ЛЕКЦІЯ 8


Сьогодні я хочу поговорити про карму.
        З питань карми в літературі можна зустріти досить багато суперечливих відомостей, і розуміння її в різних джерелах трохи відрізняється. Хоча якщо дивитися на реальність, яку вони описують, то можна зрозуміти, про які речі йде мова. Але якщо ви не бачите цю реальність, у вас може виникнути про карму досить перекручене уявлення.
        Найбільше розповідей про карму ви можете побачити в книжках, написаних на вібраціях астрального шару. Там фактично наводяться відомості про проекції кармічних впливів на астральний шар. Як правило, вони відповідають вищому або середньому астралу. І оскільки в астральному шарі, як ми пам'ятаємо, досить сильно виявлені й присутні психоемоційні стани, оцінки, емоційні імпульси, то й інтерпретація карми, кармічних причин і кармічних наслідків у більшості джерел дається на психоемоційному рівні. Тобто на рівні образи – необрази, на рівні колективних взаємодій егрегорів, особистісних стосунків і таке інше.
        Але для мене карма – це дещо інше. Може, для того, що я називаю кармою, існує своя специфічна назва. Тому, коли ви будете розмовляти із кимось, не дотримуйтеся, як догми, тієї системи термінів, яку я тут використовую. Якщо ви будете бачити або хоча б асоціативно якось пам'ятати про те, що я говорив про якості шарів, то тоді вже, приблизно зрозумівши, які якості людина приписує тому або іншому шару, тим або іншим станам, ви зможете співвіднести те, що вам говорять, із тією картиною світу, яка вам тут пропонується. Самі по собі слова – це ще не повні визначення.
        Є астральний шар. Із тонких, світлоносних він найближчий до Землі. Потім іде ментальний, де вже немає психоемоційних оцінок, а є тільки логічне сприйняття світу, абстрактно-логічні подання, ідеї як такі. А далі – уже над ним – починається шар карми, де немає ні логіки, ні міркування, а є дія як така.
        Саме в силу цієї особливості даного шару я маю право називати його кармічним, оскільки карма в перекладі із санскритської – це дія. Тобто це шар, у якому залишається тільки дія, дія без оцінок, без психоемоційних реакцій, а проста дія – як куля котиться – і все. Майже як механічний рух – без пояснення, добре це чи погано, потрібно це або не потрібно. У цьому шарі дійсно містяться всі причини того, що відбувається з душею, і їхні наслідки, там розвиваються й реалізуються зв'язки між ними.
        Але звичайно люди, які живуть на Землі, мають справу з найближчим до них шаром – астральним. Ефірний шар не такий уже світлоносний – він досить близький до нашого повсякденного сприйняття, до відчуття тіла, тому така далекодійна інформація в ньому слабкіше представлена. А в астралі й порядок дальності – тобто час – гарно присутній, можна відчути причини, які колись були нами породжені, можна відчути наслідки. З іншого боку, це шар, у якому можна чітко розрізняти сприймані образи. Тому не дивно, що саме астральному поданню карми, астральної проекції кармічних взаємодій приділяється така увага.
        Досить часто можна зустріти грубу, вульгарну інтерпретацію концепції карми. Ніби карма – це як фатум, доля, що змушує нас неминуче, майже механічно, абсолютно закономірно робити ті або інші вчинки або приводить нас у ті або інші ситуації, які були жорстко визначені нашими діями в попереднім житті або в попередній час. І тепер те, що ми маємо сьогодні, є ледве не механічна сума того, що було раніше, ледве не арифметичне рівняння якесь, розв'язком якого і є ситуація нашого сьогоднішнього дня.
        У культурніших, більш грамотних книжках, які написані індійськими авторами або тими, хто розуміє цей предмет набагато глибше, говориться, що ніякої такої механічної залежності між вашими попередніми діями й сьогоднішнім днем, звичайно ж, немає. Там говориться вже про принцип відплати.
        Тобто якщо ви вбили когось, то, у принципі, обов'язково, неминуче, – необов'язково через дві години, може, у якомусь із життів, – але настане час, коли вас теж уб'ють. Ви сьогодні подали комусь милостиню – це вам теж віддасться у вигляді допомоги, яка до вас прийде у важкий для вас момент. Це – набагато грамотніше сприйняття кармічних впливів. Воно не настільки тверде – але теж достатньо тверде.
        Реальність звичайно більш гнучка. Коли ви робите комусь щось, і потім вам віддається такий же стан – це вже ближче до астрального подання. Тобто ви породжуєте якийсь психоемоційний стан, людина в цей момент із вами пов'язується або бажає, щоб вам було те ж саме...
        Припустимо, ви подали милостиню, він (жебрак чи хворий у відповідь) побажав чогось гарного, як бабусі хрестяться в здоров'я, і якщо це бажання дійсно має силу, якщо людина в гарному стані це зробить, то потім, дійсно, вам може щось таке аналогічне прийти. Але може й не прийти, карма – не механічна система.
        Як же так виходить? Чому іноді одній людині кармічно віддається, а іноді ця система стосунків зовсім не працює? Насправді, коли дивишся на реальні енергетичні потоки, видно, що тут все не так-то просто й не так жорстко. Карма працює на рівні ймовірності, на рівні тонких зв'язків. І цей стан кармічної відплати діє через певні механізми в якійсь із наших структур – через наше кармічне тіло.
        У цьому тілі записана наша кармічна інформація, через нього проходять певні кармічні лінії, зав'язуються кармічні вузли. Усе це відбувається у відповідному просторі. Але оскільки цей простір досить тонкий, перебуває від нас за фільтрами астрала й ментала, які, у силу більшої близькості до фізичного тіла, мають набагато сильнішу енергетику і, відповідно, вплив, то вплив цього простору, цього тіла на наші вчинки теж набагато тонкіший, слабкіший. Він позначається, як правило, у моменти невизначеності, коли в нас стійкі стани більш щільних енергетичних тіл порушуються, й от у цю мить позначається маленький додаток з боку кармічного тіла. Вона-то й визначає подальшу нашу долю.
        Як це відбувається.
        Припустимо, що в якийсь момент, в одному з минулих життів, зустрілися два чоловіки – А та Б. Між ними відбулася суперечка, у результаті якої перша людина (А) убила іншу людину (Б). Причому вбила її несправедливо, так, що в тієї виникло бажання помститися, причому бажання, спрямоване конкретно на цю людину. Цей другий чоловік запам'ятав першого, запам'ятав енергетичний образ свого вбивці в цей момент і, більш того, він породив на відповідному своєму тілі – кармічному, у кармічному просторі – стан прагнення до того, щоб створити ситуацію помсти. Тобто він побажав потрапити в ситуацію, яка припускає помсту, і здійснити її.
        Коли з'являється бажання дії – відстороненої, не офарбованої ментально-астральним аспектом, – то у відповідному шарі (кармічному) породжуються процеси, які приводять до реалізації цієї дії.
        На кармічних тілах обох людей з'являються енергетичні згустки – я називаю їх «кармічними вузлами», – за допомогою яких ці два чоловіки будуть кармічно пов'язані доти, поки не буде вичерпана енергія імпульсу, що призвів до утворення цих вузлів.
        Припустимо, що ми спостерігаємо за кармічною лінією людини (А), яка здійснила вбивство. Припустимо, що з моменту події (убивства Б), що породило кармічний вузол на кармічному тілі А, аж до нашого часу в Б не було можливості помститися А. Це означає, що обставини народження й життя А у втіленнях, що передували останньому (тобто поточному, у якому він народився в наш час), могли бути якими завгодно. Або вони могли визначатися якимись іншими кармічними обставинами. Але в цьому (тобто поточному) житті – вже в момент його народження – буде визначено, що він загине від руки Б.
        Ця зумовленість буде обумовлена тим, що кармічні вузли, що «висять» на кармічних тілах А і Б, «притягнуть» їх у такі обставини втілень, при яких як самі вузли, так і існуючий між ними зв'язок зможуть нарешті зникнути.
        І тепер, оскільки між ними на досить тонких рівнях існує енергетичний зв'язок, вони – по життю, вже в нашому відрізку часу – почнуть повільно, але неухильно зближатися.
        Ось так людина (Б), що захотіла помститися, ніби породила стан у майбутньому, у якому – у кінцевій точці – ця помста здійснюється. Хоча вихідна точка від кінцевої може бути віддаленою на кілька століть. І протягом усього цього часу ця людина була ведена цим бажанням помститися, вона, може, не перероджувалася, не ставала духовною людиною тільки тому, що її вело це бажання. А друга людина (А) нічого не знала про те, що на неї чекає. Його життя велося по зовсім окремій лінії. Але між ними існував кармічний зв'язок, і він почав працювати.
        Як це зазвичай відбувається. Припустимо, людина (А) народилася в якійсь багатій родині, навчалася в коледжі, потім у неї з'явився інтерес до африканських країн. Вона їде у ці країни і там попадає в перестрілку між воюючими угрупованнями. І в цій ситуації її вбивають.
        Причому вбивають не просто так, а захоплюють заручником, і вбиває її командир загону, який захопив А в заручники. А цей командир, оскільки ми розглядаємо ситуацію розв'язання кармічної ситуації, виявляється тією ж самою людиною (Б), яка була вбита колись людиною А.
        Як для Б розвивався шлях до цієї ситуації? Вона народилася в цій африканській країні. І у свій час не потрапила в престижний або взагалі в якийсь навчальний заклад, тому що в країні була колоніальна політика. У неї розвилася ненависть до багатіїв – і вона пішла у партизанський загін, щоб помститися всім цим багатіям узагалі.
        І отут їй попадається цей багатій, мамій, що поводиться зарозуміло. У якийсь момент у неї виникає ненависть до цього синка, вона упадає в неконтрольовану лють і вбиває його. От зовнішня канва, що складається із низки подій, яка призвела до розв'язки кармічної ситуації.
        Але якщо ми подивимося на кармічну лінію людини (Б) у цілому, то зможемо побачити, що її переродження було визначено саме тим, що їй треба було в остаточному підсумку застрелити цього багатія. А чому визначено? – тому що вона хотіла потрапити в ситуацію, коли вб'є цю людину (А). І якщо вона не хотіла потрапити в цю ситуацію, вона б народилася не в Африці, а десь у Європі, ставла б не партизаном, а вченим і так далі. Тобто в неї могла б бути зовсім інша карма.
        Але сам факт її бажання помститися привів його на ту кармічну лінію, де вона зустрілася з А та змогла здійснити свою помсту.
        Але знов-таки – як працює карма? Давайте, ніби під збільшувальним склом, розглянемо якусь із кармічних ліній. Ми зрозуміли, що в цілому по цьому життю – аж до моменту вбивства А, людина В була ведена своїм бажанням помститися. А тепер ми хочемо подивитися, як його кармічна лінія проявляється вже в конкретних ситуаціях, у яких, здавалося б, зовсім випадково все відбувається.
        Чому, наприклад, їй не сталося навчатися?
        Припустимо, вона прийшла в навчальний заклад, а там сидить якийсь клерк. Не забуваємо, що біля Б в'ється кармічна лінія і ніби його направляє. Вона могла прийти до цього клерка п'ять хвилин назад, міг прийти ще через півгодини, але оскільки, у загальному контексті, йому потрібно було потрапити в стан невлучення в цю установу, він прийшов саме зараз...
        У принципі, їй було однаково. Але в якийсь момент він поквапився й потрапив на автобус, що привіз його саме тепер. Привіз її саме в цей час, коли цьому клеркові подзвонила дівчина й сказала: «Знаєш, я тебе не люблю, і давай перервемо наші відносини».
        І от людина Б попадає до клерка саме в цей момент. Начебто б все цілком випадково відбувається, але вона попадає саме тоді, коли в клерка зовсім не працює голова – аби тільки всі його залишили в спокої. І от, коли Б приносить йому свої документи, цей клерк дивиться й у роздратуванні, оскільки він у цей момент роздратований на увесь світ, каже: «У вас неправильно оформлені документи, і давайте взагалі йдіть звідси, – ми таких безграмотних людей не приймаємо»,– хоча там (у документах), можливо, була зовсім несуттєва помилка, описка...
        Якби у спостережуваної нами людині Б не було вібрації, що їй потрібно не потрапити в цю установу, вона б, можливо, себе повела стриманіше, зайшла б через півгодини або іншого дня. Але її ця ситуація вибиває з колії, вона теж кидає все, каже: «Ах так, ну вас до чорта з вашою установою! Я не буду взагалі вчитися, я краще піду теслювати або взагалі буду всім вам мстити!». Тобто це, може, виявилося останньою краплею, що переповнила її чашу терпіння. Хоча насправді, якби вона прийшла через півгодини або навіть наступного дня, то все б улагодилося: вона потрапила б у цей коледж і не вбила б людини А. Та оскільки Б ведеться зараз подіями, які насправді відбудуться лише через кілька років, вона не здогадується про це. Для неї ця можливість закрита, вона навіть не бачить її. І якщо її запитати: «А чому ж ти не пішла наступного дня?» – вона відповість: «Ти знаєш, навіть якось у голову не прийшло».
        Ось дуже важливий момент: їй не спало на думку; вона була розстроєна, вона була дестабілізована, тобто в неї не було стійких станів, спрямованості саме на те, щоб стати учнем цього коледжу. І карма їй не дала вступити (до цього закладу). От ця кармічна вібрація закрила від неї можливість побачити, що в неї є й інший вихід.
        А далі все знову стало досить певним. У людини Б зав'язалося знайомство з неблагополучною молоддю. Потім її через це забрали в поліцію, вона втекла з поліції, пішла до партизанів, потім стала партизанським ватажком, зустрілася з людиною А та застрелила її.
        Як правило, карма працює от у такий спосіб. Вона працює на нюансах, на випадкових, на ймовірних речах – коли може бути, може й не бути, і все залежить від того, що ви зробите або не зробите зараз, у цей момент, у дану секунду.
        От якби людина Б, припустимо, затрималася на 5 хвилин, не поквапилася й не потрапила на автобус – вона потрапила б до навчального закладу. Якби вона пішла з будинку на 5 хвилин раніше – не доїла булочку – теж потрапила б. Але щось її змусило булочку доїсти – схотілося їй – і вона встигла саме на той автобус, і все розгорнулося саме в такий спосіб.
        
