробити, то увесь світ починає діяти через цю людину. Звісно, відчути стан відсутності его при його такому потужному прояві дуже важко, практично неможливо. Усі мої слова, які я вам зараз кажу, ви сприймаєте через набір фільтрів вашого его, вашого «я». І уявіть, що я кажу щось, що спрямовано проти цього «я». Тобто уявіть, що навколо вас є повітряна кулька. Я кажу, що вона неправильна, від неї потрібно звільнитися, і намагаюся її вколоти голкою. Для чого – для того, щоб те, що міститься усередині цієї кульки, звільнилося. Але ця кулька має власне бажання – бажання «бути». І вона, коли бачить голку, спрямовану на її руйнування, починає себе захищати. Вона каже тому, що всередині неї укладено: «На тебе нападають!» Вона не каже: «На мене нападають». Вона каже тому, що міститься всередині неї: «На тебе нападають!». Сама кулька діяти від себе не може – джерелом дій може бути тільки те, що всередині, ваша душа може діяти. Звичайно, проблема людей полягає в тому, що вони помилково ототожнюють себе з тією чи іншою структурою, з тим або іншим аспектом свого «я». Свій дух, свою нескінченну, безмежну душу, вони, свідомо або несвідомо, ототожнюють із інтересами свого его. І потім направляють на реалізацію цих інтересів всю силу свого нескінченного духу. . Заитання ( із залу): Як у цьому плані ви розглядаєте процес навчання? Як, з погляду виникнення вставок, може виглядати навчання дітей? Ви в негативному розумінні, в основному, це розглядали й підкреслили, що важко уявити собі позитивний ефект від вставок. Але ж особистість учителя обов'язково відкладається на особистості учня, і учень надалі користується тією тематикою, що вкладена в нього, ну, скажемо, з дитячих років. Це позитивний процес, на ваш погляд, або негативний? Я повторю питання, оскільки не всі могли чути: «При навчанні дітей вільно або мимоволі вчитель робить їм вставки, тобто особистість учителя відбивається на особистості учня, і потім учень по життю несе в собі цей відбиток, що тим чи іншим чином проявляється через нього». Добре це чи погано – у кожному разі визначається тим, що ми беремо як точку відліку. Якщо я кажу, що лінія йде нагору – це добре чи погано? Ви скажете: не знаю. Але якщо я скажу: «Нагорі кисню більше, а внизу кисень зникає»? От тепер ви скажете, що нагору – добре, тому що нам, людям, дихати киснем добре, а без кисню нам погано. Так само й тут: що добре, а що погано? Де точка відліку? Припустимо, що в жорстких умовах, у тоталітарній державі з'являється вчитель, що несе в собі світлий початок, вібрації доброти, гармонії, любові до ближніх, і учні цього вчителя одержують відбиток його особистості й потім несуть його по життю. Це добре чи погано? У цих умовах це добре. А якщо, уявіть собі такий унікальний випадок, зібрався дитячий садок або клас дітей без его, які бачать усе, з усім перебувають у контакті. І вони одержують учителя із сильним его, з обмеженнями, який, природно, у процесі навчання передає їм свої обмеження – це добре чи погано? Бачите, усе дуже відносно. І тому сказати однозначно «добре» або «погано» я не можу. Запитання: Як ви ставитеся до навчання іноземної мови під гіпнозом і до навчання – є такий метод Давидова, я з ним, щоправда, погано знайома, але там наголошується на підсвідомість? Щось вселяється на підсвідомий рівень за допомогою спеціального запису. Як ви до цього ставитеся? Особисто я негативно ставлюся до будь-якого втручання в підсвідомість людини поза її свідомим контролем. Навіть при найкращих бажаннях того, хто втручається, він мимоволі передає свої стани тій людині. Тобто робить цю людину залежною від себе. Людина духовна, яка бачить всі ці речі, якщо й використає ці стани, то дуже чуйно, дуже акуратно, буквально як хірург проводить операцію на серці. Тобто вона все вимірює з точністю до міліметра, притому ураховує наслідки, які душа цієї людини буде випробовувати через багато століть. І з позиції цього майбутнього вона робить дії зараз. Там, де справа стосується особистісних інтересів, інтересів его, – припустимо, грошей, прояву себе, – ті, хто втручається (нехай на рівні своєї свідомості, прагнучи до начебто благих цілей), дуже сильно вносять відбиток свого «я» в інших людей. Як правило, це люди, які хочуть саме виявитися, тобто хочуть влади над іншими людьми, хочуть відчути, що можуть дати їм знання, можуть їх навчити... тощо. Не для того, щоб люди стали гармонійнішими, а для того, щоб такий «учитель» міг відчути себе. І ті, хто взаємодіє з такими людьми, віддають себе їм у руки, стають не те щоб пішаками, а елементами в тій картині світу, яку ці «наставники» вишиковують. Тобто стають залежними від них. Екстрасенси називають це вампіризмом. Також це можна назвати зомбуванням – по-різному це можна назвати. Але поки ви, поки ваша свідомість, по суті, ваш дух стоїть на стражі вашої душі, ви більш-менш вільні. Знов-таки, чому люди віддають себе в руки таким «учителям»? Тому що їм, їх его