|
12.06.1994 р.
Сьогодні ми продовжимо тему его, поговоримо про його зв'язки зі структурами нашого тіла. Як ви пам'ятаєте, ми почали з того, що душа, виділившись із Нескінченності, у якийсь момент починає від неї відділятися оболонками, що виникають у силу тих чи інших причин. Вона проходить через ряд шарів, де знаходить бажання, де самоусвідомлення, самовідчуття. Ці глобальні, космічні стани, які мають зміст у своєму нескінченному прояві, застосовані до кінцевого, обмеженого стану душі, викликають у неї ряд проблем, оскільки вона хоче бути, хоче відчувати себе, взагалі чогось починає хотіти. Ці бажання викликають у неї імпульси, які приводять до втілення душі в тих або інших обставинах. Діючи відповідно до цих ситуацій, душа починає формувати своє власне індивідуальне неповторне самовідчуття на все більш і більш щільних рівнях, які досить швидко оформляються у вигляді его, у вигляді «я». І потім починають у своєму найбільш інтегрованому вигляді, у найбільш загальній формі переходити з одного життя душі в інше, з однієї реінкарнації в іншу. Тому сьогодні ми маємо таку кількість індивідуальностей, які пройшли через дуже різні цікаві стани. Ми згадували, що в нас є кілька енергетичних центрів. Їх насправді досить багато, але класично виділяється сім – найбільш сильних, найбільш важливих. Кожний із цих центрів є ніби резонатором, настроєним на вібрації того або іншого простору. Цей резонатор дістає-отримує-усмоктує-одержує енергію з того або іншого простору й передає її потім у наш простір, підтримуючи ті чи інші стани нашої енергетики, нашого тіла. У той же час на структурах цих центрів – у силу резонансу з певними станами – найбільш сильно відкладаються відбитки з пам'яттю про ці стани. Відбитки, припустимо, минулого досвіду душі, відбитки енергій інших людей, які в той або інший час впливали на цю людину, наприклад, родичі, знайомі, вороги, друзі. Відбитки устремлінь, ідей, думок, які переживала ця людина в тих або інших своїх народженнях. Ці ж центри пов'язані з тонкими тілами. Через оболонки душі існує взаємозв'язок як із зовнішніми оболонками, так і з внутрішніми. Наше его – у нашій земній формі – найбільш часто пов'язане із проявами двох центрів, які забезпечують наше існування в цьому житті, у цьому тілі. Це свадхистхана й маніпура. Якщо говорити про центри, то логічно було б зупинитися на характеристиці тих якостей, якими ці центри нас наділяють. Сахасрара – я на першій лекції про це згадував – вищий центр, відповідає за зв'язок з Космосом, забезпечує нашій свідомості можливість миттєвого сприйняття, асоціативного сприйняття, асоціативного мислення. Відповідає за сприйняття ідей, що надходять до нас по нашому енергетичному стовпу з Нескінченності. Із будь-якого рівня Всесвіту ми, у принципі, можемо одержати інформацію й будь-яку енергію, якщо в нас цей центр функціонує нормально і якщо на нашому чакровому промені немає ніяких блоків, ніяких перешкод. На рівні психіки сахасрара відповідає за схильність до абстрактно-філософського, глобального мислення, до сприйняття найбільш загальних тенденцій, до космічного плану бачення. Цей центр відрізняється не дуже великою любов'ю до дрібних деталей, які із цього плану виглядають як дуже дрібні точечки, що іноді дійсно заважають сприймати глобальні контури буття, які стають доступними при домінанті нашої свідомості в цьому центрі. Інший головний центр – аджна – так зване «третє око», або центр абстрактно-логічного мислення, – більш пов'язаний із переробкою конкретної інформації, конкретних деталей. Люди, у яких активізована аджна, дуже люблять копатися у всяких дріб'язках, дуже пунктуальні, у них дуже сильна вібрація вишикуванності, послідовності й порядку. Цей же центр відповідає за наш прояв у ментальному просторі, тобто за сприйняття ідей як логічних конструкцій. Люди, у яких активізована аджна, дуже добре можуть розуміти довгі логічні побудови, формули, вони дуже добре будуть розуміти й пам'ятати якісь логічні, математичні побудови. До речі, аджна відповідає ще й за пам'ять, зокрема образну пам'ять. Якщо в нас є проблеми із прихильністю до цього рівня – до логіки, до бажання все осмислити, усе назвати, розкласти по поличках, то саме в цьому центрі будуть закріплюватися відповідні бажання. Наступний центр, якщо зверху розглядати, – це вішудха – горловий центр, центр комунікації, творчості. Скажімо так, творчості через породження форм, через породження нового, центр гри, дитячої, безпосередньої гри. В організмів, що розвиваються, вішудхіальні енергії дуже добре виявлені, у дитинчат усіх тварин, у дітей до 3–5 років звичайно дуже така світла вішудха. Я її називаю сонячним центром, тому що вона ніби акумулює енергію сонця, її променисту частину. Відомо, що радіація вражає в першу чергу горловий центр за рахунок того, що там накопичуються шлаки, породжувані радіацією. Цей же центр, будучи синергистом свадхистхани, тобто сексуального центру, відповідає за вищі прояви сексуального аспекту, можна сказати, за сексуальну привабливість. Тобто комунікація й одночасно ніби притягання до себе особи протилежної статі. Далі йде анахата – серцевий центр, він розташований у середині грудей. Відповідає за духовність, за інтуїтивний розум. Якщо сахасрара – це свідомість, що пізнає, мудрість свідомості, то анахата – це центр мудрості інтуїції. Ви, керуючись анахатним потоком, анахатними вібраціями, можете зробити щось, почуваючи, що ви робите правильно, будучи переконаним у цьому, але далеко не завжди можете зрозуміти й пояснити, чому це правильно. Коли ви дієте на вібраціях сахасрари, ви, як правило, завжди розумієте, що ви робите, чому, і дії ваші теж будуть мудрі. Керуючись анахатою, ви будете робити мудрі вчинки, не завжди знаючи, чому це правильно, але знаючи, що це правильно, а в сахасрарі ви будете ще й усвідомлювати, чому це правильно. Анахата відповідає також за духовний початок, прагнення до духу. Там, як правило, міститься наша душа. Не в самому центрі, але в цій зоні. Тому цей центр найбільш сильно, найбільш близько