        Ми розглянули приклад індивідуальної карми, і тепер виникає питання, а наскільки жорстко визначена кармічна лінія людини, наскільки ми вільні, будучи прив'язані до цієї нитки, по якій ми сковзаємо, як кільце? Насправді ми, з одного боку, не дуже-то й зв'язані, але, з іншого – досить сильно від цих речей і залежимо.
        Зрозуміло, що чим вищий є шар, чим тонкіші енергії, тим більший період часу в нашому фізичному вимірі він охоплює. Тому подія (сума енергетичних вібрацій), яка на тонких рівнях займає невеликий обсяг, на щільніших проектується в досить широку область. Тобто «нагорі» ця подія – перехід з одного стану в інший – може займати дуже невеликий відрізок. На фізичному ж плані вона може вилитися в кілька століть.
        І для того щоб ми могли виправити якусь подію, ми повинні відчувати себе в тому самому масштабі часу, у тому самому масштабі станів, у якому реально відбувається дія. Тільки коли в нас стани на кармічному плані й на більш щільних планах стануть порівнянними, ми зможемо дійсно впливати на карму.
        Ми тоді можемо побачити, що нас веде, до чого нас веде й чому, та виправити або, навпаки, підсилити цю дію. Але звичайна людина мислить себе в рамках дуже обмеженого часу. Вона перебуває в стані мислення себе в інтервалі, припустимо, години, добре, якщо доби; талановиті люди можуть мислити себе місяцями або роками. Але людину, яка не займалася б духовною практикою і яка при цьому мислила б себе декількома життями, знайти, напевно, на Землі важко. А саме в цих відрізках починається сприйняття кармічних процесів.
        Ми мислимо себе зазвичай протягом декількох годин; особливо імпульсивні люди – у плині напівгодини, а далі людина каже: «Я не пам'ятаю».
        Мені зустрічалися такі люди. Нормальна людина, дуже гарна. Я її запитую: «Ти не пам'ятаєш, що півгодини назад стверджувала зовсім інші речі?» – «Ні, – вона говорить, – не пам'ятаю. Я от живу півгодини й далі я не пам'ятаю. Я людина емоцій».
        Природно, що тут, у кармічному шарі, вона представлена дуже маленькою крапкою, дуже обмеженим самосприйняттям. І в рамках цього відрізка простору-часу, у рамках цього стану вона просто фізично не може сприйняти, що йому призначено через 10 років, і що вона рухається зараз у силу причин, які були породжені 10 років тому. Для неї існує тут і зараз, і вона чітко відпрацьовує всі вигини, які призначені їй долею. Єдине, що їй залишається, – це нарікати на долю й емоційно реагувати на ті стани, які її оточують.
        З іншого боку, оскільки вона, знов-таки, досить метушливо поводиться, вона породжує навколо себе різноспрямовані імпульси, намагаючись якось компенсувати ці «вигини долі» або піти від них. І тим самим породжує нові зав'язки, які, у свою чергу, рано чи пізно почнуть позначатися й визначати її більш глобальне існування в шарі тонкого астрала. Зазвичай життєві обставини таких людей тісно пов'язані з процесами в астрально-вітальному шарі. Тому те, що буде відбуватися з ними протягом найближчого року – десяти років, визначається не стільки кармою як такою, скільки впливом тонких астральних потоків.
        
