|
20.05.1994 р.
Минулого разу ми говорили про еволюції душі, про ті проблеми, з якими вона зіштовхується, може, мимо своєї волі, у процесі свого розвитку, під час своїх подорожей по Всесвіту. Сьогодні я хочу поговорити з вами про те, що відбувається, коли душа втілюється в тій або іншій зоряній системі, попадає в ті або інші обставини. Що при цьому з нею відбувається й чим це для неї загрожує в майбутньому. Припустимо, у якийсь момент душі дуже схотілося відчути, як виглядає стан взаємодії з матерією. Що таке матерія, що таке відчуття матерії? Припустимо, вона пропливала в безтілесній формі повз якийсь світ і побачила, що в цьому світі живуть істоти, які вже перебувають у тілах, і в них є якісь проблеми, може, вони випромінюють якісь стани задоволення, і їй схотілося подивитися, що ж це таке. Це бажання душі приведе до того, що або відразу, або через якийсь час (залежно від сили бажання, від того, на якому рівні воно було виявлено, висловлене) вона попадає в тіло. Тобто вона притягується до певної планетної системи і у відповідності до свого бажання, форми його вираження вона попадає в ті обставини, у яких її бажання може бути задоволене щонайкраще. Якщо вона захотіла пізнати відчуття злиття з матерією в найбільш можливій для даного Всесвіту формі, вона, найімовірніше, буде притягнута до світу, де живуть дуже великі істоти, у великому тілі. Може, для нас щільність цього тіла буде й не дуже великою – типу медузи, але проте саме таке, що дуже й дуже добре відчуває кожний момент взаємодії з матерією. Яке відчуває, що таке маса, що таке задоволення від поглинання їжі, що відчуває задоволення від самого факту існування в тілі. Такими є величезні слоноподібні істоти, які плазують по планеті й живуть у стані глибокого злиття з матерією, не дуже замислюючись про те, що таке свідомість. І все було б добре, якби на цьому рівні не було ніяких конфліктів. Але припустимо, що зустрічаються дві істоти. Одна з них трохи менша, а друга – більша. І та істота, що більша, у силу своїх бажань чи просто захотівши з'їсти той же шматочок травички, відштовхує маленьку істоту вбік і спокійнісенько починає цю траву їсти. Але в цей момент менша істота відчуває образу. Можливо вперше за весь час існування душі, яка у цій маленькій істоті перебуває, ця Душа (далі душа як персонаж – з великої літери) відчула образу за себе. Вона відчула, що її кривдять. Вона відчула, що їй це не сподобалося. І в цей момент у неї на оболонці, яка відповідає тонкості і якості вібрацій пережитого стану, формується відбиток, що буде з нею подорожувати все подальше життя, поки вона цей відбиток не зніме. Цей відбиток поки що тоненький, це найперший випадок виникнення в душі образи за те, що з нею хтось не так поводиться. Причому, оскільки істоти несвідомі, навіть поняття, що це образа, у неї немає – просто виник емоційний стрес, емоційний шок, що запам'ятався у вигляді енергетичного відбитка. Але ось Душа якийсь час прожила на цій планеті й перероджується далі. Відбиток існує сам по собі й ніякої великої ролі поки що не відіграє. Припустимо, далі вона втілюється десь у вигляді напіврозумної мавпи, типу нашого пітекантропа. І в якийсь момент ця напіврозумна мавпа, взаємодіючи з іншою настільки ж напіврозумною мавпою, щось починає ділити. І знову більш сильна мавпа (припустимо, ми увесь час маємо ситуацію гноблення) кривдить мавпу, за якою ми стежимо. Але кривдить уже з емоцією: тобто кривдить спрямовано – відбирає банан або ціпок, яким та хотіла погратися. Гнівається на те, що наша мавпа віддавати цей ціпок не хоче, штовхає якось чи б'є її. А наша мавпа починає відбиватися й ображатися. Причому вона, у силу енергетичного відбитка, що у неї є, вже підготовлена до того, щоб образитися. Якби в неї цього відбитка не було, то це була б перша ситуація, коли вона могла образитися за себе. Але оскільки відбиток є, у неї є відчуття себе, вона знову ображається за себе, але ще плюс до цього додає злість. Оскількі в неї є вже інші вібрації, сюди додається злість на те, що її кривдять, і бажання позбутися кривдника. Нехай теж на такому напівсвідомому рівні. Це бачиться як якесь нашарування, листковий пиріг: один відбиточек і відразу рядком до цієї вібрації, практично на ту ж оболонку, додається ще один, і йде узагальнення станів. Припустимо, наша мавпа більше не зіштовхувалася з такою ситуацією, більше ніколи в цьому житті в неї нічого подібного не виникало, і вона благополучно перероджується далі. Перероджується вже, наприклад, людиною. Не дуже ще духовною і не наділеною владою. І ця людина в якийсь момент знову зіштовхується із ситуацією, коли її хтось кривдить. У неї вже є два способи реакції на цю ситуацію. Навіть не способи, а два компоненти, які утягуються в реакцію на ситуацію образи. З одного боку, їй не подобається, що кривдять її, з іншого – вона хотіла б позбутися від того, хто кривдить. І тепер, оскільки це вже людина – тобто має людський розум і розуміє, що з кривдником можна розправитися різними способами, вона своєму кривдникові ще чогось і бажає. Тобто втягує сюди вібрацію більш високого рівня. Це вже емоційні вібрації, близькі до свідомості, а може, навіть і свідомі, коли вона свідомо бажає іншій людині якогось поганого стану. Я не буду наводити тут можливі варіанти, щоб не породжувати відповідних вібрацій, але вмовимося, що вона чогось поганого бажає своєму кривдникові. І мало того, що бажає, вона починає ще прогнозувати – тобто використовує свою свідомість, породжує ще більш високі вібрації. Починає уявляти, як би цю людину, її кривдника, можна було б покарати. І візьмемо відразу досить складний випадок, що вона не тільки уявляє. Проходить якийсь час, весь цей комплекс зріє, зріє, зріє, і в якийсь момент її кривдник попадає в якесь незручне положення. І якщо трохи-трохи «підштовхнути» ситуацію, то в цього кривдника виникнуть серйозні неприємності. І в цей момент вона дійсно «підштовхує» ситуацію й заробляє у відповідь образу від свого кривдника і якийсь кармічний зв'язок із цією людиною. І тепер цей кармічний зв'язок починає визначати обставини її кармічного руху. Необов'язково він її буде з життя в життя рухати, але поки не вичерпається образа цієї людини, наш «підслідний» буде з ним зв'язаний дуже надовго, незалежно – живий той чи ні. І стан цієї образи буде тяжіти над нашою людиною ще дуже довго. Енергетично все це виглядає досить компактно у вигляді більш-менш чітко оформленого й щільного енергетичного згустку навколо або біля людини. Цей згусток має багато компонентів, у тому числі кармічних. Вібрації, як електромагнітні випромінювання або голограма, дуже легко можуть розміститися в тому самому фізичному обсязі. Отже, оскільки людина зробила вчинок, причому зробила його в ситуації невизначеності, будучи свідомою, цей учинок став для душі ніби якістю – досить ясно сформованою, яка відтепер буде проявлятися в неї у всій своїй складності, у всьому комплексі станів і буде надалі існувати вже у вигляді самостійної вібрації – якщо не в усіх, то в багатьох її переродженнях. Припустимо, ця ж Душа втілилася в нашому, людському тілі, і ми хочемо виявити, де в неї ця сума вібрацій міститься. Вона може міститися, звичайно, і на оболонці душі. Але зазвичай саме на оболонках душі відкладається дуже глобальна, інтегральна інформація – те, що ви накопичували протягом всього життя. Це як відкладення мулу. Тобто мул – це мікроорганізми, які довго живуть у воді, поступово осідають, осідають, осідають і ущільнюються. І на дні формується якийсь тонкий шар досить щільної речовини, який можна взяти й