пов'язаний із вібраціями душі й, скажемо так, геометрично найбільш близький до вашого духу. Я пропускаю сонячне сплетіння, отут є ще кілька центрів, але звичайно всі вони поєднуються в енергокомплекс маніпури – чакрама психофізичного стану, центру, відповідального за енергію, за силу. Якщо аджна відповідає за волю, за волю розуму, то маніпура відповідає за силу. Маніпура й аджна взаємозалежні, це – центри-синергісти, вони діють ніби синхронно, працюють у парі. Маніпура – центр дуже сильних вібрацій, силових дій, центр, який ніби в одному потужному пориві прагне випрямити всі кути, спрямити всі криві лінії й прокласти всі дороги прямими. І, відповідно, люди, що володіють домінантою саме в цьому центрі, будуть мати приблизно такі схильності. Тобто вони будуть дуже енергійні, дуже цілеспрямовані. Хоча необов’язково: якщо в них аджна нормально виявлена разом із маніпурою, тоді це буде й цілеспрямованість; якщо аджна за тою чи іншою причиною не виявлена, то енергія таких людей може бути досить хаотично спрямована. Тобто сьогодні вони хочуть одного, завтра – іншого, але хочуть дуже сильно, прикладають дуже великі зусилля до цього, можуть домогтися дуже серйозних результатів, але після цього, втративши інтерес, можуть направитися в зовсім іншу, може й, протилежний бік. Тобто це залежить ще й від взаємозв'язку між центрами. Наступний центр униз – це свадхистхана. Розташовується на рівні лобкових кісток, відповідає за відчуття тіла, за біологічний наш статус, за вітальні структури, за життєвість на клітинному рівні. Якщо вішудха – синергіст свадхистхани – відповідає за життєвість, радість життя, радість прояву, то свадхистхана відповідає за наповненість життєвою (вітальною) енергією нашого тіла. Цей центр також відповідає за творчість, але у вигляді наповнення форм матерією, щільними компонентами. Або за творчість за допомогою прояву внутрішніх властивостей матерії. Наприклад, якщо цей центр добре розвинений і вам у руки потрапляє той або інший матеріал, припустимо глина, то ви ніби без особливого зусилля можете робити вигадливі глиняні фігурки, горщики тощо. Тобто проявляти ті форми, які сховані в потенційних властивостях того або іншого матеріалу. У ряду східних народів (узагалі, чим ближче до Сходу й екватора, тим нижні центри розкриваються все краще й краще) ці центри досить добре розвинені, виявлені, і в них почуття природного матеріалу розвинене дуже глибоко й добре. Наприклад, той же Китай, де вражаючі речі можна знайти в древніх шарах. Їх створили за рахунок от цього почуття матерії. І найнижчий центр – це муладхара. Центр стійкості, набору енергії знизу, тобто з фізичного плану, центр зв'язку з фізичним світом і його атомарними структурами, фундамент, на якому стоїть вся наша енергетична система. Цей же центр відповідає в психіці за рухливість або інертність психічних процесів; якщо у вас домінує муладхара, ви будете дуже стійкі: класичний флегматик, дуже важкий на підйом – за умови, що цей центр не збалансований іншими. Якщо він у чистому вигляді проявляється, ви будете прагнути до якихось статичних станів. Просто не думати, нічого не робити, або займатися якоюсь одноманітною роботою, або сидіти й дивитися в простір. Якщо на рівні сахасрари ви будете сидіти й дивитися в простір і ще якісь бачення космічні розглядати – ви відключилися від цього світу й перебуваєте в інших світах – то тут ви просто живете життям цього фізичного світу й ні про що особливо не замислюєтеся. Як і всі протилежності, муладхара й сахасрара ніби сходяться: вони теж є синергістами. Дуже часто буває, що муладхарна людина одночасно є й непоганим філософом. І навпаки – філософ проявляє так само тенденції до статизму й нерухомості. І, нарешті, муладхара – це центр мудрості дії. Тобто якщо ви маєте домінанту в цьому центрі, ви можете щось зробити, не знаючи, чому ви це зробили, але зробите ви правильно. Отриманий результат буде зовсім правильним, але коли вас запитають, чому ви так зробили – і що ви, властиво, зробили, ви скажете: «Я не знаю – от воно якось так саме виходить...». Тобто в нас три центри мудрості: сахасрара, анахата, муладхара; два центри, відповідальні за емоційно-сексуально-творчі плани – це вішудха й свадхистхана; і два центри, відповідальні за дієвий, енергетичний, вольовий план – це аджна й маніпура. От така розкладка. І якщо ви уважно слухали те, про що я говорив, то ви могли помітити, що психологічні й діяльні якості досить чітко розкладаються по всіх цих центрах і не перетинаються один з одним. Тобто якщо у вас є домінанта в якомусь центрі, припустимо анахаті, то можна сказати, що у вас буде виявлене прагнення до духовного місіонерства. Ви будете прагнути бачити людей у кращому світлі, будете схильні в основному до інтуїтивної діяльності. Інші центри при цьому можуть у вас перебувати в зовсім нерозкритому стані, але проте аспекти саме цього центру будуть досить добре виявлені. Розглянемо таку якість, як любов. Зазвичай говорять про любов узагалі. А любов може бути зрештою проявом трьох центрів: свадхистхани, вішудхи й анахати. Якщо ми по цих центрах розкладемо цей комплексний стан, тоді стає зрозумілим, що тут в одній ситуації, коли ми говоримо про любов, ми говоримо про прояви нижнього центру – свадхистхани, в іншій – про прояв вішудхи й у третій ми говоримо зовсім про інші стани, пов'язані з третім центром (анахатою). Але оскільки люди зазвичай не схильні виділяти ті або інші якості, у них виникає плутанина. Повернемося тепер до зв'язку між его й центрами, его й структурами нашого тіла. Зазвичай наші бажання, наші устремління на фізичному плані пов'язані, як я сказав, із проявом двох центрів – свадхистхани й маніпури. Тобто бажання поставляються до нас свадхистханою. В індійській міфології або езотеричній традиції існує істота – носій якості цього центру – Макара. Тобто чудовисько морських глибин, яке породжує неясні, неоформлені імпульси підсвідомості. Цей центр звичайно поставляє нам бажання, які не дуже оформлені, не дуже усвідомлювані. Він відповідає за