        При цьому, оскільки людина такого типу не бачить, до чого призводять її дії, то й не породжувати цих зав'язів вона теж не може. Якби вона бачила, припустимо, що її бажання купити машину зараз приведе до того, що через 5 місяців вона потрапить у в'язницю, то, напевно, міцно задумалася б і відмовилася від цього бажання. Але зараз вона цього зв'язку не бачить, а машину вона жадає купити саме зараз. Вона її купує. Через 5 місяців на цій коштовній, шикарній машині, якою дуже пишається, їде на побачення, бажає встигнути вчасно, хоче із шиком проїхати повз коханої дівчини. А в цей момент перед машиною вискакує перехожий, дюдина збиває його й попадає у в'язницю.
        Чому вона попадає у в'язницю? – тому що їй сподобалася ця машина, тому що в неї є прихильність до цього об'єкта. У неї був емоційний стан задоволення від володіння, який виник, коли вона цю машину купувала, і зміцнився за час володіння цією машиною. І тут, в остаточному підсумку, вона потрапила в ситуацію, яка була обумовлена от цією любов'ю, цією прихильністю до своєї машини.
        Але сама ця ситуація була закладена ще в момент покупки. Якби вона спокійно, без емоцій, без міркувань про те, що машина – це гарна річ, що взагалі ж потрібно її купити, прислухалася до того слабкого голосу, що шепотів про небезпеку, до того слабкого імпульсу, що підказував їй: «Не треба, щось тут не те – не варто це брати», – вона би, можливо, побачила, до чого це може привести, і сказала б: «Ні, краще я піду пішки, ніж зіб'ю людину». Але оскільки вона цього не бачить – то в цю ситуацію попадає.
        У цьому розумінні те, що вона збила людину, є природним і – як ми побачили зараз – прямим наслідком її вчинку 5 місяців назад. Але зараз для цієї людини – той факт, що вона когось збила, – це кара небесна. «За що? Чому? Як? – запитує вона. – Я ні півгодини назад, ні 5 хвилин, ні 5 годин назад нічого такого не робила, ні 5 днів... Чому я його збила? За що мені тепер іти у в'язницю?!» Природно, що для неї карма виступає як якась доля, фатум, що проти неї особисто спрямовані й хочуть їй щось погане зробити.
        