зачерпнути ложкою або ніби відрізати від нього шматочок, якщо він вже довго лежить і ущільнився до потрібного ступеня. І от це буде квінтесенцією того, що відбувалося в річці протягом досить тривалого часу. Тобто він буде зберігати в собі, у своєму складі, своїй структурі все те, що відбувалося з рікою протягом 10, 20, або 100 років. От так само й оболонки душі. Інформація, що зберігається на оболонках душі, досить «глобальна» за своїми властивостями. Так, як я показав, – це не зовсім правильно. Для того щоб стан образи закріпився на оболонці душі, людина повинна була б прожити в стані цієї образи ціле життя. До того ж, не лише одне, а навіть кілька життів, щоб саме на оболонці душі утворився такий міцний і стабільний стан. Проте припустимо, що процеси, про які ми говорили, мали місце. Де ж тепер буде перебувати інформація про стани, які «йдуть з минулого»? Отут корисно згадати про чакрову систему. Оскільки в нас класично виділяється сім центрів (насправді центрів більше) і прояви нашої психіки пов'язані з діяльністю того чи іншого центру, то ми взаємодіємо зі світом, «граючи» на тих або інших центрах. Якщо на нас іде хвиля впливу, і в цій хвилі, у цій енергетиці великий компонент саме сили, дії як такої, то, найімовірніше, вона втягне в реакцію з нашого боку маніпуру – чакрам сили, чакрам дії. Силі ми намагаємося, природно, протиставити силу. Взаємодія буде, в основному, відбуватися по цьому стану. І якщо ми зробимо якусь помилку – неправильно цю силу застосуємо, то відбиток чи інформація про цю ситуацію – неправильності нашої дії – буде, в основному, відкладена на маніпурі. Ми можемо втілитися на планеті, де є взагалі тільки один центр, припустимо, вішудха. Уявіть, що є планета, де всі істоти працюють тільки на вішудсі. Більше немає жодного іншого центру – ось не проявляються. Природно, що всі проблеми, які будуть у нас виникати після перебування на цій планеті, будуть у нашому фізичному тілі сконцентровані тут, на рівні горловового чакрама. І ті стани, які я малював у вигляді оболонки, будуть відкладені, запам'ятовані в цьому центрі у вигляді такої енергетичної структури, конструкції. Вона може сприйматися різними людьми по-різному. Необов'язково у вигляді сфери або якогось трикутника. Це може бути темна пляма, якась блискаюча площина, ще щось, але, настроївшись на цю енергетику, людина, яка бачить, зрозуміє, що це, припустимо, якість образи. Тепер ми спробуємо подивитися на роботу центрів, у яких є такі вставки. Якби душа була ідеальною – всі її структури були гармонійними, – то всі центри бачилися б ідеально чистими сферами. Уявіть, що на один із таких центрів приходить емоція. Він сприймає її тільки як чисту емоцію. Він чисто, як резонатор, вібрує у відповідь на цю емоцію, посилає якісь відповідні, такі ж чисті вібрації: ніяких перекручувань, все ідеально, все прекрасно, добре. Але уявимо собі, що в центрі є якась неправильність. І ця неправильність починає тепер тим чи іншим способом себе проявляти. Тобто в центр приходить вібрація, і вона активізує цю неправильність. Тут можна навести таку аналогію: склянка сама по собі звучить чисто, а разом із чайною ложкою, коли по ній ударити, починає деренькотіти. Звук стане негармонійним і неприємним. От ця неправильність буде приблизно так і діяти: замість чистих і гарних вібрацій від вас почнуть надходити негармонійні, а може, навіть і неадекватні, не відповідні ситуації реакції. Згадаємо приклад, який ми розбирали, що нас увесь час кривдили, і в нас закріпився стан реакції на зовнішній вплив як на можливу образу або погрозу. Уявіть, що до такої людини підходить більша, ніж вона, людина-велетень чи навіть просто людина вище середнього зросту із цілком дружелюбним наміром – поговорити. От вона підходить до неї, посміхається, простягає руку, каже: «Привіт, як живеш?». А в нашої людини в її минулих народженнях на підсвідомому, енергетичному рівні закріпилася реакція, що будь-який більший сильніший, ніж я, обов'язково несе мені погрозу, обов'язково буде намагатися мене вдарити чи відібрати щось. От вона візьме й, у силу цього стану, вилає людину, що наближається до неї. Просто тому, що вона так звикла. А може, навіть і не розуміючи, що вона так звикла. Вона народилася із цією тенденцією – захищатися, огризатися на всіх, хто сильніший від неї, від кого, за її уявою, може виходити погроза. Велетень може здивуватися, відійти вбік. Але ситуація вже чітко показує, що наша людина неправильно сприймає навколишній світ. Вона доброзичливе, спокійне ставлення до себе сприйняла як погрозу. У йозі такі стани – неправильної роботи центрів, неправильного сприйняття навколишнього світу – називаються кльоші. Це те, що закриває, заважає нам бачити світ таким, який він є. Але там не говориться про енергетичну природу кльош. Там говориться, що центри забруднені й у силу цього породжують неправильне сприйняття світу. Там говориться, що центри можуть забруднюватися в силу неправильного поводження, неправильного харчування. Так, можливе забруднення центрів більш щільними енергетиками в силу вживання не тих продуктів. Але про механізм, про природу виникнення цих енергетичних перекручувань я ніде не читав і тому пропоную вам звернути увагу на те, про що ми зараз говорили. Ці енергетичні вставки, структури визначають індивідуальність нашого поводження. Якби ми були повністю чисті по всіх своїх центрах, по всіх рівнях, то всі люди практично однаково реагували б на всі зовнішні впливи. Тобто до нас підходять із дружелюбністю – ми дружелюбні, до нас підходять із агресією – ми спокійно виставляємо якийсь захист і працюємо, як дзеркало. Дзеркало саме по собі ніяких образів не робить, а просто байдуже, спокійно, бездіяльно відбиває реальність, яка довкола нього має місце. Але ми не чисті дзеркала, у кожного з нас є свій набір перекручувань, рельєф, свої змутнення. Вони й визначають різноманіття психічних проявів, яке ми маємо навколо себе. Добре це чи погано – це вже друге питання. Припустимо, що в нас щось проявляється в центрі вішудха. Ми ціле життя прожили із цією якістю, вона проявлялася на психічному рівні, і дотепер визначала тільки наш психічний стан. Але в якийсь момент вона починає входити в конфлікт із якимись іншими станами. Наприклад, ми звикли, що на нас дивляться з погрозою. Тобто на нас можуть не дивитися, взагалі не зауважувати – просто дивитися в наш бік. Але ми інтерпретуємо це як погрозу. І тут ми знову зіштовхуємося із ситуацією, коли наше сприйняття дійсності не відповідає тому, що відбувається насправді. Ми чекаємо від людини погрози, а вона явно демонструє дружелюбність. І тоді для нас на рівні нашої психіки виникає проблема: ця людина робить не те, що я від неї очікую. Виходить, або я не правий в очікуваннях дій цієї людини, або вона, така-сяка, дуже добре маскується. Тоді мені потрібно подвоїти свою пильність, взагалі потрібно перестати довіряти всім, тому що раптом це дуже добре замаскована пастка. Насправді розуміння того, що людина доброзичлива, може йти від іншого центру наприклад від анахати, якщо вона ще не закрита й не має ніяких блоків. Людина звертається до нас на духовному рівні – вона відкриває свій центр. У принципі, ми почуваємо, що до нас доброзичливо ставляться, а от ця структура на вішудсі – перекручування, які пов'язані з нашим самовідчуттям, – не бажає із цим миритися, не бажає сприймати ту реальність, що має місце насправді. І тоді все визначається тим, що з них переможе. Якщо перемагає стан відкритості, тоді ми змушені будемо стирати, змивати із себе стан очікування неприємностей. Але