підсвідомість, за інтуїтивно-почуттєвий план. І все, що ми хочемо, в 90 відсотках випадків ми хочемо від «імені» свадхистхани. В Індії, в індійській традиції є таке слово Кама, тобто бажання, і поки в нас є бажання, наша свадхистхана завжди матиме роботу. Інший центр – це маніпура, більш чоловічий центр, пов'язаний із нашим прагненням діяти. Я їх зараз розглядаю окремо, поза взаємозв'язком. Ми прагнемо діяти, ми прагнемо проявитися, прокласти собі дорогу. Нехай не знаємо – від бажання або від розуму, але ми пробиваємо собі дорогу, прокладаємо її через хащу і можемо прокладати її по трупах – це вже друге питання, але ми прагнемо реалізувати те, чого ми хочемо. І звичайно, у силу прихильності нашого «я» до відчуттів тіла й, у свою чергу, зв'язку функцій тіла із свадхистханою, домінанта свадхистхани в нашому самовідчутті, у проявах нашого его дуже велика. Особливо ця проблема характерна для жінок, у яких цей центр по природі своїй домінує більше, ніж у чоловіків. Але є й багато чоловіків, у яких цей центр досить сильно виявлений. І в цьому проблема відпрацьовування станів его, проблема сприйняття его, проблема розуміння, як від нього звільнитися. Напевно, у багатьох виникло запитання: «Ну добре, нам розповідають про его, про всі ці зв'язки, а що нам зробити із цим, як звільнитися від его?». Насамперед для цього потрібно нормалізувати роботу центрів. Якщо в нас усі центри перебувають у гармонійному взаємозв'язку, виявлені вібрації кожного з них, якщо нормально протікають енергетичні потоки зверху вниз і знизу нагору, то такий комплексний стан містить у собі вібрації всіх рівнів, усі типи мудрості, усі типи дій, усі типи бажань. І в ньому вібрації свадхистхани, взагалі бажання як такого, бажання для себе, не проявляються негативно. Тобто це бажання проявляється рівно настільки, наскільки воне необхідно для забезпечення нашого індивідуального існування. До речі, свадхистхана відповідає ще за накопичення. Я говорив на першій лекції, що цей центр – ніби природний акумулятор. Його функція – з погляду нашого біологічного носія (фізичного тіла) – стежити за тим, щоб тіло постійно усмоктувало, накопичувало енергію, набирало біологічні речовини, щоб потім, коли наступить важкий час, цю енергію віддавати. Жінкам – віддавати на виношування плода, чоловікам – може, коли виникне стресова ситуація, коли доведеться тривалі переходи робити тощо. І от цей центр – у силу його домінування в структурі нашого его – природно, без усякого злого наміру – переносить свої якості на дух. Тобто відбувається трансляція – перенос стану накопичення, стану усмоктування – на духовні рівні. І от там ці якості вже набувають досить негативних, можна сказати, трагічні аспекти. Тому що дух, для якого не існує ніяких обмежень, для якого весь Всесвіт є рідним будинком, одержує імпульс до необмеженого накопичення. Оскільки він не знає границь і всякий стан для нього, по суті, має тенденцію розростатися нескінченно, злиття з Нескінченністю – це його природний стан, то в нього починається розростання стану накопичення. Якби не було інших духів, то було б усе нормально. Зрештою, один дух поглинув би весь всесвіт, наситився, далі поглинати було б нема чого, і на цьому б справа закінчилася. Тобто він трансформувався б в якусь іншу форму, де цей стан був по-іншому виражений. Але в нас тут шість або, може, вже більше, мільярдів людей, і бажання одного духу, його прагнення до накопичення, прагнення до усмоктування в себе всього, що йому тільки може бути доступно, натрапляє на настільки ж сильні бажання інших душ. І от отут виникають проблеми: «Як бути?». Я хочу, припустимо, цей предмет, і ви (аудиторія, зал, група людей) хочете його ж. Я до цього моменту ніяк до вас не ставився, але коли я побачив, що ви його захотіли, я на вас образився. Образа теж іде зі свадхистхани – це центр емоцій, якщо ви пам'ятаєте. Я образився на вас, почав діяти – включив маніпуру. Ви почали діяти теж – включили свою маніпуру. У вас колективна маніпура сильніша, ви мені мою маніпуру задавили, пробили. Я образився на всіх і затаїв цю образу, бажаючи всім помститися. Після цього я доживаю це життя, але ця образа залишається зі мною. Я перероджуюся. Моє бажання помститися всім продовжує мене рухати по кармічній лінії. Я перероджуюся царем, причому таким царем, який, пам'ятаючи цю образу на всіх, боячись, що коли скопичується велика кількість людей, то вони в нього щось віднімуть, починає пригноблювати народ, починає породжувати дуже негативні процеси в соціумі. На нього ще більше ображаються – він починає всіх страчати. Зрештою його скидають... У результаті виходить, що наше его зміцнюється. По-перше, формуються якісь енергетичні образи, які потім визначать наші подальші енергетичні структури вже з моменту народження. З іншого боку, вони відкладаються на тих же центрах, які породжували імпульси й за допомогою яких я взаємодіяв із зовнішнім світом. І потім, коли ви народжуєтеся в новому мирі, на світ з'являється, здавалося б, зовсім безневинна дитина, але в ній уже може бути закладене бажання вбивати, бажання мстити, бажання відгородити себе кам'яною стіною від усього світу й так далі – у силу того, що її его вже сформувалося раніше. Якщо ви звернули увагу, я із самого початку сказав, що це не навчальні лекції, а просвітительські, тобто я вас нічого не навчаю. І якщо ви захочете почутим тут користуватися практично, не розуміючи, що стоїть за цим, не приймаючи тієї праці й відповідальності, яку ви берете на себе, намагаючись цими речами користуватися (за власним бажанням), то для вас це може, дійсно, виявиться досить сумним. Тому завжди у всіх дійсно серйозних школах говориться, що займатися цими речами можна тільки під керівництвом учителя, який навчить вас і духовного розуміння, і грамотно допоможе вам пройти всі небезпеки, пов'язані з розкриттям цих центрів, меридіанів тощо. Тому ніяких конкретних технік роботи із центрами я вам тут не даю, а даю тільки техніки роботи з потоками – тобто підключення до Космічних планів, які ведуть