Боги ведійських аріїв іменувалися словом "дева", тобто "небесний", "житель світлого неба". Задовго до приходу аріїв в Індію боги майбутніх індійських та іранських племен розділилися на дві групи, що суперничали,: деви й асури , (іранське "чахура"). В іранців асури стали світлими, добрими божествами, а деви – темними й ворожими демонами. В Індії ж усе було навпаки. Деви, молодші боги, поступово витиснули асурів, споконвічних богів єдиного світу, старших братів, і зайняли їхнє місце благих богів, а деякі асури перейшли до класу девів.
     Міф про споконвічну боротьбу девів і асурів (у різних варіантах) став основним не тільки у ведійській релігії, але й у брахманізмі, і в індуїзмі. Згодом він усе більше насичувався символічним змістом і став сприйматися як опис боротьби світлих начал із силами тьми, зла й невідання.
     Загальна кількість божеств, названих і згаданих у Рігведі, дуже велика. У гімнах називаються різні числа: то 33, то 330, то 3306. Основним богам відповідають три космічні сфери: небо, повітряний простір і земля.
     Перше місце серед атмосферних богів належить Iндрi – богу-громовержцеві, богу бурі й дощу. У Рігведі йому присвячено 250 гімнів (майже чверть усього збірника). Індра – гігантський, могутній і войовничий – наділений такою шаленою спрагою, угамувати яку може тільки ціле озеро соми – священного напою. Часто до нього так і звертаються: "Той, хто п'є сому". Втім, він і від м'яса не відмовляється: його трапезу становлять 300 биків.
     Нічого дивного в пристрасті великого бога до хмільної соми немає. Цим напоєм він був вигодуваний замість материнського молока й тому здатний поглинати його цілими озерами, заїдаючи величезною кількістю м'яса.
     Індра з'явився на світ чудесним чином і швидко досяг таких розмірів, що назавжди відокремив небо від землі й став хазяїном повітря, у якому живуть і діють люди й боги.
     Невідомо, чим би закінчилася боротьба богів і асурів, якби Індра не очолив богів і не домігся перемоги. Та і як міг не здобути перемогу цей прекрасний могутній і непереможний воїн-велетень, із золотими волоссям й бородою? Він нестримно мчиться на золотій колісниці, яку спеціально для нього зробили божественні майстри Рибху. А править його колісницею бог вітру Ваю, прекрасний юнак (Найшвидший з богів), і вихром несуть її злотогриві коні. Страшно блищить зброя Індри – громова палиця-ваджра. Її виготовив для нього божественний ремісник Тваштар з кісток мудреця Дадхичі. Ваджра не тільки дає Індрі магічну владу над світом, але й має нищівну силу удару.
     Бойову дружину Індри становлять Марути – божества бурі, і ніхто не може його здолати в битві. І земля, і небо здригаються, коли він наносить удари своєю страшною зброєю.
     Найвидатніше діяння Індри – вбивство демона посухи, підступного змія Врітри, чиє ім'я означає "перепона", "перешкода". Розвалився Врітра на горі й загатив течію річок (за іншою версією, корови-хмари й небесні води нудилися як бранки в його утробі). У 99 кілець згорнувся він, лякаючи навіть богів. Зачувши шипіння дракона, вони затремтіли від страху й втікли, залишивши Індру наодинці із чудовиськом. Але Індра – безстрашний: він переміг змія.
     Однак не тільки небесні битви веде Індра: люди просять у нього допомоги й у сутичках із земними ворогами – ворожими аріям племенами даса (або дасью). Індра суворо й непохитно руйнує їхні потужні фортеці.
     Руйнівні сили тих небесних явищ, позитивні риси яких відбиті в образі Індри, втілює в собі Рудра (Рикаючий). Він не відповідає звичайним ведійським уявленням про божество. Можливо, тому ім'я його рідко згадується в Рігведі: йому присвячені всього лише три-чотири гімни. Від жертв, принесених небесним богам, йому дістаються лише залишки, та й шанують його, як правило, десь у глухомані. Скоріш за все він був не арійським богом, а належав місцевим культам.
     Рудра – лютий бог-руйнівник, "червоний вепр небес", від гніву якого всі трімтять. Він насилає хвороби на людей і на худобу. Його намагаються вмилостивити й приносять у жертву тварин, просять пощадити й відвернути лихо. Рудра має вигляд дикого чорноволосого мисливця, одягненого в шкіру. Супроводжує його страшне воїнство – рудри, які нападають на людей і тварин, несуть страх і руйнування. Пізніше, у післяведійський період, його люті риси зм'якшилися, і він поступово злився з одним із головних богів індуїзму – Шивою.
     Індра, Марути, Ваю, Рудра, Парджанья (бог бурі) – всі вони відносяться до "атмосферних" богів.
     А хто ж населяє небесну сферу? Там живуть прекрасні, світлі, доброзичливі боги, зв'язані зі світлом, сонцем і зірками. До їхнього числа входять брати-близнюки Ашвіни – сини давнього бога неба Дьяуса, два могутніх витязі, вічно юні й прекрасні. Вони їдуть небом на колісниці й рятують людей від усяких нещасть. Як божественні цілителі, вони допомагають хворим, немічним і увічним, повертають зір сліпим і відводять смерть від людей.