        Ми продовжуємо говорити про карму. Коли людина народжується, вона, як ми вже подивилися, народжується з досить певною лінією існування, що закладена її бажаннями в минулому, її устремліннями, як духовними, так і не дуже духовними, і визначається, в остаточному підсумку, розвиненістю її кармічного тіла і ніби її «самовідчуттям» у кармічному шарі.
        Тут під «самовідчуттям» я маю на увазі ту суму процесів у просторі й часі (як у минулому, так і в майбутньому), що людина відчуває немов «усередині себе». Наше фізичне (тілесне) самовідчуття приводить до того, що рух різних частин тіла стає чітко погодженим один з одним. Точно так само наше просторово-часове самовідчуття приводить до узгодження того, що ми робимо тут і зараз, із тим, що відбувалося в минулому або відбуватиметься в майбутньому, що відбувається десь удалечині від нас. Цей тип самовідчуття змушує нас зараз діяти або приймати рішення, які начебто, мотивовані чисто випадковими міркуваннями або не мотивовані взагалі, але наслідки яких виявляються погодженими з тим, що відбувається вдалечині від нас або відбудеться в майбутньому.
        Та людина, у якої самовідчуття дуже маленьке й зосереджене в основному навколо фізичного тіла, тягнеться часом і обгинає всі події цього світу відповідно до радіуса свого самовідчуття.
        Але уявимо, що втілюється людина, у якої радіус самовідчуття набагато більший. Ясно, що в ямки дрібних подій вона вже не впаде – ці події взагалі для неї непомітними пройдуть. Траєкторія її руху, можливо, буде нагадувати траєкторію руху людини з малим радіусом самовідчуття, але для неї світ буде виглядати зовсім по-іншому. Тобто в її долі будуть відбиватися якісь ключові, глобальні події. Усі інші – дрібні – будуть просто проходити повз неї.
        І зрозуміло, що обставини й навіть місце її народження визначаються не чимось випадковим…
        Можна сказати – й зірками, але насправді вони визначаються тим, що відбудеться через 15–20–50 років. Тому що ці події в її кармічній траєкторії – наступний крок. І якщо на щільніших планах виникає можливість її загибелі, то вона просто пройде повз цю подію – не потрапить туди, тому що в її кармі, у радіусі її самовідчуття закладено, що вона повинна бути присутньою в іншім місці через 20 років. Так чи інакше вона повинна туди потрапити.
        Розуміння цих механізмів і лягло у свій час в основу астрології, оскільки поточний стан земної енергетики визначається потоками енергетик, які йдуть від Сонця, від планет і від Космосу.
        У деякому розумінні сама «енергетична атмосфера», у якій втілюються душі, визначається тією енергетикою, яка закладена станом сонячної системи в тому числі. І потоки енергій, що йдуть від зірок, звичайно, можуть допомогти зрозуміти, яка душа втілилася в цей момент.
        Але сама по собі астрологія не дає можливості точно переказувати, які саме події відбудуться і як душа буде із цими подіями взаємодіяти. Тому що для цього досить точно потрібно знати її передісторію й точно відчувати зміст тих потоків, які будуть іти на Землю.
        Тому не варто сліпо довіряти астрологові, який стверджує, що якщо людина народилася 15 березня такого-то року, то в неї на 7-му році стануться отакі-то події, на 9-му – отакі-то те події, на 30-му – отакі-то. Мовляв, вона обов'язково потрапить під автомобіль 31 грудня. Поставили крапку й розписали долю людини.
        Такі прогнози можуть бути приблизно привильні тільки для людей, яких зірки «тягнуть», хто досить жорстко прив'язаний до подійної канви земних процесів, для тих, хто не може змінити свій стан, не може піднятися над цими подіями й рухатися, ніби пропливаючи над їхніми піками.
        Що ж визначає радіус цього самовідчуття?
        Тут ми, з одного боку, підходимо до духовних аспектів особистості, яка втілюється, а з іншого – до карми глобальних процесів, до більш тонких кармічних потоків, більш невизначених, тобто таких які не мають диференціювання на рівні особистості.
        Тут треба згадати, що в процесі духовного розвитку (я називаю духовним розвитком сходження до найвищих енергетичних шарів, до все більш ї більш високих вібрацій) на кожному рівні радіус самовідчуття розширюється. Тобто те, що у вищих просторах виглядає як крапка, тут (на фізичному плані) виглядає як відрізок у тисячу років. Коли ми доростаємо в нашому духовному розвитку до цього вищого стану, для нас – у земному плані – минуле й майбутнє будуть практично сполучені в одному моменті.
        І якщо ми втримуємо стан перебування у високодуховному стані – виходить тавтологія, хоча слова всі правильні, – то сам факт перебування в цьому незмінному стані автоматично забезпечує те, що ми починаємо втілюватися вже в тих умовах і тих часах, коли цей стан може бути дотриманий.
        І природно, що тут уже радіус нашого існування дуже великий, ми ніби одночасно існуємо й у минулому, і в майбутньому. Для нас, у нашому самовідчутті зараз, уже ніби закладені події, які відбудуться через 200–300 років у майбутньому. І тому, якщо ми не падаємо у своєму самовідчутті до рівня процесів біля тіла, ми просто не зможемо зробити щось, що звело б нас із кармічної лінії, та рухаємося до тих подій, які відбудуться через 200–300 років. Тобто чим вище ми піднімаємося, тим глобальнішім стає наше існування, тим точніше наші дії стають погоджені з тим, що відбудеться в майбутньому. Коли ж ми ототожнюємо себе з фізичними тілом і подіями, що відбуваються довкола нього, то, природно, такої глобалізації немає. Ми існуємо тільки тут і зараз, і, відповідно, те, що відбудеться через 10 років, для нас просто не існує.
        