хочеться «швидше». Виходить: одне бажання – швидше щось досягти, не витрачаючи зусиль, даром, по суті, плюс інше бажання – виявитися через свої результати. От вони й дають такий ефект. Р: Тобто ви негативно ставитеся до просто навчання під гіпнозом? Так. Гіпноз і взагалі прояв більш ніж звичайних здібностей не принесуть шкоди тільки тоді, коли вони перебувають у дуже чистих і дуже духовних руках. Тобто коли людина, що користується цими здібностями, може врахувати наслідки їхнього прояву на кілька століть уперед. Інакше, як правило, включаються механізми его й люди заробляють карму, як ті, хто віддає себе під прояв цих здібностей, так і ті, хто ці здіббності проявляє. Це не тому, що мені «подобається» або «не подобається» – я просто бачу, до чого це призводить. Тому не дуже радуйтеся, якщо хтось дуже швидко у вас щось впровадить... Запитання: Як можна правильно, не порушуючи законів етики, не роблячи вставок і блоків, спілкуватися з людиною або групою людей – дітей у школі – так, щоб вони виконували норми поводження, коли вони цього самі не роблять, наприклад, шумлять, неуважні тощо… Можна так робити, але це складно. Для цього потрібно готовити вас, готовити дітей, готовити їхніх батьків. Можна створити такий стан у собі й навколо себе, коли люди будуть вас слухати й слухатися; не тому, що ви їм нав'язуєте слухняність, а тому, що їм хочеться бути в контакті з вами, робити те, що ви їм пропонуєте. Це – найкращий спосіб «керування» – зацікавити людину. На Заході це давно зрозуміли, і там є багато течій у педагогіці. Але тут є маленький нюанс – чим зацікавлювати. Яка мотивація тих, кого ви зацікавлюєте, чого вони хочуть досягти через вас? Якщо ви будете зацікавлювати, стимулювати їх его (на що доводиться, на жаль, часто опиратися, тому що его має найбільшу силу – це в нас зараз найбільш сильний механізм із числа тонких), то вам потрібно буде так віртуозно побудувати навчання, щоб, почавши з інтересів его, провести його до духу й потім щоб цей дух зміг відмовитися від его. Якщо ви будете будувати своє навчання тільки на задоволенні інтересів его, ви рано чи пізно прийдете до того, що его ущільниться ще більше. І – є закон юрби: юрба почне жадати від вас реалізації усе більш і більш грубих своїх бажань, і, в остаточному підсумку, ви прийдете не зовсім до того, до чого хотіли б прийти. Точніше – до таких результатів, побачивши які, ви викликнете: «Але я ж цього зовсім не хотів!» Та буде пізно. Тут дуже багато нюансів є. Тому перше, із чого потрібно починати будь-який вплив на навколишніх, – це зі зміни самого себе. Парадокс: ви хочете на когось подіяти, а потрібно діяти на себе. Але це типова ситуація, коли людина приходить і каже: «Зробіть йому так, щоб мені стало добре». Це типове прохання. Постежте за собою, і побачите, як працює цей цікавий механізм. Потім подивіться, чому вам хочеться, щоб вони (діти) виконували ці норми? Чи потрібно їм, щоб вони ці норми виконували? А що їм насправді потрібно? От їхньому духу що потрібно? Коли ви почнете задавати такі питання, у вас з'являться десятки нових, і проблеми почнуть рости, як сніжний ком... Але якщо ви не почнете задавати ці питання, ви ніколи не одержите на них відповіді. Запитання: Одного разу в Криму потрапив у групу нудистів. Спочатку був ошелешений, але в плавках себе серед них почував досить незручно, потім переборов бар'єр, зняв і відразу відчув себе так, начебто завжди так ходив. Так де ж комплекс? Комплекс – коли не міг зняти. Другий комплекс – коли почував себе незручно. Отут два комплекси працювало. Переборов перший комплекс – і нормально. Але другий комплекс ви, здається, ще не перебороли. Комплекс, коли ти «не такий, як всі», і не можеш тому себе почувати природно. Запитання: А якщо людина просить іншу, пристає із чимось, вставка не утвориться? Якщо просить із емоцією й без емоцій? Якщо вона просить, розуміючи, що їй можуть відмовити, то вставки в іншої людини, звичайно, не утвориться. Але якщо вона хоче, якщо своє бажання, свою волю, свою емоцію направляє на цю людину, проектуючи на неї своє бажання, уявляючи її поводження в такий спосіб: «От він зробить, добре було б, щоб він зробив...», – у тій тоді може, зрештою, щось утворитися. Про ці речі можна розповідати дуже довго. Не думайте, що ми перебрали всі випадки й ви довідалися про дійсно багато чого. Коли ви почнете спостерігати за собою й за навколишніми, нехай навіть ви не «відчуваєте», не «бачите» нічого, просто згадуючи мої слова, логічно розглядаючи, що ж відбувається, ви побачите, як що працює, наскільки різноманітні ці механізми. Усі їх перелічити практично неможливо. Запитання: Будь ласка, укажіть, як позбуватися комплексів, блоків, вставок у цілому або від якихось певних. Для того щоб позбутися комплексів, оскільки всі комплекси зав'язані на тому або іншому виді страху, потрібно позбутися всіх видів страху. Подивіться, чого ви боїтеся, і зумійте подумки пройти через ситуацію, де ви боїтеся, так, щоб у вас страху не виникало. Не вмовляючи себе, що «мені це все не страшно», а щоб ви взагалі не відчули страху – от ви комплекс, по суті, і відробите. А як це зробити – це ви вже самі будете дивитися: як зробити так, щоб ви не боялися. Як це зробити? Коли ви почнете шукати, як зробити, щоб у вас не було страху взагалі, або якогось певного: страху покарання, страху наготи, страху смерті, страху болю тощо... Ви почнете розуміти, наскільки це непросто – відчути стан відсутності страху. Тому що страх – він уже є. Раз – і є, все. Як рука у вас є, ви нею рухаєте й не замислюєтеся, як ви це робите. А от щоб не було страху, вам доведеться довго, дуже довго ходити й шукати. 