якщо перемагає наша впевненість у власній непогрішності, ми кажемо: «Я не можу бути неправий!». Це, до речі, теж прояв чергового блоку в певному центрі. Тобто всі перекручування духу йдуть від тих або інших ситуацій, коли ці перекручування з'явилися, і які ніби зашиті, заховані в нас, увібрані нашими центрами на відповідних рівнях. Припустимо, ми розглядаємо тільки два центри – вішудху й анахату. І блок на вішудсі каже: «Я не хочу знати нічого про те, у чому я б могла бути неправа. Я завжди права, за визначенням!». І тоді, оскільки конфлікт між станами має місце, ми просто ніби відтинаємо від себе все те, що не укладається в нашу картину світу. Ми просто кажемо: «Не хочу цього чути!» Якщо ми це один раз зробимо, на центрі виникне така тоненька павутинка або просто збій невеличкий, який може відразу ж забутися. Але якщо ми будемо додержуватися цього стану, якщо в нас такі конфлікти будуть виникати постійно, то рано чи пізно між центрами виникне плівочка вашого небажання приймати енергії, які йдуть від анахати, тому що вони диктують нам стан відкритості, а блок на вішудсі – стан образи на всіх. І от ця плівочка перестає пропускати енергії, що йдуть від нижнього центру. Вона не пропускає не тільки енергії духовні, але й ще багато інших. Оскільки придушується стан у цілому, то вона починає не пропускати енергії й на фізіологічному рівні. Тобто у вас тут рано чи пізно почнуть формуватися стани фізіологічної недостатності, прояву хвороб, пов'язаних із цим блоком. Вішудсі буде не вистачати енергії. Чому? – Вона не хоче приймати енергії, що йдуть знизу, тобто блокує стани, які пов'язані з імпульсами, які йдуть від анахати. У тому числі енергетичні імпульси підживлення фізіологічних процесів. І рано чи пізно ви занедужуєте. Лікарі вас будуть довго зі змінним успіхом лікувати. Що в цьому випадку буде давати лікування? Вам будуть активізувати якісь обхідні шляхи надходження енергії знизу нагору, наприклад по меридіанах. Тобто дадуть якісь ліки, що дозволять енергії пройти по обхідних шляхах або підстьобнуть енергетику самого центрау вішудхи. Ви будете сяк-так навпіл жити відносно здоровим, але от цей стан відсікання однієї енергії від іншої буде збережено у вашій енергетичній пам'яті. І потім, коли ви народитеся знову, він активізується на відповідній оболонці душі й знову відновиться у вашому новому тілі на новому енергетичному рівні. Часто запитують: «Чому дитина тільки народилася, а в неї вже є функціональні хвороби?» Я не маю на увазі – удар, родову травму або ще якісь речі, які не визначаються енергетикою. От дитина народилася, а в неї вже астма або недостатність щитовидної залози. Або поки вона маленька – усе було гаразд, росла здоровою, все було чудово. Два-три роки пройшло, і ні з того ні із сього починаються проблеми. А це в неї включаються оці блоки. Ми зараз розглядаємо випадки, коли самою ж людиною в її минулих народженнях були поставлені, викликані її ж власною волею якісь блоки, і тепер вони просто проявляються на фізичному плані в новому тілі. Але, припустимо, ця людина виросла. Блок їй особливо не заважає – фізіологічних проблем не виникає, компенсаторних можливостей організму поки вистачає. І вона ходить із цим блоком, із цим станом несприйняття того, що йде від духу. Просто: «Я правий тому, що я правий. Світ складається з агресивних сутностей, які хочуть напасти на мене, а може, і не тільки на мене, а й на всіх, хто зі мною пов'язаний». І от людина із цим станом зустрічається з іншою людиною, у якої цього стану нема, у якої все нормально, і центри нормально зв'язані. Вони починають спілкуватися: «Привіт! – Привіт! Як живеш? – Усе гаразд...». І друга людина згадує ситуацію: «От до мене знайомий прийшов – пропонує гарний контракт, я думаю, чи взяти його на роботу, чи просто запросити додому». А людина з блоком відчуває знайому вібрацію, ситуацію спілкування з кимось. Блок спрацьовує, і вона каже: «А навіщо ти це робиш? Він може виявитися бандитом, злочинцем, може тебе пограбувати...» – і таке інше. Тобто поводиться у повній відповідності до своєї енергетики й проявляє вібрації цієї енергетики. Перший варіант: його співрозмовник не сприймає енергію покріпачення, відсікання. Тобто він відчуває, що щось не так. Якщо він починає входити в стан людини з блоком, у нього теж починає утворюватися таке ж відсікання. Він відчуває, що в нього горло перехоплює, або просто на рівні відчуттів йому не хочеться цей стан у себе впускати. Ну не хочеться. І він каже: «Так ні, ну що ти, кинь...» – переводить розмову на іншу тему й не приймає в себе цю енергетику. Але можливий інший варіант. Людина з блоком енергетично більш сильна. Вона, коли говорить, навіть не замислюється про те, що робить. Вона ніби проектує – могутньо передає свій стан – у навколишній простір і каже: «Звичайно ж, це, мабуть, бандит, який принесе тобі купу неприємностей, і ти робиш дурість, входячи з ним у будь-які відносини». А в його співрозмовника енергетика слабка, не вистачає йому сили протистояти цим вібраціям, і блок (стан відсічення), роз'єднаності двох центрів) просто втискається в енергетику його співрозмовника. Це можливо при поєднанні двох умов. Перша: більша енергетична сила джерела. А друга – співрозмовник відкрив свою енергетику: він хотів щось довести, щось пояснити. Він розкривається, відкривається світу, щоб поглибити ступень взаємодії зі світом, щоб поспілкуватися на більш глибоких рівнях. От він зовсім щиро розкривається, його чакрова система розкривається, рівні між чакрами можуть відкритися. І в цей момент у нього може ввійти концентрований вольовий стан першої людини. Я нагадую, що обоє діють без усякої задньої думки, просто спілкуються один з одним. Я зараз говорю про процеси, які відбуваються на енергетичному плані поза вашим бажанням. Коли ви спілкуєтесь один з одним, у вас увесь час щось подібне відбувається, хочете ви того чи не хочете. У стресовій ситуації – у моменти суперечки, емоційного порушення – відбувається досить сильне розкриття центрів. І коли друга людина закриє свої центри, вона буде нести на собі відбиток стану першої людини. Навіть якщо в неї не виник блок між центрами, у неї виник той же стан на рівні одного із центрів. І за аналогічних умов цей блок у неї виникне сам по собі вже за її власною волею. При цьому перша людина могла й не хворіти – у неї енергії було досить багато. А та, яка відкрилася, допустивши, щоб у неї ввійшла чужорідна енергетика, тепер, у силу своєї енергетичної слабості, може почати хворіти. Хвороби – суть прояв енергетичних процесів на фізичному плані. І хворити вона буде довго, може, не одне життя. А чому? – Тому, що в ній перебуває відбиток енергії, який поводиться відповідним чином. Але ця енергія – не її. Із самого початку вона була не її й ніколи її не буде. Єдиний момент, коли вона може стати її власною, якщо вона від себе зробить якусь дію. Дію, засновану на тих імпульсах, які їй посилає цей відбиток. Наприклад, наша перша людина – начальник із блоком на вішудсі. І він жадає від підлеглого, щоб той не проявляв ніяких творчих початків, а був просто виконавцем. Тим самим він цьому підлеглому вішудху закриває, тобто вимагає такого ж енергетичного стану, як у нього самого. Він закриває йому цей центр, закриває, але для другої людини поки що – це якась агресія. Якийсь вплив, з яким він, у силу своїх можливостей, намагається боротися. Тобто приходить додому – очищається, якось намагається із себе це зняти... Але якщо ця людина в якийсь момент від себе дасть цим енергіям спрацювати, у ситуації, коли можливий творчий