        І якщо ми, перебуваючи в стані глобального самовідчуття, перероджуємося наступного разу, то насправді, з погляду цього стану, ми лише трошечки зрушуємося в напрямку до тієї ситуації, у яку нам призначено потрапити. Ми ніби засинаємо – от коротенький відрізок нашого життя, потім маленький проміжок, і ми далі продовжуємо рухатися, – просто перебуваючи в цьому ж стані. Тобто для нас практично нічого не змінилося. Ми рухаємося все далі й далі, проходимо через якусь ключову подію, закладаємо там карму подальшого руху. Тут наш стан може трошки помінятися відповідно до того досвіду, який ми придбали. Ми ще вище піднялися – ще більше розширилася наша сфера сприйняття, і ми починаємо рухатися все далі й далі від одного життя до іншого.
        І навіть якщо ми за умовами нашого конкретного втілення попадаємо в якісь досить важкі соціальні обставини, припустимо в убогість, у голод, то це обумовлено не тим, що ми в чомусь згрішили або погано зробили, а саме тим досвідом, що ми повинні придбати в рамках цього стану.
        Тобто нам потрібно пройти через цю суму обставин. Хтось поруч із нами попадає в такі ж обставини за щось: припустимо, був багатієм і прожив усі гроші тільки для себе й не виробив у собі навички нормального відношення до людей – погано до них ставився…– і заробив собі життя, у якому йому буде бідно, холодно, голодно. А для нас це потрібно, припустимо, щоб потім через 100 років, ставши царем у якійсь цивілізації або на якійсь іншій планеті, ми змогли б правильно зрозуміти лиха цих людей. Тобто не за те, що ми, колись будучи царем, не зрозуміли, а для того, щоб, коли ми станемо царем у майбутньому, ми із самого початку знали, що незаможній людині теж потрібно право на хліб, на сонце й до неї потрібно ставитися по-людськи. Випробовуючи позбавлення зараз, тут, ми закладаємо це розуміння собі на майбутнє.
        Тобто в цих кармічних лініях присутня зовсім інша логіка. Тому та сама сума зовнішніх обставин може значити для нас зовсім інше, ніж для людини, що перебуває поруч.
        Є ще один момент, про який я вже згадав, – це колективна карма. Якщо ми будемо дивитися ніби зверху на кармічні потоки, то побачимо, що там є потоки самого різного рівня, самої різної тонкості. Природно, чим щільніші енергії, тим визначенніша карма, але чим енергія тонша, тим карма ніби розмитіша, ширша, така, що враховує все більшу й більшу кількість обставин. Відповідно вона втягує все більшу й більшу кількість індивідуальних карм, які ніби попадають у діапазон вібрацій даного потоку.
        Може виявитися так, що в цьому широкому кармічному потоці йде карма цілої цивілізації. Тобто люди почали у свій час існувати як єдине ціле, породжували дії, усвідомлювали себе як єдине. Припустимо, вони являли собою егрегор; це може бути й космічна цивілізація, але розглянемо егрегор.
        От це (дві широкі лінії) – карма окремого егрегора. Тобто й він у цьому потоці (більш глобальному) теж представлений як частинка, ваблена потоком уже відповідного масштабу, який відповідає ступеням невизначеності або визначеності. І так само, як і окрема людина, цей егрегор приходить до завершення свого існування.
        Цей процес може займати тисячу років, десять тисяч років або сотні тисяч років – це вже неважливо. Але цей егрегор має точно так само й свою карму. Тобто його дії в минулому відбиваються на тому, що відбувається з ним зараз, він породжує якісь потоки взаємодії з потоками інших егрегорів, якось із ними взаємодіє, або навпаки – входить у якісь вищі, більш безособові кармічні потоки. І тепер він уже невільний. Він невільний рівно настільки, наскільки він визначений. Тобто наскільки він як цілісне утворення мислить себе відділеним від зовнішнього світу – і в цьому ступені він є ніби каменем, що тягнеться потоком ріки й, в остаточному підсумку, прямує до свого закономірного кінця.
        Але в рамках цього егрегора, якщо згадати те, що я вже розповідав на минулій лекції, існує карма окремих людей, пов'язаних із цим егрегором, і вони вже невільні стосовно потоку, у який уписаний егрегор.
        Тобто якщо людина, ніяк не пов'язана із цим егрегором, може перетнути потік, у якому рухається егрегор, і піти далі, то всі, хто пов'язані із цим егрегором, так чи інакше будуть рухатися тільки в руслі цього потоку. У межах цього потоку вони можуть рухатися як завгодно, але за цей потік їм практично піти нікуди. Нагадую – вони невільні рівно настільки, наскільки вони пов'язані із цим егрегором.
        І якщо якомусь умовному егрегору (оскільки який стан не візьми, напевно знайдеться егрегор; не хочу нікого кривдити) хочеться себе підтримати, то люди, з ним пов'язані, почнуть втілюватися, самі того, можливо, не бажаючи, в умовах і обставинах, слабко пов'язаних з їхньою індивідуальною кармою. Але в них уже немає ніякої волі вибору на цей рахунок – вони пов'язані з егрегором і будуть втілюватися в його потоках. Й умови їхнього втілення будуть визначатися інтересами егрегора, а не їхніми особистими.
        Це не завжди буде так, але, якщо для егрегора в цілому існує якась проблема, то вона, у силу своєї спільності, перекриє індивідуальні інтереси. І якщо, припустимо, якійсь людині було б краще зараз втілитися на Альфа-Центавра, прожити там 50 років у спілкуванні з якимсь високогим вчителем, то йому скажуть: «Знаєш, почекай. Цей учитель ще там буде. Ще 300 років ти почекаєш, потім з ним зможеш зустрітися. А зараз ти повинен втілитися тут і займатися магією або камені класти, або, припустимо, переписувачем бути десь – тому що переписувачів у нас зараз не вистачає. От у нас є потреба в носії цього стану, тому ти зараз втілишся тут».
        Зрозуміло, те, що я зараз сказав, – лише дуже груба метафора. У реальності всі події визначаються силами потоків і розподілом напруги тонких полів.
        Це щодо питання про зв'язок між егрегором, кармою й індивідуальним станом. Оскільки ці речі дуже перетинаються, а окремо викладати питання карми там, де ми говорили про егрегори, було незручно, тому зараз довелося повернутися до питання про егрегори.
        До речі, якщо ми вже трошки знову торкнулися цієї проблематики, може виникнути ще таке запитання: «Яка різниця між егрегором і космічною цивілізацією?». Тому що багато хто з контактерів, судячи з того, що вони пишуть, часто виходять на земний астрал, на чисто егрегорні якісь речі, але, оскільки вони не розрізняють, що є що, то вважають, що все, що йде зверху, з тонкого світу, те – від Бога або від Космосу.
        Насправді відрізнити земний егрегор від космічної цивілізації досить легко. У земних егрегорів є нібито своєрідний «земний аромат», у них відбиток земної енергетики дуже добре відчувається. Видно до того ж, звідки йде інформація – із приземного шару або далі. Тобто от один із критеріїв – від Землі йде чи ні.
        Неземні егрегори, або космічні цивілізації, зберігають індивідуальність своїх членів. Тобто ви, коли з ними будете взаємодіяти, можете відчути, що в космічній цивілізації виявлена безліч окремих особистостей. При взаємодії із цивілізацією ви завжди чітко відчуваєте, що з вами говорить «я», хоча й одне з безлічі інших «я». А коли ви говорите з егрегором, ви завжди почуваєте, що взаємодія йде з колективним «ми», від імені якого з вами хтось говорить. Це так, до слова.
        І може статися, що людина або якась досить висока сутність втілюється в рамках досить широкого кармічного потоку, відчуває весь цей потік. Природно, що ця людина виявлена у вигляді якоїсь конкретної кармічної лінії, але насправді вона відчуває все, що має відбуватися в рамках цього потоку.
        Такі люди стають у нас, як правило, досить високими Вчителями. Вони вже є, по суті, високі Вчителі, оскільки мають відповідний рівень сприйняття. Це проявляється в тому, що в них практично немає его. Швидше за все, взагалі нема, а те, що проявляється як его, – усього лише необхідна мітка для того, щоб інші люди могли з ним нормально взаємодіяти.
        І коли така людина починає працювати на Землі, вона швидко «по життю» йде від цінностей астрального шару, у неї зникає інтерес до менталу, вона практично нормально відчуває себе тут – у кармі, а сама живе вже за кармою, у буддхічному шарі, там, де й дії як такої вже немає. У буддхи залишається тільки свідомість.
        
        І невелике питання про виховання – у зв'язку з питанням про карму. Найкраще, якщо батьки зможуть побачити кармічну лінію дитини, якщо вони побачать, які події її очікують, зможуть дитину якось підготувати, допоможуть їй підготуватися до цих подій. Або якщо знайдуть у собі сили допомогти їй цих подій уникнути.
        Тобто якихось подій можна в принципі уникнути. Для цього потрібно тільки усунути всі ті причини, які викликали або викличуть ці події, забрати те, що підтримує рух до тих або інших кармічних ситуацій. Для цього, природно, потрібно все це добре розуміти, бачити. І бути на відповідному рівні розвитку – тоді для вас це стає можливим.
        Якщо ж ви не бачите, не розумієте цього, але хочете допомогти дитині нормально зустріти свою долю, то що ви можете напевно їй зробити – це допомогти розширити свою сферу самосприйняття. Звільнити її. Тобто не нав'язувати дитині психоемоційні штампи реагування, як це звичайно роблять батьки, а допомогти їй звільнитися від его, від емоційного, від особисто орієнтованого ставлення до світу. Допомогти в менталі виявитися нормально, тобто не прив'язуватися до ідей, і допомогти дитині почати правильно ставитися до тих подій, які відбуваються довкола неї.
        Тому що насправді в кармі немає вже ні емоцій, ні оцінок, а є тільки дія. Якщо людина починає сприймати світ як просто суму дій, як якісь уроки, як якісь відплати, як м'ячі, що повертаються до неї від стінки і які вона сама колись кинула до цієї стінки, то тоді для неї будь-яка подія на нашому фізичному плані здобуває зовсім інший зміст.
        Вона тепер розуміє, що не потрібно боятися цих м'ячів, не потрібно емоційно до них ставитися, не потрібно посилати нові м'ячі в ту ж стінку, тому що вони однаково повернуться рано чи пізно, а потрібно просто заспокоїтися, піймати ті м'ячі, які вона колись кинула, і не посилати нових.
        Здавалося б, так просто. Але в силу тих механізмів его, про які ми так довго тут говорили, це насправді вимагає досить великих зусиль.
        Це те, що ви можете подарувати своїй дитині. Ви можете їй не дати високого духовного розвитку – самі, припустимо, не володієте, але розуміння ідеї от такого відношення ви завжди їй можете подарувати, якщо, природно, ви самі в собі її виховаєте.
         А далі вже – це як їй карма дозволить. Тобто далі, якщо вона зможе цим скористатися, якщо в неї є для цього умови, дитина реалізує це знання. Якщо ні, то воно не пропаде, рано або пізно в неї спрацює – не зараз, так через 100 років, але цей подарунок разом із нею залишиться. І з мого погляду – це найкраща лінія виховання дитини, коли ви відкриваєте для неї можливість рухатися в дусі.
        Р: ....Щодо подарунка. От наскільки я знаю з власного досвіду, спостерігала в інших людей і в собі, у мене дитина продовжує рости абсолютно задавленою, і ця пригніченість (нерозбірливо)...
        Я повторю питання, щоб усі почули. Запитують: «чи можна дитині щось подарувати, якщо вона по життю продовжує проявляти те, що в неї задавлено в дитинстві (…уточнююча репліка…) – Так, мене поправляють, що дитина насправді ніби зчитує наші комплекси, наші подавлені бажання. І хочемо ми того чи не хочемо, вона одержує їх разом із нашою присутністю. І потім вона вже відпрацьовує й нас теж».
        Якщо ви були на попередніх лекціях, то там розповідалося про це. Говорилося, що насправді навіть просто сидячи із дитиною поруч, ми передаємо їй свій стан. Якщо в нас є блоки якісь і якщо дитина відкрита для контакту з нами, якщо вона сидить на нашій енергетиці, то ці блоки в силу от цього енергетичного взаємозв'язку якось виявляться на ній. І тому, природно, ваше питання насправді про те, що як би ми не намагалися їй щось подарувати й пояснити на рівні слів, це наше прагнення буде перекрите нашим же задавленим станом – тим, що ми їй «подаруємо» ( чи подарували колись) у вигляді енергетичних вставок.
        Р: ( не чутно).
        Ні, насправді я говорив саме про це. Для того щоб подарувати ці речі... Я, може, сказав про це дуже коротко – і не всі встигли із цим розібратися – але тільки якщо ви виховаєте це в себе, якщо самі в собі очистите астральне тіло, очистите всі блоки, ментальні конструкції, штампи, які змушують вас примушувати людей, у тому числі дітей, думати так, як ви вважаєте правильним, – отоді тільки ви зможете їй реально допомогти.
        Але навіть якщо у вас цього й нема, але є щира чиста кармічна спрямованість – не емоційна, не раціональна, а чисте беземоційно-безраціональне прагнення допомогти дитині, воно спрацює. Якщо ви зможете хоча б от щодо цього виявитися в кармічному шарі – це буде їй подарунок. Тобто цей подарунок буде полягати в тому, що ви не будете її обмежувати собою. От той подарунок, що кожний із нас може зробити своїй дитині – у тій мірі, у якій ми її здатні не обмежувати.
        А коли мова йде про активні дії, про виховання як про активний вплив на людину, то ідеально правильно виховати її – це з буддхи хіба що можна. Тобто відтіля, де у вас є розуміння всього, відтіля, звідки ви дійсно можете її провести через всі небезпеки, які на неї чекають.
        