10 разів пройти через ситуацію, 20 разів, 1000, може, разів... Але в якийсь момент ви раптом побачите, що вам не страшно, страх зник. Підсвідомий стан перестає мати владу над вами, коли ви туди проникаєте вібраціями свідомості. Побачте, чого ви боїтеся, подивіться. Скажіть собі: «Я боюся вмерти...Добре, а чого я, властиво, боюся? Ну, тіло знищиться...». Коли ви не знаєте, що стоїть за цим, вас лякає невизначеність – ви не можете уявити, не можете побачити – і от цього ви боїтеся. Залишається велика арена для гри підсвідомого, і там ви – не хазяїн. Але якщо ви стаєте на позицію, що ви ще багато разів будете втілюватися, то тоді розумієте: «Добре, я вмру, але насправді-то нічого не відбудеться – я просто перейду в інший стан, схожий на стан сну. Так, я засну не на день, не на рік, а на 100 років. Так, я прокинуся в іншому тілі й забуду багато чого з того, що знав зараз. Але ж те, що є Я – справжнє, при цьому не зникне. Так чого ж мені боятися?». Тобто чисто логічно ви починаєте розуміти, що для страху немає підстав. І тоді ви дивитеся: чого я боюся? Що тіло зникне – це не страшно. Що мене там мучити будуть – так, вибачте, нашкодив, як кажуть, – давай розплачуйся. Адже що таке мучення після смерті, що таке рай чи пекло? Це проходження через шари з більш високою енергетикою. І коли ви піднімаєтеся в ці шари, ваші щільні темні вібрації, які ви встигли нагромадити протягом життя, починають у буквальному значенні горіти, згоряти в цих шарах або розсіюватися. Там ваші страхи дуже активно виявляться. Ви відчуєте, що зникаєте, те, що почувало себе вами, почне зникати... (Р: нерозбірливо). Ні, фізичне тіло – уже пішло, воно зникло, а ваші тонкі стани залишаються. Саме вони починають розчинятися в ще більш тонких просторах. І от там острах втрати відчуття себе, острах, незвичка, неприємність від цього буде дуже сильно вас лякати. Але однаково ви через це пройдете,нікуди не дінетеся. Це як закон гравітації. Якщо ми кулю нагору кидаємо, вона однаково впаде вниз. Запитання: Якщо можна, кілька слів про фільм «Магія Девіда Коперфільда». Що таке магія? Які її наслідки? Чому краще цим не займатися? Я езотеричні знання умовно розділяю на йогу, магію й ще, можливо, релігію. Що таке йога? Це – стосовно Бога, Нескінченності, Абсолюту – шлях злиття з ним. Злиття з Богом. Що таке релігія – це шлях преклоніння перед Богом. Коли є я – маленький, незначний, і є Він – Великий, Всемогутній. Я, по суті, боюся його, боюся його покарань, я обожнюю його й тому перед ним схиляюся. Йог знає, що він і Бог – це суть те й саме. Йому не треба Бога ані боятися, ані схилятися – він просто поступово, крок за кроком йде до з'єднання з тим, чим він і так є. Що таке магія – це використання, утилітарно-практичне використання сил Бога в інтересах свого я, своїх особистих інтересах, для якихось практичних потреб. Тобто маг каже: «Бог є, так, у принципі – це добре. Я із цим згодний. Я знаю, що Бог є. Він сильний, так, я знаю. Але я беру частину його сили, для того щоб використати у своїх інтересах. Я не шукаю злиття з Богом. Я хочу скористатися тим, що він мені може дати». Це дуже грубий, дуже умовний поділ. Назвати те, що робить Девід Коперфільд магією, можна дуже умовно. По суті це шоу, яке не було спеціально орієнтоване на духовний розвиток тих, хто там був присутній. Це був показ можливостей. Р: Вибачте, це не трюк був? Я не можу сказати, що це трюк, оскільки він перелітав через Великий Каньйон без усяких пристосувань. Зважаючи на все, це – реальність. Більш того, ми знаходимо згадування про аналогічні здібності у Ведах, Махабхараті – давньоіндійському епосі, взагалі в різних східних джерелах. Тобто там це було досить розповсюдженим явищем. Просто воно досягалося шляхом тривалих тренувань і досить серйозної внутрішньої духовної дисципліни. «Чому погано користуватися магією, чому краще нею не займатися». Магія – є використання вищих духовних сил в інтересах свого его, для задоволення його потреб. Якщо ви дійшли до рівня вищої магії, тоді розумієте, що є Бог, і ви – усього лише його виявлений стан. І ви всього лише реалізуєте, проводите через себе його вібрації – не маючи можливості з ним злитися, будучи відділеним від Бога, але ви дієте за його вказівками. Це