     Слідом за Ашвінами на небо сходить Ушас – богиня зорі, промениста діва, світла дочка Дьяуса й сестра богині темної ночі Ратрі. За прекрасною Ушас йде закоханий у неї Сурья – бог сонця. Він підтримує небозвід і зберігає все, що рухається, Сур’я-сонце їде на колісниці, запряженій сімома кобилицями – сонячними променями, і Ушас прокладає йому шлях на небі.
     Сур’я – не єдине сонячне божество в Рігведі. Животворну силу сонця втілює в собі Савітар (Побудник, Живитель). Він – сонце, сховане від людських очей, невидиме вночі після заходу. Інше сонячне божество – Пушан, брат Сурьї. Він зберігає худобу й захищає її, береже від вовків і знаходить тих, хто заблукав. Він указує шлях не тільки худобі, але й людям. Згадуються в Рігведі й інші, другорядні сонячні божества, наприклад, Вішну. Культ Пушана швидко згас, у той час як культ Вішну пізніше виріс, і саме цей бог разом із Шивою вийшов в індуїзмі на перші ролі.
     У сфері земних богів важлива роль відводиться АГНІ, богу вогню. Він – наступний за значенням за Індрою. У Рігведі йому присвячено більше 200 гімнів. Рігведа й починається гімном, на честь Агні. Він – воїн на золотій блискучій колісниці, вогневолосий і червонобородий, із залізними зубами, якими поїдає ліси. Блиск полум'я – це блиск його численних очей, якими він дивиться одночасно в різні боки. Він мчиться на колісниці, у якій запряжені коні-вихори, і його вогненні скакуни залишають чорні сліди. Пожираючи ліси, Агні реве, як бик, і люто потрясає рогами – язиками полум'я.
     Культ вогню сходить ще до індоєвропейського періоду, і тому багато гімнів, присвячених Агні, мають дуже давнє походження. Агні доставляє богам жертовну їжу, яку люди спалюють під час обрядів, тому він – центр ритуалу й у жерців, і в домохазяїв. Він живе в кожному будинку як бог домівки й допомагає виганяти злих дух. Він – благодійник людей, що спустився до них зі світу богів.
     У ведійскому ритуалі жертвопринесення вживали сому – священний напій. Бог Сома – другий за значенням після Агні серед земних богів. Він дарує богам безсмертя, а людям – порятунок від хвороб. Його приніс із небес орел, і в гімнах Сому часто ототожнюють із місяцем.
     Всі люди й боги підкоряються законам Варуни, і тому він займає особливе місце серед інших божеств. Він сидить у гарному тисячобрамному палаці на дні океану (іноді – на небі), на чудовому троні й править відтіля світом. Варуна – всевласник світового закону, іменованого "рита". Йому підпорядковане життя природи й людей. За його велінням змінюються пори року й розквітають дерева, йому підвладні рух сонця, зміна дня й ночі, політ птахів і плин річок. Варуна – небесний суддя й каратель, який бачить все таємне і явне, знає все, що було і буде, до нього звертаються люди з проханням про підтримку й з молитвою про прощення.
     Іноді ведійські боги поєднувалися в пари, у деяких гімнах вони зливалися в єдиний образ, а їхні імена – в одне складене ім'я, наприклад Мітра-Варуна, Агні-Сома. Деякі боги поєднувалися в сім'ї або в групи: Марути – соратники Індри, Васу – підпорядковані Інді
     Так у ведійських гімнах відбилися давні уявлення аріїв про світобудову, що складається із трьох сфер, або трьох світів. Цей погляд затвердився й у пізнішій релігійній традиції. Найважливішою вважалася проміжна сфера, що з'єднує небо й землю.
     Найпізніший шар Рігведи складають космогонічні гімни. Вони розповідають про створення світу, причому пропонують різні його варіанти, не намагаючись узгодити їх між собою. Основні ведійські божества набувають космічного масштаба і сприймаються як космічні принципи. Подібне їх осмислення залишається проведним протягом всього наступного розвитку індуїзму.
     Весь сонм індуїстських богів неможливо не тільки описати, але навіть просто перерахувати: він неосяжний. У кожній місцевості є свої головні й другорядні боги, причому їх "індивідуальність" часто незбагненна, а варіації в іменах і формах нескінченні.
     У всій Індії відомі й шановані боги, пов'язані з культом головних індуїстських божеств Вішну й Шиви. Син Шиви й Парваті – Сканда – улюблений з найдавніших часів. Він відомий під різними іменами: Кумара (Юнак), Карттікея (Син Криттіх–Плеяд), а на півдні – Муруган (Хлопчик). Міфи оповідають про те, що Сканда народився як грізний і безстрашний воїн, якому доля призначила здолати демона Тараку, що досаждав богам. Вигодували Сканду Кріттіки – шість зірок сузір'я Плеяд, і тому в нього 6 голів і 12 очей та рук. Сканда мав незбориму силу: він міг скинути з неба колісницю богів, змінити шлях небесних планет або пересунути гору. Із демоном Таракою він упорався легко, звільнивши богів від навислої над ними загрози.

Світові релігії.  Шляхи духовного розвитку

Езотерична  картина світу