        
ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

        
        Запитання: Чи впливають на карму магічні сторонні впливи, міняючи наше життя, як кажуть у народі – «забирають долю»?
        Насправді от такі магічні – насправді на рівні астрала – впливи є наслідком, проекцією дійсно кармічних впливів. Тобто вас поставили в такі умови, коли ви зіштовхуєтеся з таким магічним впливом, а ці умови були закладені якимись вашими ж діями, може, 300 або 500, а може, і 1000 років тому.
        А що стосується конкретних речей – так, можуть ті, хто розуміє, – відносно розуміючі люди – можуть перетягнути вас ніби з одного стану в інший. Але тим самим вони зв'язують вашу карму зі своєю. Подітися від цього їм нікуди. Вони породжують вузол, що їм потім доведеться розв'язувати, їм доведеться народжуватися й ніби відновлювати вас у ваших потоках. Або вам доведеться народитися, набрати силу й відв'язатися від них, а це призведе їх до досить неприємних наслідків.
        Але для них зараз цього просто не існує. Люди, які займаються магією для своєї корисливої мети, в інтересах его, відповідно визначені тим радіусом бачення, що для них відкритий. І в цьому радіусі вони й існують. Якщо перебувати в логіці одного життя (там обрій подій це – 70–100 років індивідуального існування), то картина світу – одна, тобто: усе для себе, живи для свого задоволення, все, що є у твоєму розпорядженні, використай для досягнення своїх цілей, а далі хоч трава не рости.
        Коли ж ви починаєте жити в логіці багатьох втілень, коли ви починаєте бачити наслідки, які наступлять у майбутньому, нехай не для вашого нинішнього тіла, а для душі, – логіка дії для вас дуже сильно міняється. І це неминуче – не тому, що хтось сидить і спостерігає за вами й каже: «Ах ти такий-сякий! Я – твій Бог. Я от тобі буду за це покарання робити!..» Бачите, у цій картині світу немає Господа, Бога, а є зовсім чіткі закономірні процеси. Як закони Ньютона, просто вони діють трошки по-іншому.
        
        Питання: ... безпричинна любов, безпричинна ненависть?
        Безпричинна любов насправді не завжди безпричинна. Є речі, які випадкові. Чим випадковіший процес, тим, насправді, він ближчий до нашого фізичного світу. Тобто якщо дві людини зустрілися й полюбили одне одного на рівні резонансу сексуальних центрів, то цей стан дуже нетривалий. Таке почуття не глобальне й буде тривати – ну кілька років максимум. Якщо ж ці дві людини любили одне одного раніше, і в них був стан духовної єдності на цьому плані, і їхні лінії отут (у Дусі) йдуть разом або перетинаються, і далі там досить близько йдуть, то тут от ця нібито безпричинна любов має зовсім чіткі причини. Інша справа, що ми їх не бачимо.
        
        Запитання: Ваша думка про книгу Лазарєва «Діагностика карми»?
        Швидше за все, вона написана десь на рівні астрального плану. Ви можете її зрівняти з тим, що я говорив, і зробити свої власні висновки.
        
        Наступного разу ми поговоримо про підтримку порядку в тонкому світі. Ви могли зрозуміти, що, з одного боку, є можливість втручатися в ці процеси й наше его може робити не дуже приємні дії, а з іншого боку, завжди знайдуться методи для того, щоб «впливати назад» і поставити все на свої місця.
        
        До речі, щодо питання про групи, про методики ведення. Я не дотримуюся якоїсь твердої традиції, навпаки, коли проводжу заняття, намагаюся в людях розвити їхній індивідуальний початок, навчити їх бачити себе, навчити їх бачити. І коли людина навчиться бачити себе, то вона навчиться бачити й інших людей теж. Тому в мене в групі хоч дуже багато людей займається, але двох однакових там практично немає. І хоча я говорю всім те саме, кожний у принципі одержує щось своє.
        
        Запитання: Більшість людей помирає неусвідомлено. Як виглядає самоусвідомлення такої душі, самовідчуття, у які шари вона попадає й так далі?
        Самоусвідомлення й самовідчуття, про які я говорив, на рівні душі – це досить тонкі вібрації, які не зникають із розкладанням фізичного тіла, астрального, вітального, а подорожують разом з душею з тіла в тіло, з життя в життя.
        Ті ж самоусвідомлення й самовідчуття, які належать поточному его, природно, рано або пізно будуть знищені, вони будуть розчинятися. І процес розчинення, сам процес переходу з одного шару в іншій, з фізичного тіла через ефірне у вітально-астральний шар, потім у середній астрал, у вищий астрал і далі – дуже докладно й добре описаний у «Тибетській книзі мертвих», у йогічній літературі. Там все це дуже докладно й правильно описано. І рефреном, зокрема через буддійські тексти, проходить: те, що душа переживає після смерті – стан бардо, – це те, що вона мислить.
        Тобто це – її індивідуальна реакція на ті шари, у яких вона перебуває. Вона, властиво, попадає в ті шари, які вона звикла уявляти за життя, з якими мала достатній зв'язок.
        Є буддійський текст, по-моєму, «Подорож Дочче Дакіні» – це опис посмертного існування жінки, яка потім після смерті однаково повернулася назад у тіло, тому що не прийшов її строк. І там описане проходження через різні шари.
        І, властиво, рай чи пекло – це все є наша свідомість. Це все породжено нашою свідомістю. Ось там про це теж говориться.
        