як ваш начальник, якого ви слухаєте й наказам якого ви безумовно підкоряєтеся. Це ще нічого. Але що буде, якщо ви будете вважати, що Бог – це ваш слуга, що ті сили, якими ви користуєтеся, призначені ніби самим провидінням, щоб додержуватися ваших наказів. Тобто поставите все з ніг на голову. Тоді ви почнете зміцнювати своє его й заробляти при цьому наслідки на тонких рівнях. Якщо звичайна людина вилає когось – наслідки її дій, учинків будуть настільки ж короткі, як мала енергія її слів. Звичайна людина енергію в слова практично не вкладає. Якщо ж маг пошле проклін, він буде діяти досить довго, він потрапить туди, куди потрібно, принесе ту шкоду, що маг задумав. Але потім, через 200–300 років, цей маг повинен буде розраховуватися із цією людиною. І розраховуватися він може дуже довго: 200 років, 300, 1000 років – за от таку дію. У той момент, коли він посилає проклін, він тішить своє я. Він каже: «Я заподіяв йому шкоду, мені це подобається, мені це зробило приємність». Те, що потім через 1000 років він буде розраховуватися за це, він не бачить, забуває. Тому в цьому розуміння магією краще не займатися. Тому що чим ви будете розплачуватися потім, ви зараз не знаєте. А що стосується Девіда Коперфільда – це можна назвати магією, але це, скоріше, прояв надздібностей – факіризм. Мені здається, що він знає й уміє більше, ніж показує. І навіть, може, щиро намагається видати себе за фокусника. Так мені здається. Зовні це виглядає як факіризм. (Р: Трюки.) – Ні, це не трюки. Це пред'явлення вищих здатностей для задоволення інтересів юрби. Запитання: Чи можуть освічені люди використати свої якості на шкоду своїм учням або послідовникам і впливати на них? Що розуміти під «освіченими»? Люди, які щось знають краще, ніж їхні учні? Можуть. Якщо це освіченість позитивного, доброчесного напрямку, то такий збиток, швидше за все, буде або неусвідомленим, або непередбаченим ефектом. Тобто людина може щиро прагнути принести людям користь, а на рівні підсвідомості – тобто тих областей, які вона не контролює, – приносити шкоду у віддаленому якомусь масштабі. А свідомо приносити шкоду – так, вибачте, яка ж це «освічена»? Це просто людина, яка навчилася, яка про щось довідалася більше, ніж інші, і використовуває це у своїх корисливих інтересах. Тобто у високому духовному розумінні я не можу назвати її «освіченою» людиною від слова «світло». Запитання: Як з'явилася перша душа на Землі? І взагалі щиросердечне життя на Землі? Тобто первинна свідомість? Історія Землі – досить цікава й складна. Я про неї розповідати нічого не буду, оскільки дивився на це мигцем. На Землі з'явилася не душа, а багато душ відразу, тобто сюди з іншої планетної системи відразу цивілізація прийшла цілком, причому не одна, а кілька, у різні часи, тому говорити про першу душу на Землі – не доводиться. Як з'явилася перша душа в Космосі, якщо більш глобально порушити питання, – я про це розповідав. Навіть не душа, а теж багато душ. Тобто душі – це як бризки в океані. Хвиля впала, безліч бризок одночасно з'явилося, і рахувати, яка бризка з'явилася найпершою, – сенсу в цьому немає. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи не є поганий зір наслідком якогось блоку або комплексу? Чи можна щось змінити, не маючи бачення й інших талантів, – якщо можна, про це докладніше. Поганий зір, як і всяка погана фізіологічна діяльність, є наслідком забруднення. Природно, що спочатку йде енергетичний рівень забруднення, потім функціональні прояви, а потім уже якісь органічні прояви. Але навіть якщо на вас немає ніяких накладень від інших людей, ні комплексів, ні вставок, то можливе виникнення проблем просто в силу неправильного користування тілом. Припустимо, через перенапругу, недостатнє тренування м'язів ока у вас на фізіологічному рівні може розвитися неправильне функціонування зорового апарату й початися ускладнення із зором. Найперша рада – скористайтеся тими рекомендаціями, які відомі з медицини: гімнастика для очей, яка наводиться в різних журналах. Можливо, організму не вистачає вітаміну А. А шукати енергетичні причини – блоки, вставки – можна, коли ви забрали фізіологічні. Якщо ви поговорите з екстрасенсом або з тим, хто бачить, і він скаже вам, що у вас дійсно енергетичне порушення, викликане кимось, отоді можна говорити про комплекс або блок. Тобто поганий зір сам по собі необов'язково цим викликаний. Це може бути чисто фізіологічним процесом – результатом лише фізіологічних причин. Запитання: Як можна навчитися розуміти, що саме потрібно моїй дитині і її душі? Чи можна до неї підключитися, чи не є це нападом? Якщо ви будете туди лізти – не дивитися, а мацати, то це буде явний напад. Напад – це порушення внутрішнього стану об'єкта і якась агресія. Уявіть, що ви піймали метелика й хочете його розглянути, при цьому просто в силу брутальності своїх дій, самі того не бажаючи, стерли в нього пилок, – і метелик від вас вилітає вже далеко не такий