прояв, скаже: «Навіщо все це потрібно? Не хочу!» – тобто скаже: «Я не хочу», прийме ці енергії в себе – тоді цей стан стане вже її енергією. І цей момент, ця ситуація стане відправною крапкою формування її власної енергетики блоку й усього, що з ними пов'язане. От так ми поступово від далеких станів душі, що втілювалася в дуже далеких куточках Всесвіту, перейшли вже до зовсім конкретних, сьогоднішніх наших ситуацій і обставин. Ми подивилися, нехай дуже швидко й коротко, як це може проявлятися й на рівні психіки, і потім уже на рівні фізіологічних захворювань. Іноді аналогічні процеси – мені доводилося зіштовхуватися із цим – спостерігаються навіть у дітей. Не треба думати, що, коли ви говорите, ви говорите тільки з даною людиною. Дитина, поки в неї недостатньо сили для самостійної енергетичної взаємодії з навколишнім світом, так чи інакше енергетично пов'язана з одним із батьків. Татом, мамою або членом родини, з яким вона найбільше енергетично близька за своїми станами. І припустимо, що це її батько говорить зі своїм начальником, у якого проблема на вішудсі. Начальник гнівається на цю людину, посилає на неї імпульс впливу: «Ти повинен діяти саме так, ти повинен робити, як я вважаю правильним». А цей батько має досить сильну енергетику для того, щоб захиститися. Тобто він говорить: «Не хочу, не буду!» – не сприймає вплив, що посилається на нього; умовно кажучи, ставить «дзеркало», захищається. Але, оскільки стан іде на загальну (його й сина) енергетичну систему, то може трапитися так, що енергетика впливу, нехай у більш ослабленому виді, попаде на дитину й сформує відбиток уже в неї. Я взяв трохи невдалий приклад, оскільки тут мова йде про агресію. У силу ряду причин агресор, як правило, не дуже правий у своїх домаганнях, і той, на кого він нападає, страждає не так уже сильно. Інша справа, коли на людину ображаються за її ж власні діяння. Тобто в ситуації зв'язку дитини й батька буде краще розібрати інший приклад, коли батько робить щось не так – він сильно підводить свого начальника. Давайте цей варіант розглянемо. Далі відбувається майже все те ж саме. Він сильно підвів свого начальника, причому виявив до нього неповагу. Начальник ображається на нього, причому ображається справедливо. Він посилає на нього відповідну енергетику, але ця людина захищається – у неї сили вистачає, щоб захиститися. І от ця образа, пам'ять про те, що вона зробила неправильно, лягає на загальну енергетику батька й, припустимо, сина. А оскільки ця людина із себе цю енергетику скидає, спихає – куди завгодно, аби тільки не на мене, то вона йде на загальну енергосистему й попадає вже до дитини. Ця ситуація набагато ближча до реальності. Тобто дитина страждає за гріхи свого батька. Ця людина приходить до лікаря, а зараз уже, може, й до екстрасенса, і запитує: «Чому моя дитина хворіє?». Добре, якщо екстрасенс це все бачить і зможе їй розповісти. Але іноді бачиш, що дитина хворіє через батька або матір, але пояснити це дуже важко. Тому що як пояснити, що ваша дитина хворіє через те, що ви, припустимо, зірвали план поставок запчастин (сміх). Цей батько скаже: «А при чому отут моя дитина?!» – і як йому цей зв'язок пояснити? Так діти в дуже маленькому віці можуть заробляти проблеми, самі про те не підозрюючи. Таке виникнення проблем можливо в рік, три роки, навіть у внутрішньоутробному періоді розвитку, коли плоду може бути 5–6 місяців. І така ситуація може привести до того, що дитина народиться вже з блоком або якимось енергетичним пробоєм. Потім усе життя її будуть лікувати, але ніхто не догадається сказати мамі або батькові, що той повинен вибачитися перед своїм начальником за те, що його підвів. Пиячив усю ніч, ранком прийшов, запоров важливу деталь, а начальник через тебе був знятий з роботи. Він за це на тебе образився. А ти ще сказав: «Так що там... Пішов ти... Здався ти мені зі своїми деталями...». І тільки коли ти вибачишся, коли буде знята ця образа, отоді твоя дитина не буде хворіти. Я сьогодні буду в основному говорити про різного роду блоки, про проблеми, пов'язані з функціонуванням енергетичних центрів. Тому розглянемо зараз ще один варіант. Припустимо, що ви були духовною людиною й працювали в якійсь духовній структурі. Були жерцем, священиком або займали якийсь досить серйозний пост у магічній ієрархії. І ви щось зробили неправильно. Тобто мали досить велику силу, щоб зробити те, що хочете, але при цьому пішли проти волі своїх товаришів, проти істини. Вони вам пропонували щось одне, ви зробили зовсім інше, тому що вам так схотілося. І ваші товариші силою свого колективного впливу позбавили вас цієї сили. Вони зробили так, щоб ви ні зараз, ні в майбутньому – досить довго – не змогли скористатися тими знаннями, тими можливостями, які були в кожного з вас. Тут у нас виникає ще один варіант блоку. Блок, поставлений вищими сутностями, – за щось. Це може бути одна сутність, може бути егрегор – тобто якийсь колективний стан. Ми перед цим розглянули блок або вставку в енергетичному центрі, яка була організована вами самими, коли ви не знали, що робите й до чого це призведе. Але може бути вставка, яка була поставлена вам свідомо – за щось, за якусь вашу дію. Прояви її будуть практично такими ж. Усі блоки приводять до того, що у вас енергія в цьому місці протікати не може. Точніше, певні рівні енергії не можуть протікати: наприклад, фізіологічні, фізичні – протікають, щільні вітальні протікають; духовні – не протікають. І відповідно – та сила, якою могли б володіти, якби користувалися духовними рівнями, у вас відсутня. Я для повноти викладу згадав і про цей блок. Буває, настроюєшся, бачиш, що є блок, але він підтримується певною структурою. Або однією людиною, або багатьма, які не хочуть, щоб вона робила щось і щоб ця структура вбиралася. І тоді цій людині потрібно буде розбиратися вже з тими, хто поставив блок. Ми етику відносин будемо розбирати пізніше, в іншій лекції. Тому я зараз не розповідаю, що і як потрібно робити, чому і як виникають такі негаразди, а просто перелічую можливі варіанти. Ще один варіант, що зустрічається в людей, які часто й довго спілкуються з великою кількістю людей одночасно. Наприклад, бухгалтерів, учителів, начальників. Тобто в тих, хто має можливість виявити неповагу до багатьох людей одночасно. Припустимо, людина має стан неприйняття навколишньої дійсності або неприйняття інших людей. До неї підходить інша людина: «От ти бухгалтер, зроби мені, будь ласка, довідку» або «Допоможи мені зрозуміти, чому мені не виплатили зарплату?». А цей бухгалтер сидить, у нього самого турбот вище голови, часу край не вистачає. Якби він просто сказав: «Знаєш, мені зараз бракує часу, ти вибач, я потім якось тобі це зроблю. Зараз – мені важко, не можу», – то все було б нормально. Але, припустимо, цей бухгалтер нещасний, бідолаха, виявить неповагу до цієї людини, почне кричати на неї: «Ти що, не розумієш, у мене турбот вище голови, а отут ще ти зі своїми проблемами...» – виявить бажання, щоб той пішов, нанесе їй – нехай не дуже сильний – енергетичний удар, відіпхне її від себе. Звичайно тут утягується маніпура. Він маніпурою (силою) намагається від себе забрати відвідувача. А та людина прагне домогтися свого, вона проявляє свою силу, починає, що називається, «качати права» – завдає відповідного удару по маніпурі бухгалтера. Бухгалтер виставляє ту людину за двері, говорить: «Усе! Поки друга година не наступить, нікого приймати не буду!». Але цей відвідувач на нього вже подіяв, і маленький відбиток залишився. Уявимо, що таких ситуацій протягом дня – 10, а робочих днів – 5 на тиждень. Виходить, за тиждень уже 50 разів йому надавили на маніпуру. За місяць ще більше. У результаті виходить, що цей бухгалтер, умовно кажучи, кожну людину ніби легенько вдаряє по маніпурі. Ударяє тисячу чоловік. У відповідь кожна людина, у принципі, настільки ж легенько вдаряє його в те ж саме місце. На рівні енергій все відбувається практично так само, як і на рівні фізичного плану. Тобто, якщо у вас є матеріал, ви на нього трошки надавили – у ньому якась ум’ятинка залишиться. А тепер уявіть, що вас ударили тисячу чоловік у те саме місце – який це синець буде? Таким чином, ця людина одержує досить сильний і глибокий пробій свого астрального тіла (ця взаємодія відбувається на астральному плані). Ще вітальне продавлюється, і, може, продавлюється сам центр. Таким чином, формується те, що екстрасенси називають пробоєм астрального тіла. Це сприймається як дуже глибока западина в області маніпури. Чому? – Тому що вона не поважає людей і своїми діями домагається такого результату. У жінок найчастіше пробої відбуваються на рівні свадхистхани. У вчителів, які змушені працювати з дітьми, не бажають розуміти іншого, іноді буває пробій на рівні анахати. Це, звичайно, дуже індивідуально. У вчителя може бути пробита свадхистхана, а в бухгалтера анахата. Пробивається звичайно той центр, яким ви не хочете приймати людей, яким ви з людьми намагаєтеся боротися. Буває ще такий варіант. Припустимо, начальник цеху, не знаючи нічого ні про енергетику, ні про тонкий світ, розуміє, що якщо він буде лаятися з кожною людиною, то він собі заробить таку штуку. Тобто він просто відчуває, що якщо він починає лаятися з багатьма, йому погано, і організм йому підказує, що краще так не поводитися. І тоді він, може, навіть будучи доброзичливим по своїй натурі, вимушено ставить собі якийсь захист. Він формує на анахаті блок – несприйняття людей. Тобто люди до нього звертаються, а він відповідає: «Не знаю, не хочу...». Вірніше, він не каже «не хочу» – бо розуміє, що сказати від себе – значить здійснити особисту взаємодію. Тому він перетворюється в жорстко формалізовану людину, тобто бюрократа, або апаратника. Він «закриває» свій центр формальними законами, чисто формальним відношенням до реальності. При цьому він нібине одержує такого удару, оскільки цей щит його закриває. Але той же щит закриває його й від енергій, які потрібні центру, і рано або пізно в цієї людини виникає астма, у неї виникають серцеві хвороби й так далі, оскільки енергії не вистачає. І от зараз ви можете зрозуміти, наскільки складні наші взаємодії з навколишнім світом. Я не говорю про те, яка причина того, що ця людина, начальник, не може правильно побудувати свою лінію поводження з людьми. Так, щоб не закриватися, не створювати цього щита, і в той же час залишитися самим собою. Йому для цього потрібно дуже сильно переглянути свої принципи відносин з оточуючими людьми, перешикувати саму структуру своїх відносин, а може, навіть і взагалі просто піти із цього місця. Просто піти, тому що тут він не на своєму місці. Далеко не всякий на це здатний. Тому в людей найчастіше виникають от такі проблеми. Спочатку на рівні енергетики, потім психіки, а потім уже на рівні фізіології. Запитання: Усі події нашого життя мають запланований хід або ми самі є творцями своєї долі? Тобто наскільки визначена наша доля? Коротко я зараз відповім так. Значною мірою те, що з нами відбувається, визначено нашим попереднім поводженням, нашим попереднім способом життя й взагалі сумою енергій, що ми нагромадили в минулих народженнях. У значній мірі, але не на сто відсотків. Якщо ми нічого не робимо для того, щоб прискорити розчинення тих причин, які мають вплив на нас, то для того, щоб вони розійшлися, вичерпалися або були компенсовані енергією іншого знака, потрібно пройти через певний ряд подій. Енергія накопиченої дії, як магніт, притягає нас до певних ситуацій, у яких може відбутися ця компенсація. Уявіть: ви довго носили одяг, що при терті об наше тіло створював позитивний заряд електрики. У якийсь момент цей заряд став настільки сильним, що нас починає просто притягати до тих місць, де є заряд негативної електрики, щоб ми поступово розряджалися. Доти, поки не станемо нейтральними. Природно, що таких місць може бути багато, і от в яке саме з них ми потрапимо – це досить випадковий процес. Я б оцінив так, що випадковості – це десь близько 20 відсотків, а на 80 відсотків – це досить визначено. Випадковість – це звичайно в конкретиці станів та обставин. Запитання: Чи можна це змінити? Можна. Але для цього потрібно дуже добре розуміти, що і як відбувається. В Індії стверджують, що великі йоги цілком можуть управляти своєю кармою. Запитання: Чи дійсно необхідно прощати своїх кривдників? І отут наводиться цитата з Біблії: «Возлюби ворога свого...», «Підстав іншу щоку...» тощо. Я б сказав так – а чи варто взагалі ображатися на своїх кривдників? Адже прощати – це вже після того, як ви образилися. А навіщо ображатися? Адже ваша образа, виходячи з того, що ви сьогодні почули, обов'язково приведе вас до того, що у вас залишиться енергетичний відбиток, бажання помститися, яке ви реалізуєте колись і яке породить кармічний зв'язок... Само по собі бажання помститися й образа за себе обумовлені вашим самовідчуттям. А самовідчуття – це те, що відокремлює вас від Нескінченності. Якщо ви хочете злитися з нескінченністю, вам доведеться позбутися від самовідчуття. Тоді нема кому стане ображатися на кривдника. Тоді ви станете запитувати: «А що таке образа?» – питання про прощення тоді перестане стояти взагалі. Але так – у цій логіці. Зважте на те, що я дотримуюся зовсім певної логіки. Якщо цієї логіки не дотримуватися, тоді я можу сказати: «Краще прощати». Про «необхідність» прощення я не можу казати, оскільки такий імператив – «ви повинні прощати» – неправильний. Якщо ви ображаєтеся, то ви вже зробили помилку. Просто простити – значить не зробити ще більшої помилки. Це краще. Якщо ви хочете робити помилки – вам так легше емоційно – ну, будь ласка, можете ображатися й не прощати. Ісус, коли говорив: «Возлюби ворога свого, як себе самого», – стверджував інше: перестань звертати увагу на ті уколи, які йдуть до тебе з миру. Бо, якщо ти хочеш відкритися цьому миру, злитися із цим миром, ніколи не буде такої ситуації, щоб він давав тобі задоволення й не давав ніяких неприємностей. Для тебе різниця між задоволеннями й неприємностями повинна зникнути. Тільки при цієї умови ти зможеш злитися з миром. Інакше перший же укол гострого каменя поверне тебе до свого тіла, і ти скажеш: «Навіщо мені мир, що мене коле?» Тому «любов до ворога свого, як до себе самого» – це просто методологічний прийом. Один із можливих шляхів такого розкриття миру. Запитання: Чи чуже йогові все людське? Чи не тягне перемога над інстинктами, закладеними природою, порушення гармонії життя? Невже, щоб прилучитися до Нескінченності, необхідно відмовитися від всіх бажань, не читати книг, не відвідувати музеї, не слухати музику, а шукати можливість побачити фарби тонкого світу? Хіба він багатший за навколишній світ? По-перше, у тонкий світ ніхто насильно нікого не тягне. Я сьогодні подивився журнал «Якщо» № 3 за цей рік. Там наприкінці є непогана замітка про езотеризм якогось ученого з Російської академії наук. Там ця людина дуже правильно пише, що для людей, які ввійшли в цей світ і стали в ньому жити, він стає єдиним сенсом існування. Це вже образ існування. Книги, музеї, краса є всього лише частиною, причому дуже невеликою частиною того колосального Всесвіту, який відкривається, коли