до згадування вами вашої природної суті. Там – усе нормально. По-перше, це безособові, нікому не приналежні енергії, це не егрегорні енергії, тому ними спокійно може користуватися кожний. І, по-друге, це енергії, які несуть у собі позитивний початок, тобто гармонію, красу, які корисні всім, усім, хто готовий їх у себе впустити. Тому можете бути спокійні – все нормально, ці техніки нічого, крім користі, вашому духу не принесуть. Запитання: Якщо раптово вмирає молода здорова людина, що може з'явитися причиною на енергетичних, духовному рівнях – доля? Якщо вона вмирає без насильницького вторгнення, природною смертю, без нещасного випадку, то може бути, тут дійсно мають місце якийсь енергетичний стан або причина. Наприклад, вона перевитратила енергію якогось центру або в неї був енергетичний блок на якомусь меридіані, плюс по природі вийшла невдала енергетична обстановка, ще більше знеструмився цей рівень, їй не вистачило енергії, і вона просто втратила фізичне тіло. Звичайно, можна сказати при цьому, що така була її карма або доля, тому що сам характер наближення до цього стану – тобто перевитрати, виснаження енергії – уже був визначений для даної людини попередніми діями. А може, навіть і в попередніх життях, якщо вона народилася не з дуже таким сильним енергетичним тілом. Але це один варіант. На духовному рівні – це теж можна назвати кармою, долею – це її необхідність перейти в інші обставини, може, на іншу планету, або піти вчасно, щоб потім краще склалися обставини її повернення. У східних текстах ви можете зустрітися з такими ситуаціями, коли людина каже всім родичам, що сьогодні вмре, для того щоб краще переродитися в наступних втіленнях. Вони трошки горюють, але потім відповідають: «Добре, якщо так тобі краще – іди, нехай буде так...». Там це нормально, є елементом культури, вони живуть у цій картині світу. І тому для них гіркота розлуки на фізичному плані не заслоняє радості за духовні успіхи людини в майбутньому. Ми зупинилися на тому, що людина, народившись тут, може вже мати якісь зачатки й устремління, про які ми можемо не підозрювати й, виявивши які, можемо бути не дуже в захваті від цього. Ми можемо побачити, що до нас прийшла людина, яка в минулому була вбивцею або якоюсь дуже негативною людиною – крала, обманювала тощо; і от чомусь вона потрапила у тіло вашої дитини. От що ж із цим робити? Тут насправді може бути багато причин, через які саме до вас могла потрапити ця людина. Одна з них – це те, що ви можете створити їй умови, у результаті яких вона почне виправлятися, почне рухатися знизу нагору – від негативних станів до позитивних, до вершин духу. Якщо ви бачите, якщо ви розумієте це, то їй повезло. Її негативна карма, напевно, вичерпалася, і тепер завдяки вашій допомозі вона зможе почати сходження наверх. Може бути інше – вам це дано на кару за те, що ви не змогли у свій час упоратися з аналогічною ситуацією. Або для того, щоб ви змогли навчитися правильно взаємодіяти з такого роду людьми, з такого роду ситуаціями, які вона вам буде створювати. От вам по долі й прийшов такий помічник у загартовуванні вашого духу. Це теж може бути. Ну й третє, що потрапило, то й потрапило – ви отут ні при чому, вона отут ні при чому, просто так склалися обставини. Так вийшло. Припустимо, ви бачите характер вашої дитини, ви знаєте, чого від неї можна чекати, і вам це не зовсім подобається. Вам не подобається, що дитина виросте агресивною – ви зовсім цього не бажаєте. Вам не подобається, що в неї, наприклад, будуть задатки до обману й таке інше. І як же із цим взаємодіяти? Отут вам потрібно буде скористатися тими початковими знаннями, які ви тут одержуєте. Тобто, природно, не в тому малому обсязі, що я даю, а в тому, що ви зможете одержати, навчаючись у когось або пізнавши це все на своєму досвіді. Вам потрібно буде допомогти цій людині самій розкрутити ланцюг своєї карми, самій проаналізувати той ланцюжок негативних учинків, які привели її в остаточному підсумку до такого стану. Вам потрібно буде із самого початку створити для неї умови, коли б вона розуміла або почала відчувати, що обманювати – це недобре, що вбивати – це недобре. Не тому, що ви говорите їй, а тому, що ви всією своєю енергетикою, усім своїм виглядом, усім своїм способом життя дійсно демонструєте, що краще бути чесним, краще бути добрим. Щоб вона це відчула на всіх рівнях, які їй тільки доступні. І от коли ви себе постійно ведете таким чином, коли ви створюєте довкола неї атмосферу духовності, вона рано або пізно починає усмоктувати в себе ці стани. А ще краще, якщо вона із самого народження перебуває в цьому стані, тому що психіка найбільш податлива в момент народження – там усе йде на сприйнятті, йде вбудовування у світ, іде активне пізнання, активне накопичення досвіду. От у цей час, у перші сім років, особливо перші три роки, поки дитина з матір'ю пов'язана, потрібно створювати для неї такі обставини, такі умови, щоб вона на інтуїтивному підсвідомому рівні запам'ятовувала, що краще бути гарним. Тоді вам набагато легше буде потім допомагати це знання проводити в практику. Тобто це буде той фундамент, той безкоштовний подарунок, який ви їй даєте в майбутнє, на який вона зможе обпертися. Розповіді, повчання від розуму не допоможуть – у дитини саме аджничний план слабко розвинений. Якщо тільки вона колись не була великим йогином або мислителем якимось, і тому із самого моменту народження в неї цей центр добре виявлений. І якщо ви будете спілкуватися з нею на рівні логіки, вона цього не сприйме – для неї не існує такого поняття – «завтра». Ви кажете дворічній дитині: «Завтра я тобі дам морозива». А вона відповідає: «Хочу, щоб завтра було зараз», – і все, ну як ви їй поясните, що таке «завтра». От коли вона десять разів із цим зіштовхнеться, коли переплаче десять разів, вона засвоїть, що завтра – це коли ніч пройде. А в перший раз для неї це чисто емоційна подія. Тобто вона вважає, що це ви не хочете дати їй щось. І тому пояснити їй ще більш складні речі, що погано, припустимо, обманювати, погано