гарний й витончений, яким був. Тому намагайтеся більше спостерігати й тонше почувати, що ж саме потрібно. А чим менше ви породжуєте своїх імпульсів, своїх енергетичних хвиль, тим краще ви будете чути те, що намагаєтеся почути. Уявіть, що ви кричите в усе горло й при цьому хочете почути солов'я, який співає в сусідньому гаї. Багато ви почуєте? От так приблизно діє на енергетичному рівні ваше тіло відносно тих сигналів, які ваша свідомість хоче почути. Тобто ваші бажання, думки, устремління, які ви недостатньо заспокоюєте, за звичкою породжуєте їх, не дають вам почути те, що хоче від вас душа дитини. А навчитися розуміти – означає, по суті, навчитися бачити. Зараз уміння бачити стає необхідним для всіх людей. Іде зміна потоків, зміна станів планети. І будуть народжуватися діти, у яких бачення буде природним станом. Вони будуть просто жити за тими законам, які ми зараз осягаємо через книжки, через такі лекції. Запитання: Як без вставок переконати чоловіка, щоб він гроші приносив у родину, а не витрачав їх на свої особисті потреби й іграшки? (Сміх)... Важко (сміх). Почніть із себе. Тобто породіть у собі такий стан, щоб чоловікові схотілося не витрачати (на особисті потреби). Але в собі, я підкреслюю, у собі, а не в чоловікові. Запитання: Як ви ставитеся до абортів? Коли їх краще робити жінкам, при яких строках? Чи можна домовитися (в тонкому світі) й забрати плід? Скажіть, чи позначиться це на кармі жінки – соціальні умови змушують так робити. Хто бере відповідальність? В Індії аборт прирівнюється до вбивства живої людини, оскільки душа, яка могла б втілитися й, по суті, породила обставини для свого втілення, втрачає цю можливість. Там – у деяких ортодоксальних течіях – навіть незачаття в слушну мить теж вважається таким же діянням – убивством. Не вийшло – тут ніхто не винуватий. А якщо вийшло – тоді все, відступ уже не припускається. Планування родини, звичайно, краще робити до того, як ви будете поставлені перед фактом. Для цього є багато засобів, можливостей. Починаючи від механічних запобіжників і закінчуючи гормональними. Можна використати відомі ритмологічні прийоми. Але якщо вже так вийшло, то в більшості випадків небажання допустити душу до втілення буде досить важко озиватися на організмі жінки. Інша справа, буває, що жінка робить один аборт за іншим, а їй начебто б нічого, а інша жінка начебто б один раз оступилася – вже все. Там такі наслідки йдуть, від яких вона все життя оправитися не може. Тут дуже багато чого залежить від того, кому ви не дали можливість втілитися, що з вас питати. Тобто хто ви, хто хотів до вас прийти й, відповідно, яка ціна вашого вчинку. Якщо у вас були умови для втілення високого духу, а ви в силу свого его, своїх бажань не захотіли йому надати цю можливість – наслідки на кармі будуть досить серйозні. Якщо ви не мали таких умов, можливо, душі навіть і не намагалися через вас втілюватися. Можливо, для вас це практично на тваринному рівні відбувається. Ви живете тільки заради себе й знати не бажаєте ніяких духовних проблем – у вас уже така карма сформувалася, що ті дрібні додавання, які слідують за абортами, на її тлі мало що значать. Звичайно тіло, плід готовий до прийняття душі десь на третьому місяці. Я в одній книжці зустрічав, що десь від трьох місяців плода до місяця після народження душа може ввійти чи – не ввійти в тіло. Але після місяця життя новонародженого душа там міцно затверджується, і далі живе зі своєю душею. Десь до третього місяця внутрішньоутробного розвитку це ще умовно можна вважати неживим станом. Що ж стосується «коли краще» або взагалі «робити або не робити», я можу сказати так: думайте до того – це перше і, по-друге, майте мужність приймати долю такою, яка вона є. Р: Скажіть будь ласка, а якщо жінка не розуміє, що вона робить, їй можна пояснити – це не буде порушенням етики? Учити інших можна тільки тоді, коли вони самі хочуть учитися, а не насильно їм давати знання. Запитання: Бхакті-йога – це преклоніння й служіння Богу, отже Бхакті-йога – це релігія чи все-таки йога? Бхакті-йога – це йога з релігійним станом, станом служіння, преклоніння й любові до Бога. Це – з'єднання з Богом через преклоніння. Так само як Карма-йога – з'єднання з Богом через дію, через виконання. Раджа-йога – з'єднання з Богом через всі рівні. Джнані-йога – з'єднання з Богом через усвідомлення. Є різні шляхи з'єднання. Бхакті-йога – один із них. Запитання: Будь ласка, якщо можна, докладніше, як можна перебороти острах болю? Неприємні відчуття від болю ви, природно, не переборете. Мова йде про волю вашого духу перед цим станом. Не так страшний біль, як його очікування, передчуття болю. Тобто дух має можливість заглядати в майбутнє, дух має можливість бачити те, чого немає на фізичному плані. І ваша підсвідомість, ваше его, ваше «я» у цьому випадку використовує дух для бачення того, чого ще нема, і зрештою для покріпачення духу. Тобто для сильного прив'язування до