ви виходите в цей світ. Я ніколи не казав, що щось погано або що від чогось потрібно відмовлятися. І я не думаю, що дійсно глибокі навчання вимагають саме відмови. Йога не вимагає, а пропонує звільнитися від потягу до цих речей. Тобто перестати одержувати задоволення, що замикає вас на цей потяг, що прив'язує вас до цього потягу. Проте коли ви проходите рівень йоги й виходите на рівень тантри, там якісь тверді рамки перестають існувати. Тантра не вимагає ритуалів, ніяких доктрин не висуває, а стверджує, що для духовного розвитку може бути використано все, треба тільки знати як. Коли ти бачиш світ, коли бачиш реальність, тоді ти бачиш, що насправді для збагнення цієї реальності можна використати й книги, і статуї, і музеї, і кіно. Просто, коли ти починаєш бачити набагато цікавіше «кіно» в тонкому світі, ніж те, що ти можеш подивитися по телевізору, коли бачиш, що книга всього лише спроба передати те, що людина бачила там, тоді тобі ці «інтереси» перестають бути цікавими самі по собі. А спеціально відмовлятися від них було б зовсім неправильно. А «інстинкти, закладені природою»... Ми звикли занадто обожнювати їх і не те щоб культивувати, а поклонятися їм. Насправді природа закладала дуже мудрі й розумні інстинкти. У тварин інстинкт розмноження проявляється тільки в строго певний час, а в інший час він їх не дістає. А подивіться на людину. Є люди, які тільки про це й думають – 24 години на добу й цілий рік. Це виключення, але бувають і такі. У тварин такий стан сприймався б як патологія на фізіологічному рівні. Тому тут лихо не в тім, що наше тіло проявляється на рівні цих інстинктів, а в тім, що ми пов'язуємо свій дух із цими інстинктами. Запитання: Як позбутися від блоку на вішудсі, що перейшов у спадщину? Так, можуть бути блоки, які переходять у спадщину. Тобто дитина народжується, і енергетика матері відбивається на дитині, і вона у цей момент одержує разом з енергетичною підтримкою от такий доважок у вигляді блоку. Якщо це дійсно блок, що дістався вам від батьків, вам доведеться віддати ті стани, які були у вас вкладені батьками або тим, кому ці стани належать. Звичайно проблема в тім, що цей стан доводиться віддавати ще й зі звичним ставленням до людини. Тобто ми, оскільки не звикли розрізняти тонкий і щільний аспекти світу, не можемо розділити ставлення до людини з енергетичним сприйняттям цієї людини. Більш детально про це я говорити не буду. Це вимагає досить серйозних зусиль і на рівні психіки, і на рівні технік. Я просто сказав, як це, у принципі, можна зробити. Звичайно, без підготовки люди не готові до таких речей. Запитання: Відомо, що в психіатричних лікарнях утримується багато важкохворих, шлях яких лежав туди через різні глибинні знайомства з йогою. Які основні причини цього явища, яка профілактика цього? Насамперед – це відсутність Учителя. У всіх серйозних книжках говориться, що займатися йогою – не гімнастикою логічною, а серйозною роботою з енергією, потрібно тільки під керівництвом людини, що сама пройшла через всі ці етапи, може вас проконтролювати енергетично й підказати, що ви робите правильно, що неправильно. Просто люди, коли одержують якийсь досвід, приходять від цього в захват і пишуть книжки. Про те, як можна відкрити третє око або як позбутися від хвороб, як розвити в собі психічну енергію. Інші з не меншим захватом ці книжки читають. І виходить так, що ті, хто писав книжки... може, їх навчав учитель, і вони не знали про ту велику непомітну роботу, яку він робив для їх же блага без їх відома. Або просто зчитували значну частину інформації із учителя на підсвідомому рівні, і тому в них усе виходило нормально. Коли ж вони пишуть книжку, вони пишуть тільки те, що вони сприйняли свідомо, а це дуже мало. Це навіть не верхівка айсберга. Це ніби каміннячко із цієї верхівки. А коли інші люди, прочитавши, починають робити щось по книжці, у них починаються процеси, про які автор книги міг і не підозрювати. Наприклад, у вас відкривається центр, у нього починає вливатися енергія. Але вся енергетична система – це як набір сполучених посудин. Уявіть, що у вас в одній із посудин пробка або бруд. Уливається більше води, і цей бруд починає швиденько йти по всіх меридіанах до інших центрів, як і покладено йти по ходу енергетики. Цей бруд приходить до серця, проходить через серце – ви одержуєте інфаркт. Проходить через голову – а оскільки енергетика головного мозку не дозволяє вам швидко адаптуватися – на фізіологічному рівні зашлаковані посудини – наступає спазм, і ви одержуєте інсульт. Тому не дивно, що людина може потрапити в лікарню. Якщо, припустимо, енергія пройшла нормально – на фізіологічному рівні нічого особливого не відбулося, то далі в людини можуть початися зрушення в психіці. Тобто вона починає розгойдувати своє астральне тіло, виробляє здатність до виходу з тіла, швидкого виділення астрального тіла, переносу його в ту або іншу ділянку тонкого світу. Але її психіка стає розбовтаною. Вона стає досить чутливим приймачем, але зовсім не виборчим. І от тут на неї можуть діяти будь-які зовнішні сили, наприклад розвтілення сутності, які вона бачить у своїх кошмарах. Ці кошмари – теж якесь відбиття реальності. Сутності просто бачать, що є джерело енергії, що собою управляти не може. То давайте використаємо його у своїх інтересах. У Кастанеди про це прекрасно написано. Що є ряд жителів тонкого світу, які харчуються нашими емоціями. Їм однаково, якими емоціями харчуватися, але оскільки людина дуже себе любить, дуже боїться за себе й оскільки емоція, яка виділяється найлегше, – емоція страху, вони ніби й провокують нас на всілякі страхи. Може бути ще таке: у якийсь момент ці енергетичні пробки у вас зрушили з місця, почали йти й заблокували той або інший центр. Припустимо, заблокувалася вішудха – у вас перестала нормально працювати свідомість. Ви зняти цей блок не можете, тобто не здатні відновити нормальну енергетику голови. У вас наступає енергетичне блокування мислення, і ви вже не можете думати нормально. На наш звичайний погляд, ви стаєте божевільним. Тому причин для потрапляння в психіатричну клініку цілком достатньо. І найперша – це дуже велика цікавість і відсутність грамотного вчителя поруч. Запитання: Чи може душа померлого встановлювати контакт із родичами, що залишилися на землі? Якщо так, то яким чином? І чи залежить це від його бажання? Так, може. Душа через ті тонкі оболонки, ті тонкі тіла, які залишилися при ній після виходу з фізичного тіла, має здатність спілкуватися з людьми й взагалі з навколишнім світом. Не в меншому ступені, ніж ми, перебуваючи у фізичному тілі. А в деяких аспектах навіть набагато більше, оскільки ті бажання, які нам заважають побачити істину, – їй уже не так заважають. Спілкуватися вона може. Але ми, оскільки не звикли взаємодіяти із цим світом досить ясно, чисто, інтенсивно, не можемо почути її. Буває так, що померлий стоїть поруч зі своїм тілом. Родичі плачуть над тілом, переживають, а він дивиться навколо й дивується: «Що відбувається, що ви, власно, робите, хлопці?» – намагається звернутися до них. Він ще не розуміє свого нового стану. Людина приходить додому, намагається поправити фіранку, суп гарячий виключити тощо. У неї, природно, нічого не виходить, поки вона не зрозуміє, що вона не в тому стані, у якому була день, два або три дні тому. Тому спілкуватися з померлими можна – вони такі ж люди, як і ми, тільки перебувають трошки в іншому стані. Яким чином? Бачити їх. Якщо ви бачите, якщо ви здатні побачити його, то ви здатні й поспілкуватися. Природно, що без допомоги фізичних