говорити не те, що ти думаєш, не вдасться – для неї це незрозуміло. «Мені хочеться – я й кажу. Тобі хочеться говорити, що це погано – ну говори...». Так вона сприймає ваші слова, якщо спілкування відбувається тільки на рівні розуму. Але якщо ви показуєте їй на рівні станів, що добре не просто говорити правду, а добре бути пов'язаним зі станом правдивості – і це дійсно краще, – коли ти не захищаєшся від світу, коли ти доброзичливий, відкритий цьому світу. І не просто чекаєш від нього чогось приємного, а сам створюєш навколо себе атмосферу доброзичливості, любові й дружелюбності. Коли вона це відчує на рівні станів, тоді почне сприймати, усмоктувати в себе саме ці стани. Вони почнуть проникати туди, де їм місце, і прокладати – нехай тоненький – зв'язок між вами і її душею. Після перехідного віку – 7–10–12 років людина повністю самостійна. Відомо, що в цей час підліток починає грубити, поводитися зухвало, тобто він відвойовує цю свою самостійність, доводить, що він уже повністю готовий до життя суб'єкт. І якщо до цього часу ви не заклали в ньому цих основ, то далі ви вже з ним практично нічого зробити не зможете. Звичайно треба дивитися, до кого він більше тяжіє – до батька чи до матері, з ким він більше енергетично зв'язаний. Відповідно та людина повинна й більш тримати той стан, який би вона хотіла, щоб був у її дитини. Може виявитися, що ваш син енергетично «сидить» на матері, ви його починаєте виховувати як чоловіка, а він після всіх ваших виховань біжить, хапається за спідницю, жаліється, ненька його втішає, і все ваше виховання змивається протягом двох хвилин. Тоді потрібно виховувати не сина, а мати, але знову виховувати не з матері мужика в бронежилеті, а щоб вона змогла показати майбутньому чоловікові, що таке відповідальність за свої вчинки. Тому що чоловік – це насамперед людина, відповідальна за себе, за свої дії, у якої розвинене почуття обов'язку, почуття відповідальності. Сила в нього може бути, може й не бути, але відповідати за свої вчинки чоловік зобов'язаний завжди. Жінка повинна завжди вміти дотримувати гармонію, красу, уміти згладити гострі кути. Тобто іньський початок уміти виявити. Може бути чоловік більш іньський, жінка більше янська, тобто варіанти можливі. Але якщо ви хочете виховати дитину, то виховувати її бажано через стани, через прояв даного стану в собі. І отоді на рівні станів вона буде усмоктувати те, що ви хочете їй передати, набагато більш ефективно. Звичайно ж дитині говорять: «Роби так», – а самі так не роблять. Вона сприймає ваші стани. Скільки б ви їй не казали, що курити шкідливо, якщо ви курите – вона теж почне курити, швидше за все. Скільки б ви не говорили, що обманювати погано, а насправді – «мене обманювати погано», але самі – вона бачить – обманюєте інших, то рано чи пізно вона вас теж почне обманювати. Р: Тільки особистим прикладом? Так…отут не те що особистим прикладом, а особистим станом. І тепер ви можете зрозуміти, яку відповідальність насправді ми несемо за наших дітей. Тому що ми передаємо їм, особливо на початкових етапах, той стан, що в нас є. Ми непорядні – і вони стануть непорядними. Нехай не тією самою мірою, що й ми... А може, і набагато більшою, якщо складеться прагнення дитини до непорядності й наше. Може, вона і народилася в такій родині, що відповідала їй за внутрішнім духом, це все поєдналося, і вийшла така людина, яку і на люди соромно вивести. А може, навпаки, ви, бачачи, що вона тяжіє до не дуже благих учинків, навпаки, підсилюєте свій стан чесності, порядності й створюєте довкола неї атмосферу, у якій вона починає поступово трансформуватися. І тут дуже важливо, щоб не було війни его. Тому що ваш стан, бажання вашого «я» будуть входити в конфлікт із бажаннями її «я». Адже вона вжемає якісь свої особисті бажання, свої особисті устремління. І якщо її его через механізми підсвідомості, тобто ніяк не оформлені в думки, відчує, що йому загрожують, то перша й сама природна реакція его – він мені загрожує, тому що він сам того хоче. Адже его все бачить через призму его. Навіть якщо ви зовсім безособово, безпристрасно, неупереджено будете щось говорити дитині або навіть дорослій людині, у якої досить сильний механізм его, – вони у перший момент, у першу чергу будуть сприймати ваші зовсім безособові твердження як особистісно забарвлені. Вам потрібно вміти знайти таку позицію або виявити таку терплячість, таку мудрість, щоб дочекатися або донести до дитини, що вам взагалі ж однаково, робить вона це чи ні. Ви їй про це говорите не тому, що ви цього хочете, а тому, що так дійсно краще. Потрібно ще побачити, що вона не розуміє, як вона не розуміє, чому вона не розуміє. І пояснити, розсіяти це нерозуміння на рівні знань, відчуттів, щоб дитина зрозуміла, що їй краще робити це так, а не інакше, відчула б це. Розумом – це вдруге. Краще, щоб він відчув, що краще робити так. При цьому не треба їй насильно нав'язувати ті структури поводження, які для вас здаються правильними. Це теж найчастіше помилка батьків. Припустимо, я вважаю, що мій син повинен бути поетом. Я бідну дитину хапаю, тягну у літературний гурток, починаю давити синові на вішудху, усіляко починаю його смикати, щоб він вірші складав, вихваляю його за найменші успіхи. Я йому ставлю тим самим блок або енергетичну вставку, структуру на цей центр. І крім того, що на вішудху, може, ще й продавлюю йому маніпуру. Йому хочеться на санках покататися, а я йому кажу: «Сиди, пиши, або грай...» – так я ставлю йому на свадхистхану своє бажання бачити його великим. Після цього він може, дійсно, стане досить гарним піаністом, музикантом або поетом, але він усе життя буде нести моє бажання бачити його таким, яким я б хотів його бачити. І колись ці бажання спрацюють і теж почнуть формувати його его, коли він, корячись імпульсам цих бажань, цих устремлінь, почне щось робити від себе. Це буде вже його его, і воно почне проявлятися самостійно... Але доти він буде нести відбитки моєї особистості. Найчастіше в такий спосіб батьки іноді навіть спотворюють дітей – їм не хочеться, щоб дитина гралася. Тобто батько читає газету або дивиться телевізор. Дитина вимагає до себе уваги – їй хочеться розвиватися, спілкуватися, їй взагалі нудно. У дітей сильно активізований центр вішудха, відповідальний за гру, за постійну зміну станів, відчуттів, – цей центр вимагає постійної зміни відчуттів. А батькові хочеться подивитися футбол. Він каже: «Йди геть!» – раз сказав, вдруге, втретє – не йде. Він дитину ніби давить – теж енергетично – задавлює вішудху або маніпуру – все, дитина пішла. Батько домігся свого, але що батько зробив з дитиною? Або я залякую дитину: «Ти ж дивися, на вулиці дядько там, от не будеш їсти манну кашу – він прийде, забере!» – і при цьому такого дядька страшного уявляю, що самому можна злякатися. А дитина, якщо вона ще зчитує інформацію, у неї такий комплекс потім буде, що ніякий психоаналітик не розкопає. Тому потрібно дуже акуратно й відповідально підходити до виховання дітей. Потрібно із самого моменту народження, хоча тіло дитини маленьке – фізичне тіло її маленьке – пам'ятати, що насправді перед вами зовсім доросла, але безпомічна людина. І спілкуватися з нею потрібно як із дорослим, який просто забув багато речей. І ваше завдання доброзичливо, терпляче допомогти йому згадати, як треба поводитися, ввести його в цей світ. Не обмежувати його розвиток рамками своїх обмежень, а дати йому те краще, що ви можете дати, що ви маєте, і розвити в ньому те краще, що є в ньому самому. Раніше, до Давньої Греції, ще в Атлантиді, як я пам'ятаю, бачу... Коли дитина народжувалася, її приносили в храм, і жерці визначали, хто вона, яка душа, з яким завданням прийшла, кому її віддати у виховання. Там не було проблем із вихованням, оскільки кожна доросла людина знала, що потрібно робити, була у дусі виявлена, ходила у постійному, безперервному зв'язку з Космосом, і навіть якщо дитина робила якусь помилку – не обов'язково батьки, а кожний перший зустрічний перехожий міг її поправити, подивитися її проблеми й підказати, що і як правильно робити. І тому, перебуваючи в цьому полі постійного духовного зв'язку з Нескінченністю, діти автоматично усмоктували це в себе. Вони ніби автоматично росли природною, гармонійною й духовною зміною своїх батьків. Там не було дитячих садків у нашому розумінні, тобто виховання було суспільним, оскільки й діти ніби народжувалися для суспільства, для пронесення естафети духу, і все було дуже природно й гармонійно. Зараз у нас відновлюються ці принципи, ідеї цих станів. Це й колективне виховання, і вальфсдорфська школа педагогіки, яка йде коріннями в антропософію. Антропософія пов'язана з теософією, з індійським езотеричним буддизмом. Зараз на Землю йдуть потоки енергії, які стимулюють новий виток сплеску духу, тобто возз'єднання з духом. Тому починають втілюватися душі людей або сутностей, які відповідають цій енергетиці, тим завданням, які стануть перед людством найближчим часом. І вже наше завдання – не заважати їм, а ще краще – допомагати. Не обмежувати їх своїм рівнем нерозуміння, незнання, а вчитися в них і через них змінювати себе. Запитання: Хіба вбивця не карається й знову народжується людиною, а не твариною? Можуть народжуватися й людьми. Тільки для того, щоб їм пояснили, що вбивати – це погано. Вони не обов'язково будуть народжуватися тваринами. Тобто можуть бути умови, коли вони народяться твариною, можуть бути умови, коли вони народяться людиною, але це залежить від багатьох причин. Запитання: У чому сенс життя? (Пожвавлення в залі.) Для себе я відповідаю так: згадати своє призначення й все-таки почати існувати так, як покладено за космічним планом. Усе інше – в остаточному підсумку – приводить до цього, з мого погляду. Запитання: Існує ж неправда на порятунок?(ложь во спасение) Звичайно брехати на порятунок потрібно людям, які слабкі духом, які не можуть прийняти відповідальності, прийняти світ таким, який він є. Але ви тоді внутрішньо не повинні породжувати стану неправди, тобто ви робите ширму, щось подібне ширмі, яка ізолює людину від реальності. Ви ж самі не повинні ставитися до цієї ширми як до реальності. І чим менше таких ширм, тим краще. Тому що рано чи пізно, якщо навколо багато таких ширм, то це ознака того, що ви відгороджуєтеся самі або відгороджуєте когось від реальності. Запитання: Що таке ведична кухня? Це спосіб готування їжі і її вживання відповідно до Вед, за тими рекомендаціями, які даються в цих священних текстах. Тобто – з м'яса або вживання м'яса тварин, убитих певним чином. Уживання більше саттвичної їжі, ніж тамасичної або раджасичної тощо. Запитання: Як із позиції йоги можна пояснити такі дії, як вигнання з людини «нечистої сили», і як вона в неї вселяється? «Нечиста сила» – це образний опис вкорінення в людину енергії, чужорідної для даної людини. Це можуть бути енергії якоїсь іншої людини, мага або тонких сутностей, які в силу слабості енергетичної структури даної людини змогли в неї проникнути. Або проникли в неї внаслідок її бажання. І потім, коли людина в результаті взаємодії із цими енергіями, із цими утвореннями починає себе почувати погано, починає поводитися неадекватно, у неї починаються нервові розлади й таке інше, їй доводиться звільнятися від цих привнесених до неї енергій. Як це робиться. Це може робитися найрізноманітнішими способами, починаючи просто від медитації поруч і чисто енергетичною роботою без якихось ритуалів. Це може відбуватися в руслі того чи іншого ритуалу, припустимо, буддійського або християнського. Природно, при цьому будуть використатися різні енергії. Припустимо, у буддизмі більше працюють із енергіями свідомості, у християнстві – з енергіями почуттів, у православ'і, принаймні. Але в результаті в людину буде влита сила, яка дозволить їй відновити свою власну енергетику, тобто звільнитися від того, що не є нею. І от те, що називається «нечистою силою», буде з неї вилучене. «Нечиста сила» у цьому випадку, у буквальному, практичному розумінні цього слова – це сила, яка не несе чистих, високих, ясних вібрацій духу, свідомості, любові