        Ще мені після минулої лекції поставили запитання, яке виникло у частини слухачів. Це питання було пов'язане із самовідчуттям. Я говорив, що карма душі, яка буде закладена в цьому житті, визначається самовідчуттям даної людини. Але я мав на увазі, природно, не его.
        Може, я дійсно неточно висловився. Але чомусь у деяких людей склалося таке враження, що під самовідчуттям малася на увазі гординя або, припустимо, почуття власної важливості. Малося на увазі не це, а відчуття процесів. Тобто якби розуміли себе в часі, розуміли себе у світі, відчутті світу, глибині взаємодії зі світом.
        Чим глибше ваше розуміння світу, тим менше ваше его. І навпаки, чим більше ваше его, тим вужче ваше розуміння світу, і тому в тих людей, у яких его велике, розуміння світу й відчуття світу маленьке. Тому карма їх досить докладно відслідковує всі енергетичні процеси, які відбуваються біля нас. Ті ж, у кого его мало, хто спокійно ставиться до себе, хто розуміє досить добре своє місце у світі, ті бачать далеко або відчувають далекі рівні в процесах, що відбуваються навколо, і тому їх карма ураховує й ці стани теж.
        
        Запитання: Чи є егрегор нації? Якщо він вторинний, то що ж поєднує націю?
        Як і будь-яке об'єднання людей, є й егрегор нації, є егрегор народу, племені й таке інше. Він існує рівно тією мірою, якою люди, об'єднані за цим параметром, припустимо, національності, мислять себе приналежними до даних націй.
        Егрегор – це будь-яке «ми». Ви сказали: «Я живу в цій квартирі, і він живе в цій квартирі». Нехай я його не знаю, але він живе. От як тільки ви вдвох почали мислити: «Ми належимо цій квартирі», – все, ви утворили егрегор.
        Якщо ви почали думати, що ми – росіяни, узбеки, українці – мало хто, але «ми», а вони – це ж не ми, то ви утворили егрегор. Тому є й егрегор нації, звичайно ж. І якщо люди досить довго мислять себе в цьому стані, тобто нація існує як культурний феномен, як історичний і так далі, то там, природно, утворяться й свої традиції, і своє певне забарвлення в цього егрегора. Він уже активно підтримує себе, змушуючи людей говорити «ми», почувати приналежність саме до цих націй.
        Наприклад, американські нації. Здавалося б, там етнічного параметра немає: до нього входять і негри, і білі, і азіати, тобто представники всіх рас, але егрегор американських націй теж існує.
        
        Запитання: Якщо немає нюху, чи говорить це, що закрито якусь чакру?
        Можна сказати, що закритий відповідний енергетичний центр, але не основний – не аджна, а той центр, що перебуває в зоні носа, припустимо, або в центрі мозку і відповідає за нюх.
        Узагалі це більше фізіологічний фактор. Тобто може бути таке, що в людини атрофовані відповідні нерви і в неї немає нюху. Відповідно, у неї й енергетика відповідних центрів буде порушена.
        У буддизмі, у віруваннях деяких східних народів є переконання, що в нас на кожний орган є певне божество, відповідальне за цей орган. І вони вважають, що якщо приносити йому дарунки і якось підтримувати це божество, то й орган буде добре працювати. Але, природно, раз є божество, то має бути й енергетичний центр, у якому це божество мешкає.
        
         Відповіді на питання після лекції 8. Частина реплік, запитань і відповідей нерозбірливі.
        
        Запитання:Мишо, мене цікавить от така річ: ви наводили приклад про двох чоловіків, і один іншого вбив. Ви це просто як окремий випадок...
        Це з голови.
        Р: Ні, я маю на увазі, я взагалі ж сприймаю це так, що в людини, яка вбила, у неї утворилася оболонка певна, і от цей убивця, він у наступному житті, він от одержить…
        Я говорив насправді, що він може вбити й нічого не заробити.
        Р: Тобто мається на увазі, якщо він зробить це, як ви говорили, як поїсти тварині схотілося, так?
        Ну так, – безособово.
        Р: Безособово… ну, от я хочу сказати, ви говорили, що наступного разу вони зустрічаються – вони можуть зустрітися, якщо в іншої людині міститься аналогічна вібрація – правильно я розумію? Тобто з іншою людиною, але в тієї така ж сама ситуація на душі буде?
        Може бути таке, що якщо їй побажають, «щоб тебе також убили», тоді він зустрінеться з іншою людиною. Але якщо жертва захоче саме цього вбити конкретного, то тоді вони особисто зустрінуться.
        Р: Ну, мені здається, так не може працювати.
        Чому? Це все залежить від станів. Тобто якщо він захоче саме сам помститися за те, що той зробив, саме йому помститися, тоді він із ним зустрінеться. А якщо захоче, щоб тому зробили так (хтось)...
        Р: Ну, розумієте, от цей стан у нього не може залишитися – саме йому тільки помститися....
        А чому не може? Чому ви міркуєте за когось? Чому ви вважаєте, що не може залишитися – на основі чого, які предпосилки?
        Р: Ну, це виходить приватна прив'язка, дріб'язок. Я вважаю, що він повинен помститися не особисто йому, а людині з аналогічною вібрацією...
        А якщо він хоче саме йому – він помститься саме йому. Якщо він запам'ятає його стани, його душу, носія саме цієї душі – він йому й помститься.
        Р: Я трошечки не розумію...
        Розумієте, а отут нема чого розуміти. Як тільки ви говорите слово «розуміння», ви автоматично говорите: «Я дивлюся з ментала». А в кармі дивитися нема чого.
        Р: У мене з літератури склалося таке уявлення, що кармічне тіло складається з різних енергій, і вони, ці шматочки, потім ніби будуть проявлятися в різних випадках...
        Правильно – це і є астральна проекція кармічних процесів.
        Я про це й говорив спочатку, що в літературі, як правило, мова йде саме про астральну проекцію карми. Там це виглядає саме так: шматочки, різні стани, якісь емоційні імпульси, а щира причина – жити в кармі. Там нема чого міркувати.
        Р: Ну, треба ж мені це побачити або відчути... Це я сприймаю – шматочки....
        Правильно, ви в менталі працюєте, і ваші уявлення – це різні ментальні конструкції. От уявити шматочки ви можете, а уявити, що хтось занадто особистісно прив'язаний, для вас як для ментальної людини дуже важко. Ви ж насправді мислите себе завжди в тій або іншій ситуації – для вас завжди існує цілком певна лінія самовідчуття, і тому для вас – так, правильно було б сказати: «Я ніколи б не стала думати про те, щоб помститися саме цьому» (сміх) – от це була б правильна постановка питання. А те, що взагалі ніхто ніколи не стане так думати – це не зовсім правильно... Почитайте ті ж Веди, і ви побачите там багато прикладів, коли саме такі речі відбувалися, коли хтось комусь хотів помститися, і потім вони перероджуються, зустрічаються...
        