цінності фізичного тіла. Тому перебороти страх перед болем, не переставши ставитися до тіла спокійніше, не розуміючи, що тіло – не найцінніше, що є взагалі на світі й у вас зокрема, ви не зможете. Звільнитися повністю від страху болю ви зможете, тільки коли переступите через прихильність до фізичного тіла. Запитання: Яку музику переважніше використовувати у вихованні дитини грудного й іншого віку? Для маленьких дітей бажано використовувати спокійну музику: класичну або дитячу (написану спеціально для дітей). Як правило, дитяча музика весела, досить життєрадісна... Дивіться ще самі, яка музика подобається дитині. Пропонуйте їй різну музику. Природно, що джаз і поп-музика – це досить вузький вибір. Тобто поставте їй класику, дитячі пісні, запитайте, що їй подобається. І нехай вона сама вибере. Довірте їй, принаймні, у перші роки, щоб вона сама вибирала собі мелодії. А в принципі, корисно було б, щоб періодично в будинку звучала класична музика, епохи романтизму, 19-го, початку 20-го століття – вона написана на досить високих вібраціях; Бах, Бетховен, Шопен – те, що перевірено часом. Як правило, час відсіває досить щільні вібрації й залишає те, що духовно. І якщо вас цікавить саме духовний прогрес вашої дитини, то намагайтеся ставити їй спокійну, гармонійну, радісну, світлу музику. А потім по життю вона вже сама буде вибирати, і великої можливості у вас впливати на неї не буде. Запитання: Скажіть, будь ласка, наш двійник і фантом – це те ж саме? Під фантомами в екстрасенсориці розуміється астральний образ, який людина створює вдалині від себе. Це не зовсім те ж саме, що двійник, про яке я вам казав, – тобто продовження чакрового стовпа. Хоча, можливо, хтось уживає ці слова як синоніми. Запитання: Існує багато теорій із приводу кармічної відповідальності людини. Одні вважають, що у всіх лихах людини винувата вона сама, щось зробивши як у цьому, так і в попередніх втіленнях. Інші, що може ще щось накладатися: прокльони або ще щось по капсулі... Я про капсулу тут не розповідав, тому не на всі аспекти питання буду відповідати. Запитання: У книзі Лазарєва «Діагностика карми» автор стверджує, що через цілісність такого роду структур проклін може впасти на дітей, онуків і інших родичів винного, а також на друзів і свійських тварин. Це може виразитися як у вигляді хвороб, так і в погіршенні долі. При цьому безпосередній винуватець може бути ще живий і нічого не підозрювати про свою роль. Чи можливо таке? Якщо можна, освітіть свою точку зору, яка кармічна відповідальність людини? Про карму в нас буде окрема розмова. Зараз можу сказати, що, дійсно, можлива така ситуація, коли на людину йде велика образа або її хтось проклинає. Причому проклинає не тільки її, але й, як кажуть, весь її рід до якогось коліна. Є такі прокльони, зустрічаються у фольклорних текстах. І цей проклін може дійсно ніби висіти над даною людиною і її родичами. Але він буде діяти на цих родичів лише тією мірою, якою вони входять у сімейний егрегор. Тобто проклін у такому випадку дається не персонально, не на особистість, не на душу, а на егрегор, до якого належить людина. Якщо, припустимо, дитина даної людини виходить із сімейного егрегора, то, наймовірніше, на неї цей проклін уже поширюватися не буде. Якщо в неї вже є такі знання й вона може вже вийти, її можуть не відпускати, вимагаючи, щоб вона попрацювала і зняла цей проклін і з самого егрегора, і з тих, з ким він пов'язаний. Що стосується попередніх життів, так, може бути таке. Може цей проклін бути й з попереднього життя. Але ясно, що якщо прокляли вас у якомусь минулому житті, то цей проклін уже не може поширюватися на вашу нинішню родину. Найїмовірніше, не може. Може бути інше, що вам побажали відповідних обставин, щоб у вас у вашому сімейному житті було погано. Тобто не конкретно на тих, хто пов'язаний з вами по роду, а тих, хто буде пов'язаний з вами по кармі. І тоді, дійсно, може статися, що цей проклін буде діяти й на зовсім іншу людину. Це досить цікаві, але складні випадки. Як правило, проклін не просто так береться. Це або якась досить сильна енергетична дія, або це вже магія. Тобто якщо людину проклинають без її провини, провина за це діяння, в остаточному підсумку, лягає на того, хто це робить. Якщо ж людина винувата, і проклін був, як кажуть, у серцях сказаний і вчасно – «потрапив Богу у вуха» – тобто карма людини сформувалася саме в цей момент, то тоді ця людина вже, дійсно, буде відповідати своєю долею за цей проклін. Найкраще, звичайно, не кривдити людей настільки, щоб вас проклинали, і найкраще не проклинати нікого. Однаково вам потім доведеться звільняти цю людину від прокльону, оскільки це буде й ваш кармічний вузол. І доки ця людина не вичерпає вашу образу, ви будете з нею пов'язані. Не тільки вона з вами, але й ви з нею. Якщо ви почнете швидко духовно розвиватися, то зрозумієте рано чи пізно – неправильно це робити. Вам же, в остаточному підсумку, гірше