органів: слуху й мови. Чи залежить це від його бажання? У більшості випадків – так. Тобто якщо він не хоче з вами спілкуватися – він може піти. Хоча, якщо ви маєте необхідні навички, то можете утримувати його або, навпаки, навіть захопити. У цьому складається суть ряду магічних обрядів. Тобто не завжди спілкування з духом померлого залежить від його бажання. Але це досить рідкий випадок. І краще так не робити. Оскільки, здійснюючи насильство над духом, ви тим самим заробляєте не дуже гарну карму, що потім доведеться відпрацьовувати. Запитання: Чи є необхідністю поминати померлого в церкві? Яким чином це передається йому і що він відчуває в цей момент? Зміст церковного обряду поминання – повідомити померлій душі імпульс переходу в більш високі, більш тонкі стани, більш чисті шари. Якщо говорити церковною мовою – звільнитися від гріхів і піднятися в рай. У той момент, коли ви його поминаєте, якщо це все робиться так, як повинно було б робитися – якщо ваші помисли чисті, якщо ви до людини не відчуваєте, нічого, крім добрих почуттів, причому правильно їх відчуваєте, – вона дійсно одержує імпульс чистої, гарної енергії. Тоді, у силу тих законів, про які я тут згадував, ви допомагає їй піднятися в більш високі шари. Тобто енергія, яка йде від вас, насичує її відповідним станом: чистого, доброго ставлення до світу, любові. А цей стан, природно, притягає того, хто цим станом наситився, до відповідного шару, до відповідного простору, де цей стан домінує. І, таким чином, поминаючи людину – чисто, гарно, з любов'ю, з щиросердечною добротою – ви допомагаєте їй відірватися від нашого світу й піти вище, далі, у більш чисті шари. Якщо ви робите саме так. Якщо ж це поминання – просто формальний обряд, як буває іноді сьогодні, то це практично нічого не дає. Якщо немає енергетичного наповнення, правильного відношення, передачі стану, потрібного людині, то від того, що ви формально відтворите ритуал, результату практично ніякого не буде. Крім, природно, вашого власного заспокоєння. Для вас це буде корисно. Що померлий відчуває? Якщо все нормально, він відчуває добре відношення до світу. При цьому, я підкреслюю, потрібно поминати померлого не так: «Який ти гарний, як шкода, що тебе тут немає з нами...» У цьому випадку ви будете не допомагати душі піднятися вище, далі й почати нове гарне переродження, а навпаки, будете притягати її до себе. Ваше его, ваше «я» буде хотіти, щоб він найдовше з вами залишався, і та ж енергія, що могла його підняти вище, почне його притягати вниз із тією ж силою. Тому потрібно спокійно відпустити його й побажати доброго шляху. Запитання: Від чого залежить благополуччя померлого там? Чи можемо ми допомогти йому і чи може допомагати він нам? Благополуччя в тонкому світі залежить від прояву тих тонких тіл, які залишилися разом із людиною. У церковно-слов'янській традиції, у християнстві – це залежить від гріхів і чеснот людини. У йогичній традиції – залежно від заробленої карми. Там відносно більшу вагу набувають тонкі оболонки, які тут могли проявлятися не дуже активно. І, відповідно, людина потрапляє в потоки, обумовлені цими тонкими оболонками. Обставини, що відповідають інформації, записаній на цих оболонках, будуть проявлятися найбільше. І її стан, її життя будуть визначатися її ж власною кармою: тим, що вона робила протягом цього життя, а також деяких попередніх. Чи можемо ми допомогти чимось померлому? Можете, якщо ви бачите його, бачите його проблему, ви можете йому пояснити це так само, як і живій людині, що перебуває у фізичному тілі. Але звертаючись до нього телепатично, на тонкому плані. Тобто те ж саме спілкування відбувається й там. Ви можете пояснити йому, що він зробив не так, у чому особливість його стану і як йому діяти, щоб подальша його доля була більш сприятливою. Властиво, цьому й присвячені читання «Книги померлих» у Тибеті, читання «Книги померлих» у Єгипті – підготовці людини до переходу в інші стани, поясненню того, що з нею там буде відбуватиметься, що потрібно робити, щоб у неї не було великих неприємностей, – вони служать ніби напуттям на майбутньому шляху. Чи може він допомагати? Може. Теж доброю радою. Це вже залежить від вашої енергетики, від вашої чутливості – наскільки добре ви його почуєте й від його сили – від того, наскільки щільні енергії при ньому залишилися. Деякі люди, які досить сильно були прив'язані до життя, у яких у момент виходу залишилося досить багато енергії, можуть проявлятися іноді навіть на фізичному плані. Явища полтергейсту в деяких випадках обумовлені діяльністю саме цих померлих людей. Але це все відомо з літератури, так що нічого тут нового я не відкриваю й не повідомляю. Запитання: Укажіть, будь ласка, на різницю між духом і душею. Що вміщає совість, щирість, порядність, доброту й таке інше? Різниця між духом і душею, я згадував минулого разу, – це те ж саме, що й різниця між Атманом і Брахманом. Важко провести чітку межу між духом і душею, оскільки ці два слова вживаються практично в однакових значеннях і майже в тих самих ситуаціях. Але оскільки все-таки процеси різні, я визначаю їх у такий спосіб. Душа – це індивідуальний початок, який є ніби об'єктом, а дух – це сума проявів цього об'єкта. Тобто дух – це скоріше процес, а душа – це скоріше об'єкт. Хоча можна знайти простори, у яких процеси будуть виглядати як об'єкти, а об'єкти як процеси. Коли ви бачите, то розумієте, наскільки хиткі ці всі грані, наскільки доводиться різати по живому, даючи те чи інше визначення. Спеціально цю границю проводити й насильно розривати єдине ціле на дві частини, щоб одну назвати душею, а іншу духом, ми не будемо. Дух – це як запах навколо квітки. Запах невіддільний від квітки, не може існувати запах без квітки. А квітка, якщо вона у природному стані виділяє запах, не може існувати без запаху. Правильно? Тому дух і душа в моєму розумінні приблизно так співвідносяться. Що стосується таких психологічних якостей, як совість, щирість тощо, – це прояв взаємодії різних структур. Це прояв, припустимо, структури, що визначає наше відношення до світу, наше відношення до подібного собі, наше наслідування вібраціям духу й таке інше. Оскільки ми забули, як виглядають першоджерела цих станів, то почали називати суми їхніх проявів різними словами для того, щоб якось користуватися, якось називати чи говорити про ці речі. Запитання: Душа – це елемент енергетичного океану чи сума елементів, що змінюється в часі? Мається на увазі, коли вона – частинка океану. Наскільки я розумію, запитується: чи несе душа всі властивості того океану енергії або того Абсолюту, з якого вона виділилася? Так, несе. «Сукупність елементів, що змінюються в часі». Оскільки та частинка, те, що ми називаємо Абсолютом, у часі (у нашому розумінні часу) практично не міняється, бо Абсолют уміщає в себе одночасно й минуле, і майбутнє в єдності, то, на наш погляд, той безпочатковий стан, який укладений в кожному з нас і який я називаю душею, – не міняється. Так само, як не міняється й Абсолют. Для нього момент виникнення й завершення Всесвіту злиті воєдино. Це той самий момент. А сам процес розгортання й згортання – це шлях між цими двома моментами. Душа, глибинна її частина, сприймає світ так само. У цьому розумінні – змін немає. Змінюються оболонки душі. Те, що не є Абсолютом, уже може бути піддано змінам, і, природно, вони їм потрібні. Запитання: Чи можливо душі пройти такий шлях очищення, після якого вона зможе вже не повертатися в матеріальний світ? Таке важко уявити. Тобто – не може. У цьому випадку, якщо мається на увазі абсолютний характер – щоб ніколи й ні за яких умов. Ми можемо сказати, що знайдуться умови, коли душа знайде шлях очищення й у цьому Всесвіті вже ніколи не втілиться. Таке я – не знаю, як, – але, у принципі, припустити можу. Але припустити, що після цього в жодному з наступних всесвітів душа жодного разу не втілиться, мені важко. Напевно в цих нових всесвітах з'являться якісь умови, з якими вона ніколи раніше не зіштовхувалася. І, як я вже казав, ряд властивостей душі, які визначають її відділення від Нескінченності, проявляються внаслідок випадковості таких дій, причини й наслідки яких вона не здатна передбачати. Тобто їй щось сподобалося, схотілося – можна спробувати. Ну, добре, можна – виходить, взяла й спробувала. Але якщо нескінченність «пробує» щось, взаємодіє із чимсь, у неї вистачить сили й моці, щоб будь-яку зміну себе компенсувати й знову перейти у свій вихідний, нормальний нескінченний стан. Але оскільки в душі немає такої моці, як в Океану, то рано чи пізно та зміна, яку вона вібрала в себе на якійсь стадії свого розвитку, призведе до таких наслідків, компенсувати які вона не зможе. Це вже справа часу, відбудеться це через три секунди чи через три мільйони років. А припустити це легко. І, як правило, всі люди, що тут (в залі) перебувають, пройшли через цю процедуру. Навіть не як правило, а зовсім точно. Інакше б ви тут не сиділи, а я б теж перед вами не виступав. Запитання: Що таке рай і пекло? Наскільки я розумію, це терміни, уведені християнами на певному етапі існування цієї релігії, для позначення тих місць, куди душа надходить після своєї смерті. Маються на увазі християнський рай і пекло. Тому що в буддистів, які свою релігію створили на кілька століть раніше, теж є уявлення про посмертне існування душі, але там це не уявляється як вічні муки. Там – це шари, через які душа проходить відповідно до станів, які вона нагромадила за своє життя Але після їхнього проходження однаково йде далі й звільняється. Як би забуває про їхнє існування. Немов вони залишаються внизу, вона ніби згадує все більш і більш глибокий досвід, який вона коли-небудь переживала. У християнській традиції про ці речі вже замовчується, вважається, що ці два шари (рай та пекло) є вічними місцями заспокоєння душі після смерті фізичного тіла. От різниця між християнським раєм і пеклом та дохристиянським. Там це бачилося як частина картини світу, проміжний стан між смертю й постпіслясмертельним станом. У цьому випадку стани раю або пекла – це шари, у які душа попадає після смерті, тобто післясмертельні стани, а постпіслясмертельні – ті, які душа випробовує після того, як пройшла шари, у яких випробовувала мучення або блаженство. У нас – у християнстві – це стан кінцевий, вірніше остаточний. Відповіді на питання після лекції 3. (Галасливо, частина реплік і фраз нерозбірливі.) Запитання: Скажіть, що відбувається з людиною при хрещенні? Деякі екстрасенси стверджують, що навколо людини утворюється біла плівка. Це що, потім теж треба буде відпрацьовувати? Може виявитися, що й треба. Для деяких треба, для деяких – не треба. Це індивідуально. І знов-таки, дивлячись на те, хто робить хрещення, яким чином... Зараз я не впевнений, що хрещення хоч щось дає. Запитання: Ви малювали на схемі виникнення блоків (до вішудхи). А третє око, сахасрара – це закриті зони? Там ті ж самі, ті ж впливи йдуть? Це не важливо. Я взяв вішудху для прикладу. А в принципі, все те ж саме, механізми такі ж. Але відбувається це на більш високих енергіях. Тобто там більше йде з акцентом на свідомість. Третє око – це логіка, ви не захочете прийняти нову ідею. А сахасрара – це мудрість... Важко уявити ситуацію, щоб мудрість щось блокувала... там будуть більш чужі вставки працювати. Дуже багато технік ставлять вставки саме над сахасрарою. Запитання: Чи є дискомфорт і нечутливість до енергій під час медитації результатом вставок? Це залежить від загального стану нервової системи. Енергія може проходити, а ви її можете не відчувати. Адже що таке відчуття – це рецепторне сприйняття. Енергія може проходити, а ви можете не диференціювати – не відчувати. Р: Якщо не відчуваєш – однаково йде? Так, іде на якихось рівнях, подітися їй нікуди. Конкретно у вас якісь блоки є, але відчути ці енергії ви можете дуже слабко. Р: А чому так – із чим це пов'язано? А ви уявіть, що у вас водопровід залитий мазутом. Ви відкриваєте воду, а вона не проходить. Тобто якщо ваша енергетична система зайнята одними енергіями, а ви спробуєте відчути інші енергії, які вимагають більшої чутливості, то, природно, ви нічого не відчуєте. Вам потрібно перемінити своє енергетичне наповнення, тоді ви зможете відчути. Р: А як це можна зробити? Привчити себе до відчуття життя на інших енергіях. Для цього потрібно змінити функціонування нервової системи, змінити речовини, вироблювані нею, – от той рівень, на якому доведеться працювати, щоб відчути ці речі. Це не просто: вам потрібно змінити функціонування своєї нервової системи до рівня відповідних енергій. І тому швидко це не вийде, якщо не буде підтримки. Ви можете піти до якоїсь людини – учителя високомго, і він силою своєї енергетики може пробити ваші блоки, прочистити вашу енергосистему... Якщо робити це самостійно, то вам той же обсяг енергії доведеться витрачати самому. Р: А скажіть, фізичні вправи, комплекси можуть допомогти, вони прочищають? Фізичні вправи прочищають, за умови, якщо ви їх правильно робите: якщо у вас тіло й прана працюють узгоджено. Якщо просто сидите в якійсь асані, але при цьому ваша свідомість десь блукає, то енергію ви не відчуєте. Асана стимулює проходження енергії, але ваша свідомість заблокує ваше сприйняття. Запитання: ...що мені робити з дочкою й зятем? Я їх просила: «Киньте пити, хоча б заради дитини!». Ні їм, ні мені життя немає. Яку тут я вам можу дати пораду? Постарайтеся, щоб, принаймні, з вашого боку було спокійне до цього відношення. Не те що не звертати уваги, а розуміти, що це хвороба. Як якщо в людини грип, застуда – її треба лікувати... Р: Я вже багато разів пропонувала піти полікуватися. Але – ні та все, ні на які компроміси не йдуть. Ну, якщо людина не хоче лікуватися... Р: Я от думала, що в мене аура й от отут перегородка, а як це зняти? Це довго вчитися. От у мене люди два роки вчаться, п’ять років, і от вони тільки-но починають розбиратися... Р: А вчитися – це тільки відвідувати якісь заняття? Крім того, що відвідувати, потрібно ще дуже багато самому працювати... А звичайно із цими проблемами: випивкою, наркотиками потрібно звертатися до того, хто займається цим професійно. Може, є групи в Харкові, які спеціально займаються цим і дійсно допомагають. Тут критерій – безкорисливість. Причому, де беруть мізерну плату або взагалі лікують безкоштовно – там краще й допоможуть. Р: Так у тому-то й справа, аби тільки гроші здерти – й ніякої ж гарантії. Я працюю з духовними техніками. У дух люди приходять тоді, коли їм уже стає видно, що це щось, що стоїть за повсякденністю, за повсякденним. Ці техніки розраховані на духовний рух. Вони слабкі. У якомусь розумінні слабкі – вони не дають негайного результату. Вони працюють, тільки якщо ви починаєте цим жити. Р: Я стала помічати щось в районі горла останнім часом. Мені ображатися не можна, лаятися не можна – от як ви розповідали... Так це точно в мене перегородка? Це у вас на ваше ж бажання робиться (Р: Так, через незнання.) Ці лекції розраховані на те, щоб люди замислилися. Я – не лікую, я не займаюся звільненням від недуг – для цього інші люди працюють. Я пояснюю, намагаюся показати, що до чого... Р: Спасибі, вибачте.
|