        Р: Колись на перших лекціях хтось ставив запитання про самогубство. І ви говорили, що взагалі ж у жодному разі не можна давати волю своїм рукам і все таке, але якщо раптом людина знає... Я просто знала цю жінку, як кажуть, по землі. Вона сама була лікар – дитячий, дуже гарний. І в певному віці вона довідалася, що хвора раком, і вона, маючи ясну голову, уявляла, що це буде, що вона була самотня людина, ніхто не міг їй допомогти. Усі її дуже любили – нянечки приходили якийсь час. І вона, передбачаючи, що гарного результату не буде, не бажаючи обтяжувати цих старих нянечок, от вона і поквіталася. От у вашому розумінні чи правильно вона зробила? Або...Тобто чи бувають такі випадки, коли це ніби виправдано?
        Розумієте, це ж (в неї) не емоційний крок – це свого роду перехід. Як йоги йдуть у самадхи – це ж теж самогубство.
        Р: Я цього не знаю.
        Тобто вони залишають тіло й умирають за власною волею. Ну, можна сказати, що вона ніби вирішила не випробовувати ці неприємності й немов скоротила трошки строк. Але отут важливо не що робиться, а в якому стані. Тобто людина може й убивство зробити, і самогубство, і при цьому її карма практично не обтяжиться – якщо вона у певному стані це робить...
        Р: Тобто «у певному стані» – це без якихось емоцій, тверезо?
        Безособово, так.
        Р: Але вона ж розуміє, що це до її стосується – як «безособово»?
        Ну, якщо мій одяг (тіло) занадто забруднився – я не хочу носити, доношувати – я його просто знімаю й надягаю новий. Якщо я це роблю спокійно, я розумію, що таке я, а що таке одяг: я – це я, а одяг – це одяг, це одне...
        Р: Тобто, так сказати, ідучи, розуміти, що ти тільки на час залишаєш, я так це розумію?
        Ну, можна сказати, й так, хоча вірніше сказати – у певному стані духу. Але зазвичай самогубці – це люди досить імпульсивні й не із цих причин ідуть.
        Р: Ага... це я просто, щоб виправдати, от знаючи цю людину.
        Ну, знову, знаєте, це не самогубство, а скоріше ніби добровільний відхід на інше народження.
        Р: Тобто вона розуміє, що відбувається її вмирання чи зникнення, і вона прискорила це?
        Ну так, якщо її дух у цей час був спокійний, твердий і це не є таким уже великим...
        Р: Гріхом?
        Навіть не гріхом, а не породжує негативної карми. Це однаково, що поїв і на годину раніше ліг спати.
        Р: Ну, просто за церковними принципами їх же навіть не дозволяли раніше й ховати (на загальному кладовищі).
        Усе правильно, але там є багато нюансів. Якщо, припустимо, дружина розлюбила – і він кидається з вікна, – то от цього явно не варто робити.
        
        Р: Я розумію, але невже бувають стани, коли людина відчуває, що вона колись жила там-то й там-то.
        Є такі люди.
        Р: Ви їх маєте на увазі – «з великим самовідчуттям»?
        Природно, їх. Така людина може точно й не знати про те, що вона відчуває, – на рівні свідомості, це може бути не виявлено, але діяти вона буде саме у відповідності зі своїм самовідчуттям...
        Р: Тобто це в якісь мірі мудрі люди, якщо так по-простомуказати?
        Звичайно, що там і мудрість проявляється.
        
        Запитання: Скажіть, будь ласка, родова карма – адже вона існує, хоч би то там як було – карма роду?
        Рівно тією мірою, у якій ви пов'язані з родовим егрегором.
        Р: Ну, добре, а вона впливає на представників цього роду – я маю на увазі спадкоємні хвороби?
        Я повторюю – рівно тією мірою, у якій ви відчуваєте себе пов'язаним із цим егрегором.
        Р: Добре, але мене цікавлять спадкоємні хвороби.
        Спадкоємні хвороби – це генетичні речі. Вони можуть виявитися, можуть не виявитися.
        Р: Але вони пов'язані з кармою?
        Вони пов'язані з кармою тим, що ви потрапили в це тіло, що несе саме таку суму вібрацій, має схильність до цих хвороб. Але з цього не виходить, що вони обов'язково неминуче будуть виявлені. Тобто з певною часткою ймовірності вони можуть виявитися. Є, звичайно, такі хвороби, які проявляються зі стовідсотковою ймовірністю. А є такі, які можуть виявитися, можуть і ні. Це вже залежить від вашого стану енергетичного в момент втілення – у яке тіло потрапите.
        Р: Добре, а що ви говорили: відчуття в часі, минулі життя й так далі. Чи це можливо відчувати тільки під час сну?
        Можливо. У сні ви виходите в астрал і одержуєте можливість бачити.
        Р: Я маю на увазі – це реальна інформація чи моя уява?
        А от це може бути й те, й інше.
        Р: А як це можна визначити?
        Тільки досвідом, коли ви знаєте, відчуваєте стани, які відповідають реальній інформації, і знаєте, коли ви самі починаєте уявляти. І тут потрібне вміння просто нічого не відчувати й нічого не думати від себе, тоді все, що ви сприймаєте, – реально.
        Р: Почекайте, як це нічого не почувати, як можна в сні щось почувати – це сон! – не відувати від себе?
        Ні, якщо у вас є навичка невияву себе у звичайному житті, тоді ви можете цією навичкою скористатися в сні. Якщо у вас цього немає...
        Р: Що значить невияв себе?
        Непородження емоцій, непородження думок, непородження імпульсів бажань. От коли ви знаєте, що ви зсередини себе нічого не породжуєте. Дивіться: от, допустимо, ви, от – ваша сфера свідомості. У вас вся інформація може надходити зсередини – це ваша інформація, а може надходити зовні – це буде об'єктивна, зовнішня інформація. І єдиний спосіб довідатися, звідки вона надходить, – це забрати все, що надходить зсередини. Тоді все, що надходить, буде надходити зовні, і оскільки ви точно знаєте, що ви нічого не породжуєте, тоді ви будете знати, що всі думки ці йдуть ззовні, і тоді у вас цей досвід з'явиться. А так, коли ви на думки, що прийшли ззовні, відразу ж відгукуєтеся десятком думок, що йдуть зсередини, то в цьому хаосі розібрати, що було спочатку й що чому належить, взагалі ж важко.
        Р: Тобто цілком можливий повний сумбур реальності й фантазії?
        Так. У Кастанеди це описано...
        
        Р: Я хочу запитати про конкретну ситуацію: ти береш і прибираєш у квартирі, а дитина в цей час... книжку читає. От навмисно в її присутності, у кімнаті, де вона сидить, от думаєш – ну, прикладом або ще, як ви пропонуєте, станом – от стан необхідності прибирання: береш швабру, наприклад…
        Вибачте, а у свій час чому ви втратили стільки років, для того щоб виявити в ній розуміння того, що треба прибирати?
        Р: Ну, дитина окремо від мене живе, з мамою своєю.
        А, ну так у неї є стан, що «не треба прибирати».
        Р: А як же тепер бути?
        А у вас є бажання, щоб вона прибирала. Тобто ви хочете...
        Р: Це ж стосується й миття посуду й так далі. Книжки, книжки – от це мила справа...
        А що б ви робили, якби це була абсолютно стороння людина?
        Р: Так, я б просто для себе помітила, що ти подивися яка ледача – і все.
        От і все. А яка різниця? Для вас яка різниця?
        Р: Як яка різниця? А як же в житті – не завжди ж поруч мама?
        Отоді її життя й почне вчити. Коли її життя дістане за фізичним планом, отоді в неї цей стан зникне.
        Р: А навички- то немає.
        Набере – от це не проблема. Навичка – швидко здобувається. Коли є бажання – навичка здобувається.
        Р: Зрозуміло.



ЛЕКЦІЇ  5  10   Зміст