тощо. Я відповів на запитання «як вселяється і як виганяється»? Насправді, якщо ваша енергетика сильна, якщо ви духовна людина, ви відразу відчуєте, коли у вас щось проникає. Як правило, вкорінитися у вас щось може тільки в результаті ваших же власних дій, коли ви чогось дуже хочете або коли дуже послабшали в результаті перевитрати своєї енергії. Тобто якщо ви почуваєте, коли наступає момент такого проникнення, то легко можете в цей момент відновити свою енергетичну структуру, набрати енергію з Космосу, із чистих незамутнених джерел і не дати цим силам у вас потрапити. Запитання: Чи грішать тварини? У нашому, християнському, скажімо так, розумінні – навряд чи. Оскільки гріх є усвідомлена дія. Коли вовк убиває зайця – це необхідність, це чисто біологічна необхідність, тому, з погляду моралі, це не є гріхом. Це однаково, що камінь падає на черепаху – де отут гріх каменя? Запитання: Чи правильне припущення: «Быть может, этот чёрный кот был раньше негодяем(пожвавлення), а этот милый человек был раньше добрым псом»? Це метафорично-образний виклад Висоцьким суті теорії реінкарнації. Може бути таке, що людина перероджується твариною, а та людина, яка раніше була твариною, чи та сутність, яка до цього на землі втілювалася тільки твариною, стала зараз уже й людиною – таке в принципі можливо. Запитання: Чим обумовлене включення певного механізму сприйняття тонкого світу: бачити, чути, відчувати для конкретної людини? Чи можуть працювати всі механізми відразу? При перекритій сахасрарі – жоден механізм не працює? (Питання так сформульоване.) Які відмінності астрального й ментального бачення світу. Чи є канал сприйняття тонкого світу не зоровий, а на рівні звуку або відчуттів? Якими мають бути вихідні дані людини, щоб вона спромоглася розвити бачення тонкого світу, і чи розрізняються вони для астрального й ментального бачення? Питань багато, тому я відповім комплексно. Бачення пов'язане з певним функціонуванням нашої нервової системи, із включенням тих або інших центрів. Скажімо так, з енергетичною наповненістю тих або інших із центрів. А на фізіологічному рівні – з певними біохімічними процесами у відповідних відділах мозку й нервової системи. Воно визначається тим, наскільки ці центри можуть виробляти відповідні молекули або можуть сприймати відповідні біохімічні сигнали. Природно, що ці речі можуть розвиватися. Залежно від вашої структури тіла, від того, що у вас споконвічно можуть бути більш активні ті або інші відділи мозку, ви можете бути більш схильні до того або іншого типу бачення або сприйняття процесів у тонких світах. Ви можете відчувати простір, ви можете бачити картинки, ви можете чути звук тощо. Насправді – це все лише перекодування процесів у тонкому світі у внутрішні сигнали вашої, конкретно вашої нервової системи. При цьому зовсім неважливо, чи будете ви бачити, почувати або чути носом. Важливо тільки, що ви можете розрізняти те, що відбувається навколо вас, і правильно розуміти зміст того, що відбувається. Ви знаєте, припустимо, що запах озону відповідає небезпеці, запах троянди відповідає наближенню духовної сутності. Якщо троянда з маленькою домішкою свіжості – це значить, що ви потрапили в якийсь високий чистий стан і таке інше. І в якийсь момент для вас уже самі заходи, тобто самі рецепторні сигнали відійдуть на другий план, і ви будете працювати з великими комплексами цих сигналів. І через них, через окремі букви цього алфавіту сприймати зміст того, що каже вам тонкий світ, який оточує вас. Як розвивати це? Для цього є спеціальні вправи. Я тут про них нічого розповідати не буду, оскільки сам по собі розвиток центрів, як говорилося вже на минулій лекції, небезпечний як для того, хто цим займається, так і для навколишніх, якщо він не вміє цим правильно користуватися. Крім того, завжди у всіх дійсно серйозних школах розвиток і розкриття здатностей – це одна із завершальних, якщо не кінцевий, то, принаймні, серединний щабель, який досить далеко стоїть від початкової стадії розвитку учня. Спочатку потрібно очистити тіло, очистити ваш дух, вашу свідомість, і тільки після цього ви одержите моральне право починати працювати з тими станами, які вам стають доступними й на тонкому плані. Тому питання правильні, відбивають інтерес людини, яка щось прочитала і хоче тепер пощупати це вже живцем. А відповідь дуже проста – знайдіть собі вчителя, якому б ви довіряли, який зміг би вас довести до досить високих духовних висот. І тоді цей учитель у процесі вашого навчання дасть вам відповіді на всі ці питання. Конкретні відповіді у конкретних обставинах, коли настане час їх дати. Запитання: З погляду вашого бачення, що таке наркоманія? Чи можна допомогти наркоманові позбутися від пристрасті до наркотиків? Наркоманія – це залежність організму від певних біохімічних речовин і від певних процесів, що відбуваються в організмі. Будь-яке задоволення супроводжується викидом у кров наркотиків, і коли ми з тієї або іншої причини не можемо одержувати це задоволення, ми перебуваємо в такому ж положенні, що й наркоман. Наприклад, людина, яка дуже любить свою роботу, у якомусь розумінні – наркоман. Японців називають працеголики (за аналогією з алкоголіками) – вони не можуть не працювати. Люди, які працювали з комп'ютерами, знають, наскільки це захопливе заняття й наскільки важко відірватися від тих можливостей, які надає вам машина. Насправді в нас є механізми, які припускають нашу схильність саме до таких наркотичних речовин. Я вже казав на одній із лекцій, що ці речовини виробляються в організмі, коли все добре. Якщо все-все-все добре для якогось органа, він ніби посилає в навколишнє середовище сигнал: «Так тримати, хлопці! У мене все в порядку, і те, що ви робите зараз, – дуже правильно з мого погляду». На біохімічному рівні цей сигнал виглядає як свого роду наркотична речовина. Може бути, слабенька, може бути, виділювана в дуже незначних дозах, але вона діє на організм так само, як наркотик. І коли всі органи перебувають у нормальних станах, в організмі циркулює