виходить. Запитання: У тій же книзі Лазарєва стверджується, що оскільки під час їжі й сну інформація безперешкодно проходить у підсвідомість – шкідливо читати за їжею й дивитися телевізор. А також тримати «погані» книги біля ліжка. Якщо відкинути травний аспект, тобто чи є в цьому хоч часточка правди, а якщо так, то чи можна цим скористатися, наприклад, читаючи за їжею Махабхарату, Упанішади тощо (Сміх.) Коли ви читаєте за їжею, у вас погіршується й засвоєння їжі, й сприйняття інформації. Скажемо так, на рівні свідомості погіршується. Щось на підсвідомості може дійсно поліпшуватися, оскільки ваш розум ослаблений за рахунок фізіологічних процесів, і перетравлюання їжі відволікає його від ментальної діяльності. Сприйняти в такому стані ви зможете дуже прості речі, тоді як Махабхарата, Упанішади написані на вібраціях досить високих, які потребуючих не стільки підсвідомості тіла, скільки вищої свідомості. Тому ви, може й запам'ятаєте ці речі текстуально, але розуміння от таким способом не доможетеся. Насправді за питанням стоїть пошук способів швидше й легше сприйняти, одержати інформацію. Отже, найшвидший і, як не дивно, найлегший спосіб – це робити так, як написано в древніх текстах, як говориться в йозі, Махабхараті – тобто заспокоїти свій розум, заспокоїти свідомість, привести до рівноваги дух та тіло. І тоді на тлі цих спокійних станів ви зможете почути ті найтонші вібрації, які загрублюються й перекриваються шумом вашого тіла. Зокрема, шумом від перетравлювання їжі, якщо ви в цей момент їсте. Що ж стосується сну. Дійсно, є така сиддха – надздібність – коли людина може заснути на книжці, покласти її під голову й, прокинувшись, знати її напам’ять... Тобто всі сторінки в ній будуть стояти начебто перед очима. Це певна здібність, яка розвивається спеціально, або вона в людини може випадково з'явитися. Як саме її розвивати, я, чесно кажучи, не знаю. Але навіть в цьому випадку людина буде знати не стани, які містяться за цією книжкою, а тільки текст. Запитання: Якщо людину в минулому житті покарали однією або декількома вставками, а вона тепер не може через це досягти навіть таких рівнів, щоб якось розібратися в цьому, почуває себе безпомічною, микається то туди, то сюди, плюс через вставки не вистачає енергії на духовну роботу й медитацію, – що робити й із чого почати? Почати з вироблення спокійного ставлення до себе. Це ключовий момент. Якщо ви не можете спокійно поставитися до того, що вам погано в цей момент, тобто вам боляче, неприємно, з вами відбувається не таке, як вам хотілося, то ні про яку духовну роботу в цьому стані практично мови бути не може. Ваше бажання швидше позбутися від неприємних станів буде увесь час смикати вас і породжувати імпульси, які не дозволять вам побачити шлях до виходу. Уявіть, що ви в кімнаті, у якій піднімається температура, от-от спалахне пожежа. І замість того, щоб заспокоїтися й пошукати, де є вивіска «Вихід» чи просто інструкцію почитати, як вибратися з кімнати, ви починаєте битися, ломитися в усі двері, в усі стіни. Хоча за інструкцією потрібно спочатку нажати кнопку, потім почекати три секунди, через три секунди двері відчиняться, і ви спокійно вийдете. Ваше бажання швидше вибратися приведе до того, що ви в цій кімнаті залишитеся й або загинете, або понесете там якусь фізичну втрату. А при спокійному вставленні до себе, до ситуації, ви побачите вихід, знайдете правильне рішення. Тому вам потрібно насамперед зрозуміти, у чому була ваша провина. Не почавши із себе, ви ніколи не прийдете до завершення. І якщо у вас є якісь вставки, блоки, що дісталися вам від попередніх втілень, вам потрібно зрозуміти, що ви такого зробили, за що ви це одержали. Зрозуміти свою помилку. Тобто ви повинні, по-перше, припустити, що ви – такий геніальний, непогрішний – все-таки змогли помилитися. По-друге, вам потрібно заспокоїтися настільки, щоб ви змогли зрозуміти, у чому ваша помилка. Може виявитися, що ваша гординя вам не дозволяє цього почути. Вам кажуть, що ви, будучи царем, скривдили конюха якогось. А той конюх за своїм духовним потенціалом був набагато вищий за вас. А ви: «Я – цар! Я маю право все що завгодно робити!» І тоді думали, і зараз. От ця позиція вам і в цьому житті не дасть можливості нормально розібратися із ситуацією. Запитання: Чи дотримуєтеся ви Біблії? Як ви ставитеся до релігії? Я не дотримуюся ніяких фіксованих текстів, оскільки тексти, навіть написані дуже правильною й дуже гарною мовою, – це як фотографії. Тобто вони відбивають якийсь аспект прояву духу в якійсь конкретній історичній обстановці. Крім того, ці тексти писалися конкретними людьми, у конкретній картині світу. Кожна людина, яка виходить у цей світ, зчитує інформацію, «фотографією» якої є той або інший текст. Але бачить вона цей світ, природно, по-своєму. Тому кожна людина, яка вийшла туди, може написати свою Біблію, свої Упанішади, свою Махабхарату й таке інше. Якщо вона відчуває таку потребу – вона