певна сума цих наркотичних речовин. При цьому ми відчуваємо комфорт, гарні стани, у нас гарний настрій, ми почуваємо задоволення від того, що з нами відбувається. Це так званий сигнал зворотного зв'язку, сигнал підкріплення, який говорить про те, що те, що ми робимо в цей момент, – добре, правильно й так потрібно вчиняти в аналогічних ситуаціях. От який біологічний, фізіологічний зміст цих наркотиків. Але оскільки самі молекули, які виробляються нашим організмом, не унікальні, і в природі аналогічних за властивостями молекул досить багато, то ми можемо одержувати їх не тільки із внутрішніх ресурсів, але й із зовнішнього середовища, наприклад із рослин. Деякі речовини (такі, як алкоголь) можуть запускати синтез цих внутрішніх наркотиків. І тому, уживаючи «зовнішні наркотики», ми можемо одержувати сигнал, що «усе в порядку, дуже чудово», який насправді не буде відповідати реальності. Коли ми приймаємо якусь таку речовину всередину, для нас це аналогічно тому, ніби організм щосили репетує, що все добре, все чудово. Але насправді все не так добре. При цьому «внутрішній слух» організму знижується, підвищується поріг сприйняття от цих наркотичних речовин, і коли зовнішній наркотик іде, його дія слабшає, ми на цьому тлі вже не почуваємо реальний шепіт тих структур, що звичайно нам поставляли сигнали, що все нормально, все добре. Так починається наркотична залежність. Тобто в організмі ці речовини виробляються міліграмами або мікрограмами, а ми можемо через шприц уводити грами. Мікрограм і грам – ставляться як один до мільйона, і, відповідно, після цього наша вся система регулювання, заснована на цьому балансі внутрішніх наркотиків, порушена. А ми хочемо почувати себе добре, у нас є центр задоволення, що спонукає нас шукати позитивні відчуття, він спонукає нас увесь час перебувати в оптимальній, найкращій формі. Ми вже нічого не чуємо зсередини себе, і цей центр сприймає таку ситуацію як сигнал «все погано» – і змушує нас «зробити так, щоб було гарно». А найлегший і швидкий спосіб «зробити добре» – це знову прийняти наркотик. От так людина дуже швидко стає залежною від тих речовин, які вона одержує у вигляді наркотиків. Таким чином можна казати про психологічну залежність від наркотику, коли прихильність до нього не викликана серйозними змінами в роботі тіла. У цьому випадку звільнитися від залежності можна зусиллям волі. Якщо ж у людини виникла фізіологічна залежність, коли робота м'язів і органів стає неможливою без надходження нових доз наркотику, ресурсів тіла й волі може виявитися недостатньо й буде потрібне серйозне лікування. Другий момент, про який я говорив, – що наркотики (насамперед – внутрішні наркотики) є тими резонаторами, за допомогою яких ми підстроюємо себе під сигнали тонкого світу. Вони ж допомагають нам входити в тонкий світ. Коли людина одержує зовнішній наркотик, у неї дуже сильно активізуються тонкі поля: астральне тіло, ефірне, можливо, вітальний якийсь рівень. Вона одержує дуже незвичайні, незвичні для неї стани, на досягнення яких у звичайному випадку їй довелося б дуже довго й завзято працювати. Після цього, коли вона одержує цю незвичайну суму відчуттів, коли її організм запам'ятовує задоволення від цього стану, вона починає шукати його знову. Тому наркоманові дуже важко лікуватися. І тут єдиний спосіб допомогти йому – це спонукати в даній людині бажання відмовитися від наркотиків. Це відомо, нічого нового тут придумати нікому не вдалося ще. Бо якщо людина не хоче – звільнитися від своєї залежності – ніякі зовнішні засоби їй не допоможуть. Запитання: З погляду вашого бачення, хто такий «чорний» учитель і що він собою представляє, і як уникнути впливу такого вчителя? «Чорний» і «білий» – дуже багато хто вживають ці слова як метафори. Тобто «чорні» – це ті, хто мені не подобаються, «білі» – це ті, хто робить так, як я вважаю правильним. Тому ту саму людину один може називати „чорною”, другий – „білою”, а третій… узагалі ніяк не буде про неї озиватися. Коли я говорю про колір, я говорю про реальні кольори, які бачу. Для мене чорні кольори – у менталі – означають матеріальну орієнтацію, орієнтованість на чисто фізичні процеси, білий – орієнтація на свідомість. Тому в цьому розумінні «чорні вчителі» – це ті, хто вільно або мимоволі орієнтують своїх учнів на чисто буттєвий, чисто матеріальний план, без проходження у вищі шари енергії й свідомості – вищі щодо, припустимо, Землі. І не просто не орієнтують їх, а ще і ніби явно чи неявно придушують у них це прагнення. Тобто якщо я скажу, що є чорні вчителі, то буду мати на увазі саме таких учителів. Тому ви маєте справу із чорним учителем, якщо бачите, що людина говорить про дух, але при цьому нічого не робить, щоб її учні в цей дух потрапили, а більше того, її дії об'єктивно ведуть до того, що люди прив'язуються до щільних планів, у них починає розвиватися его, причому дуже сильно. Та й у таких учителів его дуже сильно виявлене буває. От один із критеріїв. Як уникнути впливу? – Не спілкуйтеся з ними. Сам факт спілкування з такими людьми є наслідком вашого бажання про щось довідатися. Звичайно ці люди дають собі дуже гучну рекламу, дуже багато обіцяють, причому обіцяють речі, які цікавлять у першу чергу его. Якщо ви ледачі, вони кажуть, що ми вас навчимо, причому не просто навчимо, а змусимо вивчити якусь мову. Або ви хочете навчитися чогось, але вам лінь, а вони говорять: «Ми вас змусимо!». А вам тільки цього й треба – его не любить працювати. От коли замість внутрішнього імпульсу вам дається зовнішній ціпок, зовнішній ґвалтівник над вами – его це дуже любить, оскільки йому – его – робити нічого не треба. Хтось буде за нього думати, хтось буде змушувати, йому залишається тільки пасивно наслідувати. Тобто у вас активізується тамасична структура, і вона ж вас буде штовхати в обійми таких учителів. Можна сказати, що це вчителі, які підсилюють тамасичний початок у людині. І вас до них приведе ваш власний тамасичний початок: ваша лінь, ваше небажання діяти самостійно, шукати й розвиватися самому.
|