це робить. А якщо не відчуває такої потреби, вона просто керується цим у своєму повсякденному житті, живе цим. За Біблією це називається «жити в Бозі». Тому неважливо, дотримуєтеся ви того або іншого навчання, тієї чи іншої традиції або культури, а важливий дух, який стоїть за цим навчанням, за цією традицією. У цьому розумінні можна сказати, що я дотримуюся всіх релігійних концепцій, навчань одночасно, хоча до жодного з них не належу. Моє відношення до релігії? Я вважаю, що це один зі шляхів входу в цей світ. Є шлях пізнання, є шлях преклоніння, є шлях любові, є шлях дії. Релігія – це, скоріше, шлях преклоніння. Коли ви віддаєте себе в руки Бога, присвячуєте себе вищим силам – Богові, Абсолюту, Логосу. Самі назви ніякого значення не мають. Головне, щоб ви бачили те, що ви називаєте. І коли ви це бачите, то рано чи пізно приходите до того, що краще, повніше й повнокровніше, ніж ці сили, немає й не буває. І єдина, найбільш логічна ваша дія – почати наслідувати те, що вона вам пропонує. І тоді ви стаєте вже не зовсім ви. Релігія – це один зі способів входження в цей стан. Релігія – це шлях преклоніння. Якщо йога – це шлях злиття, тобто йогін в остаточному підсумку ставить метою злитися з Богом, стати одним цілим з Богом, то релігійна традиція вже в силу історичних обставин склалася так, що людина повинна поклонятися Богу. Тут є елемент поділу. Є я і є Бог. Тобто я повинен поклонятися тому, що поза мною. Раніше таке відношення було тільки на перших щаблях (розвитку). І релігійний фанатизм пов'язаний з неправильним розумінням от цього аспекту безкрайності, нескінченності й мудрості Божественного. Коли людина розуміє Бога, коли Бог проявляється в ній, входить у неї, то для такої людини стає доступною мудрість усіх релігій, усіх навчань. Вона спокійно ставиться до послідовників інших течій або послідовників інших аспектів знання. Для неї це вже не є ніякою проблемою. Відповіді на питання після лекції 4. Частину фраз і реплік не чути. Запитання: Я хотів би попросити, щоб ви прокоментували коротенько – з погляду сьогоднішньої лекції – про комплекси, блоки й вставки – біблійну розповідь про те, як відбулася спокуса Єви? Там, по-моєму, вставок не було... Це зародження его. Це саме те, про що я казав, – з'єднання самовідчуття із самоусвідомленням. Тобто вони себе почували в раю й були з усім у єдності, але не знали, хто вони й що вони. Просто існували й були щасливі, користуючись всім цим. А потім, коли вони усвідомили себе...(Р: ...) – Ні, у них з'явилося его – вони усвідомили себе – «я». Вони з'їли плід знання, тобто вони зрозуміли, хто вони. Р: У них не було ні комплексів, ні вставок? Ні, вони просто існували. А перші комплекси – коли в них з'явилися незадоволені бажання. А в саме той момент нічого не з'явилося. Р: Ні, ну, от коли вони були нагими, і потім сказали, що вони були нагими, – отут уже щось з'явилося? Ні, Біблія – це значною мірою мова метафорична. Тому не потрібно розуміти, що в них з'явився комплекс наготи. У них-то, може, і не з'явився. Р: Коли вони почали прикривати... Тобто, я хочу, у принципі, зв'язати з життям. Була записка – важко зняти, важко зрозуміти... Чи можна отут паралель провести? Розумієте, я говорю те, що бачу, а ви намагаєтеся за допомогою моїх слів проаналізувати міф якийсь. Якщо ви мені покажете щось реальне: або реальну життєву ситуацію, або реальну подію в тонкому світі, предмет... Р: Добре, залишимо Біблію осторонь. Візьмемо життя. Питання про розбещення. Як прокоментувати, якщо дитина із самого дитинства виховується в середовищі, де не ховається нагота, – це одна ситуація. І навпаки – прикривають? Уже є такий досвід. У Норвегії, Швейцарії або Швеції. Там еротичні й порнографічні журнали були в широкому доступі. Але це привело до зниження сексуальності, зниженню народжуваності й взагалі до статєвого охолодження. Р: А ви останню (9) книгу Кастанеди читали? Так, читав. Р: А яке ваше відношення до того, що існує «точка зборки» і все таке? Це інший підхід до того ж самого. Р: Але це реальні речі? Так, це – реальні речі. Це все реально. Це, мабуть, єдині книги, у яких все описане реально. Це не фантастика. Р: Але там ні чакр немає... ні про що таке не говориться.... І не треба. Це інше – вони тільки із точкою зборки маніпулюють. Коли ви змінюєте положення точки зборки, у вас змінюється стан центрів. Р: Але ви бачили, виходили в це тіло? Ні, я цими техніками не користуюся. Р: А ви астральне тіло бачите? Бачити – бачу, але цими техніками не користуюся. Р: А у вас точка зборки... Цього я не бачу. Р: Тобто ви вважаєте, що це більш такі (високі) енергетичні тіла? Ні, це, може, просто інший спосіб бачення. Тому що залежно від того, як ви настроїте свій зір, ви можете бачити по-різному. Вони нічого не говорять про центри, але говорять про точку зборки. Причому в них є різне положення цієї точки зборки... Р: Ну, вона ж відповідає, напевно, центру якомусь? Ні.
(Обрив запису)
|
